Страх мудреця

Розділ п’ятдесят другий. Коротка подорож

Маршрут у мене був простий. Униз річкою до Тарбієна, перетнути Розширний пролив, спуститись узбережжям до Юнпуя, а тоді піднятися річкою Арранд. Шлях вийшов більш кружним за суходільний, але у віддаленій перспективі він був кращий. Навіть якби я придбав дозвільний лист та змінював коней за кожної нагоди, суходолом я все одно дістався б Северена майже за три витки. І більшу частину цього часу провів би на півдні Атуру та в Малих королівствах. У цій частині світу безпечних доріг очікують лише священники й дурні.

Водний маршрут додавав до відстані кількасот миль, однак кораблям у морі не треба зважати на виверти доріг. І хоча добрий кінь може бути швидшим за корабель, не можна день і ніч їхати конем, не спиняючись задля відпочинку. На водний шлях піде з десяток днів залежно від погоди.

Також я був радий вирушити морем через цікавість. Я ще ніколи не бував на водоймі, більшій за річку. По-справжньому мене тривожило лиш одне: що в товаристві самих лише хвиль, вітру й моряків може стати нудно.

***

Під час мандрівки виникло кілька неприємних складнощів.

Коротко кажучи, мене спіткали буря, напад піратів, зрада й кораблетроща — щоправда, не в цьому порядку. Також зай­ве й казати, що я багато дечого зробив, часом героїчного, часом дурнуватого, часом розумного й відважного.

Упродовж мандрівки мене грабували, топили й залишали без гроша на вулицях Юнпуя. Щоб вижити, я жебрав, випроху­ючи крихти, вкрав у одного чоловіка взуття й декламував поезію. Остан­нє має краще за все інше показувати критичність мого становища.

Одначе, зважаючи на те що ці події мало стосуються суті опові­ді, я мушу обійти їх увагою заради більш важливих речей. Прості­ше кажучи, я дістався Северена за шістнадцять днів. Трохи пізніше, ніж я планував, зате під час подорожі мені ніколи не бувало нудно.