Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

93

Нове божество, все більше розростаючись, постало перед вірянами як безплотна всемогутня сила, і натовп навколо храму Маґніфіка заревів, охоплений водночас радісним збудженням і побожним страхом. Дух емпри Ілуріс та віра й надії дуже багатьох людей перетворили божество на щось більше, допомогли йому розкрити всі свої можливості.

Семі, яку Кловус продовжував утримувати в заручницях на сходах храму, виривалася, мов розлючена дика кішка, але верховний жрець, обхопивши рукою її тулуб, міцно притиснув дівчину до себе. Вона намагалася відхилитися назад, щоб кинджал не впивався їй у горло, але Кловус тримав її залізною хваткою, не даючи поворухнутися.

— Зараз проллється твоя кров і нагодує мого божка.

Гігантський храм затрясся й загуркотів, коли серепольський божок покотився вперед, роздаючись вшир і вгору, немов величезні клуби грозових хмар. Він черпав свою силу в первинних древніх енергіях незліченних жертвоприношень, нескінченних молитвах та співах вірян, і завдяки цьому так багато магії та гніву злилися в ньому воєдино.

Обидва божки живилися потоками віри, суперечливих переконань і туманних цілей. А разом вони перетворилися на нестримні коловороти енергії, в яких змішалися насильство і страх.

Семі так розізлилася, що це заглушило її страх і додало їй впевненості та сил. Вона бачила, що поруч лежить каптані Вос, на його губах з'явилися криваві пузирі, з грудей стирчала стріла, а коли він хапав ротом повітря, в його горлі чулося якесь жахливе хлюпання. Незважаючи на важку рану, він намагався дотягнутися до Семі, але дівчині ніяк не вдавалося вирватися з рук Кловуса. Семі знала, що зробила б емпра. Вона прошипіла:

— Ілуріс обрала мене своєю наступницею, і сьогодні вона оголосила про це перед народом Сереполя. — Семі зціпила зуби, різко смикнувшись назад від притиснутого до горла гострого леза, а тоді вигукнула голосніше: — Вони знають, що я законна правителька Ішари!

— Ти ніколи не була чимось більшим, ніж її маріонеткою, — глузливо відказав Кловус, продовжуючи міцно тримати її. — Що б їм не казала та стара, вони бачать мого божка... божка, якого створили вони самі! — Його залізна хватка не слабшала ні на мить, так ніби він черпав силу в самій божественній сутності храму Маґніфіки. — Коли я принесу тебе в жертву, мій божок стане ще сильнішим.

— Емпра обрала мене! — відрізала Семі. — Ми теж маємо силу божка.

Новий божок робився все яскравішим, аж поки не став виглядати таким же сильним, як і серепольський. Семі бачила, як Ілуріс принесла себе в жертву, дозволивши вируючій силі магії Ішари поглинути її. Нове божество черпало силу в Семі й повертало її Семі, і вони обоє ставали дедалі могутнішими.

Каптані Вос з неймовірними зусиллями поповз уперед, залишаючи за собою широкий кривавий слід. Він надривно кашляв, і кров червоними бризками розліталася по кам'яних плитах. Кловус не звертав уваги на очільника Яструбиної варти, притискаючи ніж до горла Семі з такою силою, що вона відчула, як по шиї потекла цівка крові. Два божества постали одне проти одного — дві чорні хмари, що вибухали блискавками й гнівом. Над площею зі свистом носився штормовий вітер. Скрізь тріщали електричні розряди, і волосся Семі розлетілося в усі боки, шмагаючи її по обличчю. Шкіру пекло.

Божки кружляли по колу, немов гончаки в ямі для собачих боїв. Семі згадала, як божок Маґніфіки накинувся на божка гавані, що став на захист Сереполя, здолав його, а потім повністю поглинув.

Відчуваючи потребу дати сили своєму захиснику, Семі покликала його через своє серце. Навіть не заплющуючи очей, вона спрямувала створений нею образ назовні і ввись, вливаючи його в нового божка. Сама Ішара була всередині цієї сутності, як і частка її любої емпри Ілуріс, котра так хотіла допомогти їм у цій боротьбі.

В цій битві Кловус більше не мав для неї жодного значення.

Відчувши якусь зміну у своїй полонянці, верховний жрець переможно реготнув, і Семі відчула, як він напружився, готуючись завдати смертельного удару. Вона затамувала подих, чекаючи, що будь-якої миті гостре жало ножа увіп'ється в її горло, але раптом Кловус заволав від болю. Він сіпнувся назад, виючи і розмахуючи кинджалом.

Це Вос, вирвавши стрілу з грудей і з останніх сил рвонувшись угору, встромив гостре вістря крізь каптан Кловуса у його м'який пах. Жрець верещав, хапаючись за промежину і намагаючись зупинити потік крові.

Семі, щойно хватка Кловуса ослабла, вирвалася з його рук і в ту ж секунду врізала йому ліктем у живіт, і той повалився на сходи, корчачись в муках і стікаючи кров'ю.

Два божества, що рухалися по колу один проти одного, почали надиматися, розпалюючись, немов у велике багаття підкинули свіжого хмизу. Дим і блискавки, вітер і гарчання ставали все сильнішими. Безформна маса обох божественних сутностей наповнилася обличчями найрізноманітніших мертвих людей: чоловіків і жінок, багатих і бідних, молодих і старих, розлючених і спокійних.

Семі почула голос, що залунав у неї в голові, знайомий голос Ілуріс, але вже більше не слабкий, сухий та хрипкий, яким був відтоді, як вона прокинулася в підземеллі під палацом. Я — Ішара!

— Я — Ішара! — луною повторила Семі.

Обидва божки черпали сили в цьому голосі, і Семі раптом відчула, що навколо неї щось змінилося, наче перемінилася погода. Їй заклало вуха. У повітрі прокотилися, потріскуючи, розряди статичної електрики, і їй здалося, що запахло свіжим дощем, і цей новий запах ніс радість, впевненість, перемогу.

Вона з подивом і захопленням зрозуміла, що обидва божки не мають наміру знищувати один одного. Вони були окремими проявами Ішари, обидва черпали силу з магії, що була душею цієї землі. Божок Маґніфіки і нове божество емпри кинулися одне до одного, але не для того, щоб битися.

Вони об'єдналися і злилися воєдино.

Разом вони стали могутнішими за найсильніше божество, яке коли-небудь існувало на світі, це був подвійний прояв Ішари, створений тими, хто молився великому храму своєї віри, а також тими, хто молився за свою правительку емпру Ілуріс. Єдину божественну сутність вела за собою поглинута емпра, її живила енергія всієї землі Ішари і посилювала незліченна кількість відданих вірян у Сереполі.

Семі зрозуміла, що Ішарі потрібні обидві складові — і віра, і лідерство.

Вос нерухомо лежав на сходах, з глибокої рани на грудях рясно текла кров. Верховний жрець Кловус, зіщулившись, голосно стогнав, тримаючись за пах. Потім він вирвав стрілу і підняв угору закривавлену руку, намагаючись підкорити своїй владі божка і змусити слухатися його.

Не звертаючи на нього уваги, Семі впала на коліна біля очільника Яструбиної варти й схопила його за руку.

— Восе! — Він мовчки стиснув її пальці. Вона притисла долоню до рани в нього на грудях, намагаючись зупинити кровотечу. — Восе...

Але як емпра, обрана Ілуріс, вона також повинна була врятувати цю землю. Семі взяла себе в руки і приготувалася протистояти тому, що робив Кловус. Просто перебуваючи поруч із Восом, вона відчувала себе сильнішою і впевненішою.

Семі спрямувала свою свідомість до об'єднаного божества і до того, що залишилося від Ілуріс усередині нього. Спираючись на віру й молитви людей, які зібралися на площі, вона дала відсіч Кловусу.

Храм Маґніфіка здригнувся і затремтів. У його величезних кам'яних брилах з'явилися тріщини, фундамент захитався.

Об'єднаний божок схопив верховного жерця і підняв його з храмових сходів у невидимі вируючі обійми урагану. А потім божественна сила підхопила й Семі, відірвавши її від Воса, і дівчина опинилася посеред нестримного вихору високо в повітрі.

Ахнувши від несподіванки, Семі відчула, як напружуються всі її м'язи. У будь-яку мить її могли жбурнути на землю або розтрощити об стіну храму. Божок міг зробити з нею все, що завгодно. Вона спробувала звернутися до сили Ілуріс і раптом відчула присутність своєї наставниці, котра якимось чином передала дівчині, що їй нічого не загрожує. Коли Семі зрозуміла, що божок не заподіє їй шкоди, її переповнило почуття полегшення. Вона була обраною, і на неї чекало неймовірне майбутнє. Змусивши себе розслабити м'язи, Семі відринула всі сумніви й повністю віддалася новим для неї відчуттям.

Кловус безпорадно смикався і кричав, намагаючись боротися, його обличчя скривилося в злобній гримасі. Він робив усе, що міг, щоб нав'язати божку свою волю. Божественна сутність розкручувала їх обох, усе швидше й швидше, і Семі просто здіймалася вгору, мов пір'їнка, підхоплена вітром, а Кловус увесь цей час борсався й верещав.

Що більше він боровся, то більше життя починало покидати його; що більше він намагався контролювати, то менше йому це вдавалося. Семі спостерігала, як обидва божки, діючи узгоджено, забирають із нього життя, саму суть його існування. Верховний жрець, поступово зморщуючись, перетворився на висохлу муміфіковану оболонку, на сіруваті рештки людини, які, невпинно кружляючи, розпалися на клаптики і зрештою без сліду розвіялися вітром.

А Семі літала досхочу, втративши відчуття часу і почуваючись бадьорою, сповненою оптимізму. Потім повільно й обережно божок опустив її на землю поруч із Восом.

Вітаючи її, народ вибухнув радісними криками і нестямним ревом, чи не гучнішим, аніж буря, влаштована божками.