Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

92

Безпорадно розпластавшись на землі, королева By, на яку ніхто не звертав уваги, скаженіла від безсилля. Гнів у глибинах світу пульсував під нею, то була темна енергія, яка одночасно могла нести руйнування і відновлення.

By відчула, як її руки знову сіпнулися, і це викликало в неї здивовану посмішку. Їй довелося пережити довгий, сповнений мук період. By була переможена, осоромлена й принижена на очах у свого народу. Кору наказала своїм воїнам волочити її за собою разом з армією лише для того, щоб і далі її мучити, щоб постійно нагадувати піщаним Лютим, що їхню колись славну королеву остаточно повергнуто.

Але й сама королева-узурпаторка виявилася дурепою, бо не вбила її одразу. Цей позірний вияв співчуття чи бажання якомога довше насолоджуватися помстою і стане причиною її погибелі.

Тепер, коли Кору та всі її Люті були цілковито поглинуті пробудженням дракона, By, зціпивши зуби, величезним напруженням волі змусила ноги рухатися. Їй вдалося зігнути їх в колінах, а потім зрушити з місця. Її руки ворухнулися.

Неподалік король Нортерри сперечався з Кору, так ніби був здатен якимось доводами переконати її відмовитися від виконання призначення Лютих. By згадала, як цей бородань разом з Аданом приїздив до її палацу в пустелі. Тоді Колланан просив її про допомогу в боротьбі з крижаними Лютими, тому вона відправила Кво долучитися до них... і її брат загинув. Адан убив його.

А цей кволий людський дітвак, Бірч, посмів стверджувати, що вбив королеву Лютих, і тому By має остерігатися його. Її губи скривилися від натуги, а хребет вигнувся дугою. М'язи напружилися, сповнені енергії, готові вбивати.

Це тривало досить довго.

Отримана By рана ззаду в шию була дуже важкою, її хребет був перебитий легендарним списом Дар — це, поза всяким сумнівом, стало б смертельним ударом для будь-якої людини і спричинило б каліцтво для будь-якого напівкровки. Але вона була піщаною Лютою, до того ж королевою, і By володіла неймовірною силою зцілення, притаманною Лютим, глибокою магією, що пронизувала її кров, шкіру, кістки.

Протягом усього того часу, поки її тягнули за собою, нехтуючи нею, вважаючи слабкою, безпорадною й непотрібною, By поступово — о, дуже й дуже поступово — відновлювала свої сили і здатність рухатися. Вночі, коли світло вогнищ згасало, вона смикала пальцями, потроху згинала руки, ворушила ступнями.

Пролунали горни та бойові крики. Люті й люди зрушили з місця, готуючись до великої битви, якщо дракон все ж з'явиться.

І саме в цю мить, поки Кору командувала магами, змушуючи їх виконувати свою волю, поки ця сука повернулася до неї спиною, By одним різким рухом підвелася зі своїх ношів, використавши всю енергію та силу, які їй вдалося відновити. Вони не чекали від неї цього...

Колланан все ще був поглинутий необхідністю переконати Кору. Для людей це був останній шанс перед початком безжальної війни, що зруйнує увесь світ.

Обмірковуючи, що ще він може сказати, щоб переконати королеву Лютих, Колл краєм ока помітив, як By ворухнулася на землі. Її коліна смикнулися вбік. Спираючись на руку, вона хутко скочила на ноги. Якимось чином у її пазуристих руках опинився довгий ніж. Королева Кору стояла до неї спиною.

Бірч крутнувся, також побачивши, що By зарухалася. Його очі широко розплющилися, коли вона підняла клинок. Він кинувся до Кору, так ніби міг збити її з ніг, щоб вивести з-під удару.

— Ні!

Колланан вже теж почав діяти.

Рот By роззявився у беззвучному крику. Вона метнулася вперед, мов змія.

Ошелешена Кору обернулася саме тоді, коли Колланан одним стрибком опинився між двома королевами і водночас замахнувся бойовим молотом. Верхівка його молота, вкрита димчастим склом, зі свистом розітнула повітря і потужним ударом розтрощила голову By. Могутня зброя проломила їй череп і провалилася всередину. Шия звернулася набік, і By повалилася на землю ще до того, як Кору встигла зайняти захисну стійку.

Колланан застиг із закривавленим молотом. Він відчував, як той своєю вагою відтягує йому руку. Бірч, який не постраждав у цій сутичці, підбіг до нього, дивлячись на мертву королеву піщаних Лютих.

Королева Кору, вражена побаченим, розсміялася.

— Ти врятував мене. Ти вбив королеву піщаних Лютих, королю Колланане! — В її голові промайнула якась думка, і вона посміхнулася хлопчикові. — Так само, як твій онук убив королеву крижаних Лютих. Мою матір. — У неї вирвався смішок, проте в ньому чулася розгубленість і збентеженість, ніби вона не могла до кінця повірити в те, що сталося. — Я ще раз переконалася, що людей не можна недооцінювати.

Колланан мовчав, важко дихаючи, а тим часом до них збіглися інші Люті й здивовано витріщилися на мертву By. Самого Колла, коли він дивився на її закривавлену голову й зламану шию, охопило дивне відчуття, що справедливість восторжествувала.

Він простягнув руку, щоб міцно обійняти свого онука, впевнений, що зробив добру справу... навіть якщо кінець світу все одно настане.

Борючись із почуттям безпорадного відчаю, Адан спостерігав за тим, як маги Лютих працюють на своїх чудернацьких велетенських машинах, створюючи хвилі магії, що змушували повітря мерехтіти й дрижати під дією невидимих потоків руйнівної енергії. Тим часом інші маги просто стискали кулаки й гатили ними в землю, посилаючи вглиб ударні хвилі, від яких земна твердь здригалася і двигтіла. Самі гори почали трястися, немов у корчах.

Колланана не було вже давно, а Люті продовжували свою роботу, не зупиняючись ні на мить. Адан не знав, скільки ще він зможе чекати, — особливо з огляду на те, що армія Мандана була вже на підході.

Він скакав уздовж лав своїх кіннотників, явно стривожених тим, що діялося в них на очах. Його армія в повному бойовому спорядженні — зброя, щити, обладунки — була готова до бою. Коні іржали, відчуваючи напруження, розлите в повітрі. Бійці нервово перемовлялися, а деякі гучно стукали в щити, немов кидаючи виклик ворогові, хоча поки що не знали, з ким їм доведеться битися.

До короля під'їхала Елліель, яка виглядала розкішно у своїх чорних кольчужних обладунках. В одній руці вона тримала меч, а на зап'ясті іншої виднілася манжета реймера, який Хоробра могла будь-якої миті пустити в хід. Обличчя її зблідло, від чого добре помітне татуювання на щоці здавалося ще більш зловісним. Коли земля знову затряслася, а з гори Вада повалив густий дим, вона вказала на магів і воїнів Лютих.

— Вони намагаються наблизити кінець світу. Скільки ще ми будемо чекати?

Адан не зводив погляду з армії крижаних і піщаних Лютих, їх розлогого табору й великого намету, звідки, як він знав, королева Кору керувала своїми військами.

— Ми повинні дати Колланану шанс.

Тон теж був поруч. У погляді його глибоких сапфірових очей читалося напруження.

— Не чекайте надто довго. Щойно вони розбудять дракона, стане занадто пізно, і я не можу обіцяти, що врятую вас усіх. — Він торкнувся татуювання на своєму обличчі. — Я відчуваю, що в мені схована велика сила, але вона замкнена всередині.

До них під'їхав Ласіс. Колланана тут зараз не було, і тому він доповів Адану.

— Я отримав звістку від наших розвідників, Володарю. Армія Мандана швидко рухається через перевал. — Він нахмурився. — Занадто швидко, як на мене, і така дурість обернеться проти них самих. Вони будуть виснажені, коли доскачуть до нас.

— Мій брат знайде сили для битви, коли дістанеться сюди, — сказав Адан.

— Як і Уто, — додала Елліель.

— Ми повалили кілька дерев, щоб перегородити їм дорогу, — продовжив Ласіс, — і це на якийсь час зупинить їхню кінноту та вози з припасами, проте в них достатньо солдатів, щоб розчистити шлях. Це не займе багато часу.

Адан подивився у бік механізмів Лютих, на нерівний ряд їхніх магів. Земля знову здригнулася від ще більш різкого поштовху.

— Спочатку треба розібратися з цією проблемою.

Він затінив очі долонею. Його дядька не було вже дуже довго. Люті могли навіть вбити його — і як Адан зміг би про це дізнатися? Королева Кору зробила їм послугу, відпустивши хлопчика, проте вона аж ніяк не збиралася сприяти порятунку людського роду.

Величезний піщано-кам'яний каркас найближчого масивного пристрою здригався й гудів, поки в крижаних лінзах накопичувалося все більше магії. Кілька магів, що управляли цим механізмом, здійняли догори руки і закричали, вигукуючи якісь нерозбірливі заклинання.

Крижана лінза закрутилася, а потім вижбурнула із себе величезний заряд енергії, який гримонув, мов удар грому, і білою блискавкою пронісся в повітрі. Врізавшись в землю, він вибухнув десь вглибині, і хвилі від удару покотилися навсібіч, поступово затихаючи; все це видовище нагадувало стрімкий річковий потік, який, зустрівши на своєму шляху великий валун, розлітається фонтаном бризок. Земля здригнулася, наче хтось вдарив у велетенський залізний дзвін.

Неподалік ще один з дивних пристроїв Лютих теж загудів і з оглушливим гуркотом випустив могутній магічний заряд, ніби намагаючись роздерти гори на шматки.

На наляканому вибухами коні прискакав Ондер. Його вуста були рішучо стиснуті.

— Королю Адане, ми повинні битися! — Він кинув погляд на Ласіса, ніби черпаючи в ньому сили. — Ми повинні не допустити, щоб це сталося.

Земля загуркотіла й захиталася, і, відчувши це, коні захропли, б'ючи копитами. Людські солдати заревіли, і в їхньому реві чулося водночас нетерпіння і збентеження.

Прийнявши рішення, Адан високо здійняв меч.

— Ми не будемо сидіти склавши руки і не дозволимо Лютим влаштувати кінець світу. Вперед! Ми повинні знищити ці пристрої. Це дасть нам трохи часу.

Елліель та Ласіс запалили реймери, і Адан повів своє військо вперед, туди, де скупчилися Люті, цілковито зосереджені на своїй діяльності. Солдати Судерри й Нортерри підняли мечі, а кінні лучники наклали стріли на тятиви. Перші ряди об'єднаного війська увірвалися в табір супротивника.

Воїни Лютих були розосереджені, а не вишикувані в бойовий порядок, і вони були повністю поглинуті роботою магів, нетерпляче чекаючи того, що могло виринути з-під гір. Людська армія пронеслася крізь табір, і, не зупиняючись, щоб вступити в бій з воїнами Лютих, Адан повів її просто до своєї мети — розташованих у ряд магічних пристроїв, які вібрували і світилися, випромінюючи магічну силу.

Захопленим зненацька Лютим знадобився деякий час, щоб відповісти на несподівану атаку, але, піднявши зброю проти нападників, вони перетворилися на смертоносну й потужну силу. Тепер, вступивши у звичний для них бій, вони метали списи і рубали навідліг довгими вигнутими клинками, вбиваючи і коней, і людей. Адан припав до шиї свого коня і помчав уперед.

За табором вибухнула якась сліпуча незбагненна сила, вирвавшись з одного із магічних пристроїв. Ударні хвилі врізалися в гори, розколовши найближчі скелі.

Адан разом з Елліель, яка неслася поруч, помчав до найближчого механізму. Той зараз зупинився, зосереджена в ньому сила згасала, ніби він потребував перепочинку та поновлення запасу енергії, а поруч з ним маги вдаряли кулаками по землі й посилали руйнівні вібрації в глибини гір. Тим часом Ласіс, високо піднявши свій палаючий реймер, повів за собою іншу групу вершників.

В ту першу мить, коли Адан занурився в гущу бою, у нього перед очима раптом майнув образ його любої донечки Оук, Пенди, всього його королівства, але він, відігнавши від себе ці думки, зосередив всю свою увагу на цій велетенській могутній машині. Він знав, що якщо вони не зупинять цей руйнівний потік, то в нього не буде ні дому, ні сім'ї, ні світу, в який можна буде повернутися.

Голосно закричавши, він здійняв свій меч. Елліель підняла тріскотливий клинок реймера, з якого сипалися іскри. Зосередившись на своїй роботі, маги не звертали жодної уваги на ударний людський загін. Проносячись повз них, Адан змахнув мечем, влучивши в спину мага в синій мантії і завдавши йому глибокої рани. Поранений маг повалився на землю, втративши контроль над власного магією. Він корчився і звивався від болю, стікаючи кров'ю.

Людські лучники випускали залп за залпом, спрямовуючи стріли на широкі й гладкі крижані лінзи і вибиваючи на їхній ідеально вигнутій поверхні щербини, від яких розліталися іскри й розходилися тріщини. Дехто стріляв у магів, але ті легко відбивали випущені по них стріли.

Коли каркас із пісковика здригнувся, схоже, більше не здатний стримувати зосереджену в лінзі величезну енергію, Адан кинувся до нього. Він щосили рубонув мечем, і від його удару утворилася велика тріщина в одній із дуг конструкції. Тим часом велика лінза стала обертатися, нарощуючи потужність, однак на її поверхню знову посипалися стріли.

Лінза спочатку пішла тонкими тріщинами, а вже за кілька миттєвостей — лопнула, і навколо неї заволали маги — спершу від несподіванки, а потім у нападі розпачу. Магія, зібрана в лінзі, більше не линула назовні, натомість вона потріскувала всередині самого льоду, викликаючи вогняний смерч на місці самого пристрою.

Елліель долучилася до руйнівних дій Адана, і після того, як він пошкодив опору з пісковика, її вогненний меч пропалив конструкцію наскрізь. Каркас зламався, і пристрій почав розвалюватися. Лінза, закрутившись із шаленою швидкістю, нахилилася, а потім впала, збивши з ніг двох магів.

Ласіс і десяток вершників атакували ще одну дивну пульсуючу машину.

А тим часом воїни Лютих, згуртувавшись, спрямували свої сили на те, щоб захистити власних магів. Їм доводилося стримуватися занадто довго, і тепер вони завивали від жадоби крові, нарешті отримавши змогу поринути в безпощадний бій. Людські воїни, розвернувшись, відбивали їхні атаки, і в розпалі бою велетенська магічна конструкція позаду Адана остаточно розвалилася і спалахнула.

Елліель, не опускаючи реймера, повернула свого коня і опинилася прямо перед виючими Лютими.

— Скачіть звідси, Володарю! Знайдіть безпечне місце.

— Я битимуся разом зі своїм військом!

Хоробра кинулася на двох воїнів піщаних Лютих, які атакували їх верхи на ауґах. Реймером вона скинула одного воїна із сідла та прикінчила іншого. Гнівний рев прокотився по війську Лютих, і їхнє обурення перетворилося на киплячу лють.

Адан почув їхні гучні крики:

— Королева By мертва! Людський король убив її!

Ця новина розпалила Лютих ще більше, і Адану вже не вдавалося зрозуміти ті вигуки, що доносилися до нього. Армії Лютих уже були переповнені чорною отрутою помсти, яка тільки й чекала, щоб вирватися назовні, і тепер їхня атака стала ще більш шаленою.

Але в той самий час, коли ворожі загони несамовито атакували людську армію, Адан, не вірячи своїм очам, побачив, як блідошкірий воїн крижаних Лютих встромив списа із крижаним наконечником у спину воїна піщаних Лютих, що скакав поруч із ним.

— Королева By мертва! — заволав крижаний Лютий. — Убивайте піщаних Лютих!

І навіть попри те, що Люті не припиняли битися з об'єднаним військом Судерри й Нортерри, вони водночас спрямували зброю один проти одного, розпалюючи ще більше своє давнє суперництво.

До Адана підлетів Ондер на своєму коні і встиг убити воїна крижаних Лютих, який вже кинувся на короля.

— Ми захистимо вас, Володарю! — Наступної миті в знеславленого Хороброго зі свистом полетів спис піщаного Лютого, проте зброя влучила не у вершника, а в його коня. Тварина впала замертво, скинувши із себе Ондера, який зумів скочити на ноги, рубаючи ворогів своїм мечем.

Адан, Елліель і Тон спробували відійти трохи назад, але навколо них вирувала битва. Вороги посилили натиск. Елліель убила реймером ще двох Лютих, водночас намагаючись допомогти Адану вибратися з гущі бою. Неподалік від них бився Ласіс.

Раптом Адан почув гучні вигуки, що долинали з боку гір, то була якась нова хвиля криків. Він побачив колону кінних воїнів, які спускалися з перевалу, і крижаний мороз пробіг по спині короля. Численні солдати наближалися до поля бою з голосним гуркотом, б'ючи руків'ями мечів по металевих накладках на своїх щитах. Над ними майоріли прапори Остерри та Співдружності. Попереду цієї армії Адан помітив три яскраві реймери трьох Хоробрих, які очолювали стрімку атаку.

Нагрянуло військо конаґа Мандана.