Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

10

Коли Мак Дур дивився на «Ґліссанд», який тепер ледве можна було впізнати, йому хотілося плакати. Після того, як він та його екіпаж втекли із Сереполя, поки там бушував божок, капітан думав, що найгірше вже позаду. Вони швидко домчали до Остерри, але в Рівермуті їх зустріли не менш вороже. Військово-морський флот Співдружності привласнив «Ґліссанд» і перетворив його на бойовий корабель. Бойовий корабель!

Нахиливши голову, Мак Дур зібрав темне волосся ззаду, щоб перев'язати його стрічкою. Моряки Співдружності сновигали палубою його корабля, готуючи запаси списів, багрів та вкритих смолою вогняних стріл. Вони навісили великі щити з обох бортів, щоб захистити корабель під час бою, коли він вийде у відкрите море. На грот-вітрилі «Ґліссанда» досі виднілося велике коло, яке означало, що цей корабель — власність утауків, нейтральне судно, на яке не можна посягати, але тепер на грот-щоглі маяв прапор Співдружності. Вони перетворили його корабель на свій проти його волі, насильно включивши до складу свого флоту, — і таке силове заволодіння нагадувало Мак Дуру зґвалтування.

Обурений Мак Дур стояв на причалі і дивився на корабель, удаючи, наче він досі тут головний, але солдати конаґа Мандана робили все, що їм заманеться.

Поруч з ним сидів на ящику Гейт, його штурман, з похмурим виглядом колупаючись у зубах дерев'яною тріскою.

— Я пішов у море, щоб розбагатіти, — бурчав він. — Я покинув чотирьох жінок, які могли б вийти за мене заміж, бо хотів ходити по морях і хотів І побачити далекі землі. Мені не терпілося побачити Ішару, коли ми перший раз вирушили до неї. — Він хмикнув. — нехай перші п'ять разів! Але зараз, крім одягу на собі, у нас не залишилося нічого.

Мак Дур гірко всміхнувся.

— Флот Співдружності запропонує нам свій однострій, якщо ми захочемо приєднатися до них.

— Краї Я радше обмотаюся кропивою.

Мак Дур спостерігав, як солдати в одностроях тренувалися на кораблях, готуючись до війни. Більше десятка великих військових кораблів Співдружності, корпуси яких були зовні вкриті міддю, а на палубах встановлено вежі для стрільців, стояли на якорі в гавані, а вздовж причалів виднілося вдвічі більше приватних суден, яких силою змусили стати на службу Співдружності, — від простих рибальських човнів до показних торгових суден на кшталт «Ґліссанда». Принаймні в Рівермуті не опинилося жодне інше утаукське захоплене судно. Він сподівався, що його товариші, інші капітани торгових кораблів, вчасно покинули ці небезпечні води.

Деякі кораблі військового флоту курсували прибережними водами, випробовуючи нещодавно встановлене оснащення, або брали участь у тренувальних боях, тоді як судно Мак Дура залишалося пришвартованим до причалу. «Ґліссанд» не виходив у відкрите море відтоді, як його захопили, і Мак Дуру здавалося, що його кораблю так само неспокійно, як і йому самому.

— Не варто було мені вирушати до Сереполя в той останній рейс. Ризик був надто великим, — пробурчав він уже не вперше. — Бажання підзаробити змусило мене забути про прості радощі свободи.

Саррум, один з його моряків, підійшов ззаду до Гейта й присів на інший ящик, поглядаючи на корабель з причалу. Цей моряк гордовито носив помаранчево-золотий одяг кольорів свого клану.

— Це не твоя провина, капітане. Екіпаж за це проголосував. Винні ми всі.

— Ти не змушував нас силою... — додав Гейт, — ...не те, що ці падлюки. Ми повернулися додому, але ми не вдома.

— Початок є кінцем є початком, — прошепотів Мак Дур. Інші двоє намалювали коло довкруж своїх сердець.

— По колу й по колу йдемо в нікуди, — сказав Саррум. — Така наша природа.

Широкоплечий Хоробрий зі світлим кучерявим волоссям піднявся на борт «Ґліссанда», ледь глянувши на утауків. Мак Дур бачив його біля інших кораблів, це був Хоробрий на ім'я Аррік. Ще п'ятеро воїнів-напівкровок перебували на верфях як охоронці або спостерігачі. Багато Хоробрих зібралося в столиці, щоб долучитися до війни помсти проти Ішари.

На палубі Хоробрий передав листа новому капітану «Ґліссанда», настирливому чоловіку на ім'я Паріон. Капітан прочитав документ, а тоді став щось схвильовано говорити своєму екіпажу з моряків Співдружності. Мак Дур помітив ще кількох посланців, які піднялися на інші пришвартовані кораблі.

Солдат в обладунках Співдружності якраз пробігав повз те місце, де сиділи троє утауків, його чоботи голосно гупали по дошках причалу. Мак Дур зупинив його, схопивши за рукав.

— Що таке? Що сталося?

— Щойно отримано наказ готуватися, — буркнув солдат, — наче ми до того не готувалися. — Він нетерпляче висмикнув руку і кивнув на «Ґліссанд». — Це твій корабель? Треба, щоб ти і твій екіпаж були готові до відплиття за кілька днів. Наші люди візьмуть на себе бойову роботу, а ви, утауки, поведете корабель.

— Ми б з радістю — за належну платню, — відказав Гейт. — Якщо вже Співдружність хоче найняти наш корабель.

Не очікуючи такої відповіді, солдат гримнув на них:

— Це більше не ваш корабель. У нас війна. У вас війна! Звикайте.

Мак Дур, зітхнувши, мовив:

— Я — капітан цього торгового судна, і якщо хтось і має вести цей корабель, то це буду я. — Йому страшенно не подобалося те, що він був змушений робити. — І мій екіпаж буде на борту. — Мак Дур кинув пильний погляд на Гейта й Саррума і додав, стишивши голос. — Чи ви дозволите, щоб це був хтось інший? Я не довірю своє судно більше нікому. — Чоловіки не відповіли, проте, здавалося, він їх не переконав.

— Нарешті ми вирушимо до Ішари, може навіть відіб'ємо по дорозі острів Фулкор, — похмуро кинув солдат і побіг далі у своїх справах.

— Армія Мандана буде здивована тим, що побачить в Сереполі, — сказав Мак Дур, згадуючи димні руїни, які залишив по собі божок.

— Там нас тримали в полоні, але ми втекли, — промовив Саррум. — А тепер ми в'язні тут.

— Тут ми в'язні лише тому, що вирішили залишитися на кораблі, — зауважив Гейт. — Вони не змогли б нас зупинити, якби ми тихо зникли вночі.

Мак Дур стривожено перепитав:

— Просто покинути «Ґліссанд»? — Він подумав про членів свого екіпажу, чимало з яких були з ним багато років. Відколи Саррум долучився до їхньої команди, вони здійснили десяток рейсів, більшість з яких уздовж узбережжя Остерри. Штурман Гейт був з ним довше, але він ніколи не був так тісно пов'язаний з кораблем, як Мак Дур. — Солдати наполягають, що ми є частиною військового флоту Співдружності, незалежно від того, носимо ми однострій чи ні.

— Як утауки, ми вільні робити свій власний вибір, — відказав Гейт. — Їхні королі та конаґи нам не указ. Так заведено вже тисячу років.

— Ми вільні робити свій власний вибір, — погодився капітан. Він подивився на витончені лінії свого корабля і відчув тепло на серці. — І зараз мій вибір — залишитися на своєму кораблі.