Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

69

Армія крижаних Лютих перетинала посушливі пагорби Судерри, рухаючись у хвилі морозного повітря, від якого скручувалися бурі вицвілі трави і тріскалися стовбури дерев. Їдучи в головних санях, запряжених вовкоконями, королева Кору дивилася вперед, і погляд її прозоро-світлих очей пронизував простір, мов кинутий вправною рукою кинджал.

Бірч стояв, утримуючи рівновагу, на передку саней, що неслися пологими схилами під чистим небом, і роздивлявся навколишні пагорби й дороги, а також порожні села, які зустрічалися їм на шляху. Він ніколи не бував так далеко на півдні. Вже декілька днів тому, коли повітря стало теплим, він скинув із себе шкуру вовкоконя, а його ковдра, яка більше була йому не потрібна, тепер лежала зім'ята біля його ніг.

Маг Ілон почухав обгоріле обличчя.

— Наш перший пункт призначення попереду, моя королево.

Кору видихнула клубочки пари — холодної пари з холодних легень.

— Ми ще не дісталися пустелі.

— Ні, але наш ворог прийшов сам, щоб зустріти нас тут. Я відчуваю їх. Піщані Люті близько... і їх багато.

Кору насмішкувато спитала:

— Звідки By взагалі може знати, що ми йдемо до неї?

До головних саней під'їхав кінний розвідник крижаних Лютих. Він відкинув назад довге світле волосся і жестом вказав на далекі розпливчасті обриси попереду.

— Це людське місто, велике і вражаюче.

— Як те, що вони назвали Феллстаффом, — мовила Кору.

— Думаю, це Баннрія, — підказав Бірч, відчуваючи, як його охоплює нетерпіння. — Мій дідусь показував карти й розповідав нам з братом про нього.

— Чим важливе це місце? — запитала королева.

Перш ніж хлопчик встиг відповісти, Ілон сказав:

— Тим, що там піщані Люті.

Обличчя Кору спохмурніло.

— Швидше! Мчимо, як арктичний вітер.

Коли армія крижаних Лютих наблизилася до стародавнього міста, Бірч побачив величезне військо, що розташувалося перед західною стіною. Він зміг розгледіти шеренги їздових рептилій, золотий і мідний блиск обладунків піщаних Лютих.

Кору зраділа, побачивши вороже військо.

— Це збереже нам час. І нам не доведеться пхатися через усю пустелю. Сподіваюся, королева By з ними, тож я зможу відрубати їй голову. — Вона широко посміхнулася хлопчикові.

Раніше Баннрія не викликала в неї жодного інтересу, але тепер їй захотілося, щоб Бірч розповів їй те, що знав про це місто.

— Тут, у Судеррі, править король Адан, — сказав він. — Так само, як мій дідусь є королем Нортерри.

Схоже, що для Кору сказане ним не мало особливого значення, однак, поки бойові сани мчали їх вперед, вона все більше хмурилася.

— Якщо армія піщаних Лютих тут, чи не означає це, що король Адан вступив у союз з нашими ворогами? Чи варто мені зруйнувати і його місто заодно?

Бірч не знав відповіді, проте він не хотів, щоб Баннрія постраждала, як і будь-хто з її мешканців. Але перш ніж він встиг попросити її не чіпати місто, заговорив вкритий шрамами маг, що сидів поруч.

— Сумнівно, моя королево. Схоже, що піщані Люті атакують місто.

— Тоді ми покажемо By, хто є гідним ворогом для битви, — відказала Кору.

Армія крижаних Лютих наближалася до міста, наче лавина, що несеться по крутому гірському схилу.

Спис Дар лежав на сидінні поруч з Кору, і для неї це був не просто символічний артефакт. Бірч бачив, як часто королева лагідно торкається списа й погладжує його, і здогадувався, що їй не терпиться пустити в хід легендарну зброю. Це нагадувало йому те, як сам він сягав рукою в кишеню і гладив різьблену свинку.

— Сьогодні буде битва, — міркувала Кору, — подібна до тієї, що відбулася колись дуже давно, коли королева піщаних Лютих билася з моєю матір'ю. — Вона усміхнулася, показавши ідеальні білі зуби, і провела пучкою пальця по широкому наконечнику списа. — By розсікла їй щоку і назавжди залишила шрам на обличчі.

Крижані Люті вже спустилися з пагорбів, а армія піщаних Лютих біля мурів міста крутилася на місці, немов пилова буря. Військо By раптом охопив хаос, йому не вдавалося сформувати бойові порядки. Ворожі воїни були явно приголомшені, ніби намагаючись оговтатися від несподіваного удару. Бірч сподівався, що людям з Баннрії якимось чином вдалося завдати їм значної шкоди.

Королева Кору нетерпляче крикнула, і запряжені унуки ще швидше понеслися вперед. Полози саней летіли по слизькій від льоду землі. Бірч пильно вдивлявся у високі мури міста і побачив там скупчення людей, які зачаровано й нажахано спостерігали за ними. Високо над містом, немов на знак непокори, майоріли жовті стяги.

Втім Кору не звертала на столицю особливої уваги.

— Ось вона! — В авангарді війська піщаних Лютих на ауґові їхала жінка королівського вигляду. На ній були мідно-золоті обладунки із вставками темної шкіри. У лівій руці вона тримала темний трикутний щит, а в правій — спис.

— Королева By. — Кору натягнула віжки вовкоконей і зупинила свої бойові сани. Вона підвелася і вигукнула: — By! Я прийшла, щоб кинути виклик твоєму владарюванню.

Королева піщаних Лютих зупинила свого ауґа й подивилася на ворожу військову потугу. Її погляд ковзнув по незліченних крижаних Лютих, а потім зупинився на Кору.

— Хто ти така? Ти не Онн — я пам'ятаю, як залишила рану на її обличчі.

Кору взяла спис Дар і вийшла із саней. Маг Ілон став позаду неї, а Бірч залишився в санях, намагаючись стати невидимим, але уважно за всім спостерігаючи.

— Онн була моєю матір'ю, — відказала Кору. — Я вбила її, і тепер я правлю крижаними Лютими. — Вона зробила паузу, а потім її посилений магією голос рознісся над обома арміями. — А після того, як я вб'ю тебе, я буду правити також піщаними Лютими. Вони підуть за мною — або моя армія знищить вас усіх.

Маг піщаних Лютих у червоній шкіряній мантії під'їхав до королеви By, залишившись верхи на своїй їздовій рептилії, а By з насмішкуватим виразом обличчя зійшла з ауґи. Недбало тримаючи свій щит з драконової луски і розмахуючи списом, наче палицею, вона підійшла до бойових саней. Бірч помітив, що вона кульгає через глибоку рану на нозі, вкриту свіжим струпом.

Запряжені в сани унуки гарчали і рвалися вперед, проте By не виглядала анітрохи наляканою. Ілон, зупинившись поруч з білими звірами, які ярилися, стаючи дибки, закричав:

— Королева Кору кинула виклик! Вона битиметься і вб'є королеву піщаних Лютих.

— Тоді вона вмре, — відказала By. Засміявшись, вона метнулася вперед, як пантера, несподівано завдавши списом удару навскіс.

Кору крутнулася, мов завій вітру, ухилившись від спрямованого згори вниз удару By.

Унуки рвучко натягнули свою упряж. Кору вдалося втримати рівновагу, і наступної миті вона, граційно рухаючись, рвонула вперед. Її обладунки з металу та кришталю виблискували, як ртуть, а сама вона явно насолоджувалася поєдинком. У неї не було щита, тому вона перекидала з руки в руку легендарний спис Дар. Насміхаючись над супротивницею, вона покрутила ним, а потім завдала різкого удару — вістря її списа пронизало повітря.

By відстрибнула вбік, помітно кульгаючи, хоч і намагалася при цьому виглядати самовпевнено. Зачепившись ногою за камінь, вона різко відсахнулася в інший бік, саме за мить до того, як Кору щосили вдарила списом, зовсім трохи не влучивши By в ребра. Зазубрене вістря пронеслося повз тіло суперниці й лише зачепило мідно-шкіряний обладунок.

Воїни піщаних Лютих зашипіли, як пустельні гадюки. Натомість крижані Люті підбадьорювали свою королеву жваво та енергійно.

Кору посилила натиск, користуючись отриманою перевагою, — вона змахнула списом і завдала нового удару. By встигла вчасно підняти свій драконовий щит. Вістря стародавнього списа вдарило в темну луску велетенської рептилії, і навсібіч бризнули синьо-чорні іскри. В наступну секунду зброя супротивниць з брязкотом зіткнулася знову. Від напруження й зосередженості королева крижаних Лютих скривила губи в зловісній гримасі. By відкинула назад своє довге волосся, і вплетені в нього металеві кільця та підвіски мелодійно задзвеніли.

Ілон, обличчя якого спохмурніло, підійшов ближче, не звертаючи уваги на вовкоконей, які рвалися вперед, натягуючи упряж. Він здійняв руки вгору, викликавши вихори іскристої магії, а тим часом Аксус з протилежного табору теж готувався застосувати свої чари. Однак обидва маги лише вибудовували захист для своїх королев, не втручаючись у вирішальний двобій.

Бірч не довіряв королеві піщаних Лютих. Він вперше у своєму житті побачив зблизька піщаних Лютих, але відчув, що By є злою... такою ж, як колись була Онн. І хоча він не міг по-справжньому вболівати за жорстоких крижаних Лютих, але все ж відчував, що якщо Кору переможе, то він матиме більше шансів залишитися живим. А також інші люди, а також мамули, що слідували за армією блідошкірих воїнів.

Військо крижаних Лютих, готуючись до повномасштабної битви, стало голосно викрикувати бойові гасла, потрясаючи своєю зброю. Піщані Люті тим часом били кістяною й металевою зброєю по дерев'яних щитах, видаючи моторошний порожнистий звук. Унуки вили, ауґи форкали, висолоплюючи чорні язики.

Але в центрі уваги залишався жорстокий двобій між двома королевами.

By завдала могутнього удару, цілячись списом в обличчя Кору, але королева крижаних Лютих, явивши неймовірну гнучкість, встигла відхилитися назад. Гостре вістря просвистіло повз її обличчя.

— Ти не залишиш слід у мене на лиці, як у моєї матері. — І Кору з такою силою вдарила списом у щит By, що ту відкинуло назад.

By похитнулася, потім поморщилася від болю, бо глибока рана на її нозі відкрилася і з неї знову потекла кров. Розізлившись, вона кинулася в нестямну атаку, нагадуючи шалену піщану бурю. Піднявши свій щит, By напирала на супротивницю, мов грізний таран, а потім завдала удару списом навскіс. Кору відбила і цей її удар.

Бірч глянув на стіни Баннрії і побачив, що всі люди, скупчившись на високому мурі, спостерігають за ними. Йому дуже сильно захотілося сховатися в цьому місті, знову опинитися серед людей. Він хотів втекти ще на півночі Співдружності, коли армія крижаних Лютих проходила повз Феллстафф, але тоді вирішив залишитися. Тепер, знову ж таки, він міг би спробувати втекти, адже в цьому древньому місті були люди короля Адана, проте хлопчик сумнівався, що йому вдасться зробити це непомітно, навіть попри те, що зараз обидві армії Лютих так зосереджені на двобої королев.

By засміялася, коли її вдалий удар влучив у обладунок Кору, залишивши вм'ятину. Та її сміх обірвався, щойно Кору у відповідь різонула з усієї сили списом знизу вгору, прокресливши червону борозну на щоці своєї суперниці.

Королева піщаних Лютих відстрибнула назад і торкнулася крові на своєму обличчі.

— Це не затьмарить моєї краси!

П'ятдесят воїнів піщаних Лютих на ауґах зірвалися з місця. Вони помчали до королев, що зійшлися у двобої, явно збираючись усі разом накинутися на Кору, але пружна хвиля повітря відкинула їх назад. Маг Аксус — їхній власний маг — підняв руку і поставив магічні бар'єри, щоб не підпустити воїнів By до місця поєдинку. Ілон здивовано глянув на нього, але вдоволено кивнув. Крижані Люті завили, жадаючи крові. Вони теж рвалися вперед, але Ілон стримав їх.

Це була справа тільки двох королев.

Після поранення By перетворилася на несамовитий вихор ярості. Різко змахнувши кров з порізу на обличчі, вона махнула списом і водночас щосили вдарила суперницю щитом збоку в голову. Королева крижаних Лютих, явно приголомшена цим ударом, відсахнулася, одночасно трясучи головою, намагаючись позбавитися болю й дзвону у вухах. Не гаючи ані секунди, By крутнулася, знову піднімаючи спис і щит, щоб завдати смертельного удару.

Але в ту крихітну мить, коли вона повернулася до суперниці спиною, Кору вдарила її списом Дар. Вістря списа, вкрите кров'ю Оссуса і кров'ю королеви Онн, увійшло в хребет By трохи нижче шиї. Гостре вістря прорізало шкіряні обладунки, розсікло шкіру і застрягло між двома хребцями.

Королева піщаних Лютих повалилася вперед, на її лиці проступило здивування навіть ще до того, як усе її тіло пронизав біль.

Вона впала обличчям на втоптану землю, і Кору одним стрибком підскочила до своєї суперниці. By сіпалася, намагаючись рухати руками. Вона спробувала поповзти вперед на ліктях, вхопившись за край щита, який встромився в землю, проте марно — ноги її не слухалися. Руками вона ледь могла ворушити.

Кору вирвала з її тіла легендарний спис, крутнувши вістря в рані, щоб ще сильніше їй нашкодити, а тоді стала над поваленою королевою. Вона насолоджувалася моментом свого тріумфу, а потім з усієї сили надавила залізним каблуком на кровоточиву рану на спині By. Посеред раптової мовчазної тиші голосно пролунав різкий хрускіт кісток.

By лежала на землі, смикаючись і щось булькаючи, намагаючись поворушити руками й ногами. Кору подивилася в бік стародавнього людського міста, а потім повернулася до своєї армії крижаних Лютих. Вона переможно зметнула вгору спис Дар.