Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

47

Семі вірила в емпру Ілуріс. Тому пасмо світло-попелястого волосся Ілуріс було для неї сповнене магії. Дівчина вірила, що її наставниця поверне собі владу, і весь народ потребував цього якнайшвидше... але Ілуріс усе ще виглядала слабкою і дезорієнтованою. Вона не була готова здолати верховного жерця Кловуса — ані фізично, ані морально, — проте мусила бути готового. А Семі тим часом доводилося підтримувати віру серед відданих містян.

Пасма волосся емпри, здавалося, тріпотіли в її руці, коли Семі разом з Аналерою ходила по вулицях, зустрічаючись зі своїми знайомими, поширюючи обнадійливу звістку з більшою нагальністю, ніж будь-коли раніше. Але відтоді, як Кловус влаштував фальшиве похоронне вогнище, віра людей похитнулася. Семі була сповнена рішучості змінити це.

Каптані Вос, який супроводжував їх, був одягнений у звичайну коричневу шкіряну куртку без рукавів, що залишала його м'язисті руки оголеними. Він сховав під куртку ніж, залишивши у сховку під палацом довгий меч, і тепер, схоже, почувався голим без своєї звичної зброї та обладунків. Як боєць Яструбиної варти, Вос регулярно підстригав своє темне волосся, щоб воно виглядало акуратно, і ретельно голив та змащував олією обличчя, але зараз, після тривалого переховування під землею, його волосся стало кошлатим, а щоки вкривала борода. Він мав вигляд грубуватого змарнілого простолюдина, і його легко можна було прийняти за звичайного торговця.

Аналера міцно вчепилася в пасмо волосся Ілуріс.

— Це має їх переконати, правда? Я відчуваю в цьому магію присутності емпри.

— Це може переконати частину з них, — тихо промовила Семі, — але ми надто довго давали людям обіцянки. Після того похоронного вогнища вони зневірилися і не мають більше причин нам довіряти. — Вона похитала головою. — Їм потрібно побачити саму Ілуріс, але якщо вони побачать її такою, якою вона є зараз, то можуть зовсім втратити віру. Ми з тобою підтримуємо її. — Семі важко ковтнула. — Але як вона зможе боротися? Вона ж ледь може встояти на ногах кілька хвилин.

Вос окинув вулиці досвідченим поглядом. Храмові охоронці йшли кудись у своїх справах, а жерців супроводжувала свита з ур-жерців і служок. Вос поклав міцну руку на плече Семі, і вона всім тілом відчула тепло його дотику. Він подивився на неї із сильним занепокоєнням.

— Я захищатиму вас обох — стільки, скільки буде потрібно. — Вос опустив очі й зітхнув. — Але як нам зробити нашу матір Ілуріс достатньо сильною?

— Новий божок допоможе їй. — Аналера вказала на невелику площу перед ними. — Ми очікуємо, що після наших закликів там збереться чимало найбільш відданих прихильників емпри. Їхня віра ще не похитнулася. — Вона стиснула пасмо волосся в руці. — Нам просто потрібно знову подарувати їм надію.

Вони дісталися площі, пройшовши крізь лабіринт серепольських бічних провулків, яких не торкнулися ані вчинені божком руйнування, ані розбійницькі напади гетрренів.

Тут вже зібрався натовп, об'єднаний спільною справою, — чоловіки, жінки й діти, вбрані в найрізноманітніший одяг, люди різних занять, з усіх верств суспільства. Семі з радістю побачила, як багато людей відгукнулося на їхній заклик. Ці люди все ще були вірні емпрі Ілуріс, все ще зберігали в собі іскру ефемерної надії. Всі разом вони, немов у гіпнотичному стані, монотонно повторювали в унісон:

— Почуй нас, убережи нас! Емпро Ілуріс, почуй нас, убережи нас!

Дехто махав знаменами, взятими з палацу. А хтось навіть змайстрував фігуру жінки царственого вигляду, вбраної в яскраві розкішні шати, в яких Ілуріс часто з'являлася перед народом.

— Вона не померла, — вигукнув хтось. — Наша емпра повернеться.

— Почуй нас, убережи нас. Почуй нас, убережи нас!

Аналера високо підняла пасмо волосся.

— Ілуріс жива! Вона надіслала вам частинку себе як обіцянку того, що повернеться. Незабаром ви все побачите. — Натовп заворушився, озираючись на незнайомців, що з'явилися на краю площі. Стара служниця передала кілька волосин знайомому продавцю вина.

Швидко просуваючись крізь натовп, Семі і Вос роздавали по кілька волосин одному прихильнику за іншим.

Вос, нахилившись до Семі, промовив стривоженим голосом:

— Ми повинні залишатися пильними. Можливо, нам доведеться швидко тікати звідси.

Аналера проштовхувалася вперед, розмахуючи пасмом волосся, немов талісманом.

— Це належить Ілуріс. Верховний жрець збрехав вам усім! Її тіло не згоріло. Її волосся не згоріло. Ваша емпра жива.

Деякі люди в захваті від почутого зустріли її слова несамовитими радісними криками.

— Вона не згоріла! Емпра Ілуріс жива. Почуй нас, убережи нас! — Хоча Семі знала, що ці слова були правдою, вона бачила, що віра людей вже межує з відчаєм.

— Тоді чому вона не показується? Де вона?

Стоячи посеред площі, Семі з тривогою озирнулася навкруги. Прихильники емпри ще ніколи не діяли так відкрито. Семі, Аналера і Вос хотіли підбадьорити їх, але такі гучні розмови навряд чи можна було вважати розумними. Віра присутніх зросла настільки, що, здавалося, аж іскрилася в повітрі. Сповнені радості вигуки лунали все голосніше.

Семі почула тупіт коней, брязкіт обладунків, — наближалася міська варта. Натовп заворушився. Вос схопив Аналеру за руку.

— Ходімо, нам треба повернутися в провулки, де ми зможемо сховатися.

— Ні, ми повинні молитися за емпру. — Стара служниця висмикнула руку. — Щоб зміцнити божка. І щоб сама емпра стала сильнішою.

Натовп, не змовкаючи, продовжував повторювати молитовний наспів.

Семі відчула, що зволікати більше немає часу, почувши, як з різних боків наближається озброєна міська варта, перекриваючи виходи з майдану.

— Він має рацію. Ми не можемо дозволити, щоб нас схопили і допитали.

Торговець вином розмахував пасмами волосся Ілуріс, і в його голосі чулося благоговіння.

— Це належить емпрі. Я відчуваю її!

Він вбіг у натовп саме тоді, коли на площу увірвалися на конях кілька ур-жерців і озброєних храмових охоронців.

— Негайно розійдіться! — проревів грубим голосом командир загону. — Інакше верховний жрець Кловус випустить свого божка, щоб вас розігнати.

— Щоб він міг знищити решту міста? — крикнув хтось із чоловіків. — Ми вже засвоїли урок!

— Це зібрання стало зовсім некерованим, — попередив Вос тихим голосом, тягнучи Семі в провулок. — Чи не занадто рано? Я впевнений, що вона може стати достатньо сильною в будь-який день.

Семі похитала головою.

— Ми вже надто довго їм це говоримо.

Ур-жерці та солдати прокладали собі шлях, розштовхуючи людей на площі, і в натовпі зчинилася колотнеча. Більша частина людей кинулася тікати в різні боки, але дехто залишився на місці, не бажаючи коритися, відтак ур-жерці наказали стражникам заарештувати їх.

Стара Аналера в розпачі вигукнула:

— Але ж час настав! Емпра обіцяла, що почне діяти вже зовсім скоро. — Вона повернулася до Семі, а Вос, вхопивши служницю за руку, намагався якомога швидше вивести її з площі. — Ми повинні підготувати шлях для неї.

Кілька тижнів поспіль Семі надихала групи прихильників емпри по всьому Сереполю, але їм потрібно було щось конкретне, за що вони могли б триматися. Коли Ілуріс прокинулася, Семі наївно очікувала, що все миттєво вирішиться. Проте емпра так довго була непритомна і залишалася такою слабкою й кволою, що навіть дивний новий божок не міг якимось магічним чином повернути їй владу.

Камергер Нерев колись зробив спробу визнати Семі новою емпрою, проте Кловус його убив. Занадто пізно Семі збагнула, що тоді їй слід було діяти більш рішучо і заявити про свої права на трон ще до того, як верховний жрець загарбав стільки влади. Але вона чіплялася за свою надію на Ілуріс — ця надія не була хибною, проте її сподівання не справдилися, — і Кловусу вдалося скористатися цим періодом безвладдя.

Аналера підтюпцем бігла поруч із Семі та Восом, і їм всім разом таки вдалося непомітно покинути площу.

— Ходімо, ми маємо піти до кузні Бурліна. Він був одним з найвідданіших прибічників емпри, до того як зник. Наші прихильники досі збираються біля його кузні, щоб дізнатися новини про емпру і потім переказати їх іншим містянам.

Пробираючись звивистими вуличками до району ковалів, Вос невдоволено пробурмотів:

— Я певен, що Бурліна та інших було вбито.

— Ніхто не бачив його тіла, — наполягала Аналера. — Наші люди вірять, що він повернеться, так само, як і емпра.

За штахетним парканом, що огороджував кузню, підмайстри все так само роздували міхи і діставали гарячу сталь з печі. Навколо кузні вже зібралося чимало незнайомих людей, і мало хто з них виглядав так, ніби прийшов на ринок, щоб купити добротний новий клинок. Дехто з натовпу впізнав Семі та Аналеру.

— Ми думали, що емпра буде з вами, — промовив один лисий чоловік з обгорілою на сонці маківкою. У його голосі звучало глибоке розчарування. — Ви казали, що вона прийде.

— Незабаром вона з'явиться в Сереполі, — відказала Семі, — і доведе, що верховний жрець — брехун і бунтівник. Наша законна правителька повернеться на свій трон, і ми знову станемо Ішарою. — Поки дівчина говорила це, вона відчула, як усередині неї щось заворушилося... новий божок. Її слова набули незнайомої їй раніше сили, і вона підвищила голос, заговоривши ще більш натхненно. Так зверталася до свого народу істинна емпра. Ілуріс часто наставляла її, проте це був перший раз, коли Семі по-справжньому відчула цю силу у своєму серці. Її слова, сповнені новою силою, зазвучали серед натовпу. — Я бачила Ілуріс на власні очі! Я розмовляла з нею. Вона одужала після страшного поранення, і ми щодня працюємо разом, обговорюючи, як зробити Ішару сильнішою.

— Тоді чому вона ховається? — запитав чоловік з тонким голосом. — Чому вона не тут, не з нами?

— Вона потрібна нам! — голосно простогнав хтось інший.

— Почуй нас, убережи нас!

— Вона не ховається, — гучним і рішучим голосом запевнив Вос. — Вона готується.

Семі відчула, як її переповнює нова незвідана сила. Дівчина зберігала впевненість перед прихильниками, проте не могла забути, як інколи Ілуріс сиділа, бездумно втупившись у кам'яну стіну, як торкалася свого обличчя, наче не вірила, що вона й справді тут. Одного разу Семі бачила, як емпра простягнула руку і дивилася, як сильно тремтять її пальці, аж поки їй, зосередившись, не вдалося вгамувати їхнє тремтіння.

— Скоро, — наполягала Семі. — Це буде скоро. Ви всі побачите. — Вона взяла пасмо волосся і простягнула його чоловікові, що стояв поруч. — Ілуріс дала мені це саме сьогодні. Вона хотіла, щоб ви відчули це, щоб знали, що вона з вами.

Здивований чоловік передав талісман наступній людині, а та — наступній. Вони перешіптувалися, і вони вірили. Підмайстри в кузні витріщилися на пасма емпри в руках вірян, і їхні обличчя, вкриті сажею та кіптявою, світилися від зачудування побаченим.

— Розкажіть усім про це. Я знаю, що ми давали ці обіцянки знову й знову, але тепер Ілуріс прокинулася. Вона повернулася — і ви побачите все завтра. — Семі ковтнула. От і все, вона взяла на себе зобов'язання щодо часу. Вос здивовано глянув на неї, а тоді впевнено кивнув.

Люди зітхали з полегшенням, деякі плескали в долоні, інші сміялися і обіймалися.

А потім налетіла міська варта. Хтось видав місце їхнього таємного зібрання, і озброєні солдати під стягом верховного жерця оточили район. Серед прибічників емпри здійнялася тривога, і люди стали розбігатися.

Вос схопив Семі за руку, тягнучи її за собою. Аналера відіпхнула дівчину з такою силою, що та, спіткнувшись, ледь не впала.

— Тікай! Вибирайтеся звідси. Я сама знайду дорогу.

Охоронці на конях вже були зовсім поруч, вони розмахували палицями і били беззбройних городян. Деякі солдати рубали мечами тих, хто чинив спротив. Здійнялися крики. Підмайстри вискочили з кузні, кинувши кліщі та розпечене залізо, і стрімголов понеслися вулицею. Вогонь, розгорівшись, охопив будівлю кузні Бурліна, і полум'я, впереміш з чорним димом, піднімалося все вище.

— Нам треба розділитися. — Вос відштовхнув Семі. — Ти спадкоємиця емпри. Ти маєш бути в безпеці!

— Аналеро! — Семі з жахом побачила, як охоронці схопили стару служницю разом з десятком інших бранців, але сама вона вже нічого не могла вдіяти.

Обличчя Воса потемніло, і він поспіхом потягнув за собою молоду жінку в бічну вулицю.

— Нам загрожує серйозна небезпека. Аналера знає, де ховається емпра, і вони будуть її катувати, поки не змусять розказати їм все!

Семі відчула, що її рішучість стає міцнішою.

— Тепер не залишилося жодних сумнівів. Ілуріс повинна повернутися, щоб врятувати нас усіх.