Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

115

Величезний натовп зібрався перед святилищем пам'яті у Конвері. Адан був радий бачити всіх присутніх: вірних охоронців — в тому числі його зобов'язаних Хоробрих, — радників, вдячних підданих і друзів, але разом з тим він ніколи не зможе забути, якою ціною далася їм ця перемога і що їм усім довелося пережити. На щастя, він бачив попереду світлий шлях для трьох королівств і для Ішари.

Двома днями раніше у Конверу прибув король Колланан з Бірчем У супроводі свого Хороброго Ласіса та вченої дівчини Шадрі. Колланан привіз звістку від королеви Лютих, що теж потішило Адана й додало йому впевненості. Але водночас він відчув полегшення від того, що піщані й крижані Люті не прибули на коронацію...

Незліченні утауки виділялися в натовпі своїми яскравими родовими кольорами; вони свистіли й кричали, вишикувавшись уздовж головної вулиці, що вела до великої площі, де мала відбутися коронація. Коли процесія на чолі з новим конаґом і його королевою поволі рушила вперед, утауки першими почали вітати їх радісними вигуками й оплесками, а за мить до них долучилася і величезна юрба. Адан знав, що утауки вітають Пенду принаймні з такою ж радістю, з якою вітають його, і він був дуже цим задоволений. Йому знадобляться племена утауків, їхня торгівля та їхні відомості, щоб знову об'єднати три королівства в одну сильну Співдружність.

Адан подивився вгору, слідкуючи за поглядом Пенди. У небі кружляли сотні різнокольорових ска, і Ксар був серед них. А набагато вище він побачив золотистий спалах, і, можливо, то був просто відблиск яскравого сонця в очах... а може, веселковий дракон, що пролітав ген-ген високо в небі.

Ксар, блиснувши зеленим пір'ям і смарагдовою лускою, шугонув униз, дражнячи Адана точно так само, як тоді, коли украв у нього золоту підвіску. Це було в Баннрії, дуже давно... і завдяки цьому Адан зустрів свою кохану Пенду. Аданові стало тепло на серці від цього спогаду. А Ксар, щось буркнувши, знову злетів у височінь.

Синя ска пурхнула неподалік, погнавшись за Ксаром. Ґлік засміялася, їдучи поруч із конаґом Аданом та королевою Пендою й притискаючи до себе маленьку Оук. Дівчина повернула дитину обличчям до натовпу, показуючи їй численні барвисті прикраси на честь святкування.

— Всередині кола, — сказала вона. — Всі ми тепер всередині кола.

Вони дійшли до святилища пам'яті, і в натовпі запанувала тиша. Король Колланан був уже там, він гордо стояв у розкішних нортерранських хутрах та вишитій туніці поруч із головною хранителькою. Вчена дівчина Шадрі стояла попереду натовпу й не зводила променистих очей зі святилища пам'яті.

Суворі кам'яні леви дивилися на море людей, а тим часом Адан і Пенда піднімалися сходами, тримаючись за руки. Разом вони повернулися до головної хранительки Віколії. Висока худорлява жінка була одягнена в коричневі шати, оздоблені золотом, і мала надзвичайно поважний вигляд. Позаду неї стояла полірована мармурова плита, на якій було викарбуване ім'я Адана, а поруч з ним — ім'я Пенди.

За особливою домовленістю емпра Семі та її Яструбина варта розташувалися в лівій частині святилища, удостоєні такої почесті як важливі чужоземні гості. Звістка про мирні перемовини з Ішарою облетіла столицю, і, хоча багато людей ставилися скептично до давніх ворогів, інші відчули полегшення, дізнавшись, що їм не загрожує нова кровопролитна війна.

Адану було легко й радісно на душі.

Головна хранителька говорила й говорила, декламуючи пишну промову, яку вона написала для цієї знаменної події. Нарешті король Колланан вийшов уперед і перервав її.

— Дякую. Чудова промова, Хранителько. Але настав час дозволити конаґу Адану розпочати своє правління!

Король Нортерри взяв корону конаґа і благоговійно поклав її на голову свого небожа. Адан вклонився. Корона здавалася важкою, надто пишно прикрашеною численними коштовностями, але, коли вся площа вибухнула вітальними вигуками, Адан відчув себе сильнішим.

Конаґ Адан.

Головна хранителька вклонилася й широко розкинула руки.

— Довгих років життя і великого спадку, конаґу Адане!

Натовп підхопив:

— Довгих років життя і великого спадку!

— Це все має бути записано, — сказала Віколія. — У нас є групи хранителів, які запишуть усі події вашого життя, Володарю.

Адан якусь мить дивився на цю сувору, самовпевнену й бундючну жінку, а потім жестом вказав на сповнену нетерплячого завзяття дівчину, що стояла перед натовпом.

— Дякую, але я вже обрав свою хранительку. Я розповім їй всі подробиці, які зможу пригадати, а вона їх запише.

Для враженої почутим Віколії це виявилося повного несподіванкою, але Адан продовжив.

— Шадрі — хранителька конаґа. — Він підкликав її до себе. — Вийди вперед, щоб всі тебе бачили і знали, що повинні всіляко сприяти й допомагати тобі. — Піднявши брови, він кинув пронизливий погляд на головну хранительку.

Вчена дівчина піднялася нагору, і Колланан здивував усіх, обійнявши її, коли вона проходила повз нього. Очі Шадрі сяяли.

— Я довіряю тобі записати мій спадок, — сказав Адан. — Ти готова до цього?

— Так, — відповіла Шадрі. — Я запишу все до найменших дрібниць! Це буде видатна історія.

Пенда посміхнулася і глянула на Адана. Разом вони намалювали коло довкруж своїх сердець.

— Початок є кінцем є початком.