Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

83

Поголос, сповнений радісного збудження, хутко ширився вулицями Сереполя, і в місті почалися зміни — спочатку повільно, майже непомітно. Містяни, які вірили в те, що емпра жива, вже багато разів чули обіцянки про її скоре повернення, але тепер це ставало реальністю. Ілуріс повертається!

Стара Аналера, якій вдалося врятуватися завдяки чудесній появі емпри на балконі палацу, дісталася до одного з осередків відданих прихильників Ілуріс. Люди переховували її, допомогли їй одужати. З кожним днем гнів та рішучість вірної служниці зростали все більше. Коли їй нарешті вдалося зустрітися зі своїми спільниками, які знайшли притулок в домі розпусти Саруни, вона обійняла Семі та Ілуріс. Аналері не терпілося відправитися на вулиці міста, щоб поширювати чудову новину про повернення емпри, — і вони відпустили її. Час настав.

Від самого моменту свого пробудження Ілуріс ще ніколи не почувала себе такою сильною, як тепер. Вона уважно оглянула Семі, свою спадкоємицю, торкнулася її щоки. Задоволена побаченим, емпра кивнула.

— Так, ми всі готові. Ходімо?

Хазяйка борделю вдягла заради такої нагоди свій найрозкішніший одяг, щоб відповідати своїй новій ролі. Вона вбралася в блискучі пурпурові й червоні шати, оздобивши їх золотими ланцюжками й коштовностями, подарованими їй закоханими клієнтами. Волосся вона прикрасила мереживними шаликами та стрічками, яскраво намалювалася й надушилася і звеліла всім своїм дівчатам зробити те саме.

Потім Саруна розіслала їх по місту з певною місією. Вони звикли привертати до себе увагу, притягуючи хтиві погляди чоловіків і зацікавлені — жінок. Їх усі помічали. Усі слухали. І вони поширювали радісну звістку: Ілуріс повертається!

Принадні дівчата Саруни зверталися до кожного мешканця Сереполя, запрошуючи прийти на головну площу перед згорілим палацом. Вони розлетілися по всьому місту, кокетуючи, ваблячи натяками й недомовками. Прихильники емпри тільки й чекали цих новин, тому вже незабаром великі групи людей, збираючись разом, почали стікатися до площі, щоб на власні очі побачити втілення своїх надій.

Саруна була звична до того, щоб давати раду буйним чоловікам і п'яним жінкам, але тепер вона діяла з тактом і витримкою найвправнішого посла Ішари. Хазяйка борделю розчахнула двері свого будинку, і в них з'явилися каптані Вос та його бійці Яструбиної варти. Повернувши собі колишній блиск, бійці тепер знову виглядали розкішно й урочисто у своїх золотих обладунках та багряних плащах. Вони йшли попереду й позаду своєї дорогої емпри, утворивши величну процесію, якої, здавалося, ніхто не очікував побачити.

— До палацу! — вигукнув каптані Вос. Його бійці Яструбиної варти, нескорені й відважні, відгукнулися гучними голосами.

— До палацу — до палацу емпри!

Хазяйка дому розпусти ретельно перерила всі свої скрині й шафи, щоб підібрати для емпри вбрання, по-справжньому гідне її. Тепер Ілуріс граціозно йшла з високо піднятою головою, уособлюючи собою владу і красу, виглядаючи як досконале втілення того, у що вірила вся Ішара. Вона випромінювала непохитну силу. Її голова була огорнута кольоровими шарфами, усипаними такою кількістю коштовних каменів і прикрас, що ця подоба головного убору була цілком схожа на справжню корону.

Емпра Ілуріс та Семі вийшли на широкі міські вулиці, нарешті показавшись на очі всьому народу. Аналера й Саруна йшли на почесних місцях одразу за ескортом з бійців Яструбиної варти.

Очі Семі мрійливо сяяли, вона не могла повірити, що на ній така красива барвиста сукня з вуаллю. Раніше вона почувала себе незручно в парадному вбранні, яке Ілуріс змушувала її носити в палаці при дворі, проте зараз молода жінка розуміла, що це необхідно. Вона відчувала себе прекрасною. Вона відчувала гордість.

Упродовж останнього часу її непокоїло те, що емпра виглядала дуже кволою, в ній майже не залишилося притаманної їй раніше життєвої сили, проте зараз Ілуріс була сильною та сповненою енергії. Семі була переконана, що її рідну країну вдасться відновити, що Ішара повернеться до миру й процвітання.

Вони рухалися до палацу впевнено та безстрашно, але чутки про повернення емпри випереджали їх. Міська варта похапцем збіглася до них, щоб їх затримати — явно виконуючи наказ верховного жерця. Проте, коли охоронці побачили сяючу й величну емпру, багато хто з них згадав, що вона також і їхня емпра, і вони відступили. Бійці Яструбиної варти оголили мечі, готові вбити будь-кого, хто спробує зупинити їхню процесію.

Йдучи поруч із Ілуріс, Семі почувалася ще більш піднесено від того, що відчувала, як невидимий божок, сповнений сили від нової хвилі віри їхніх прихильників, котиться вулицями попереду них. Напоєна енергією божественна сутність м'яко розштовхувала збуджений натовп, завдяки чому емпра Ілуріс не зустрічала жодних перешкод на своєму шляху.

Вона дивилася просто перед собою, занурена у власні думки, і здавалася Семі, якій дуже хотілося поговорити з нею, трохи скутою і занепокоєною. Ілуріс явно була надто зосереджена на собі, щоб відволікатися на розмови, ніби їй потрібна була вся її енергія, щоб підтримувати видимість здорової та сильної емпри. Ілуріс мала по-справжньому королівський вигляд.

Семі раптом відчула величезний приплив любові до цієї жінки, яка так багато зробила для неї. Її власна віра живила божка попереду них, так само, як і радість юрби вірян. Обабіч від їхньої процесії люди без упину повторювали молитовний заспів:

— Почуй нас, убережи нас. Почуй нас, убережи нас.

Стара Аналера прошепотіла Семі:

— Вони всі принесли жертви. — Вона вказала на людей довкола. — Бачиш, як багато з них мають пов'язки на руках? Вони молилися емпрі й нашому божку. — Здавалося, що мерехтлива божественна сутність перед ними прямо на очах стає сильнішою, особливо коли в натовпі все голосніше лунали радісні вигуки, і люди вже могли відчути нового божка.

Приємно вражена увагою та загальним піднесенням, Саруна махала великій юрбі усміхнених містян, хизуючись своїми перснями та нафарбованими нігтями. До процесії емпри поступово приєдналася частина міських охоронців. Деякі з них рухалися попереду, прилаштувавшись у такий спосіб до її почту, а от інші поспішили доповісти верховному жерцю Кловусу про побачене. Та ніщо не завадило Ілуріс дістатися до площі з фонтаном перед палацом, її палацом.

Семі дивувалася, наскільки все змінилося порівняно з тим, як було, коли вона востаннє тут побувала. Ще ніби зовсім недавно Аналеру та інших відкритих прихильників емпри доставили сюди, щоб покарати на смерть.

Саруна та її дівчата у барвистому вбранні розійшлися поміж численних містян, поширюючи радісні новини, викликаючи в людей усмішки та сміх. Вос і його бійці Яструбиної варти вишикувалися півколом, утворивши видну звідусіль захисну лінію навколо емпри.

Ілуріс, обережно ступаючи, стала підніматися на підвищення для виголошення промов. На третій сходинці вона обернулася і простягнула руку до Семі.

— Ходімо, Семі. Я хочу, щоб ти стояла поруч зі мною. Ти потрібна нашому народу. — Молодій жінці стало трохи не по собі, проте вона піднялася разом з Ілуріс.

Коли натовп затих, Ілуріс заговорила доброзичливим, але твердим голосом. Ледь відчутний божок кружляв навколо них, захищаючи їх, як невидимий сторожовий пес, і освіжаючи, як лагідний весняний дощик. Божественна сутність підсилювала слова Ілуріс.

— Я жива, і я повернулася, — сказала вона. — Мені шкода, що для цього знадобилося так багато часу. На мене напали й тяжко поранили на острові Фулкор.

— Зрада! — заволав хтось із натовпу.

— Ми ненавидимо безбожників!

— Так, це була зрада... але зрада з боку верховного жерця Кловуса, — заявила Ілуріс. Хвиля невіри прокотилася по натовпу, а потім розгублене бурмотіння перейшло у гнівний галас. — Він хотів усунути мене з трону, — продовжила Ілуріс, — і спрямувати ваш гнів на війну проти старого світу.

Вона лагідно посміхнулася.

— Але мене не так легко вбити. — Люди на площі затихли, ловлячи кожне її слово. — А тепер я зроблю те, що повинна була зробити давно. Я повинна була сповістити про це всій Ішарі. — Вона однією рукою м'яко обійняла Семі за плечі, вразивши всіх цим несподіваним материнським жестом. Молода жінка мовчала, не розуміючи, що робить її наставниця.

— Багато місяців поспіль я шукала свою наступницю у всіх тринадцяти округах Ішари — і я знайшла її. — Вона подивилася на дівчину з теплою усмішкою. — Семі. — Ілуріс взяла руку дівчини і підняла її вгору. — Це ваша наступна емпра. Я так постановила.

— Почуй нас, убережи нас! — стали вигукувати люди.

Новий божок промайнув над ними, ніби святкуючи цю радісну подію. Семі почувалася приголомшеною, але вона мусила бути готовою, вона не могла підвести емпру. Голос емпри Ілуріс звучав потужно, проте вона трималася з останніх сил лише завдяки допомозі свого божка.

Народ вибухнув радісними криками:

— Емпра Семі! Емпра Семі!

Ілуріс знову підвищила голос.

— У нас є ще багато роботи — заради Ішари! Ідіть за мною до храму Маґніфіка. — Її слова викликали черговий сплеск невпевненості й розгубленості, але тепер голос емпри забринів металом, суворо й гнівно. — Кловус розбестив божків і обдурив багатьох моїх вірних жерців. Він використовував силу ваших переконань і вашу віру у власних цілях. Божок Маґніфіки належить Сереполю, належить нам, а не йому! Слідуйте за мною.

Вона спустилася з підвищення, і Семі поспішила за нею. Бійці Яструбиної варти живим щитом обступили свою емпру та її спадкоємицю. Каптані Вос ішов попереду. Численні містяни, що зібралися біля обгорілого палацу, рушили за емпрою та її почтом до храму по головній вулиці, на якій все ще виднілися сліди руйнувань після нещодавнього буйства серепольського божка.

Ілуріс швидко й впевнено крокувала до Маґніфіки, і вся її постава та пружна хода свідчили про відновлену силу. Віра людей підсилювала й нову божественну сутність. Семі почувала себе так, ніби вона йшла поруч із емпрою в мовчазній порожнечі, а навколо них хвилями розходилися радісні вигуки та молитовні заспіви.

Нове божество танцювало й кружляло, розсуваючи натовп попереду і широким потоком захоплюючи людей у свій вир після того, як процесія емпри проходила повз них. Збуджений радісний натовп досяг храмової площі, де височіла майже завершена велична піраміда.

Тепер емпра виступила вперед і твердим кроком рушила попереду своєї охорони.

Храмові охоронці Кловуса вишикувалися по периметру гігантської будівлі, розгублені й стривожені. На головних сходах внизу юрмилися ур-жерці, а окружні жерці стояли вище, споглядаючи згори, як до храму наближається велелюдний натовп, на чолі якого гордовито ступала велична жінка з королівською поставою.

Емпра наближалася до храму у вихорі свого яскравого вбрання, Семі трималася одразу за нею.

Кловус чекав на кам'яному підвищенні, дивлячись на них униз із викликом та зневагою, а тим часом віддані йому віряни стікалися до нього разом з його власними послідовниками, яких він терміново скликав. Він підняв руки і закричав:

— Самозванка! Не дайте себе обдурити! Це не ваша емпра!

Люди в натовпі заворушилися й розгублено загомоніли, заскочені зненацька його звинуваченнями, проте ніхто вже не сумнівався в тому, що справжня Ілуріс повернулася. Вони відчували присутність нового божка поблизу, навіть якщо не зовсім розуміли, що воно таке.

Але коли верховний жрець підвищив голос, Семі водночас відчула й ревіння іншої сили — то був серепольський божок, який підтримував Кловуса, посилюючи його слова і його харизму. Божество, від якого хвилями розходилася потужна енергія, піднімалося з величезного храму. Це була могутня божественна сутність, яка живилася молитвами й віруваннями цілого континенту, посиленими храмом Маґніфіка.

Люди спантеличено ахнули, а Семі відчула, як новий божок, божок Ілуріс... Її божок теж стає сильнішим.

Кловус заволав до натовпу:

— Я вів вас за собою в ці буремні часи. Ішарі потрібен сильний правитель для нашої великої останньої війни — і я сильніший!

Ілуріс зупинилася біля підніжжя храму, даючи йому можливість висловитися, а потім граційною ходою рушила вгору, підтримувана невидимим потоком. Новий божок та віра людей огортали емпру, піднімаючи її по сходах Маґніфіки.

Вона заговорила тихим голосом, який пролунав над площею, мов удар грому.

— Ти можеш бути сильним, Кловусе, але я — Ішара.