Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

108

Коли король Адан — конаґ Адан — знову побачив стародавні стіни Баннрії, він відчув себе так само втомленим, як і це легендарне місто. Позаду була довга подорож з далеких гір, і в Адана вже голова йшла обертом від нових обов'язків, проте водночас йому надавали сил і наснаги думки про нову Співдружність... про новий світ.

Але найбільше він радів тому, що нарешті повертається до Пенди та їхньої дитини.

Відправивши Ксара із запискою до дружини, він разом з Коллананом і навіть з королевою Лютих працював над тим, щоб впорядковано розпустити всі їхні війська і повернути солдатів по домівках. Лорди-васали трьох королівств зібралися разом, щоб засвідчити свою вірність новому конаґові, але, оскільки в Співдружності ще зберігалося серйозне напруження та розбрат, Адану потрібно було якнайшвидше оселитися в замку Конвери. Все мало змінитися.

Тепер, коли він, поглянувши вперед, побачив, як на високих сторожових баштах Баннрії майорять прапори, старе місто справді виглядало як рідний дім. Як же він покине його?

Адан в'їхав у ворота, і королева Пенда кинулася йому назустріч. Він підхопив її, стиснув у обіймах і поцілував.

— Поки що я вдома, але ти знаєш, що скоро нам треба буде вирушати в дорогу. — Він погладив її довге темне волосся. — Часу в нас обмаль.

Декілька днів тривали незліченні зустрічі й святкові бенкети, але одного вечора Адан повів дружину на оглядовий майданчик на високій вежі. Блідно-помаранчеве сонце стояло низько над горизонтом, кидаючи вечірнє проміння на суворі гори й пустелю, що розкинулася за ними. Адану було приємно споглядати ринкові квартали Баннрії з торговими ятками, схожими на чарунки в бджолиному вулику, роздивлятися торговців прянощами та кожум'як, що повиставляли свої товари на столах під наметами.

Над головою ліниво кружляв Ксар. Адан почув, як у глухому провулку в одному зі старих будинків разом співає ціла родина. Від усього, що він зараз бачив та чув, і від спогадів, які зринали з пам'яті, йому стало гірко й радісно одночасно. Він усе ще не міг повірити, що Гейла Орра більше немає, і його зовсім не втішало те, що королева By дорого за це заплатила.

На верхніх сходах вежі показалася Чет, яка принесла королю й королеві останні новини. За нею дріботіла Ґлік. Арі одразу ж злетіла з її плеча і полетіла до Ксара.

Чет займалася підготовкою до переїзду нового конаґа в Конверу. Під її керівництвом слуги збирали вози з припасами, дорожні намети й вишуканий одяг, який знадобиться Адану та Пенді, коли вони прибудуть до свого нового замку.

Адан подивився на небо, яке набувало все темніших відтінків. Вже з'явилося кілька найяскравіших зірок. Він подумав про те, як багато часу вдивлявся в темну безмежність, розмірковуючи про всесвіт і свій спадок. Креслення детальних мап сузір'їв нічого йому не дало. Він сам вступав у битви і творив власну долю, хай би що говорили зорі. Світ впливав на нього, і сам він намагався вплинути на світ. Він був хорошим королем для Судерри і сподівався, що стане хорошим конаґом для всієї Співдружності.

Дивлячись на звивисті вулички внизу, де вже горіли ліхтарі та вогнища, Адан помітив багато барвистих наметів, встановлених на відкритих майданчиках, — це два каравани утауків, що вдень в'їхали через східну браму, знайшли собі тут місце для ночівлі.

— Кра, з нами все буде гаразд. — Пенда обійняла Адана за талію. — Утауки супроводять нас до нашого нового дому. І де б ми не були, мій дім — там, де ти.