Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

68

— Почуй нас, убережи нас, — промовила Ілуріс.

Емпра, схоже, пробурмотіла це до самої себе, намагаючись віднайти силу в цих словах, проте для Семі ця фраза прозвучала підбадьорливо. Вона відповіла твердо й дзвінко.

— Почуй нас, убережи нас.

Каптані Вос додав свій голос.

— Почуй нас, убережи нас. Ваш народ готовий, Матір.

— І він розгніваний, — додала Семі.

Хоча новому божку й вдалося загасити бурхливе полум'я, сам палац був спочатку пограбований, а потім серйозно постраждав від вогню. Усі знали, що пожежу спричинили своєю недбалістю грабіжники Кловуса, і це нагадало всім, що саме верховний жрець свого часу випустив на волю божка храму Маґніфіка, що теж завдало чималої шкоди місту.

Люди на храмовій площі, побачивши дим над палацом, кинулися до нього і, прибігши, намагалися загасити вогонь, черпаючи відрами воду з фонтанів і годівниць для тварин. Усі їхні зусилля виявилися марними, аж поки полум'я якимось чудесним способом не загасив новий божок, і навіть Кловус не зміг цього пояснити або приписати це собі як заслугу.

Під час метушні, яка здійнялася після пожежі, Вос та бійці Яструбиної варти скористалися нагодою, щоб непомітно вивести Ілуріс з катакомб у місто, її місто. Витративши так багато часу на згуртування людей, зміцнення їхньої віри та розповсюдження поголосу про те, що емпра жива, Семі тепер знала таємні місця, де вони могли сховати емпру. Нарешті це сталося!

Семі та бійці Яструбиної варти, переодягнувшись у звичайний робочий одяг, влаштувалися разом з Ілуріс у задніх кімнатах дому розпусти Саруни — місці, в якому ніхто їх не шукатиме і яким керувала одна з найвідданіших прихильниць емпри.

Хазяйка Саруна була огрядною жінкою з нафарбованими очима та полакованими нігтями. Вона вважала за велику честь для себе допомогти врятувати свою країну, яку дуже любила. Вона та її дівчата дбали про своїх особливих гостей, і жоден натяк на те, що вони тут, не просочився назовні. Зараз, хоча вони й були далеко від палацу, Семі почувалася набагато краще, ніж увесь той час, що вони ховалися під землею.

Вос бурчав, що кімнати тут грубуваті й невишукані, а тому зовсім не підходять для емпри, проте Ілуріс відмахнулася від його скарг.

— Будь-яке місце в Сереполі, будь-яке місце в Ішарі, є частиною моїх володінь. — Вона також нагадала йому, що повії особливо добре вміють берегти таємниці.

Саруна оберігала їх, як левиця своїх левенят. Сидячи в дальніх кімнатах борделю, Ілуріс писала листи, кожен з яких вона запечатувала крапелькою свічкового воску, до якого прикріплювала пасмо свого волосся.

— Вони знатимуть, що це я, — казала вона.

Емпра торкнулася якогось місця в центрі своїх грудей, і після цього Семі відчула у себе всередині тремтіння від сплеску енергії. Вона побачила, як освітлене свічками повітря в кімнаті замерехтіло й запульсувало, немов вона дивилася на нього крізь нерівне скло. Новий божок потай перебував поруч з ними, залишаючись ледь помітним.

Після того, як він витратив стільки енергії на гасіння пожежі в палаці, він став слабким, нагадуючи тепер тонесеньку павутинку, зіткану з віри. Однак завдяки тому, що увага людей до емпри відновилася й зміцнилася, божественна сутність знову ставала сильнішою. Мадам Саруна та жінки, що працювали в неї, сповнилися радості й щастя, дізнавшись про це, і вони навіть принесли невеликі пожертви кров'ю. Загальне піднесення від повернення Ілуріс додавало сили божку, і Семі знала, що він допоможе емпрі повернути собі владу.

Усе місто гуло відтоді, як Ілуріс з'явилася на балконі й звернулася до своїх підданих. Дуже багато містян побачили її тоді, а ще запам'ятали, як вона рішучо поставила на місце Кловуса. Рух на підтримку Ілуріс, що колись починався як потаємний, тепер набирав силу. В сусідні округи навіть відправилися гінці, щоб розповісти про всі ці новини.

Вірні купці та посланці розносили таємні листи, повсюдно поширюючи звістки про те, що верховний жрець обдурив народ, влаштував фальшиве поховальне вогнище і брехав людям, немовби емпра померла. Вос був переконаний, що чимало бійців міської варти перейдуть на їхній бік, щойно побачать Ілуріс у плоті. Вся історія Ішари і сила її традицій спонукатиме їх до цього.

Семі, Вос та Ілуріс влаштувалися в задній кімнаті дому розпусти, щоб остаточно обговорити свої плани. Після яскравої появи на балконі й виступу перед людьми емпра виглядала змарнілою. Час від часу вона, застигнувши, вдивлялася кудись у далечінь, потім струшувала головою і поверталася до поточних справ. Семі заспокійливо торкнулася її руки.

— Ви повернетеся і поведете народ за собою.

— Ішарі потрібна емпра, Семі. Я вже передала тобі достатньо знань, а всьому іншому ти навчишся сама — так само, як я колись. Як тільки ми змусимо верховного жерця повернутися на належне йому місце, правління перейде до тебе.

Семі знову спробувала їй заперечувати.

— Навіть якщо я стану вашою наступницею, ви все одно ще довго будете правити як емпра. І ви будете далі мене навчати.

— Ти вже зараз більш підготовлена, ніж свого часу була я. Прийми те, що повинно здійснитися, — відказала Ілуріс. — Ми обидві знаємо, що потрібно Ішарі.

Намагаючись повернути собі увагу народу, Кловус скликав великі збори у підніжжя храму Маґніфіка, вимагаючи жертвоприношень і молитов. А перед тим він наказав будівельним бригадам, кількість робітників у яких було значно збільшено, завершити зведення велетенської піраміди. На зборах до Кловуса приєдналося багато жерців з інших округів, і всі вони з нетерпінням чекали нагоди побачити власними очима освячення Маґніфіки.

Семі також була тут, вона уважно роздивлялася навколо й дослухалася до розмов. Дівчина прослизнула поміж людей, що юрмилися на площі перед храмом, ближче до передніх рядів, щоб почути, що скаже верховний жрець. До неї доносився запах кам'яного пилу, а ще різкий запах поту і олій для тіла, змішаних з парфумами. Тисячі людей зібралися на вимогу Кловуса, проте відчувалося, що містяни роздратовані, а не сповнені радості. Вони хотіли бачити емпру Ілуріс, і Семі посміхнулася.

Піднявшись кам'яними сходами і високо підносячись над натовпом, Кловус заволав.

— Наш серепольський божок оберігатиме вас, втішатиме вас і захищатиме вас. Ви бачили образ нашої улюбленої емпри, тож знаєте, що Ішара так само сильна. Я поведу вас усіх за собою. Почуй нас, убережи нас! — вигукнув він, але бентежний натовп відгукнувся мляво, ніби знехотя.

— Почуй нас, убережи нас.

Біля Семі якийсь чоловік із густими вусами крикнув:

— Емпра Ілуріс жива! Вона повернеться! — Інші люди, невдоволено бурмочучи, стали висловлювати щось подібне.

Семі прокладала собі шлях крізь натовп, така ж непомітна й спритна, як і в часи дитинства, коли їй, безпритульній дівчинці, доводилося виживати на вулиці.

— Ілуріс жива, — сказала вона двом жінкам, явно сестрам, коли проходила повз них. — Я бачила її. — Вона поспішила далі, повторюючи ці слова і знаючи, що інші говоритимуть те саме.

Кловус ще більше розбурхав натовп, пославши серед містян своїх ур-жерців збирати жертвоприношення. Вони тримали вигнуті ножі та урни для збору крові, закликаючи добровольців робити пожертви. Після того, як до них вийшло лише кілька людей з усього великого натовпу, ур-жерці стали поводитися більш зухвало. Храмові охоронці хапали чоловіків та жінок і різали їм передпліччя, щоб зібрати кров.

— Кожен повинен віддати Ішарі належне!

Семі вдавалося, вміло ухиляючись, уникати їх, і вона також відчувала таємний захист нового божества, що невидимим потоком огортав її. Разом з тим до неї доносилася пульсація серепольського божка, що мешкав у храмі Маґніфіка.

Поки лилася кров для жертвоприношень, люди слухняно співали й молилися, відгукуючись на заклики верховного жерця, хоча багато хто з них шепотів ім'я Ілуріс. Відчуваючи, як жертвоприношення зміцнюють нового божка емпри, Семі посміхнулася. Зовсім не цього добивався Кловус.

Верховний жрець не припиняв спроб якось згуртувати вірян, і Семі відчувала, як великий серепольський божок стає все більш неспокійним. Храмова істота здавалася страхітливим ворогом, тоді як нове божество, що захищало Ілуріс і опікувалося нею, випромінювало світлу віру в краще майбутнє.

Тим часом верховний жрець, голос якого вже охрипнув від напруження, безупинно наказував приносити ще більше пожертв, більше молитов. Семі відчула, як її юний божок тече крізь натовп, торкаючись людей, і навіть взаємодіє із серепольським божком. Дві могутні сутності кружляли, струменіли й виблискували, знайомлячись і ніби випробовуючи одна одну. На мить Семі занепокоїлася, що вони можуть почати битися між собою прямо тут, як тоді, коли серепольський божок здолав і поглинув божка гавані. Але натомість Семі відчула дещо дивне — багатошарову гармонію між цими двома силами.

Кловус не помічав, що відбувається, бо він і далі закликав народ до жертвоприношень і молитов, але натовп на храмовій площі відчув обох божків... і обидві божественні сутності відгукнулися на цей сплеск уваги. Маґніфіка завібрувала, камені її фундаменту, кожен величиною з будинок, здригнулися і затремтіли.

Кловусу, що стояв на одному з ярусів піраміди, насилу вдавалося утримувати рівновагу. Храмова площа двигтіла. Окружні жерці та місцеві ур-жерці метушилися, здіймаючи руки догори, нажахані тим, що божок може вирватися і знову спричинити страшні спустошення й руйнування.

Раптом по масивних плитах храму побігли тріщини, і люди з криками кинулися тікати на прилеглі вулиці. Коли на площі храму Маґніфіка не залишилося вірян, поштовхи знову вщухли.

Семі, задихаючись від швидкого бігу, мчала до будинку Саруни, поспішаючи принести новини. Її обличчя пашіло, думки плуталися, але тепер вона відчувала дивну впевненість. Дівчина не розуміла, що саме щойно відбулося, але вона пройнялася настроєм людей, почула їхні молитви і відчувала реакцію обох божків.

Ішара була готова до повернення емпри Ілуріс.