Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

9

Коли Адан у супроводі загону вартових Стяга дістався Феллстаффа, він, здавалося, мав би відчути полегшення, побачивши міцні зовнішні стіни та величний замок, який здіймався в найвищій точці старого міста. Але з наближенням до головної брами ставало все очевиднішим, що над столицею Нортерри висить, немов дим, пелена скорботи.

Хоча Сінан тримав прапор високо, рухаючись на чолі кавалькади, люди не вибігали їм назустріч, щоб привітати Адана. Селяни працювали в полях, збираючи врожай пшениці, або зривали пізні фрукти в садах, але частенько поглядали нишком на міські мури та вдивлялися вдалину, наче готові будь-якої миті кинутися тікати.

Новина про прибуття короля Адана із супроводом швидко досягла міста, і охоронці на стіні подали їм знак заїжджати всередину. Ласіс, Хоробрий його дядька, виїхав їм назустріч і коротко кивнув на знак поваги.

— Королю Адане, ви прибули в непрості часі. Ходімо, я проведу вас у донжон, але не можу обіцяти, що Колланан вас прийме.

Занепокоєння Адана посилилося.

— Чому він зможе мене не прийняти? У нас нагальні новини.

— Вже надто багато нагальних новин. — Ласіс відвів погляд, наче якась невидима тверда рука стиснула йому серце. — Королева Тафіра мертва, її вбили Люті. На одне з наших міст напав конаґ Мандан. У нас війна з двома ворогами.

Почувши його слова, капітан Ельціор скрикнув у розпачі. Адан, пришпоривши коня, рушив уперед.

— Розкажи нам детальніше по дорозі до замку.

Адан дізнався про загрозу з боку крижаних Лютих, коли побував тут востаннє, але історія, яку розповів Ласіс, вразила його до глибини душі. Поки їхні коні ступали по вимощених вулицях міста, Адан мовчки розмірковував над розповіддю Хороброго, знаючи, що новини, які він привіз, зроблять ситуацію ще складнішою.

На подвір'ї обслуга замку займалася своїми справами з похмурою зосередженістю. Під час попередніх візитів Адан часто спостерігав, що слуги розмовляли поміж собою, коли прали одяг у баліях або чистили овочі. Тепер же ті, що не були зайняті замковими справами, билися на палицях і дерев'яних мечах, намагаючись підготуватися до майбутніх битв. Всі поводилися, як полохливі олені, що бояться кожної тіні, в якій може причаїтися хижак.

На стайні юнак Покл, якого Адан і Колл колись врятували неподалік від озера Бакал, взяв у них віжки. Гості спішилися і рушили за Ласісом до замку.

Адан нагадав собі, що привіз також і радісну новину — звістку про народження донечки. На мить він дозволив собі відчути тепло, уявивши Пенду та маленьку Оук. Можливо, його дядько зрадіє такій дещиці надії. Принаймні, це вже було щось...

Король Колланан Молот усамітнився у своїй тронній залі, щоб зануритися в роздуми, проте його думки лише безупинно кружляли в безпросвітному темному коловороті. Ревіння полум'я в каміні не могло розвіяти холод реальності. Поруч з його дерев'яним троном стояв порожній другий трон, який належав королеві Тафірі. Дружина завжди сиділа поруч, завжди давала поради, завжди любила його. Тепер, коли він залишився наодинці зі своїми думками й спогадами, йому ставало все більш моторошно у передчутті майбутніх подій.

Наодинці.

Перед троном на масивному столі лежали детальні мапи Нортерри, на яких були зображені всі вісім округів, численні міста й селища, відомі та ймовірні маршрути на схід через гори Хребет дракона. На інших мапах були показані дороги вздовж ріки Блакитноводої, пристані для річкових човнів і розташовані неподалік міста. На одній з мап було дуже приблизно зображено пустки далеко на півночі, які населяли крижані Люті. На офіційній мапі трьох королівств Колл вивчав місце злиття двох річок, клин землі, на якому стояв замок Конвери, де правив його схиблений небіж Мандан. Він позначив володіння лорда Кейда на горбистому північно-східному узбережжі, звідки прийшла армія безжальних нападників, які збиралися вирізати Янтон. Король бачив загрози з усіх боків.

Смолистий сучок на сосновій гілці голосно тріснув у каміні, змусивши Колла сахнутися. Він перебував на межі зриву вже багато тижнів поспіль... здавалося, вічно.

Почувши кроки в коридорі, він на мить заплющив очі, щоб зібратися з думками. Кожен відвідувач приносив погані новини, кожне донесення позбавляло його ще кількох доступних раніше можливостей і змушувало діяти певним чином... і кожна така дія вела до ще більш болючого вибору.

Але зараз не час залишатися осторонь. Після пережитих втрат серце короля заповнила порожнеча, але він все одно залишався королем Нортерри і не збирався нехтувати своїми обов'язками. Він був — і є — вершителем правосуддя для свого народу.

Колланан глибоко вдихнув, мимохіть погладив бороду так, як це полюбляла робити Тафіра, і розплющив очі. На мить королю здалося, що йому привиділося те, що він побачив.

Перед ним стояв Адан Старфолл, одягнений у дорожній одяг, а не в королівські шати. Він був вкритий пилюкою, а обличчя було сповнене скорботи й співчуття.

— Дядьку, я знаю.

Очі Колла зблиснули.

— Адане...

Коли він спробував підвестися з масивного трону, задубілі ноги нагадали йому про його вік, а горе і брак догляду за собою ще більше сповільнювали його рухи. Коллу було вже п'ятдесят, але він ніколи не мав наміру розслаблятися чи відходити від справ. Тепер сама лише думка про це нагадала йому, що він збирався зустріти старість разом з Тафірою в мирному королівстві, правлячи фермерами і мисливцями, шахтарями, ремісниками і селянами, єдиною турботою яких могла бути хіба що домашня сварка чи поодинокий розбійник. Спогади та почуття жалю сколихнулися всередині нього, мов густі тіні в темряві, але він відігнав їх від себе. Колл глибоко вдихнув, намагаючись заповнити порожнечу в грудях.

— Ох, Адане, мені стільки всього треба тобі розповісти. Не знаю, чи зможу я все це витримати.

Адан за кілька швидких кроків опинився біля трону, де, мов могутній дуб, застиг Колланан, і міцно обійняв дядька. Чоловіки розгойдувалися з боку в бік, не в змозі вимовити слова, які в них обох рвалися назовні.

— Не треба. Я вже знаю достатньо.

Коли Адан випустив дядька з обіймів, до них наблизилися Елліель і Тон, а за ними підійшов і мовчазний Ґант. Прибігла навіть вчена дівчина Шадрі, тримаючи в руках стос документів, наче вони були свого роду її бронею.

Колланан намагався пробитися крізь туман власного горя, поки нарешті його думки не прояснилися. Він раптом збагнув, що ще не пройшло достатньо часу для того, щоб його посланець дістався Баннрії з новинами про смерть Тафіри чи напад на Янтон, а отже Адан, вочевидь, приїхав з якоїсь іншої причини.

Колланан узяв свій бойовий молот, який тепер постійно тримав десь поблизу себе. Колись він висів на стіні як реліквія, яку король сподівався більше ніколи не брати до рук.

— Адане, чому ти приїхав? Розповідай.

— Через піщаних Лютих. Королева By відправила загін, щоб допомогти вам у битві на озері Бакал. — Він відвів очі, очевидно не договоривши всього.

— І вони таки допомогли, — визнав Колланан.

— Саме Тон зруйнував крижані стіни, — втрутилася Елліель, — навіть якщо піщані Люті й допомагали.

— А потім вони не залишилися нам допомагати, — прогарчав Колл. — Піщані Люті поїхали геть. Якби вони залишилися, можливо, Тафіра не...

— Кво та його воїни мали інше завдання, — похмуро відказав Адан. — Так, вони допомогли тобі на озері Бакал, однак їхньою справжньою метою було вистежити мою Пенду. Вона ховалася серед утауків, аби народити в безпеці.

Щоки Колла спалахнули жаром.

— Їм потрібна була твоя дружина?

— By хотіла нашу дитину, — відповів Адан. — Загін Кво знайшов нас у таборі утауків, коли на нас напав дракон. — Він відвів погляд. — Зрештою... я вбив Кво. Це потрібно було зробити.

Колланан важко перевів подих, намагаючись осягнути почуте.

— Це потрібно було зробити.

Адан розповів докладніше, згадавши й добрі новини про новонароджену доньку і про те, що Пенда зі своїм батьком поїхали назад до Баннрії. Основну увагу у своїй розповіді він приділив тому, як утауки знищили всі свідчення битви з піщаними Лютими, а потім залишили поле бою.

— Мине певний час, перш ніж королева By дізнається, що сталося, якщо взагалі дізнається, проте я мусив тебе попередити. Я думаю, що тепер ми воюємо і з піщаними, і з крижаними Лютими.

— Я давно готовий до війни. — Колланан підійшов до великого столу з мапами й важко опустився у дерев'яне крісло. — У нас з'являються все нові й нові вороги.

Шадрі прилаштувала біля нього свої книжки та документи. За нею підійшли Елліель і Тон. У дверях тронної зали застигли в напруженому очікуванні Ласіс, Ґант і вартові Стяга.

На серці в Колла не стало легше, коли Адан присів поруч, але від самої лише присутності небожа йому було вже не так важко нести свій тягар.

— Перш ніж розпочнеться відкрита війна з Лютими, ми маємо розібратися з іншою загрозою. — Він поклав лікті на стіл і пильно подивився на мапи. — Я багато думав про те, наскільки небезпечним є твій брат.

Адан, не вірячи власним вухам, вислухав розповідь Колла про те, як конаґ Мандан відрядив частину армії Співдружності до Янтона, щоб винищити його мешканців.

Колл вказав рукою на мапи трьох королівств.

— Помста — це єдине, що здатен бачити Мандан. Так, ішаранці вбили Конндура, проте Люті є набагато страшнішою загрозою, ніж ішаранці далеко за морем. — Він прикрив повіки і відчув, як навколо нього з ревінням закручується ураган тіней, але йому вдалося змусити його замовкнути, знову розплющивши очі.

— Це зробив Уто, а не Мандан, — втрутилася Елліель. — Не варто звинувачувати маріонетку, коли хазяїн смикає за ниточки. Саме Уто відрядив лорда Кейда, я в цьому впевнена.

Колланан поглянув на Ґанта, і поплямоване віспою обличчя Хороброго скривилося в гримасі.

— Вона права, Володарю. Мандан тішився думкою про каральний напад, але підґрунтя для цього заклав Уто.

Колл загарчав, висловивши нарешті те, що вже деякий час було у нього в думках.

— Мандан не придатний для того, щоб правити. Конндур не провокував ішаранців, коли вирушив на острів Фулкор. Він хотів укласти союз проти нашого спільного ворога, — ворога, якого ми всі знаємо. — Він обвів поглядом усіх присутніх. — Мандан зрадив Співдружність, коли став вимагати від мене залишити моє королівство без захисту і приєднатися до його безглуздої авантюри. І саме Мандан послав солдатів сплюндрувати одне з моїх міст! Якби ми не стали на захист Янтона, усіх його бідолашних мешканців було б убито. І якби я не вирушив туди, щоб відбити напад... — Його голос урвався, а серце затопила хвиля провини й жалю. Колл схилив голову.

Якби він не був змушений відправитися в той непотрібний похід, то був би тут, у замку Феллстафф, із Тафірою. І тоді капітану Рондо не вдалося б викрасти її, і вона не опинилася б у лісі, наражаючись на небезпеку з боку крижаних Лютих...

Якби...

— Адане, конаґом мав стати ти. Це всім відомо.

Адан, почуваючись незручно, дивився на мапи, розкладені на столі, потім узяв до рук мапу Судерри.

— Я... я ніколи не мав стати конаґом. Мандан — первісток. Правила тут однозначні.

— Правила й потреби людей — це різні речі, — заперечив Колланан. — Народ Судерри визнав тебе своїм правителем, ти був і є хорошим королем. Ніхто не може заперечити, що ти був би кращим конаґом Співдружності...

— Мені подобається сонячний день, а не дощовий, — відказав Адан, почуваючись ще більш ніяково. — Але погоду не зміниш, як не змінити й того, що він мій старший брат. Можливо, Мандан і поганий конаґ, але він все одно конаґ.

Колланан після довгого мовчання промовив:

— Якщо тільки ми цього не змінимо.

На кімнату сокирою ката впала тиша. Адан зблід.

— Що ти таке кажеш... ми не можемо навіть розглядати це — не в такий час.

— Саме зараз час, який цього вимагає! — Колланан гримнув кулаком по столу. — І нам варто зробити це якнайшвидше. Вже дуже скоро третина армії Співдружності вирушить до Ішари, а нам потрібні їхні бійці, щоб захиститися від Лютих. Мандан має бути усунутий від влади! Ми повинні об'єднати всі три королівства, доки людство не стерли з лиця землі.

Він важко зітхнув і знову опустився на стілець. Погляди всіх присутніх були прикуті до нього в приголомшеній, напруженій тиші. Колланан поклав руку на заспокійливо надійне руків'я свого бойового молота.

— І я знаю, як саме це зробити.