Кевін Дж. Андерсон. Боги і дракони

107

Хоча новому божку й вдалося загасити пожежу в палаці емпри, той сильно постраждав від вогню. Після того, як несамовите полум'я пронеслося по кімнатах і вузьких проходах, покої Ілуріс у високій башті виявилися випаленими вщент. Гобелени, покривала, подушки обвуглилися. Коли Семі, піднявшись пошкодженими сходами, побачила знищену вогнем кімнату, то відчула клубок в горлі, згадавши, скільки днів вона провела тут біля емпри. У повітрі стояв такий сильний запах диму, що дівчина ледь могла дихати.

— Все можна полагодити, — заспокоїв її каптані Вос. — Принесіть нові штори й постільну білизну. Замініть основні меблі. Ми перефарбуємо стіни й віконні рами. Ми...

— Мені не обов'язково тут спати. Не зараз. — Семі пригадала ті жахливі місця, в яких їй доводилося проводити ночі, коли вона була ще дитиною. Вона розправила плечі й подумала, що зробила б Ілуріс. Тепер вона повинна думати саме так. — У нас в Ішарі є важливіші справи.

Семі ще досі не до кінця прийняла свою нову роль, хоча Ілуріс запевняла її, що вона готова... достатньо готова.

— Хороший правитель — це не тільки розум, але й серце, — якось сказала її наставниця. — Ти можеш знайти радників, які дадуть тобі необхідні знання, проте серце людини — це те, ким вона є, ким вона стала, у що вона вірить, і я довіряю твоєму серцю, Семі.

Емпра Семі.

— Моя спочивальня — це не те, що найбільше потрібно Ішарі. Відновіть тронну залу якомога швидше. Сереполь та вся Ішара повинні знати, що їхня емпра повернулася після таких довгих і темних часів.

Відремонтовані частини палацу емпри вже були добре помітні — чистий білий камінь, свіжі дерев'яні оздоби та відновлені вітражні вікна. Чорні сліди сажі ще залишалися на зовнішніх стінах, але безстрашні молоді робітники, звисаючи на мотузках високо над площею, відчищали ці плями.

Вос та його бійці Яструбиної варти з гордістю носили свої яскраво-червоні плащі й відполіровані золоті обладунки. Семі підвищила у званні всіх охоронців, які захищали їх у потайному сховку в підземеллі, а завдяки великій кількості новобранців Яструбина варта повністю відновила свій особовий склад.

— Я Ішара, — пробурмотіла Семі сама до себе, і Вос глянув на неї. Вона усміхнулася до нього. Незважаючи на кривуватий ніс, каптані Вос здавався їй особливим — хоробрим, відданим, прекрасним у своєму новому однострої, гордим своїм становищем.

Робітники вичистили тронну залу, замінили пошкоджені гобелени й запони, відремонтували та відполірували золоте оздоблення. Спеціально відібраний тесля відреставрував трон емпри. Цей майстер вважався найвправнішим у всій країні, навіть попри те, що внаслідок нещасного випадку при роботі з деревом втратив три пальці на руці. Коли Семі нарешті сіла на новий трон і відкинулася на оббиті оксамитом подушки, вона зрозуміла, що він цілком заслужив свою репутацію.

І все ж вона почувалася не на своєму місці. Дівчина заплющила очі й зосередилася. Емпра Семі. Їй було боязко йти по стопах Ілуріс. Вона робитиме те, що правильно, прийматиме рішення не для себе, а для людей — для свого народу.

Семі почувала себе беззахисною без невидимої сили нового божка, який допомагав їм, оберігав і направляв їх, але тепер він зник. Вони нічого не чули про нього відтоді, як об'єднане божество поринуло крізь портал з димчастого скла, щоб протистояти далекому зростаючому злу.

Але це не означало, що всі божки покинули Ішару. Магія все одно струменіла в цій землі, і Семі могла робити з нею те, що було потрібно. Молитвами й жертвоприношеннями люди зміцнили всіх інших божків по всій Ішарі, і їхня віра незабаром породила нового серепольського божка.

Сидячи на своєму відновленому троні, Семі відчувала, як з'являється нова сила — віра народу, його готовність дозволити їй правити собою. Це відчуття в її душі підтверджувало, що вона — справжня емпра. Семі з усмішкою пригадала ті часи, коли була худющою, проте сміливою дівчинкою, що видерлася по виноградній лозі на стіні маєтку губернатора Прірарі, бо хотіла поговорити з емпрою Ілуріс. Вона аж ніяк не очікувала, що це приведе її сюди.

А тепер... Семі ніколи не вірила, що таке може статися.

— Каптані Вос, — промовила Семі з висоти свого трону. — Мені потрібні звіти з кожного району Сереполя. Знайдіть надійних людей, які підтримували нас, поки ми переховувалися. Купців, ремісників, фермерів, ковалів.

І Саруну, звісно. Я хочу, щоб вони ввійшли до складу моєї ради і допомогли організувати відбудову всього міста. Ми тільки почали відновлювати все те, що зруйнував випущений Кловусом божок.

Вос, погодившись, віддав накази бійцям Яструбиної варти.

Семі прийняла рішення.

— Зараз я хочу бачити всіх окружних жерців, адже Кловус вже скликав їх усіх до столиці. В Ішарі потрібно провести деякі докорінні зміни, і я повинна заручитися підтримкою жерців.

— Будьте обережні, Ваша Величносте, — застеріг Вос. Таке звертання вразило й навіть трохи налякало її, але вона розуміла, що їй доведеться звикнути до нього. — Вони не були союзниками емпри, коли це було найважливіше.

— Я не починатиму своє правління з війни із жерцями. Кловус був жахливим винятком, принаймні я так сподіваюся, а інші не знали, що він вчинив з Ілуріс. Народу Ішари потрібні їхні божки, а жерці допомагають їх створювати. Це найбільш мудрий і доцільний спосіб подолати цей розкол та зцілити країну.

Кловуса поглинуло об'єднане божество, а жрець Ерікал покинув Прірарі, відпливши з варварами до Співдружності, але інші одинадцятеро жерців явилися за її викликом. Тепер всі вони стояли перед нею, і дехто з них виглядав переляканим, декого проймав трепет у присутності нової емпри, а декому навіть було соромно. Семі мало кого знала в обличчя, проте вона вивчила їхні імена та всі відомості про їхні округи ще на заняттях з покійним камергером Неревом.

Першою вклонилася худорлява жінка із заплетеним у коси волоссям з Тамбурдинського округу.

— Ваша Величносте. — Вона зігнулася в глибокому поклоні. — Моя емпро.

За нею вклонилися ще троє окружних жерців, а потім всі одинадцять священиків засвідчили свою шану та вірність емпрі. Семі не відчула з їхнього боку якоїсь прихованої ненависті чи почуття образи. Щоб справити потрібне враження, вона довго мовчала, ніби зважуючи своє рішення, але вже знала, що саме і як саме їм слід сказати, щоб зробити їх союзниками.

Нарешті Семі заговорила офіційним тоном.

— Наше місто серйозно постраждало, але тепер мій народ об'єднаний. Ішара повинна зцілитися й знову стати сильною, і для цього мені потрібна ваша допомога. Після того, як ми поховаємо наших загиблих і пом'янемо їх, ми відновимо пошкоджені будівлі, очистимо місто від слідів пожеж. — Її голос зазвучав суворіше. — Ми повинні покарати тих, хто скористався нашою слабкістю і сум'яттям.

Кілька жерців здригнулися.

— Ніколи не можна забувати, що всі ми — Ішара. Ми знаємо, якою має бути Ішара. Ми розуміємо, чого потребує Ішара, знаємо її слабкі й сильні сторони та її устремління. Ми розуміємо віру нашого народу. — Вона зробила паузу, а потім додала. — І я маю намір відбудувати храм Маґніфіка.

Вона почула, як у Воса перехопило подих. Навіть окружні жерці виглядали здивованими.

— Але ми зробимо це тільки тоді, коли це буде доречно, і будемо діяти обережно й розважливо. Емпра Ілуріс зупинила будівництво, бо вона побоювалася, що занадто могутнє божество може стати об'єктом зловживань з боку честолюбного жерця. Саме так і сталося. Руйнування, завдані нашому місту, свідчать про безумство верховного жерця, який вважав себе вищим за віру нашого народу.

Тамбурдинська жриця знову схилила голову, і її коси гойднулися, як маятники.

— Божок може вийти з-під контролю жерця. Коли люди злі й налякані, то і їхній божок стає злим і наляканим. Іноді... нам не під силу з цим впоратися.

— Наш головний божок зник, але віра нашого народу не зникла, — відказала Семі. — Безліч місцевих божків так само живуть у своїх храмах, підтримувані молитвами й жертвоприношеннями. Досить скоро віра Сереполя та магія цієї землі створять для нас нового божка. Іскра вже є. — Вона нахилилася вперед, пильно дивлячись на жерців. — Наш новий храм Маґніфіка передусім служитиме місцем, де люди будуть збиратися й возносити свої молитви. Це буде великий храм, але не та велетенська громадина, яку намагався побудувати Кловус. Наш новий божок житиме в Сереполі — як наш заступник, а не руйнівник.

Яструбина варта й окружні священнослужителі перешіптувалися поміж собою.

Довіч, жрець із округу Сістральта, промовив:

— Але ж ми в стані війни. Ми повинні об'єднати наших божків, щоб боротися зі старим світом. Жрець Ерікал вже вирушив проти них з нашим флотом, і ми знаємо, що саме туди перенісся великий божок храму Маґніфіка. Там стільки зла! Саме зараз ми повинні здобути остаточну перемогу й викорінити безбожників.

— Ми повинні здобути мир! — гримнула Семі. — У нас є шанс подолати ненависть. Хіба ви цього не відчуваєте? Темрява розвіялася. Немає жодної причини для того, щоб старий і новий світ були смертельними ворогами. Вони наші далекі родичі. Ми походимо від спільних предків. — Вона зітхнула, згадавши про острів Фулкор. — Конаґ Конндур зрозумів це раніше за інших. Він хотів, щоб ми були його союзниками в боротьбі з величезним зростаючим злом. Тепер ми знаємо, що він був правий.

Семі підвелася з трону й заговорила голосніше.

— Він був правий! Я знаю, що було в серці Конндура, і знаю, що було в серці Ілуріс. Вони обоє хотіли миру, проте зрада з боку нашого верховного жерця, а також зрадники серед людей конаґа зруйнували все. Настав час діяти правильно.

Схрестивши руки на грудях, вона окинула їх твердим поглядом.

— Ось що я вирішила. Каптані Вос і його бійці Яструбиної варти будуть супроводжувати мене під час візиту до Співдружності. Ми візьмемо один з наших вцілілих кораблів, але не військовий. Я зустрінуся з конаґом трьох королівств і працюватиму з ним над тим, щоб змінити стосунки між нашими землями.