Ця книжка народилася із нашої з художником Тоні Шідером співпраці, коли ми хотіли опублікувати комп’ютерний графічний роман. Я займався словами, він опікувався зображеннями; та навіть попри те, що ця книжка майже виключно складається зі слів, певні її аспекти проросли з наших із Тоні дискусій.
Писати цей роман було дуже складно, і я постійно користувався добрими порадами моїх агентів — Ліз Даранзоф, Чака Верніла і Деніса Стюарта, які читали перші чернетки. Начерки дісталися також Тоні Шідеру, доктору Стіву Горсту з Весліанського університету, який забезпечив мене розлогими і зрозумілими коментарями про все, що стосується мізків і комп’ютерів (і якому спала на гадку ідея вірусу вже за годину читання), а також моєму свояку, Стіву Віґґінсу, що зараз навчається в Единбурзькому університеті — він не тільки познайомив мене з Ашерою, а й постійно підкидав корисні статті та цитати, коли я безпорадно порпався в Бібліотеці Конґресу.
Марко Кальтофен, як завжди, пропонував свої енциклопедичні знання, як той Бібліотекар, щоразу, коли я питав його про те і се щодо утилізації токсичних відходів. Річард Ґрін, мій агент у Л. А., трохи допоміг із географією міста.
Брюк Поллок прочитав верстку надзвичайно пильно, але з дивовижною швидкістю і також дав кілька корисних порад. Він перший, але далеко не останній, звернув увагу на те, що BIOS насправді позначає «Базову систему вводу-виводу» (Basic Input / Output System), а не «Базову Інтегровану Операційну Систему», як сказано у книжці (і як має бути насправді); але мені здається, що я таки ладен втоптати будь-які аргументи в багно, якщо йдеться про пошуки хорошої гри слів, тому цю частину книжки я залишив без змін.
Ідея «віртуальної реальності» на кшталт Метасвіту зараз надзвичайно поширена у спільноті комп’ютерних художників, і її вже намагаються впроваджувати різними способами. Особливе бачення Метасвіту, описане в цьому романі, з’явилося зі звичайної бесіди з Джейме (Капітан Радіохвиля) Таафе — але це не означає, що винуватити в нереалістичних чи неоковирних деталях Метасвіту слід когось іще, окрім мене. Слова «аватар» (у використаному тут значенні) та «Метасвіт» вигадав я сам, коли вирішив, що актуальна термінологія (типу «віртуальна реальність») надто незграбна, щоб її використовувати.
Роздумуючи про те, як може бути сконструйований Метасвіт, я перебував під впливом книжки «Путівник інтерфейсом „людина — машина“ від Епл», яка пояснює філософію «макінтошів». Знову-таки, цей коментар покликаний тільки визнати корисний внесок людей, що укладали цей документ, а не щоб міцно прив’язати цих бідолах до результату.
Сталося так — і я розповідаю про це тільки тому, що мене тішить самореферентність події, — що я дуже тісно познайомився із внутнішніми принципами роботи «Макінтоша» ще на тих ранніх етапах нашого приреченого, але маніакального поривання створити графічний роман, коли стало очевидно, що «Маки» можна змусити працювати, лише написавши купу саморобного програмного забезпечення для обробки зображень. Під час роботи я більше годин провів за кодом, ніж за самим текстом, хоча зрештою ми відійшли від початкової концепції, тож із практичного погляду більшість моєї роботи була марною.
Нарешті, слід зазначити, що коли я писав про Бабель, то спирався на плечі незліченних істориків і археологів, які займалися дослідженнями тих часів; більшість слів, сказаних Бібліотекарем, насправді належать цим людям, і Бібліотекар — це мій спосіб подякувати їм, це вербальні примітки, які я позаписував, ніби старанний учень — а я не дуже старанний.
Після першої публікації «Снігопаду» я дізнався, що термін «аватар» насправді вже кілька років використовується як частина віртуальної реальності «Габітат», розробленої Ф. Ренделом Фармером і Чіпом Морнінґстаром. Ця система працює на комп’ютерах Commodore 64, які, хоч і вийшли з ужитку у США, досі популярні в Японії. Окрім аватарів, «Габітат» має іще кілька засадничих рис Метасвіту з цієї книжки.