Снігопад

Розділ 70

Піджака Дядечко Енцо поки що не знімає, бо в ангарі темно, а сатин підкладки не дуже шурхотить. Тоді вилазить на крило одного з літаків, щоб його не можна було побачити із землі. Пробирається на край крила, відкриває рота, бо так краще чутно, і слухає.

Попервах чує лише нерівномірне плюскотіння, якого раніше не було — ніби вода з крана капотить на землю. Здається, звук долинає від найближчого літака. Дядечко Енцо переймається, що з нього може витікати пальне — можливо, хтось задумав підірвати цю частину аеропорту, одним махом стерши на порох весь спротив. Він нечутно спускається на землю, обережно обходить кілька літаків, щокілька кроків зупиняється, слухає, а тоді бачить: одного з його солдатів пришпилили до фюзеляжу літака Learjet довгим дерев’яним кілком. Кров цебенить з рани, стікає по ногах, скрапує з черевиків і плюскає на гудрон.

Позаду Дядечко Енцо чує короткий скрик, який зненацька перетворюється на різкий важкий видих. Він уже чув такий раніше, це комусь провели по горлу гострим ножем. Вочевидь, його лейтенанту.

Лишається хіба кілька секунд безпечного пересування. Він не знає, хто йому протистоїть, а це варто знати, тож Дядечко Енцо біжить на крик, швидко перебігає від одного літака до іншого, постійно пригинцем.

Він бачить пару ніг по той бік фюзеляжу. Дядечко Енцо стоїть біля самого краю крила, хапається за нього обома руками, всією вагою тягне донизу, а потім відпускає.

Це спрацювало — літак перехиляється до нього. Вбивця думає, що Дядечко Енцо виліз на крило, тому сам залазить на протилежне і чекає, заховавшись за фюзеляжем, щоб заскочити Дядечка Енцо зненацька, коли той вилізе нагору.

Але Енцо досі на землі. Босоніж, цілком беззвучно, він біжить до фюзеляжу, пригинається і виринає з протилежного боку, стискаючи в руці бритву. Вбивця — Ворон — саме там, де Енцо й сподівався його побачити.

Проте Ворон уже щось запідозрив; він підводиться зазирнути за фюзеляж, тому до його горла не дотягтись, Енцо бачить перед собою лише ноги.

Краще мати синицю в жмені та вчасно забрати виграш, ніж піти ва-банк і продути все, тож Енцо кидається вперед, не зупиняється, навіть коли Ворон переводить на нього погляд, і підрізає тому ліве ахіллове сухожилля.

Коли він повертається, щоб захиститися від удару у відповідь, щось із величезною силою б’є його в груди. Дядечко Енцо опускає погляд і здивовано помічає — якийсь прозорий предмет стирчить із правої частини його грудей. А тоді бачить обличчя Ворона за якісь три дюйми від власного.

Дядечко Енцо відступає від крила. Ворон сподівався впасти на нього, але натомість валиться на землю. Енцо знову підскакує, замахується бритвою, але Ворон, сидячи на гудроні, вже дістає другий ніж. Він цілить у внутрішню сторону стегна Дядечка Енцо і навіть завдає певної шкоди; Енцо відступає від леза, збиває атаку і завершує рух маленьким і глибоким порізом на плечі супротивника. Ворон відбиває руку з бритвою, перш ніж вона знову потягнеться до горла.

Дядечко Енцо поранений, Ворон теж. Але Ворон більше не має переваги у швидкості, тож наступні кроки треба робити виваженіше. Енцо відступає, хоча від кожного руху правим боком розходиться страшенний біль. Тут щось влучає йому в спину; гострий біль над ниркою, але тільки на мить. Озирнувшись, він бачить іще одне кляте скельце — розбите, на гудроні. Мабуть, Ворон кидав його навздогін, але без достатніх сил для повноцінного кидка ніж не розігнався настільки сильно, щоб пробити броньовану тканину, тому впав на землю.

Скляні ножі. Не дивно, що Кі не бачив їх на своєму радарі.

Перш ніж Енцо встигає пірнути під прихисток сусіднього літака, його оглушує звук вертольота, що наближається.

Це гелікоптер Райфа, він сідає за кількадесят метрів від літака, за яким ховається Енцо. Грім лопатей і пориви вітру, здається, впиваються Енцо просто в мозок. Він заплющує очі від стрімких подувів і зовсім втрачає рівновагу, перестає навіть розуміти, де він, аж поки не простягається горілиць на гудроні. Гудрон під ним слизький і теплий, і Дядечко розуміє, що швидко втрачає кров.

Дивлячись понад землею, він бачить Ворона, який пробирається до вертольота, сильно накульгуючи, одна нога у нього практично недієздатна. Нарешті він здається і просто стрибає на здоровій нозі.

Райф уже виліз із вертольота. Ворон із Райфом про щось говорять, Ворон показує в напрямку Енцо. Тоді Райф схвально киває, і Ворон повертається, вишкіривши яскраво-білі зуби. Він не корчить гримаси, просто посміхається від передчуття. Починає стрибати до Енцо, дістає з кишені скляного ножа. Здається, у цього падлюки їх просто невичерпний запас. Він прямує до Енцо, а Енцо не може навіть підвестися, щоб не знепритомніти. Він роззирається і за яких двадцять футів від себе бачить скейтборд і пару дорогих черевиків із запханими в них шкарпетками. Він не може підвестися, але може повзти по-пластунському, тож повзе, підтягується на ліктях, тимчасом як Ворон стрибає до нього на одній нозі.

Вони зустрічаються на відкритій смузі між двома літаками. Енцо на животі, пластом лежить на скейтборді. Ворон стоїть, однією рукою тримається за крило літака, в іншій руці зблискує скляний ніж. Тепер світ перед Енцо поступово стає чорно-білим, як у дешевому терміналі Метасвіту; так його друзі у В’єтнамі описували світ перед тим, як знепритомніти від крововтрати.

— Сподіваюся, ти помолився, — каже Ворон. — Бо я не маю часу кликати священника.

— То й не треба, — відказує Дядечко Енцо і тисне на дошці кнопку з написом «Проектор Конічної Ударної Хвилі РадиКС». Від струсу в нього мало не вибухає голова — якщо Дядечко Енцо і виживе, то вже ніколи не зможе чути як слід. Але ударна хвиля трохи привела його до тями. Він піднімає голову і бачить Ворона, ошелешеного, беззбройного; по його куртці течуть струмки з тисяч дрібненьких скалок.

Дядечко Енцо перекочується на спину і змахує небезпечною бритвою.

— Мені більше подобається сталь, — каже він. — Голитися будемо?