Снігопад

Розділ 30

— Гаразд, про глиняну оболонку ми поговорили. А ця штука? Ну, дерево? — вказує Хіро на інший артефакт.

— Тотем богині Ашери, — чітко доповідає Бібліотекар.

— Це вже щось, — втішається Хіро. — Лаґос казав, що та Бренді в «Чорному сонці» була гетерою культу Ашери. То хто така Ашера?

— Вона була дружиною Елі, знаного також під ім’ям Ягве. У неї є й інші імена: Елат — найпоширеніше. Греки знали її як Діону чи Рею. Ханаанеяни — як Танніт або Авву, тобто Єву.

— Єву?

— Запропонована Кроссом етимологія імені «Танніт» виглядає так: жіноча форма від слова «таннін», що означає «зміїний». Навіть більше, Ашера в бронзову добу мала ще один епітет — «дат батні», також «зміїна». Шумери знали її як Аруру або Нінгурсаґ. Її символ — змія, що обвиває патерицю або дерево, кадуцей.

— Хто поклонявся Ашері? Я так розумію, багато хто?

— Усі, хто жив між Індією та Іспанією від другого тисячоліття до н. е. аж до християнської доби. За винятком гебреїв, які поклонялися їй тільки до релігійних реформ Єзекії та, пізніше, Йосії.

— Я думав, що гебреї були монотеїстами. Як вони могли поклонятись Ашері?

— Вони були монолятристами — не заперечуючи існування інших богів, самі поклонялися тільки Ягве. Ашеру вшановували як дружину Ягве.

— Не пригадую, щоб у Біблії було щось про його дружину.

— Біблії тоді ще не існувало, юдаїзм був хаотичним набором ягвістських культів, і в кожного були різні святині та практики. Історії про Вихід іще не уклали в писання, а пізніші біблійні події взагалі ще не трапилися.

— Хто вирішив викреслити Ашеру з юдаїзму?

— Школа Второзаконників — загальноприйнято об’єднувати під цією назвою людей, які написали «Второзаконня», а також «Книгу Єгошуа[55]», «Книгу Суддів», «Книгу Самуїла», а також «Книгу Царств».

— І що то були за люди?

— Націоналісти. Монархісти. Централісти. Предтечі фарисеїв. У той час ассирійський цар Сарґон тільки-тільки підкорив Саману — північний Ізраїль, — що спричинило міграцію гебреїв до Єрусалима. Єрусалим дуже розрісся, і юдеї почали завойовувати території на сході, заході та півдні. То був час посилення націоналістичної свідомості і патріотичних почувань. Школа Второзаконників утілювала ці підходи в писанні, вони переписували і реорганізовували давні перекази.

— Переписували?

— Мойсей та решта вважали, що кордоном держави Ізраїль є річка Йордан, але второзаконники включали до територій Ізраїлю також Транс-Йорданію, і це виправдовувало агресію на схід. Є багато інших прикладів: у попередньому законі немає жодного слова про монархію. Закон у тому вигляді, в якому його уклала школа Второзаконників, відображає монархічну систему. Попередній закон переважно стосується священних матерій, а Второзаконня — освіти царя та його підданих, інакше кажучи, секулярних питань. Второзаконники наполягали на централізації релігії в Храмі Єрусалима через знищення всіх навколишніх культових центрів. І є ще один аспект, який Лаґос вважав значущим.

— А саме?

— Второзаконня — єдина книга П’ятикнижжя, яка стверджує, що писана Тора транслює господню волю: «І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги, що перед лицем священиків-Левитів. І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, щоб не гордувало серце його своїми братами, і щоб не збочував він ні праворуч, ні ліворуч від цієї заповіді, щоб продовжив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля». Второзаконня 17:18-20.

— Отож, второзаконники кодифікували релігію. Зробили з неї організовану, самопоширювану сутність, — робить висновок Хіро. — Не хочу вживати слова «вірус». Але судячи з того, що ти мені процитував, Тора і справді є вірусом. Вона використовує людський мозок як носій. Носій — людина — робить копії. І нові й нові люди приходять у синагогу і читають її.

— Не можу оцінити аналогії, але ви маєте рацію ось у чому: після того, як второзаконники реформували юдаїзм, євреї, замість приносити жертви, ходили в синагогу і читали Книгу. Якби не второзаконники, всі монотеїсти світу донині приносили б у жертву тварин і передавали вірування через усну традицію.

— Пускали голку по колу, — коментує Хіро. — Коли ти проганяв усе це з Лаґосом, він часом не казав, що Біблія — це вірус?

— Він казав, що в неї є дещо спільне з вірусом, але є і відмінності. Він вважав її ерзац-вірусом на кшталт того, що використовують для вакцинування. Вірус Ашери він вважав набагато небезпечнішим, здатним передаватися через тілесні рідини.

— Тобто чітка, писана релігія второзаконників зробила євреям щеплення від вірусу Ашери.

— У поєднанні з суворою моногамією та іншими кошерними практиками — так, — погоджується Бібліотекар. — Попередні релігії, від шумерської до Второзаконня, відомі нам як дораціональні. Юдаїзм був першою раціональною релігією. На думку Лаґоса, він сам собою був менш сприйнятливий до вірусних інфекцій, оскільки базувався на стійких, писаних законах. Це була найперша причина поклоніння Торі, а також ретельності, з якою донині ставляться до виготовлення нових копій, — така собі інформаційна гігієна.

— А зараз ми живемо в який період? У постраціональну добу?

— Хуаніта записала коментарі щодо цього ефекту.

— Хто б сумнівався. Тепер її поведінка бодай трохи зрозуміліша — ну, Хуаніти.

— О!

— Раніше вона поводилася якось геть незрозуміло.

— Ясно.

— Я думаю, якщо витратити достатньо часу і з’ясувати, що діється у неї в голові, може статися щось дивовижне.

— Спробую допомогти.

— Але придержімо стояки — треба повертатися до роботи. Схоже, Ашера переносила вірусну інфекцію. Якимось чином второзаконники це зрозуміли і знищили її, заблокувавши всі вектори, за якими вона могла інфікувати нових жертв.

— Щодо вірусних інфекцій, — каже Бібліотекар. — Якщо дозволите зробити спонтанне і необґрунтоване кроспосилання — а я запрограмований принагідно робити такі речі, — ви, можливо, захочете розглянути простий герпес, вірус, який оселяється в нервовій системі та ніколи її не покидає. Він здатен переносити нові гени в уже сформовані нейрони та генетично їх перебудовувати. Сучасна генна терапія саме для цього і користується вірусом герпесу. Лаґос припускав, що простий герпес може бути сучасним ерзац-спадкоємцем Ашери.

— Не завжди ерзацом, — пригадує Хіро друга, який помер від ускладнень СНІДу; в останні дні герпесний висип цілком вкривав його губи і горло. — Ерзац тільки тому, що у нас до нього імунітет.

— Так, сер.

— То Лаґос вважав, що вірус Ашери насправді змінює ДНК клітин мозку?

— Так. Це лежало в основі його гіпотези про те, що вірус може біотранслювати моделі поведінки через ланцюжок ДНК.

— Які ще моделі? Як узагалі виглядав культ Ашери? Вони приносили жертви?

— Ні. Але є докази існування в культі гетер обох статей.

— Це насправді те, що я думаю? Служки, що тусувалися в храмі й трахалися направо і наліво?

— Десь так.

— Бінґо. Чудовий спосіб розносити вірус. Тепер я хотів би повернутися до попереднього розгалуження нашої розмови.

— Як вам завгодно. Я можу зберігати практично нескінченну кількість розгалужень.

— Ти провів був паралель між Ашерою та Євою.

— Єва — її біблійне ім’я «Авва» — це явно гебрейська інтерпретація давнішого міфу. Авва — офідійська мати-богиня.

— Офідійська?

— Пов’язана зі зміями. Ашера — також офідійська мати-богиня. І також асоціюється з деревом.

— Єва, наскільки я пригадую, переконала Адама з’їсти заборонений плід із дерева пізнання добра та зла. Коротше кажучи, це не фрукт — це інфа.

— Як вам завгодно, сер.

— Цікаво, чи завжди людство страждало від вірусів? Чомусь вважають, що віруси нас оточували завжди — але раптом це не так? Можливо, був такий час, коли їх не існувало — чи коли вони, принаймні, були чимось непересічним. А на певному етапі, коли з’явився метавірус, кількість різних вірусів стрімко зросла, і люди почали хворіти значно більше. Це пояснило б те, що в усіх культурах є міф про Рай і про Вигнання з Раю.

— Можливо.

— Ти мені казав, що єсеї вважали гельмінтів демонами. Якщо вони знали, що таке вірус, то, мабуть, думали, що це те саме. А Лаґос щойно вчора сказав мені, що шумери не розрізняли поняття добра і зла per se.

— Саме так. Згідно з Крамером і Маєром, існують добрі та погані демони. Добрі дарують фізичне та емоційне здоров’я. Погані приносять дезорієнтацію, а також різноманітні фізичні та емоційні негаразди. Таких демонів навряд чи можна відрізнити від хвороб, які вони персоніфікують, — багато з цих хвороб сучасній людині здадуться психосоматичними.

— Лікарі кажуть про Да5ида, що його хвороба психосоматична.

— Я нічого не знаю про Да5ида, лише банальну статистику.

— Таке враження, що поняття «добро» і «зло» вигадав автор легенди про Адама і Єву, аби пояснити, чому люди починають хворіти — чому підхоплюють фізичні та розумові віруси. Тож коли Єва — чи Ашера — дала Адаму з’їсти плід дерева пізнання добра і зла, насправді вона ввела концепцію добра і зла в наш світ — створила метавірус, який творить віруси.

— Це можливо.

— Звідси моє наступне питання: хто написав легенду про Адама і Єву?

— Це питання досі активно обговорюється.

— А що про це думав Лаґос? Точніше кажучи, що думала Хуаніта?

— Радикальна інтерпретація Ніколасом Ваяттом історії про Адама і Єву припускає, що ця історія насправді була створеною второзаконниками політичною алегорією.

— Я думав, вони понаписували пізніші книжки, а не Книгу Буття.

— Це правда. Але вони укладали раніші книги, а місцями й переписували їх. Багато років вважалося, що Книгу Буття написали приблизно 900 року до н. е., якщо не раніше — задовго до появи второзаконників, проте сучасний аналіз словникового запасу і змісту текстів припускає, що значна кількість редактури — можливо, навіть авторських змін — припадає на час Полону, а саме на період піднесення второзаконників.

— Тож вони могли переписати раніший міф про Адама і Єву.

— У них була для цього чудова нагода. Згідно з тлумаченням Ваятта, який іде за Гайдберґом, Адам у саду є притчею про царя в святилищі, а саме про царя Осію, що правив північним царством, аж поки Сарґон Другий не підкорив його 722 року до н. е.

— Це те завоювання, про яке ти згадував раніше, що відтіснило второзаконників на південь, до Єрусалиму?

— Саме так. А «Едем», який можна трактувати у буквальному гебрейському значенні слова «насолода», позначає стан щастя, в якому цар перебував до завоювання. Вигнання з Едему в неродючі землі на сході — це притча про масову депортацію ізраєлітів, що почалася внаслідок перемоги Сарґона Другого. Згідно з цією інтерпретацією, цар відійшов від праведного шляху через культ Елі, пов’язаний із поклонінням Ашері, яку асоціювали зі зміями, а її символом є дерево.

— А підкорили його чомусь саме через спілку з Ашерою, тому коли второзаконники дісталися Єрусалима, то переробили історію про Адама і Єву як пересторогу правителям південного царства.

— Так.

— І, можливо, через те, що їх ніхто не слухав... можливо, в процесі переписування вони створили концепцію добра і зла — як закладку.

— Закладку?

— Це жаргон. А що далі? Сарґон Другий спробував завоювати і південне царство?

— Спробував його наступник, Сінаххеріб, або ж Санхерів. Цар Єзекія, який правив південним царством, гарячково готувався до нападу, серйозно зміцнював укріплення Єрусалиму, збільшував запаси питної води. А ще він відповідальний за низку ґрунтовних релігійних реформ під проводом второзаконників.

— І як?

— Сили Санхеріва оточили Єрусалим. «І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п’ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!.. А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії». 2 Царів 19:35-36.

— Ще б не осівся! То давай розберемо: второзаконники через Єзекію нав’язали Єрусалиму політику інформаційної гігієни, а тоді взялися до будівництва? Ти казав, що вони працювали над забезпеченням водою?

— «І було зібрано багато народу, і вони позатикали всі джерела й потік, що плив у Краю, говорячи: Нащо б мали так багато води асирійські царі, коли прийдуть?» 2 Хронік, 32:4. Потім гебреї прорили в суцільній скелі тунель завдовжки сімнадцять тисяч футів, щоб доставляти цю воду в місто.

— А коли надійшли солдати Сенаххеріба, вони перемерли від чогось подібного до надзвичайно заразної вірусної хвороби, від якої мешканці Єрусалиму, очевидно, мали імунітет. Гмм, цікаво — дуже цікаво було б дізнатися: що було у їхній воді?