Снігопад

Розділ 33

— Пустиш, напарничку? — цікавиться Y. Т., ступаючи в кімнату Бабель / Інфопокаліпсиса. — Ох, нічого собі! Не кімната, а чисто тобі скляна кулька, в якій, щойно її потрусиш, здіймається снігова хурделиця.

— Привіт, Y. Т.

— Принесла ще трохи інфи, партнере.

— Супер.

— «Снігопад» — анаболік. Або щось дуже схоже на боліки. Ага, саме так і є. Воно проникає через стінку клітини, як болік. А тоді щось робить із ядром клітини.

— Ти був правий, — звертається Хіро до Бібліотекаря. — Точно як герпес.

— Той чувак, з яким я розмовляла, каже, що сніг розйобує людську ДНК. Я половини слів не зрозуміла, але він так сказав.

— Ми зараз про кого говоримо?

— Нґ із «Охоронних систем Нґ». Не парся розмовами з ним, він тобі нічого не скаже, — безапеляційно попереджає Y. Т.

— А ти чому тусуєшся з такими людьми?

— По мафіозній лінії. Мафія нарешті отримала зразок наркоти завдяки мені та моєму корешу Нґ. Досі він завжди самознищувався раніше, ніж вони встигали накласти на нього лапу. Думаю, вони його аналізують. Мабуть. Може, пробують створити антидот.

— Або пробують відтворити.

— Мафія такого не робитиме.

— Не будь вівцею, — каже Хіро. — Ще й як робитиме.

Y. Т. здається ображеною.

— Слухай, — каже Протагоніст. — Вибачай, що мушу нагадувати, але якби в нас досі працювали закони, Мафія була б поза законом.

— Але в нас немає законів. Так що це просто слова.

— Добре, я просто хочу сказати, що навряд чи вони роблять це на благо людства.

— А ти чого сидиш тут із цим задротським демоном? — цікавиться вона, киваючи на Бібліотекаря. — На благо людства? Чи заради якоїсь піськи? Як там її?..

— Добре-добре, більше про Мафію не говоримо. Я маю працювати.

— Я теж.

Y. Т. від’єднується і залишає діру в Метасвіті, але комп’ютер Хіро швидко її заповнює.

— Думаю, вона на мене запала, — пояснює Хіро.

— Видається досить славною.

— Окей, — закриває тему Хіро. — Берімося до роботи. Звідки взялась Ашера?

— Спочатку — з шумерської міфології, тому вона важлива також для вавилонських, ассирійських, ханаанейських, юдейських та утаритських міфів, які всі походять із шумерських.

— Цікаво. Отож, шумерська мова вимерла, але шумерські міфи якось перейшли в нові мови.

— Саме так. Пізніші цивілізації користувалися шумерською як мовою релігії та науки, десь так само, як середньовічна Європа послуговувалася латиною. Ніхто нею не розмовляв, але освічені люди вміли читати. Таким самим чином передавалась і шумерська релігія.

— А що в шумерських міфах робила Ашера?

— Записи фрагментарні. Знайшли кілька табличок, та й ті побиті чи неповні. Вважається, що Л. Боб Райф розкопав багато неторканих, але відмовляється їх публікувати. Вцілілі шумерські міфи також фрагментарні, а ще всім їм притаманна одна химерна риса — Лаґос порівнював їх із маренням хворої дворічної дитини. Цілі фрагменти не піддаються перекладу: всі символи читабельні, всі відомі, але якщо намагатися скласти їх докупи, вони не кажуть нічого, що може мати бодай якийсь сенс для сучасної людини.

— Ніби інструкції для програмування VCR[57].

— Там сила-силенна монотонних повторень, а ще багато того, що Лаґос називав «Похвальбою „Ротарі-клубу“» — скрип-тори часто прославляли своє місто, яке нібито було чеснотливішим за інші.

— А що робить одне шумерське місто кращим за інше? Більший зікурат? Сильніша футбольна команда?

— Краще ме.

— Що таке «ме»?

— Правила чи принципи, які контролюють поведінку суспільства — наче кодекс законів, але на значно фундаментальнішому рівні.

— Не дійшло.

— У цьому й суть. Шумерські міфи не такі «читабельні» чи «цікаві», як, скажімо, грецькі чи гебрейські — принаймні, не в тому сенсі. Вони відображають принципово інший тип свідомості.

— Мабуть, якби наша культура була заснована на шумерській, їхні міфи здавалися б нам трохи цікавішими, — припускає Хіро.

— Аккадські міфи з’явилися після шумерських і значною мірою базуються на них — це очевидно. Ясно, що аккадські редактори вичитали шумерські міфи, забрали звідти химерні та незрозумілі (для нас) фрагменти, а тоді уклали їх у довші тексти на кшталт Епосу про Ґільґамеша. Аккадійці були семітами — далекими родичами гебреїв.

— І що ж казали про Ашеру аккадійці?

— У них вона вважалася богинею еротизму і родючості, проте була в неї і руйнівна, мстива сторона. В одному з міфів людський цар Кірта страшно захворів через Ашеру, тільки Елі, цар богів, міг його зцілити. Елі обдаровує деяких людей привілеєм годуватися молоком з грудей Ашери. Елі з Ашерою часто всиновлюють людських дітей, після чого Ашера їх вигодовує — в одному з текстів вона вигодувала сімдесят божественних синів.

— Таким чином вона поширює свій вірус, — припускає Хіро. — Матері зі СНІДом можуть передавати хворобу дітям через грудне молоко. Але це ж аккадська версія, правильно?

— Так, сер.

— Я хочу почути щось шумерське, навіть якщо воно не піддається перекладу.

— Хочете почути, як через Ашеру захворів Енкі?

— Давай.

— Переклад цієї історії залежить від інтерпретації. Дехто розглядає її як історію Вигнання з Раю. Дехто — як битву між чоловічим і жіночим началом, або між водою і землею. Дехто бачить алегорію родючості. Це прочитання базується на інтерпретації Бендта Айстера.

— Матиму на увазі.

— Загалом так: Енкі та Нінурсаґ — це також Ашера, хоч у цій історії вона й називається іншими епітетами, — живуть у місці, яке називається Дільмун. Дільмун — то непорочне, чисте і світле місце, де немає хвороб, де люди не старіють, а хижі звірі не полюють. Але там немає води, тож Нінурсаґ благає Енкі, який, серед іншого, є також богом води, дарувати Дільмуну воду. Той дарує Дільмуну воду — мастурбує на рослини, що росли в канавах, та проливає на них життєдайне сім’я — його називають «водою серця». Водночас він промовляє нам-шуб, що забороняє будь-кому підходити до цього місця, бо не хоче, аби хтось наближався до його сімені.

— А чому?

— У міфі про це не сказано.

— Виходить, він думав, що воно цінне чи небезпечне, або ж і те й інше.

— Дільмун стає гарнішим, ніж будь-коли. На полях зростають багаті врожаї тощо, тощо.

— Вибач, але як у шумерів було із сільським господарством? Суцільна іригації?

— Вони цілковито залежали від неї.

— Тож Енкі, згідно з міфом, був відповідальний за іригацію полів — своєю «водою серця».

— Енкі був богом води, саме так.

— Гаразд, давай далі.

— Але Нінурсаґ-Ашера порушила його заборону, взяла сім’я Енкі та запліднила ним себе. По дев’яти днях вагітності вона в болях народила доньку, Нінму. Нінму пішла гуляти берегом, Енкі побачив її, запалав пристрастю, переплив річку і злігся з нею.

— Із власною донькою?

— Так. За дев’ять днів та народила доньку, яку назвала Нінкурра, і все повторилося знову.

— Із Нінкуррою Енкі теж злягався?

— Так, і та народила доньку на ім’я Утту. На той час Нінурсаґ стала помічати певну закономірність у поведінці Енкі, тож порадила Утту залишатися вдома, застерігаючи дівчину, що Енкі підступиться до неї з дарами, а тоді спробує спокусити.

— І він спробував?

— Енкі знову наповнює канави «водою серця», і все знову починає рости. Садівник радіє і вітає Енкі.

— Хто такий садівник?

— Просто персонаж історії, він дає Енкі виноград та інші дари. Енкі ж перевдягається садівником, приходить до Утту і зваблює її. Але Нінурсаґ змогла дістати трохи сімені Енкі з лона Утту.

— Господи Боже! От і нарікай після такого на тещу.

— Нінурсаґ розмазала сім’я по землі, й з нього проросло вісім рослин.

— З ними Енкі теж злягався?

— Ні, він їх з’їв — можна сказати, що так йому відкрилися таємниці цих рослин.

— А от і мотив Адама і Єви.

— Нінурсаґ прокляла Енкі, кажучи: «Допоки ти живий, я не гляну на тебе „оком життя“». І зникла, а Енкі тяжко занедужав. Заслабли вісім його органів, по одному на кожну з рослин. Нарешті Нінурсаґ умовляють повернутися. Вона народжує вісьмох богів, по одному на кожен хворий орган Енкі, і той одужує. Ці боги стають пантеоном Дільмуна, а їхнє народження ламає коло інцесту і створює нову расу богів обох статей — богів, що можуть розмножуватися нормально.

— Починаю розуміти, що мав на увазі Лаґос, коли говорив про маячню малої дитини.

— Айстер інтерпретує цей міф як «демонстрацію логічної проблеми: якщо спершу не було нічого, тільки єдиний творець, то як з’явилися звичайні для нас бінарні сексуальні взаємини?»

— О, знову слово «бінарний».

— Можливо, ви пригадаєте пропущене відгалуження, яке було в нашій бесіді трохи раніше, — воно привело б нас до цього-таки місця, просто іншим шляхом. Цей міф можна порівняти з шумерським мітом про творення, в якому небо і земля спершу були поєднані, але світ виник тільки тоді, коли вони розділилися. Більшість міфів про Творення починаються з «парадоксальної єдності всього, яка вважається чи то хаосом, чи то Раєм», і відомий нам світ народжується тільки тоді, коли це змінюється. Варто зауважити, що справжнє ім’я Енкі — Ен-Кур, Господь Куру. Кур був праокеаном — Хаосом, якого підкорив Енкі.

— Звучить знайомо для будь-якого хакера.

— Але в Ашери схожі конотації. Угаритською її ім’я, «атірату яммі», означає «та, що ступає морським (драконом)».

— Отже, Енкі з Ашерою, обоє — постаті, що якось та перемогли хаос. І ти зараз кажеш, що ця перемога над хаосом, розділення статичного, об’єднання світу на бінарну систему тотожне акту творення.

— Саме так.

— Що іще ти можеш розповісти про Енкі?

— Він був єн міста Ериду.

— Що таке «єн»? Це типу цар?

— Радше цар-жрець. Ен був хранителем місцевого храму, в якому на глиняних табличках зберігалися ме — правила суспільства.

— Добре. Де розташований Ериду?

— На півдні Іраку. Його розкопали кілька років тому.

— Люди Райфа?

— Так. За словами Крамера, Енкі був богом мудрості, але це невдалий переклад. Його мудрість — це не мудрість старої поважної людини, а радше знання того, як належить робити певні речі, зокрема оккультні. «І навіть інші боги чудувались його дивовижним вирішенням проблем, які здавались невирішуваними». Він здебільшого доброзичливий бог, схильний допомагати людству.

— Справді?

— Так. Навколо нього обертаються всі найважливіші шумерські міфи. Як я вже казав, його асоціюють з водою, він наповнює річки і величезні зрошувальні системи Шумеру своїм сім’ям. Кажуть, він створив Тигр за один монументальний акт мастурбації. Сам себе він описує так: «Я — господь. Я той, чиє слово буде повсякчас. Я вічний». Інші говорять про нього ось що: «Одне твоє слово — і повняться житниці збіжжям», «Ти зорі небесні скидаєш на землю, ти знаєш їм лік», «Він мовить ім’я всього, що створено»...

— Мовить ім’я всього, що створено?

— У багатьох міфах про Творення назвати річ — означає створити її. У різних міфах Енкі називають «знавцем, що постановив замовляння», «словодержцем», «Енкі, володарем точних наказів». Як писали Крамер і Меєр, «його слово приносить порядок туди, де був лише хаос, і розлади вносить в гармонію». Енкі багато часу і зусиль присвятив тому, щоб передати знання своєму синові, богу Мардуку, головному божеству вавилонян.

— То шумери поклонялись Енкі, а вавилоняни, які прийшли після шумерів, поклонялись Мардуку, його сину?

— Так, сер. І коли Мардуку щось не вдавалося, він звертався по допомогу до батька, Енкі. Зображення Мардука можна побачити й тут, на стелі — кодексі Хаммурапі. Якщо вірити Хаммурапі, кодекс йому передав особисто Мардук.

Хіро підходить до кодексу Хаммурапі і розглядає. Клинопис для нього — китайська грамота, але ілюстрацію на верхівці зрозуміти неважко. Особливо центральний її елемент.

— А чому на цьому зображенні Мардук передає Хаммурапі одиницю та нуль? — цікавиться хакер.

— Це були символи царської влади. Їхнє походження невідоме.

— Не інакше, справа рук Енкі.

— Найважливіша роль Енкі — роль творця і хранителя ме та ґіз-хуру, «ключових слів» та «патернів», що керують Всесвітом.

— Розкажи більше про ме.

— Знову процитую Крамера і Маєра: «[Вони вірили в] те, що з прадавніх часів існував фундаментальний, незмінний та вичерпний обсяг влади і обов’язків, норм і стандартів, правил та нормувань, відомий під назвою ме, пов’язаний із космосом та його компонентами, богами і людьми, містами і країнами та з найрізноманітнішими аспектами цивілізованого життя».

— Щось типу Тори.

— Так, але за ме стоїть якась містична, чи то магічна, сила. І воно часто стосується цілком банальних речей — не тільки релігії.

— Наприклад?

— В одному з міфів богиня Інанна йде в Ериду і хитрощами виманює в Енкі двадцять чотири ме, після чого приносить їх до рідного міста Урук, де ме зустрічають з великою радістю.

— Хуаніта одержима цією самою Інанною.

— Так, сер. Інанну вважають спасителькою через досконалий запуск ме.

— Запуск? Як комп’ютерної програми?

— Так. Вочевидь, ме чимось нагадує алгоритми виконання певних ключових для суспільства дій. Деякі ме стосуються роботи жерців та царів. Деякі пояснюють, як проводити релігійні церемонії. Деякі регламентують мистецтво ведення війни та дипломатії. Багато стосуються мистецтв і ремесел: музики, теслярської справи, ковальства, чинбарства, будівництва, фермерства, ба навіть геть простих дій, як-то розпалювання вогню.

— Операційна система суспільства.

— Перепрошую?

— Коли вперше вмикаєш комп’ютер, перед тобою тільки інертний набір мікросхем, які нічого не можуть зробити. Щоб запустити машину, необхідно дати цим схемам набір правил, що підкаже їм, як діяти. Як бути комп’ютером. Скидається на те, ніби ме була операційною системою суспільства, що перетворювала інертне зборище людей на функціональну систему.

— Як вам завгодно. В кожному разі, Енкі вважався хранителем ме.

— То він насправді був хорошим хлопцем.

— Він був найулюбленішим із богів.

— Звучить так, наче він хакер. Через це мені дуже складно зрозуміти його нам-шуб. Якщо вже він такий хороший хлопець, то з якого такого дива сталося Вавилонське стовпотворіння?

— Це вважається однією з найбільших таємниць Енкі. Як ви могли помітити, його поведінка далеко не завжди відповідала сучасним нормам.

— У мене щодо цього величезні сумніви. Я не думаю, що він і справді трахнув свою сестру, тоді доньку і так далі, ця історія мусить бути метафорою чогось іншого. Гадаю, це метафора якогось рекурсивного інформаційного процесу — від усього міфу тхне рекурсією. Для цих людей вода прирівнювалася до сімені. Це має сенс, бо в них навряд чи існувало поняття чистої води — вся вода тоді була руда, багниста і повна вірусів. Але для сучасного сприйняття сім’я — це тільки носій інформації, як корисної (сперма), так і шкідливої (віруси). Вода Енкі — його сім’я, його І інфа, його ме — попливла шумерським краєм, і край розквітнув.

— Можливо, ви знаєте, що Шумер стояв у болотистому міжріччі двох великих річок, Тигру і Євфрату. От звідки глина — її брали просто з річищ.

— Отож Енкі навіть забезпечив їх матеріалом для зберігання інформації — глиною. Шумери писали на вологій глині, а потім сушили таблички, щоб позбуватися води. Якщо вода пізніше потрапляла на табличку, інформація знищувалася. Але згодом глину почали випалювати, цілковито позбуваючись води, так би мовити стерилізувати сім’я Енкі під дією високої температури, і таблички ставали вічними, незмінними, як слова Тори. Я говорю, як божевільний?

— Ні. Але зараз ваша мова трохи нагадує мені Лаґоса.

— Чудово. Ти й не помітиш, як я перетворюсь на химеру.