Снігопад

Розділ 52

Y. Т. чекає так довго, що їй здається, ніби сонце вже мало зійти, але вона розуміє, що не могло минути більше кількох годин. Власне кажучи, байдуже, скільки часу минуло. Нічого не змінюється: музика грає, касета з мультиком перемотується на початок і знову вмикається, люди приходять, п’ють, намагаються непомітно на неї глянути. З таким самим успіхом її могли прикувати до крісла; вона б нізащо не знайшла дорогу додому. Тож чекає.

Зненацька Ворон опиняється просто перед нею. На ньому вже інший одяг, вогкий і слизький костюм, зроблений зі шкур тварин чи чогось такого. Лице червоне і мокре — він щойно повернувся знадвору.

— Усе зробив?

— Типу того. Я зробив достатньо.

— Що значить «достатньо»?

— Це значить, що я не люблю, коли мене відволікають від побачення через якусь фігню, — пояснює Ворон. — Тому я зробив необхідний мінімум, а про решту нехай подбають його домашні ельфи.

— А я тут розважаюсь як можу.

— Вибач, лялю. Пішли звідси, — в його голосі відчувається напруга, тугі нотки чоловіка з ерекцією. — Ходім до Ядра, — каже, коли вони виходять на прохолодне повітря горішньої палуби.

— А що там?

— Усе. Люди, що усім тут верховодять. Більшість із цих людей, — він обводить Пліт рукою, — не можуть туди потрапити. Я можу. Хочеш побачити Ядро?

— Звичайно, чому ні, — каже вона, водночас ненавидячи себе за те, що поводиться як тупа соска. Але що тут іще можна сказати?

І він повів її довгими, залитими місячним світлом помостами до великих кораблів посеред Плоту. Якщо бути дуже вправним, то за бажання тут можна їздити на скейті.

— Чим ти так від усіх відрізняєшся? — питає Y. Т. Ляпнула не подумавши, але прозвучало це як нормальне запитання.

Він сміється.

— Я алеут. Я багато чим відрізняюся...

— Ні. Я маю на увазі, що голова твоя працює не так, — уточнює Y. Т. — Ти не їбанутий. Ти розумієш, про що я? Ти за ніч жодного разу не згадав Слова.

— У нас є свій спосіб пересування на каяках. Схожий на серфінг.

— Справді? Я теж займаюся серфінгом... на дорогах.

— Ми це робимо не задля розваги, — пояснює велетень. — Це частина нашого життя. Ми перебираємося з острова на острів, ловлячи хвилі.

— Так само, — каже Y. Т. — Але ми перебираємося з франшизи до франшизи, ловлячи машини.

— Бачиш-но, у світі повно речей, які сильніші за нас, але якщо знаєш, як зловити хвилю, можна потрапити куди завгодно.

— Твоя правда. Я шарю, про що ти кажеш.

— Ось тому я і зв’язався з Православцями. Я погоджуюся з деякими їхніми поглядами. Не з усіма. Але їхній рух наділений владою. У них багато людей, багато грошей і багато кораблів.

— І вони — твоя попутна хвиля.

— Ага.

— Круто, я живу так само. А чого ти хочеш досягти? Ну, яка твоя реальна мета?

Вони перетинають величезну платформу. Зненацька він опиняється просто позад неї, руки обвивають її тіло, він притягує її до себе. Пальці ніг Y. Т. ледь торкаються землі, вона відчуває його холодний ніс на своїй скроні, гарячий подих у вусі. Від цього її пробирає аж до кінчиків пальців.

— Короткотермінова чи довготермінова? — шепоче Ворон.

— Ем... довготермінова.

— Ну, колись у мене був грандіозний план... я хотів скинути на Америку ядерну бомбу.

— Оу. Це трохи жорстко.

— Можливо. Залежить від того, який у мене настрій. Окрім цієї, я не маю жодних інших довготермінових цілей. — З кожним словом її вухо лоскоче Воронів подих.

— А як щодо середньотермінової?

— За кілька годин Пліт розпадеться. Ми пливемо до Каліфорнії, шукаємо новий дім. Хтось може спробувати зупинити нас. Моя робота — допомогти людям безпечно дістатися берега. Можна сказати, я їду на війну.

— Шкода, — бурмоче Y. Т.

— Так що, сама бачиш, складно думати про щось за межами тут і зараз.

— Розумію...

— Я знайшов чудову кімнату на останню ніч, — каже Ворон. — Там чисті простирадла.

Ненадовго, думає вона.

Вона думала, що його губи будуть холодними й тугими, як риба, і її шокує, наскільки вони теплі. Кожен сантиметр його тіла гарячий, ніби тільки так і можна вижити в Арктиці.

Десь на тридцятій секунді поцілунку він схиляється, обхоплює її ручиськами за талію, здіймає у повітря і відриває від палуби.

Y. Т. боялася, що він понесе її в якусь жахливу нору, але він, виявляється, винайняв цілий багажний контейнер на одному з контейнеровозів Ядра. Це ніби люксовий готель для місцевої еліти.

Y. Т. намагається вирішити, що робити зі своїми ногами, які зараз безпорадно теліпаються. Вона ще не готова обвити його ногами — не на першій годині побачення. Тоді відчуває, як її ноги розходяться — дуже широко розходяться, — либонь, крижі Ворона трохи ширші за талію. Однією ногою він вперся їй у пах, поставивши ногу на стілець, і вона наче осідлала його стегно, руки то притискають її, то відпускають, напружуються і розслабляються, і вона безпомічно похитується вперед-назад, а вся її вага зосередилася між ногами. Якийсь великий м’яз, верхня частина його квадрицепса, випинається у місці кріплення до тазової кістки, і що сильніше він її пригортає, що тісніше притискає, то надійніше вона сідлає цей м’яз, він впинається в неї з такою силою, що вона відчуває шви в промежині свого комбінезона, відчуває монетки в кишені чорних джинсів Ворона. Коли він ковзає руками вниз, усе ще притискаючи її до себе, коли обома руками стискає її сідниці — руки такі великі, що йому це, мабуть, ніби стискати абрикос, пальці такі довгі, що облягають сідниці повністю, торкаючись їх внутрішнього боку, — вона хилиться вперед, щоб уникнути його рук, але попереду лише його тіло, її лице відвертається від поцілунків і ковзає вниз його вологою від поту широкою гладенькою шиєю. Вона не може стримати зойку, зойк перетворюється на стогін, і вона знає, що буде його, бо вона ніколи не видає під час сексу жодного звуку, але Цього разу не може стриматися.

І щойно вона доходить цього висновку, їй не терпиться перейти до справи. Вона може ворушити руками, може ворушити ногами, але її тулуб ніби пришпилений, не може поворухнутись, якщо його не поворухне Ворон. А він його не поворухне, якщо вона не змусить його захотіти поворухнути, тож дівчина починає працювати над його вухом. Цього зазвичай вистачає.

Він намагається відсторонитися. Ворон намагається від чогось відсахнутися! — ця думка Y. Т. подобається. Її руки не слабші за чоловічі, м’язи натреновані від постійних вправ із гарпуном, тож вона обхоплює його голову руками і починає водити кінчиком язика навколо вигнутого пружка його вуха.

Кілька хвилин він стоїть мов паралізований, уривчасто дихає, а вона тим часом іде все далі, і коли її язик нарешті проникає у вушний канал, він гарчить і реве, ніби в нього влучили гарпуном, знімає її зі своєї ноги, відштовхує стілець з такою силою, що той летить через усю кімнату і влучає у сталеву стіну на протилежному кінці контейнера. Вона відчуває, що падає назад, на матрац, їй здається, що він от-от розчавить її своєю вагою, але Ворон приймає всю свою вагу на лікті, окрім нижньої половини, його таз нагло врізається в неї, посилаючи в її тіло ще один електричний імпульс. Її стегна і гомілки напружилися, затужавіли, ніби раптом налилися соком, вона не може їх розслабити. Ворон підводиться на одному лікті, на мить роз’єднуючи їхні тіла, торкається її губ своїми, щоб не розривати контакту, наповнює її рот своїм язиком, пришпилює ним Y. Т. до постелі, а сам однією рукою розстібає комір її комбінезона і одним-єдиним рухом розводить блискавку до самого паху. Тепер комбінезон розстебнутий, демонструє широку літеру V її шкіри від плечей донизу. Він знову налягає на неї, обіруч хапає за верхню частину комбінезона і тягне вниз, за спину, притискаючи її руки до тулуба, зминаючи матерію жужмом під її маленькою спиною, так що вона вигинається йому назустріч. Тоді він опиняється поміж її тугими стегнами, її скейтерські м’язи напружені до межі, руки Ворона знову опиняються ззаду і стискають її сідниці, цього разу його гаряча шкіра торкається її гарячої шкіри, це ніби сидіти на теплому змащеному грилі, тепло розливається по всьому тілу.

Цієї миті їй треба дещо згадати.

Про щось вона має подбати. Про щось важливе. Одна з тих рутинних речей, які завжди здаються логічними, якщо думати про них абстрактно, але в такі моменти вони стають настільки малозначущими, що годі навіть пригадати.

Це, мабуть, щось пов’язане із запобіганням небажаній вагітності. Чи типу того. Але Y. Т. безпорадна від збудження, вона звивається, смикає ногами, аж поки її комбінезон і трусики сповзають до щиколоток.

Ворон повністю роздягається за якихось три секунди. Він знімає сорочку через голову і відкидає її геть, виборсується зі штанів і жбурить їх на підлогу. Його шкіра така сама гладенька, як і її, ніби шкіра морського ссавця, але він гарячий, а не холодний, як риба. Вона не бачить його члена, але й не дуже хоче — а навіщо, правильно?

Вона робить те, чого ніколи раніше не робила: кінчає, щойно він проникає в неї. Ніби десь глибоко всередині вдаряє блискавка, прострілює її напруженими ногами, вздовж хребта, відлунює в сосках; вона втягує у себе повітря, аж поки грудна клітина не напинає шкіру до межі, тоді починає викрикувати це повітря із себе. Горлає.

Ворон, мабуть, оглух. Ну і хуй із ним.

Її тіло м’якне. Його теж. Певно, він кінчив одночасно з нею. І добре. Ще рано, а Ворон повернувся з моря хтивий, як жеребець. Вона розраховує, що згодом він стане витривалішим.

Просто зараз їй досить і того, що вона лежить під ним, вбирає тепло його тіла. Їй уже кілька днів було страх як холодно. Ноги досі холодні, вони просто висять у повітрі, але від цього решті її тіла стає тільки краще.

Ворон, здається, також вдоволений. Аж дивно. От вам і справжнє щастя. Більшість хлопців уже перемикали б канали. Але не Ворон. Він може пролежати так цілу ніч, тихенько дихаючи в її шию. Власне, він заснув просто на ній, хоча це радше властиво жінкам.

Вона також придрімує. Лежить нерухомо хвилину чи дві, у голові снують різні думки.

Це дуже хороше місце — ніби добротний готель середнього рівня десь у Долині. Вона й не думала, що на Плоту існує щось подібне, але тут, як і всюди, є бідні, і є багаті.

Коли дорогою сюди вони дійшли до певного місця, неподалік від першого з великих кораблів Ядра, дорогу їм заступив озброєний вартовий. Він пропустив Ворона, а Ворон провів із собою Y. Т., узявши її за руку, і вартовий лише подивився їй услід, але нічого не сказав, його увага була зосереджена на Вороні.

Після цього поста хідник став значно кращий — широкий, як пляжна доріжка, на ньому вже не юрмилися китайські бабці з величезними клунками. І не так смерділо лайном.

Щойно вони зайшли на перший корабель Ядра, як одразу ж потрапили на сходи, які привели їх із рівня моря на рівень палуби. Звідти хідником перейшли на інший корабель, і Ворон вів її так упевнено, ніби ходив цим маршрутом уже мільйон разів, і нарешті ще одним хідником вони потрапили до контейнеровоза, а там — їбанутись можна! — справжній тобі готель: коридорні в білих рукавичках носять багаж чоловіків у костюмах, рецепція, все як належить. Це все ще був корабель — усе навколо зі сталі, сотні разів пофарбованої в білий колір — але геть не схожий на те, чого вона чекала. Тут був навіть майданчик для гелікоптера, куди можуть приземлятися багатії. Поруч вертушка, яку вона вже бачила: Інститут Передових Досліджень Райфа. ІПДоР. Це ті, що передали їй пакет, який вона доставляла в штаб-квартиру ВГГОК. Тепер усе сходиться: федерали, Л. Боб Райф, Райські Брами преподобного Вейна, Пліт і все-все-все — частини однієї великої схеми.

— Що це за одні? — запитала вона Ворона. Але той лише цитьнув.

Згодом вона перепитала, вже коли вони блукали, шукаючи кімнату, і він їй сказав: усі вони працюють на Л. Боба Райфа. Програмісти, інженери, фахівці з комунікацій. Райф — дуже важливий чоловік. Монополіст, як не крути.

— А Райф тут? — питає вона. Ясна річ, для годиться — вона вже сама про все здогадалася.

— Цить.

Прецікава інформація, яка дуже сподобається Хіро — якщо тільки вдасться до нього добутися. Та навіть це буде нескладно. Вона й гадки не мала, що на Плоту є термінали Метасвіту, а тут їх стоїть довжелезний ряд, і мажори, які прибувають сюди у справах, мають можливість підтримувати контакт із цивілізацією. Їй тільки й треба, що дістатися до такого терміналу, не розбудивши Ворона. І це буде непросто. Шкода, що вона не може накачати його якоюсь наркотою, як у фільмах про Пліт.

І саме тоді до неї приходить розуміння. Усвідомлення спливає з підсвідомості нічним кошмаром — наче ти поїхав із дому і тільки за пів години розумієш, що забув чайник на увімкненій плиті. Це холодна і липка дійсність, із якою ти нічого не можеш вдіяти.

Нарешті вона збагнула, що то була за думка, що за хробак у голові не давав їй спокою саме перед тим, як вони перейшли до трахання.

Не запобігання вагітності. Не питання гігієни.

Дентата. Остання лінія її персональної оборони. Єдина річ, крім іменних жетонів Дядечка Енцо, яку не забрали Православці. Не забрали, бо не визнавали обшуку із проникненням.

І тієї миті, коли Ворон ввійшов у неї, крихітна гіподермальна голка нечутно встромилась у набряклу вену спинки пеніса і автоматично впорснула в його кровоплин коктейль потужних наркотиків та депресантів.

Ворона загарпунили там, де він найменше очікував, і тепер він проспить щонайменше чотири години.

А прокинеться таким знервованим, що ну!