Снігопад

Розділ 57

— Лаґос в усьому розібрався. Спершу він був дослідником у Бібліотеці Конгресу, пізніше приєднався до ЦРК — коли вони поглинули Бібліотеку. Він заробляв на життя тим, що відшукував у Бібліотеці різні цікаві штуки, факти, яких ніхто більше не здогадувався шукати. Такі факти він упорядковував і продавав. Коли Лаґос розкопав інформацію про Енкі / Ашеру, то почав шукати когось, хто готовий за неї платити, і спинився на Л. Бобі Райфі, Повелителі Радіочастот, власникові оптоволоконної монополії, який на той час приймав на роботу більше програмістів, ніж будь-хто.

Лаґос, що типово для новачка у бізнесі, припустився фатальної помилки: мислив надто дрібно. Він гадав, що з невеликим капіталовкладенням цей нейролінгвальний гакінґ може вирости в нову технологію, яка дозволить Райфу контролювати інформацію, що проходить крізь мізки програмістів. Що, коли забути про моральний аспект, не так і погано.

Райф же мислить масштабно. Він одразу збагнув, що ця ідея може стати значно потужнішою, тож узяв її в роботу, а Лаґоса попросив від’їбатися. Тоді почав вливати гроші в п’ятидесятницькі церкви. Дрібного пастора, преподобного Вейна Бедфорда, він зробив важливішим за Папу Римського. Розбудував мережу автономних релігійних франшиз по всій земній кулі, а за допомогою свого університету і його кампусу в Метасвіті зміг випустити десятки тисяч місіонерів, які розлетілися країнами Третього світу і почали навертати людей сотнями тисяч, достоту як святий Луї Бертран. Культ глосолялії Л. Боба Райфа — найуспішніша релігія з часів виникнення ісламу. Вони багато говорять про Ісуса, але, як і всі самопроголошені християнські церкви, не мають із християнством нічого спільного, крім назви. Це постраціональна релігія.

Він також хотів поширювати і посилювати культ за допомогою біологічного вірусу, проте не міг робити цього за допомогою культової проституції — надто це не по-християнському. Але одним із головних завдань місіонерів, засланих у країни Третього світу, була вакцинація місцевого населення — а в їхніх шприцах була не сама лиш вакцина.

Тут, у Першому світі, всі вже вакциновані, ми не дозволяємо релігійним фанатикам тицяти у нас голками, але вживаємо багато інших препаратів. Для нас він знайшов спосіб отримувати вірус із сироватки крові та розповсюджувати його під виглядом наркотика, відомого як «Снігопад».

Тим часом у нього з’явився Пліт — засіб перевозити сотні тисяч культистів із найзадрипаніших куточків Азії до Сполучених Штатів. Медійний образ Плоту — світ абсолютного хаосу, де говорять тисячами різних мов і не мають центральної влади. Але насправді все геть не так. Пліт надзвичайно добре зорганізований і перебуває під чітким контролем. Усі ці люди спілкуються глосолялією. Л. Боб Райф узяв собі на службу ксеноглосію та вдосконалив її, перетворивши на справжню науку.

Він контролює цих людей, вживляючи їм у голови радіоприймачі, він транслює інструкції — ме — безпосередньо у стовбур головного мозку. Якщо одна людина в кожній сотні має такий приймач, вона може бути локальним єн, який передає ме Л. Боба Райфа решті. Вони виконують інструкції Райфа, бо їх на це запрограмували. І просто зараз мільйони таких людей рухаються до берегів Каліфорнії.

А ще в нього є цифровий метавірус у вигляді бінарного коду, який може заражати комп’ютери і хакерів — через оптичний нерв.

— Як він перевів вірус у бінарний код? — цікавиться Нґ.

— Не думаю, що він щось переводив, скоріше, знайшов у космосі. Райфу належить найбільша у світі астрономічна мережа, але там не займаються реальною астрономією, лише слухають сигнали з інших планет. Закономірно, що рано чи пізно одна з його тарілок підхопила метавірус.

— І чому ж це закономірно?

— Метавірус повсюди. Всюди, де існує життя, існує метавірус, існує разом із життям. Спершу його розносили комети. Ймовірно, саме так на Землю потрапило життя, і, скоріш за все, разом із ним потрапив і метавірус. Але комети рухаються повільно, а радіохвилі швидко. В бінарній формі метавірус може розлітатися Всесвітом зі швидкістю світла. Він інфікує цивілізовану планету, потрапляє до комп’ютерів, самовідтворюється і рано чи пізно опиняється на телебаченні, на радіо, в будь-якій трансляції, і передачі не зупиняються на межі атмосфери, вони випромінюються в космос — вічно. І якщо натикаються на планету, де побутує ще одна цивілізована культура, де люди слухають зірки, як це робив Райф, то заражають і цю планету. Думаю, в цьому й полягав план Райфа, і здається, він спрацював. Тільки Райф розумний — він зловив цей вірус і підпорядкував собі. Посадив його, мов джина, в пляшку. Агент інформаційної війни повністю підконтрольний одному йому. Якщо помістити його в комп’ютер, систему вибиває снігопад, який змушує її заражати себе все новими вірусами. Але значно гірше, коли вірус потрапляє в мозок хакера, людини, в глибинні структури мозку котрої вшито розуміння бінарного коду. Бінарний метавірус просто знищує розум цього хакера.

— Тож Райф може контролювати два типи людей, — робить висновок Нґ. — Він може контролювати п’ятидесятників через ме, написані прамовою. І може контролювати хакерів, хоч і з більшою жорстокістю, пошкоджуючи їхні мізки бінарними вірусами.

— Саме так.

— І чого, по-твоєму, хоче Райф?

— Він хоче бути як Озимандія, цар над царями. Дивіться, тут усе просто: коли він навертає вас у свою релігію, то може контролювати вас через ме. І він може навернути в цю релігію мільйони людей, бо релігія поширюється, як, бляха, вірус: люди не можуть йому опиратися, бо ніхто не звик думати про релігію, люди недостатньо раціональні, щоб дискутувати на такі теми. По суті, кожен читач National Enquirer чи глядач реслінґу на телебаченні — потенційний вірянин, а якщо релігія поширюється через «Снігопад», ще легше набирати послідовників.

Головне, що усвідомив Райф — між сучасною культурою і шумерською не існує відмінностей. У нас є величезна робоча маса, неписьменна чи ледь письменна, і ця маса покладається на телебачення — своєрідне продовження традиції усних переказів. І в нас є вкрай невеличка, але надзвичайно освічена і потужна еліта — люди, що виходять у Метасвіт, якщо коротко — які розуміють, що інформація — це влада, і вони контролюють суспільство через напівмістичну здатність говорити магічними комп’ютерними мовами.

Це створює величезний камінь спотикання на шляху Райфа. Такі люди нічого не можуть вдіяти без хакерів, а навіть якби він міг навернути нас, не мав би з того жодної користі — наша діяльність фундаментально творча, її неможливо реплікувати через ме. Але він може залякати нас таким тупим знаряддям як «Снігопад». Думаю, саме це сталося з Да5идом. Це міг бути експеримент, проста перевірка того, як «Снігопад» подіє на справжнього хакера, могла бути й пересторога, щоб продемонструвати хакерській спільноті могутність Райфа. Таке собі послання: наслідки того, якщо Ашеру транслювати серед техножерців...

— Усе згорить у полум’ї напалму, — закінчує Нґ.

— Наскільки мені відомо, неможливо зупинити бінарний вірус. Але існує антидот до фейкової релігії Райфа. Нам-шуб Енкі зберігся донині. Він дав його копію своєму синові, Мардуку, який передав його Хаммурапі. Мардук міг бути реальною особою, а міг бути і вигадкою, але суть у тому, що Енкі пішов із цього світу, залишивши вказівки на те, що нам-шуб у якомусь вигляді таки вдалося передати. Інакше кажучи, він передавав повідомлення, яке належало розшифрувати наступним поколінням хакерів у разі, якщо Ашера знову підведе голову.

Я цілком певен, що потрібна інформація зберігається в глиняній оболонці, яку розкопали серед руїн шумерського міста Ериду на півдні Іраку десять років тому. Ериду було столицею Енкі, тобто Енкі був єн Ериду, а храм Ериду був сховком для його ме, зокрема й потрібного нам-шубу.

— Хто розкопав цю оболонку?

— Розкопки в Ериду були профінансовані релігійним університетом у Бейв’ю, штат Техас.

— Л. Боб Райфа?

— Його. Він створив археологічну кафедру, потрібну лише для того, щоб розкопати місто Ериду, знайти храм, у якому Енкі зберігав свої ме, і забрати їх. Л. Боб Райф хотів провести такий собі реверс-інжиніринґ умінь, які були доступні Енкі, проаналізувати ме Енкі та створити своїх власних нейролінгвальних хакерів, що зможуть писати нові ме, які стануть фундаментальними правилами, програмою нового суспільства Райфа.

— Але серед цих ме є копія нам-шубу, а він небезпечний для цього плану Райфа.

— Саме так. Та він хотів отримати цю табличку не для аналізу, а для збереження, щоб ніхто не скористався нею проти нього.

— Якщо дістати копію цього нам-шубу, — питає Нґ, — які будуть наслідки?

— Якщо ми зможемо транслювати нам-шуб Енкі всім на борту Плоту, вони ретранслюють його взагалі усім. Це закоротить нейрони, що відповідають за розуміння вродженої мови, і не дозволить Райфу запрограмувати їх новим ме. Але нам треба зробити це до того, як Пліт розпадеться — перш ніж біженці зійдуть на берег. Райф спілкується зі своїми єн через центральний передавач на «Ентерпрайзі», і в нього має бути невеликий радіус дії, навряд чи він добиває бодай до обрію. Вже скоро він скористається своєю системою, щоб розповсюдити велике ме, яке накаже біженцям сходити на берег єдиною армією, координованою через прямі накази. Інакше кажучи, Пліт розпадеться, а після цього ми вже не зможемо дістати всіх цих людей через єдину передачу. Тому це треба зробити якомога швидше.

— Навряд чи містер Райф буде цьому дуже радий, — прогнозує Нґ. — Він спробує відбитися, напустивши «Снігопад» на техноклір.

— Це я розумію, — каже Хіро. — Але можу перейматися тільки чимось одним за раз. Мені потрібна допомога.

— Легше сказати, ніж зробити, — відповідає Нґ. — Щоб дістатися до Ядра, треба пролетіти над Плотом чи завести маленький човник у саму середину. У Райфа там мільйони людей із мільйонами стволів і самонавідних ракет. Навіть високотехнологічна збройна система не зможе придушити організований вогонь, що ведеться зі зброї малого калібру, коли його щільність достатньо висока.

— Тоді підведіть до Плоту кілька гелікоптерів, — пропонує Хіро. — Що-небудь. Будь-що. Якщо я зможу знайти нам-шуб Енкі і заразити ним усіх на Плоту, у вас буде змога підлетіти цілком безпечно.

— Подивимося, що тут можна зробити, — каже Дядечко Енцо.

— Добре, — відповідає Хіро. — А що з «Голосом»?

Нґ щось бурмоче, і в його руках з’являється картка.

— Ось нова версія системного забезпечення. В ній має бути трохи менше баґів.

— Трохи менше?

— Програм без баґів не буває.

— Думаю, — додає Дядечко Енцо, — в кожному із нас є частка Ашери.