Снігопад

Розділ 71

Райф усе бачить і все чітко розуміє. І хотів би насолодитися фіналом, але він дуже заклопотаний чоловік; йому треба забратися звідси, перш ніж припреться решта Мафії, Нґ, містер Лі, засранці з ракетами. Немає часу чекати, поки кульгавий Ворон дострибає назад, тому Райф показує пілоту великий палець і піднімається східцями у літак.

Надворі день. На сховищі пального палає сліпуче помаранчеве полум’я, ніби макрозйомка хризантеми. Полум’я таке велике, його сяйво таке складне, воно так стрімко розростається, що на середині трапу Райф відвертається.

Крізь вогонь рухається щось потужне і швидке, прокреслюючи у світлі хвіст, ніби комета, ніби лазер у задимленій кімнаті. Щось рухається так стрімко, що за ним тягнеться ударна хвиля, чітко видима крізь полум’я — яскравий конус, у сотні разів більший за його темну вершину: щось чорне, схоже на кулю, на чотирьох лапах, які рухаються надто швидко, щоб їх розгледіти. Це щось настільки маленьке і прудке, що Райф просто не зміг би його помітити, якби воно не мчало прямісінько на нього.

Воно пробивається крізь плетиво відкритих комунікацій, труб, якими подається пальне до літаків, перестрибує через одні перешкоди, розтинає металевими кігтями інші, рве потужним прискоренням своїх кінцівок, підпалює іскрами, що снопами порскають від кожного дотику до землі. Це щось підбирає чотири лапи під себе і стрибає на сотню футів, на верхівку закопаної в землю цистерни, злітає з неї ще однією довжелезною дугою над парканом, що відділяє паливні склади від території аеропорту, переходить на повільніший і більш рівномірний, але надзвичайно швидкий галоп, прискорюється на ідеальній геометричній площині злітної смуги, за ним женуться довгі язики вогню, що ліниво витягуються з пожарища, а тоді згортаються спіралями, слідуючи за течією ударної хвилі Щурата.

Щось підказує Л. Бобу Райфу забиратися подалі від заправленого пальним літака. Він повертається і наполовину стрибає, наполовину падає з трапа, рухається незграбно, бо дивиться не собі під ноги, а на Щурата.

Щурат, невеличка темна фігурка на землі, видима тільки завдяки тіні, яку він відкидає через вогонь, та ще завдяки ланцюжку білих іскор, що спалахують у слідах, трішки коригує курс.

Він цілиться не в літак, а в нього, Райфа. Тоді Райф передумує і кидається вгору, перестрибуючи по три сходинки за раз. Трап хитається і крекче під його вагою, зайве нагадуючи про тендітність літака.

Пілот бачить, що Щурат наближається, не чекає, щоб підняти трап, а одразу рушає з місця і виводить літак на злітну смугу, подалі від Щурата. Заводить двигуни, мало не перекидає літак на крило, але йому таки вдається вивести його на плавну криву до злітної смуги, двигуни готові, тільки б дотягти до середини смуги! Тепер пілоти бачать тільки те, що прямо перед ними і з боків, але не можуть бачити того, що їх наздоганяє.

Y. Т. єдина, хто це бачить. Вона без проблем проникла на територію аеропорту за перепусткою кур’єрки і виїхала на майданчик біля вантажного терміналу. Звідти відкривається чудовий краєвид на пів милі відкритої смуги, і їй видно, що відбувається: літак з ревінням котиться смугою, дорогою зачиняючи двері, вистрілюючи з двигунів блідо-блакитним полум’ям, намагаючись розігнатися для зльоту, а Фідо женеться за ним, наче пес за вгодованим поштарем, робить останній затяжний стрибок і, ніби перетворившись на ракету «Сайдвіндер», стрімголов залітає у вивідну трубу лівого двигуна.

Літак вибухає приблизно за десять футів над землею, спалюючи Фідо, Л. Боба Райфа і його вірус у пекучому стерилізаційному полум’ї.

Фантастика!

Якийсь час вона ще стоїть і дивиться продовження: прилітають вертольоти Мафії, з них вискакують лікарі з валізками, пакетами з кров’ю і джгутами. Бійці Мафії метушаться поміж літаками, вочевидь шукаючи когось важливого. З парковки стрімко рушає піцовозка, і машини Мафії кидаються їй навздогін.

Але за якийсь час Y. Т. стає нудно, тож вона їде до центрального терміналу, переважно своїм ходом, хоч дорогою таки вдалося ненадовго загарпунити автоцистерну з пальним.

Мама чекає на неї у маленькій дурнуватій машинці для міста, просто біля виходу з багажної зони, як вони і домовилися по телефону. Y. Т. відчиняє дверцята, кидає скейт на заднє сидіння і залазить слідом за ним.

— Додому? — питає мама.

— Так, додому — це було б чудово.