Снігопад

Розділ 68

Хіро губить Ворона з поля зору за кілька миль від Середмістя — але це вже байдуже, він їде прямісінько на площу і починає на великій швидкості кружляти навколо амфітеатру: здається, ніби навколо постав паркан із його аватара. Ворон прибуває за кілька секунд. Хіро злітає з орбіти і мчить прямо на нього, вони зближуються, наче пара середньовічних лицарів. Хіро втрачає руку, а Ворон — ногу. Кінцівки котяться по землі, Хіро відкидає катану й іншою рукою дістає вакідзасі — ним однаково легше відбивати випади Воронового ножа. Він підрізає Ворона саме тоді, коли той збирається злетіти вниз, до сцени амфітеатру, і змушує того відвернути вбік; інерція Ворона за пів секунди відносить його на пів милі. Хіро їде навздогін за ним, керуючись кількома небезпідставнима здогадами: він знає цю місцевість, як Ворон — алеутські течії, і ось вони вже мчать вузькими вуличками фінансового центру Метасвіту, вимахуючи довгими ножами, шинкуючи сотні випадкових аватарів, котрі трапляються їм на дорозі.

Але, здається, вони так і не вражають один одного, — надто велика швидкість, надто малі цілі. Поки що Хіро щастить — він загнав Ворона в азарт поєдинку, змусив відволіктися на бій. Але Ворону цього не треба, він без проблем може повернутися в амфітеатр і не вбиваючи Хіро.

Нарешті Ворон це збагнув. Він ховає ножа і пірнає у провулок поміж хмарочосів. Хіро їде за ним, але коли дістається вулиці, Ворона вже ніде немає.

На швидкості в кількасот миль за годину Протагоніст перелітає через арку амфітеатру і летить у вільному падінні над головами чверті мільйона розігрітих хакерів.

Усі вони знають Хіро. Він — чувак із мечами. Друг Да5ида. І він, здається, вирішив долучитися до загальної акції постановкою бою на мечах із якимось здоровенним і страшним з виду демоном на мотоциклі. Агов, розступіться, зараз буде офігенне шоу!

Хіро приземляється на сцену і м’яко зупиняється. Мотоцикл досі на ходу, але тут від нього небагато толку. Ворон — за десять метрів від нього, шкіриться.

— Бомби пішли! — вигукє Ворон. Однією рукою він дістає з коляски яскраво-блакитний льодяник і кидає в самісінький центр амфітеатру. Льодяник розколюється, ніби яєчна шкаралупа, зсередини б’є світло. Світло шириться і набуває форми.

Натовп шаленіє.

Хіро кидається до льодяника, але Ворон заступає йому дорогу. Алеут не може нормально рухатися, бо не має ноги, але досі здатен кермувати байком. Він дістав свого довгого ножа, і два леза схрестилися над яйцем, яке встигло перетворитися на сліпуче, оглушливе торнадо зі світла і звуків. Кольорові фігури, на величезній швидкості прокреслюючи сліди в повітрі, вистрілюють із центру і зависають у них над головами, вибудовуючи тривимірне зображення.

Хакери шаленіють. Хіро знає, що зараз у Хакерському квадранті «Чорного сонця» вже ні душі, всі тамтешні завсідники пробиваються до виходу на Стріт, до площі, квапляться подивитися поставлене Хіро фантастичне шоу світла, звуків, мечів та магії.

Ворон намагається відтіснити Хіро. Це спрацювало б у Реальності, оскільки Ворон наділений значно більшою силою, але всі аватари сильні однаково — хіба що їх правильно хакнути. Ворон з усієї сили штурхає аватар Хіро і намагається перетяти йому горло, поки Хіро відновлюватиме рівновагу — тільки от Хіро її не втрачав. Він чекає, поки суперник відкриється, і тоді відтинає йому руку з ножем. А тоді, про всяк випадок, і другу.

— Як зупинити цю штуку? — питає у суперника.

— А я гребу? Я її просто доставив.

— Ти хоч розумієш, що наробив?

— Так. Здійснив мрію усього свого життя, — обличчям Ворона розповзається широка вдоволена посмішка. — Скинув на Америку атомну бомбу!

Хіро стинає йому голову. Юрба приречених хакерів схоплюється на ноги й волає від захвату.

Усі затихають, коли Хіро зникає. Він перемкнувся на свій маленький невидимий аватар і зараз висить у повітрі над розбитими рештками яйця; тяжіння всмоктує його всередину. Падаючи, він шепоче: «СнігоСкан». Це софтина, яку він, збавляючи час, написав на рятувальному плоту. Програма для пошуку Снігопаду.

Коли Хіро Протагоніст фігурально зійшов зі сцени, хакери звернули увагу на величезну конструкцію, що піднімалася з яйця. Всі ті фокуси з фехтуванням, певно, були тільки незграбною увертюрою — типовий для Хіро відбитий спосіб привернути увагу. Основна атракція — світлозвукове шоу. Амфітеатр швидко заповнюється, з усіх усюд збігаються тисячі хакерів, мчать Стрітом від «Чорного сонця», вибігають із високих офісних веж, де розташувалися найбільші корпорації із розроблення програмного забезпечення, заходять у Метасвіт із кожної точки Реальності, і їх стає дедалі більше, бо оптоволоконне «сарафанне радіо» розносить новину зі швидкістю світла.

Світлове шоу спроектовано так, наче Хіро навмисне старався для тих, хто запізнюється. Одна за одною настають оманливі кульмінації, кожна краща за попередню, як у дорогому фаєршоу. Шоу таке масштабне і складне, що ніхто не бачить більше, мабуть, десяти відсотків; можна передивлятися його цілий рік і постійно знаходити щось нове.

Це конструкція з рухомих дво- і тривимірних зображень в милю заввишки, замкнена в просторі і часі. Там усе. Фільми Лені Ріфеншталь. Скульптури Мікеланджело і фантастичні винаходи Леонардо да Вінчі. Всередині камера то наближається, то віддаляється від сутичок часів Другої світової, обходить юрбу, конструкція вистрілює вогнями, палає, вибухає. Сцени з тисяч класичних фільмів зливаються докупи, в єдину масштабну і складну історію.

Але з часом все починає спрощуватися і звужуватися до єдиної колони яскравого світла. Тепер шоу витягує музика: потужний басовий біт і низьке, загрозливе остинато, яке змушує дивитися далі, бо справжня кульмінація попереду. І всі дивляться. Побожно.

Колона світла починає яскравішати, тьмянішати і зрештою набуває людської подоби. Власне, чотирьох людських подоб, оголених жінок, що стоять плечем до плеча, ніби каріатиди. У кожної в руках щось довге і тонке — дві трубки.

Третина тисячі тисяч хакерів витріщається на жінок, що височіють над сценою, а ті підводять руки і розгортають сувої, перетворюючи кожен із них на плаский телеекран завбільшки з футбольне поле. Для людей, що сидять в амфітеатрі, екрани буквально застують небо — не видно нічого, крім них.

Спершу екрани порожні, але нарешті на всіх чотирьох водночас з’являється однаковий напис. Це зображення складається лише зі слів:

ЯКБИ ЦЕ БУВ ВІРУС.

ВИ Б УЖЕ БУЛИ МЕРТВІ.

НА ЩАСТЯ, ЦЕ НЕ ВІРУС.

МЕТАСВІТ — НЕБЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ;

ЯК ТАМ У ВАС ІЗ БЕЗПЕКОЮ?

ЗВ’ЯЖІТЬСЯ З ОХОРОННОЮ КОМПАНІЄЮ

ХІРО ПРОТАГОНІСТА

І ОТРИМАЙТЕ ПЕРШУ КОНСУЛЬТАЦІЮ БЕЗКОШТОВНО.