Снігопад

Розділ 59

Хіро відкриває валізу. Екран досі світиться, демонструючи двовимірний робочий стіл із меню нагорі. Трекболом промотує рядки.

ДОВІДКА

Підготовка до запуску

Ведення вогню

Тактичні поради

Догляд

Перезарядка

Налаштування

Інше

Під заголовком «Підготовка до запуску» міститься інформація, яка надалі може йому знадобитися, зокрема півгодини пересвіченого відео якогось кремезного пошрамованого азіата, лице якого, здається, застигло у зневажливій гримасі. Ось він вдягається. Виконує спеціальні вправи. Розчохлює «Голос розуму». Перевіряє, чи нема на стволах пошкоджень або бруду. Хіро швидко все промотує.

Нарешті кремезний азіат бере зброю в руки.

Виявляється, Риб’яче Око користувався зброєю не зовсім правильно; в комплекті йде кріплення, яке можна причепити до тіла на рівні тазу, щоб гасити віддачу, приймаючи її у центр ваги. На кріпленні встановлено амортизатори та мініатюрні гідравлічні прокладки, які компенсують вагу і віддачу. Якщо правильно вдягти «Голос розуму», з нього стає значно легше прицільно стріляти. А якщо ви підключені до комп’ютера, він самостійно накладатиме перехрестя прицілу на точку, в яку дивиться ствол.

— Ваша інформація, сер, — озивається Бібліотекар.

— Ти зумієш залити все це у маркер «ВИ ТУТ»?

— Подивлюся, що можна зробити, сер. Здається, ці формати сумісні. Сер?

— Так?

— Цим кресленням уже кілька років. «Ентерпрайз» перейшов до рук приватного власника вже після їх створення...

— І він дещо в ньому змінив. Прийнято.

Хіро повертається в Реальність.

Він знаходить вільний водний бульвар, що веде до центру Ядра. Вздовж одного боку тягнеться вузенький пішохідний місток, склепаний нашвидкуруч нескінченний ланцюжок дощок, понтонів, колод, покинутих човників, алюмінієвих каное і нафтових бочок. У будь-якій точці світу це важка і небезпечна дорога, але тут, у П’ятому світі, це супершвидкісне шосе.

Хіро виводить човен на середину каналу і рушає з помірною швидкістю. Якщо він налетить на якусь перепону, то може перекинутись, і «Голос розуму» потоне — а разом з ним і намертво прив’язаний до «Голосу» Хіро.

Він переходить у режим химери і чітко бачить ріденьку лінію напівкруглих бульбашок уздовж злітної палуби «Ентерпрайза». Радарне обладнання пильно їх сканує і виводить на екран, ідентифікуючи як протиракетні системи «Фаланга». З кожної бульбашки стирчить багатоствольна гармата.

Хіро сповільнюється майже до повної зупинки і кілька разів проводить дулом «Голосу» туди-сюди, поки перед очима з’являється перехрестя тоненьких ліній. Приціл. Він центрує погляд на ньому, наводить перехрестя на одну з «Фаланг» і пів секунди тисне на спусковий гачок.

Великий купол перетворюється на фонтан пошматованих безформних уламків. Під ними досі видно дула гармати — уже з червоними патьоками. Хіро трішки опускає приціл і дає ще одну чергу на п’ятдесят зарядів, які виривають гармату з турелі. Потім починають рватися боєприпаси, і Хіро доводиться відвести очі.

Хлопець переводить погляд на сусідню «Фалангу» і розуміє, що зазирає просто в дула. Це так страшно, що рука мимоволі тисне на гачок і випускає довгу чергу, яка, здається, ні у що не влучає. Огляд йому заступає щось близьке — віддача віднесла його за побиту життям яхту, пришвартовану до берега каналу.

Він знає, що буде далі — його легко знайти за струменем пари, — тож якомога швидше забирається геть. Уже за секунду постріл з великої гармати буквально забиває яхту під воду.

Хіро ще кілька секунд тікає, потім знаходить понтон, за який можна зручно зачепитись, і знову випускає довгу чергу, а коли вогонь затихає, складається враження, що «Фалангу» просто відгризли, залишивши в борту «Ентерпрайза» рвану напівкруглу рану.

Він знову виходить у головний канал і продовжує рухатися до центру, аж поки канал не вривається біля борту одного із суден Ядра, контейнеровоза, перетвореного на багатоквартирний мурашник. Замість переходів із поверху на поверх — вантажні сітки. А ще, мабуть, він править за розвідний міст у випадках, коли небажані елементи намагаються покинути ґетто. На всьому Плоту важко знайти когось більш небажаного, ніж Хіро, але ж чи не для нього тут звисає вантажна сітка?

Наразі все начебто нормально, але це поки він сидить у своєму човнику. Хіро пропливає вздовж борту контейнеровоза, огинає його ніс.

Наступний корабель — великий нафтовий танкер — майже порожній, бо сидить високо у воді. Оглядаючи сталевий каньйон, що розділяє ці два кораблі, він не бачить між ними ніякого сполучення. Мабуть, їх власники не хочуть, щоб якісь злодюжки чи терористи пробрались на танкер і спиздили нафту.

Наступний — «Ентерпрайз».

Два величезні кораблі, танкер із авіаносцем, ідуть паралельно, на відстані десяти-п’ятнадцяти футів один від одного, поєднані жмутами товстезних кабелів і розділені величезними надувними подушками, які виглядають так, ніби між цими кораблями розплющило кількох здоровенних жирдосів. Важкі кабелі не просто перекинуті з одного корабля на другий, вони хитро прилаштовані, з противагами і лебідками — мабуть, потрібні на випадок сильного хвилювання, яке може розвести кораблі на більшу відстань.

Хіро вже пливе між кораблями на своїй невеличкій повітряній подушці. Порівняно з рештою Плоту цей сірий сталевий тунель тихий та ізольований, тут лише він, ні в кого більше немає жодних причин бути в цьому місці. Він хоче на якусь хвилину затриматись в цьому закапелку і розслабитися.

Але, якщо добре подумати, це навряд чи вдасться. «ВИ ТУТ», — каже хакер. Обшивка «Ентерпрайза» — плавно вигнута площина сірої сталі — на його очах перетворюється на тривимірну каркасну схему, яка демонструє нутрощі корабля.

Внизу, під ватерлінією, «Ентерпрайз» обшитий поясом товстої протиторпедної броні. Не надто оптимістично. Вище броня тонша, та й по той бік усе дуже цікаво, там справжні кімнати, а не трюми з пальним чи боєприпасами.

Хіро обирає кімнату, позначену як «Гардероб», і відкриває вогонь. Обшивка «Ентерпрайза» на диво міцна, і «Голос розуму» не може одразу пробити її наскрізь. Минає кілька секунд, перш ніж черга проходить крізь броню. І навіть тоді вдається зробити лише дірку діаметром дюймів шести. Віддача втискає Хіро в іржавий бік танкера.

Але він однаково не може взяти «Голос» із собою, тож просто тисне на спусковий гачок, намагаючись не надто відхилятися від прицілу, аж поки закінчуються набої. Потім Хіро відстібає зброю і викидає за борт. «Голос» піде на дно і позначить своє розташування стовпом пари; пізніше Великий Гонконг містера Лі зможе відрядити своїх хлопчиків швидкого реагування і забрати її — тоді вони зможуть захистити Хіро від Трибуналу злочинів проти довкілля. Якщо захочуть. Зараз йому до того байдуже.

Знадобилося пів десятка спроб, щоб надійно зачепити абордажний гак у дірі за двадцять футів над ватерлінією.

Хіро пролазить в отвір, його комбінезон лускає і шипить — це гострі металеві краї розплавляють і шматують синтетичну матерію. Зрештою, клапті комбінезону таки залишаються на краях отвору, припікаючись до поверхні. Відкриті ділянки шкіри вкрились опіками першого та другого ступеня, але Хіро ще не відчуває болю — біль з’явиться пізніше. Підошви черевиків розплавились і тепер ковзають, коли він ступає на гарячу шрапнель. Кімната задимлена, проте авіаносці не надто займисті, тому на борту взагалі небагато речей, які можуть горіти. Крізь дим Хіро йде до дверей, посічених «Голосом розуму» на решето. Він вибиває двері й опиняється в приміщенні, позначеному на кресленнях просто як КОРИДОР. А потім — чом би й ні? — бере до рук катану.