Снігопад

Розділ 56

— Я приїхав на Пліт у пошуках програми, точніше, антивірусної програми, яку п’ять тисяч років тому написав шумерський діяч на ім’я Енкі — нейролінгвальний хакер.

— Що це означає? — не розуміє містер Лі.

— Це означає, що він умів програмувати мозок людей за допомогою вербальних потоків даних, відомих як нам-шуб.

Нґ незворушний. Він знову затягується цигаркою, гейзером випускає дим угору, спостерігає, як під стелею розсіюються сувої диму.

— І яким є механізм?

— У людини в голові є два типи мови. Мова, яку ми використовуємо зараз — набута, під час вивчення вона залишає в мозку чіткі моделі. Але існує мова, зав’язана на глибинних структурах мозку, спільна для всіх. Ці структури складаються з базових нейронних зв’язів, що уможливлюють засвоєння мов високого рівня.

— Лінгвістична інфраструктура, — припускає Дядечко Енцо.

— Так. Гадаю, «інфраструктура» і «глибинні структури» — приблизно те саме. Коротше, за певних умов ми можемо отримати доступ до цих частин мозку. Глосолялія, або ж безладне продукування звуків — це інструмент виведення, в цьому процесі глибинні структури отримують доступ безпосередньо до мовленнєвого апарату і виводять інформацію в обхід вищих, набутих мов. Віднедавна це вже не є таємницею.

— Тобто існують інструменти введення, правильно? — уточнює Нґ.

— Саме так. Це працює навпаки. За певних умов ваші вуха — чи очі — можуть прив’язуватися до глибинних структур, оминаючи функціонал вищих мов. Тобто якщо хтось знає правильні слова, може їх вимовити чи показати потрібні візуальні символи, він зможе обійти всі захисні системи і отримати доступ до стовбура головного мозку. Обвалити його, як комп’ютерну систему, обійти захисні модулі і під’єднатися до ядра, через нього отримавши повний контроль над машиною.

— У такій ситуації власники комп’ютерів будуть безпорадними, — робить висновок Нґ.

— Точно. Їхній доступ до машини обходять знизу. Так само нейролінгвальні хакери — якщо вони законектяться з глибинними структурами мозку, їх звідти вже не вигнати: в нас просто не буде контролю за своїм мозком навіть на базовому рівні.

— Як це пов’язано з глиняною табличкою на борту «Ентерпрайза»? — запитує містер Лі.

— Спробую пояснити. Ця мова — вроджена мова — є рудиментом раннього етапу соціального розвитку людства. Примітивні спільноти контролювалися за допомогою вербальних правил, які називаються ме. Me — це були ніби програми для людей. Необхідна частина перетворення з печерного суспільства на організоване землеробське. Скажімо, існувала програма для висівання в землю зерна і вирощування врожаю. Програма для випікання хліба і зведення будинків. Існували також ме для функцій вищого порядку: воєн, дипломатії та релігійних ритуалів. Ці навички були необхідні для функціонування самодостатньої культури, їх підтримували за допомогою ме, які записували на дощечках чи передавали усно. Місцем зберігання ме були храми, там була база даних ме, підконтрольна царю-жерцю, якого звали єн. Якщо комусь був потрібен хліб — людина йшла до єн чи його підлеглих і завантажувала з храму ме для випікання хліба. Потім інструкції ме виконували — виконували програму, — а коли закінчували, то мали готовий буханець хліба.

Центральна база даних була необхідна ще й тому, що деякі ме належало запускати в належний час. Якби люди виконали ме для висівання зерна не в ту пору року, наслідком став би неврожай і голод. Єдиним способом визначати належний час для ме стала побудова астрономічних обсерваторій, за допомогою яких можна було вести спостереження за змінами пір року. Тому шумери будували свої вежі «верхом до неба» — вони вкривали їх вершини астрономічними діаграмами. Ен спостерігав за небом і в належні пори року транслював сільськогосподарські ме — щоб забезпечити економічну стабільність.

— Думаю, це проблема курки і яйця, — каже Дядечко Енцо. — Як могла зорганізуватися така первісна спільнота?

— Існує інформаційна сутність, яку називають метавірусом, що змушує системи самоінфікуватися спеціалізованими вірусами. Це може бути базовий принцип природи, типу дарвінівського відбору, а може бути реальний фрагмент даних, який розповсюджується у Всесвіті з якимись кометами чи радіохвилями — я не знаю. Але суть така: будь-яка інформаційна система, якщо вона достатньо складна, може інфікуватися вірусами — вірусами, які вона створює сама.

Колись давно такий метавірус інфікував людську расу, і ми досі з ним живемо. По-перше, він відкрив скриню Пандори з ДНК-вірусами — віспою, грипом і тому подібним. Здоров’я та довголіття лишилися в минулому. Далекі спогади про цю подію збереглися в легендах про Вигнання з Раю, коли людство було позбавлено спокійного життя в достатку і викинуто у світ, сповнений недуг і болю.

Зрештою, динаміка цієї пошесті вирівнялася. Час від часу з’являються нові ДНК-віруси, але наші тіла, здається, виробили до них загальну стійкість.

— Можливо, — припускає Нґ, — існує дуже обмежена кількість вірусів, які можуть працювати з людською ДНК, і метавірус їх уже всі створив.

— Усе можливо. Словом, шумерська культура — спільнота, заснована на ме — була ще одним проявом метавірусу. Але цього разу він був не генетичний, а лінгвістичний.

— Перепрошую, — втручається містер Лі. — Ти хочеш сказати, що цивілізація зародилась як інфекція?

— Цивілізація у найпримітивнішій формі — так. Кожен ме — це своєрідний вірус, що функціонує через вплив метавірусу. Ось, наприклад, ме для випікання хліба. Коли цей ме потрапляє в соціум, то перетворюється на самодостатню інформаційну одиницю. Це просто питання природного відбору: люди, що вміють пекти хліб, житимуть краще за тих, хто не вміє. Звісно ж, вони поширюватимуть ме, стануть носіями цієї самовідтворюваної інформаційної одиниці. І вона стає вірусною. Шумерська культура, храми якої ломились від ме, була просто компіляцією успішних вірусів, які за багато тисячоліть накопичилися в людях. Це була мережа франшиз, точок розповсюдження, просто із зікуратами замість золотих арок і глиняними табличками замість папок на три кільця.

Шумерське слово, яке позначає «розум» чи «мудрість», означає також «вухо», цим люди й були — вухами, до яких кріпилися тіла. Пасивними реципієнтами інформації. Але Енкі відрізнявся від інших. Енкі був особливо вправний єн, у нього була непересічна здатність писати нові ме — він був хакером. Власне кажучи, він був першою цілком свідомою людиною, як ми з вами.

Якось Енкі зрозумів, що Шумер тупцює на місці. Люди постійно виконують ті самі ме, не вигадують нових, не мислять самостійно. Маю підозру, що він почувався дуже самотнім, бо ж був однією з небагатьох — якщо не єдиною на цілий світ — свідомою людиною. Він збагнув, що для прогресу людства його потрібно врятувати від чіпкої руки вірусної цивілізації.

І він створив нам-шуб Енкі, антивірус, який поширювався аналогічними з ме і метавірусом шляхами. Він впливав на глибинні структури мозку і перепрограмовував їх, тому ніхто більше не міг зрозуміти шумерської мови, та й будь-якої іншої, зав’язаної на глибинних структурах. Відрізані від спільних для всіх людей глибинних структур, ми почали створювати нові мови, які не мали нічого спільного одна з одною. Ме більше не працювали, і неможливо було писати нові. Подальше поширення метавірусу вдалося заблокувати.

— Чому ж людство не почало страждати від браку хліба, коли втратило здатність розуміти ме, які за нього відповідали? — поцікавився Дядечко Енцо.

— Дехто, мабуть, страждав. Іншим довелося використовувати вищі структури мозку і винаходити рецепт самотужки. Можна сказати, що нам-шуб Енкі став початком людської свідомості — тоді ми вперше почали мислити самостійно. А ще це стало початком раціональної релігії, бо люди вперше замислилися про такі абстрактні речі, як Бог, Добро і Зло. Звідси й походить слово «Бабель», або ж «Вавилон». Буквально воно означає «Брама Бога». Ця Брама дозволила Богові торкнутися людського роду. Бабель — це брама в нашому мозку, відчинена нам-шубом Енкі, брама, яка звільнила нас від метавірусу і наділила здатністю мислити, перенесла нас із матеріалістичного світу в світ дуалістичний — бінарний, поділений на фізичний і духовний компоненти.

Мабуть, тоді світ поринув у хаос і неспокій. Енкі або ж його син, Мардук, спробували повернути в суспільство порядок, замінивши стару систему ме кодексом законів — Кодексом Хаммурапі. Почасти це спрацювало, проте в багатьох місцях люди продовжували поклонятись Ашері. Це був зловісний культ повернення в часи Шумеру, який поширювався як вербально, так і обміном тілесними рідинами — через храмових шльондр. А ще жриці всиновлювали сиріт і передавали вірус через грудне молоко.

— Секунду, — втручається Нґ. — Зараз ти знову говориш про біологічний вірус.

— Саме так. У цьому й суть культу Ашери. Він працює і з інформаційними, і з генетичними вірусами. Візьмімо до прикладу звичайний герпес. Цей вірус, проникаючи в тіло, вражає нервову систему. Деякі штами залишаються в периферійній нервовій системі, але інші кулею мчать до центральної нервової системи і назавжди оселяються в клітинах мозку — обвивають стовбур мозку, ніби змія дерево. Вірус Ашери, який можна порівняти з герпесом, якщо це взагалі не спорідненість, проходить крізь стінки клітин, доходить до ядра і переписує ДНК клітини так само, як це роблять стероїди. Тільки Ашера значно складніша за них.

— А що стається, коли вірус змінює ДНК?

— Ніхто цього не вивчав, крім, хіба, Райфа. Думаю, це точно виводить вроджену мову ближче до поверхні, і люди стають більш схильними до глосолялії та сприйнятливішими до ме. Думаю, це також заохочує нераціональну поведінку, послаблює захист жертви перед віральними ідеями, схиляє до проміскуїтету, або й усе це вкупі.

— Кожна вірусна ідея має свого біологічного відповідника?

— Ні. Наскільки мені відомо, тільки Ашера. Саме тому з усіх богів і релігійних практик, поширених у Шумері, лише поклоніння Ашері продовжує існувати донині й набирає силу. Вірусну ідею можна тиражувати, як це сталося з нацизмом, штанами-кльош і футболками з принтом Барта Сімпсона, але Ашера, завдяки своєму біологічному компоненту, здатна існувати в людському тілі в латентному стані. Навіть після Вавилону Ашера нікуди не зникла з людського мозку і передавалася від матері до дитини, від коханця до коханця.

Ми вразливі до цілої купи вірусних ідей. Це ніби масова істерія. Чи мотив, який вгніздився у вашій голові і який ви цілий день наспівуєте, так що він вражає всіх навколо. Такими є анекдоти. Міські легенди. Їбануті ідеї. Марксизм. Хай які ми розумні, завжди існуватиме глибинна ірраціональна часточка, яка робить нас вразливими до самовідтворюваної інформації. Але фізичне інфікування вірусним штамом Ашери робить нас іще сприйнятливішими. Єдине, що не дає цим вірусам захопити весь світ — Вавилонський феномен: стіни взаємного нерозуміння, які розмежовують людство і стримують трансляцію вірусів.

Вавилон спричинив кількісний вибух мов. Це було частиною плану Енкі. Монокультури, як-от кукурудзяні поля, вразливі до інфекцій, але генетично різноманітні середовища на кшталт прерій надзвичайно стійкі. Через кілька тисяч років після Вавилону з’явився іврит — ще одна мова, наділена неймовірною гнучкістю та потужністю. Першими скористатися з цього спробували Второзаконники, група радикальних монотеїстів у шостому-сьомому століттях до Різдва Христового. Вони жили в часи ультранаціоналізму та ксенофобії, їм значно легше було відкинути чужі ідеї на кшталт поклоніння Ашері. Вони формалізували старі перекази в Тору і перетворили її на Закон, що забезпечував власне поширення впродовж усієї нашої історії — цей Закон, по суті, казав «робіть точну копію мене і читайте її щодня». До того ж вони заохочували інформаційну гігієну, віру в суворе копіювання текстів та дбайливе поводження з потенційно небезпечною в їхньому розумінні інформацією. Вони взяли під контроль інформаційні потоки.

Вони могли піти ще далі. Є свідчення ретельно спланованого використання біологічної зброї проти армії Сінаххеріба, коли той спробував захопити Єрусалим. Цілком ймовірно, що у второзаконників міг бути власний єн. Або ж вони достатньо добре розбиралися у вірусах, щоб ефективно користуватися природними штамами. Навички цих людей таємно передавалися з покоління в покоління і проявилися через дві тисячі років у Європі, серед чаклунів-кабалістів, баал-шемів, володарів божественного імені.

З цього і постала раціональна релігія. Всі наступні вірування — їх мусульмани називають релігіями Книги — так чи інакше інкорпорували ці ідеї. Скажімо, Коран раз у раз нагадує, що це список, ідентична копія книги, яка зберігається на Небесах. Певна річ, кожен, хто в це вірить, не наважиться змінити в тексті жодної літери! Подібні ідеї настільки успішно запобігали поширенню Ашери, що врешті-решт усі території, на яких раніше процвітав цей вірусний культ — від Індії до Іспанії, опинилися під впливом ісламу, християнства чи юдаїзму.

Але завдяки своїй латентності вірус, що дрімає, обвивши кільцями стовбур головного мозку, завжди знайде спосіб пробитися на поверхню. В юдаїзмі він пробився під прикриттям фарисеїв, які вибудували для юдеїв зарегульований теократичний режим. Він чіпко тримався законів, які зберігали у храмі, його адміністрували священники, наділені адміністративною владою — словом, усе дуже нагадувало стару шумерську систему, і юдаїзм став не менш закостенілим.

Настанова Ісуса Христа була намаганням визволити юдаїзм із цього стану — відголоском чину Енкі. Ісусове Євангеліє — це новий нам-шуб, спроба вивести релігію з храмів, вирвати її з рук священників і наблизити Царство Боже до людей. Ця ідея відкрито проговорюється в його проповідях, на символічному рівні закладається в його порожню гробницю. Після розп’яття апостоли вирушили до гробниці, сподіваючись знайти тіло, але не знайшли нічого. Суть цього послання була цілком зрозумілою — не слід робити з Христа кумира, бо ідеї існують окремо від нього, церква належить не одній особі, а є у кожному.

Люди, призвичаєні до строгої теократії фарисеїв, не могли впоратися з ідеєю вселюдської, неієрархічної церкви. Вони потребували папи, єпископів і священників, отож і міт про Воскресіння додали до Євангелій, Вістку викривили аж до ідолопоклонства. У цій новій версії Євангелій Ісус повернувся на землю та створив Церкву, яка згодом стане Церквою Східної та Західної Римської імперії — ще одна закостеніла, брутальна та ірраціональна теократія.

Водночас виникла церква П’ятидесятників. Ранні християни практикували глосолялію, у Біблії сказано: «І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?» Здається, в мене є відповідь на це питання. То був іще один спалах вірусу. Ще з часів тріумфу второзаконників Ашера ховалася серед людей, чаїлась у їхніх головах. Інформаційна гігієна, заходи, які практикували євреї, тримали її на припоні, але в ранні часи християнства світ поринув у хаос, повсюди було безліч радикалів та вільнодумців, усі розхитували традицію. Відкидали її в часи дораціональної релігії. До Шумеру. І, звісно, всі вони почали спілкуватися між собою мовою Едему.

Мейнстримна християнська церква відмовлялася приймати глосолялію. Століттями до неї ставились упереджено та відкрито засудили на Константинопольському Соборі 381 року. Культ глосолялїї витіснили на марґінеси християнського світу. Церква почасти згоджувалася прийняти ксеноглосію, щоб легше було навертати поган, як, наприклад, це зробив святий Луї Бертран, який навернув тисячі індіанців за допомогою глосолялїї: християнство поширювалося серед них швидше за віспу. Але щойно індіанці навернулися, їм довелося стулити писок і слухати богослужіння латиною, як і всім іншим.

Реформація прочинила двері трохи ширше, але насправді бурхливо п’ятидесятництво стало розвиватися тільки 1900 року, коли маленька група студентів біблійного коледжу з Канзасу почала говорити незрозумілими мовами. Цю практику вони поширили на Техас, де вона стала відомою як рух за відродження. Цей рух ширився, як лісова пожежа — спершу у США, а з 1906 року — в Китаї та Індії. Засоби масової інформації та високий рівень грамотності у двадцятому столітті стали чудовимим шляхами поширення інфекції. У напханих людьми притулках для біженців з країн Третього світу глосолялія передавалася від людини до людини швидше за паніку. У вісімдесятих роках у світі були вже десятки мільйонів п’ятидесятників.

А тоді з’явилося телебачення і Преподобний Вейн, підсилений медіапотугою Л. Боба Райфа. Поведінку, яку Преподобний Вейн пропагує у своїх телешоу, памфлетах і франшизах, можна нерозривно простежити ще до п’ятидесятницьких культів раннього християнства, а звідти — до ранніх язичницьких культів, зав’язаних на глосолялії. Культ Ашери живе і донині. Райські Брами Преподобного Вейна — це і є культ Ашери.