Снігопад

Розділ 11

Не надто ввічливо тинятися й витріщатися там, де щойно обвалився комп’ютер Да5ида, але чимало малолітніх хакерів саме цим і займалися, ніби показуючи всім іншим, наскільки вони прошарені. Хіро знизує плечима і повертається назад, у бік Квадранта Рок-зірок. Він усе ще хоче побачити зачіску Сусі К.

Дорогу йому заступає ніппонець-неотрадиціоналіст. Чувак з мечами. Він стоїть напроти Хіро, приблизно за два мечі від нього, і не схоже, щоб збирався відійти.

Хіро поводиться ввічливо. Він низько вклоняється і випростується.

Бізнесмен увічливий не настільки, він уважним поглядом змірює Хіро з голови до ніг і тільки тоді відповідає на уклін. Типу як.

— Оці, — показує бізнесмен, — дуже гарні.

— Дякую, сер. Якщо хочете, можете говорити ніппонською.

— Це ті, що носить ваш аватар. Ви не носите такої зброї в Реальності, — каже бізнесмен. Англійською.

— Вибачте, що складно пояснюю, але насправді я ношу таку зброю в Реальності.

— Точно таку?

— Точно.

— Тоді це давня зброя, — зауважує бізнесмен.

— Так, думаю, так воно і є.

— То як же вам до рук потрапили настільки важливі родинні реліквії з Ніппонії?

Хіро вловлює підтекст: «Хлопче, нащо тобі ці ножі — кавуни рубати?»

— Тепер це мої родинні реліквії, — відповідає Хіро. — Мій батько їх виграв.

— Виграв? У карти?

— На дуелі. Була дуель між моїм батьком і ніппонським офіцером. То довга історія.

— Прошу пробачити, якщо я хибно потрактував вашу історію, — дивується ніппонець, — але в мене завжди було враження, що вашій расі в часи тієї війни було заборонено служити в армії.

— Ваше враження правильне, — погоджується Хіро. — Мій батько був водієм вантажівки.

— То як же він бився на дуелі з ніппонським офіцером?

— Інцидент трапився в таборі для військовополонених. Мій батько і ще один полонений спробували втекти. За ними гналися кілька ніппонських солдатів і той офіцер, якому належали ці мечі.

— У вашу історію дуже важко повірити, — сумнівається ніппонець. — Ваш батько не зміг би прожити після втечі достатньо довго, щоб передати мечі своєму синові. Ніппонці — острівна нація. Йому нікуди було тікати.

— Це сталося наприкінці війни, — роз’яснює хакер, — а табір був просто біля Наґасакі.

Бізнесмен задихається, червоніє, мало не зривається. Він простягає ліву руку і хапає руків’я свого меча. Хіро роззирається; зненацька вони опинилися в центрі кола діаметром ярдів з десять.

— Ви гадаєте, що одержали ці мечі у шляхетний спосіб?

— Якби не вважав, то вже давно повернув би їх, — парирує Хіро.

— Тоді ви не будете проти того, щоб втратити їх так само, як надбали? — припускає бізнесмен.

— А ви не будете проти втратити свої?

Бізнесмен сягає навхрест правою рукою, хапає руків’я меча під ґардою, витягує його, цвьохає ним уперед, щоб вістря дивилося просто на Хіро, тоді кладе на руків’я і ліву руку, одразу під правою.

Хіро робить те саме.

Обоє схиляють коліна, глибоко присідають, тримаючи при цьому тулуб абсолютно прямо, тоді знову підводяться і стають у фехтувальну стійку, ноги паралельно, носки вперед, права нога попереду.

Виявляється, бізнесмен перебуває у глибокому стані зансін. Перекласти це поняття англійською — однаково що перекласти «пиздопройобище» ніппонською, але приблизно його можна пояснити як «емоційну напругу» в тому сенсі, в якому її розуміють футбольні фани. Він кидається просто на Хіро, горлаючи на все горло. Насправді цей його рух — дуже швидке перебирання ногами, тож він чудово тримає баланс. Останньої миті ніппонець заносить меч над головою і різко опускає на Хіро. Хіро піднімає свого меча, розвертаючи його таким чином, що руків’я підняте високо вгору, ліворуч перед лицем, а лезо спускається праворуч і вниз, створюючи своєрідний дашок. Удар бізнесмена відскакує від цього дашка, мов краплина дощу, а Хіро відступає вбік, пропускаючи суперника, і різко б’є униз, в незахищене плече. Але бізнесмен рухається надто швидко, і Хіро не встигає. Лезо проходить збоку і за спиною суперника.

Вони розвертаються й стають один насупроти другого — знову бойова стійка.

«Емоційна напруга», звісно, не передає суті поняття навіть наполовину. Це настільки грубий і невдалий переклад, що від нього розчленовані тіла самураїв перевертаються у своїх могилах. Слово «зансін» обліплене такою кількістю небилиць, що зрозуміти його ладен хіба ніппонець.

Хіро, правду кажучи, вважає, що переважно все те — така сама псевдомістична бридня, як і слова шкільного футбольного тренера, що його команда має викладатися на 110 відсотків.

Бізнесмен кидається в нову атаку. Ця доволі прямолінійна: швидке наближення, тоді різкий ріжучий удар у грудину. Хіро відбиває.

Тепер Хіро дещо знає про цього бізнесмена — а саме, що як і більшість ніппонських фехтувальників, він не володіє нічим, окрім кендо.

Кендо стосується реального фехтування на катанах не більше ніж спортивне фехтування — реального бугурту: це спроба перетворити вкрай неорганізований, хаотичний, жорстокий та брутальний конфлікт на милу забаву. Як і в спортивному фехтуванні, ти маєш атакувати лише певні частини тіла — ті, що захищені бронею. Як і в спортивному фехтуванні, не можна бити супротивника ногою в коліно чи ламати стілець об його голову. І суддівство цілком суб’єктивне. У кендо ти можеш завдати суперникові повноцінного удару, але вам його не зарахують, бо судді вирішать, що тобі бракувало зансін.

У Хіро взагалі немає зансін, він просто хоче з усім цим покінчити. Коли бізнесмен укотре видає свій вереск, від якого в’януть вуха, і кидається на Хіро, тнучи мечем повітря перед собою, Хіро відбиває атаку, обертається і підрізає йому ноги попід колінами.

Бізнесмен падає на підлогу.

Щоб виробити вміння рухати аватаром у Метасвіті так, як рухаються реальні люди, потрібно багато практикуватися. Але коли твій аватар втрачає обидві ноги, все твоє вміння котиться псу під хвіст.

— Ну, Бог дав, Бог і взяв! — коментує Хіро. — Глянь сюди! — Горизонтальним ударом відрубує бізнесмену обидва передпліччя, меч ніппонця з брязкотом падає на підлогу.

— Розпали-но під мангалом, Джемімо! — продовжує Хіро, знову тнучи мечем по горизонталі, розрубуючи тіло бізнесмена навпіл точно на рівні пупка. Тоді нахиляється вперед і дивиться бізнесмену в очі. — Тобі ніхто не сказав, — простацька мова Хіро геть зникла, — що я хакер?

Гах! — і голова котиться з пліч. Вона падає на підлогу, трохи відкочується і завмирає, витріщаючись у стелю. Тож Хіро відступає на кілька кроків і бурмоче собі під носа: «Сейф».

Здоровецький сейф, добрий кубічний метр об’єму, матеріалізується під стелею, летить униз і приземляється прямісінько на бізнесменову голову. Сила удару така, що і сейф, і голова провалюються крізь підлогу «Чорного сонця», утворюючи в ній квадратну діру, і зникають у системі тунелів унизу. Решта розчленованого тіла залишається валятися на підлозі.

Цієї миті ніппонський бізнесмен десь — у затишному готелі в Лондоні, чи в токійському офісі, чи навіть у лаунж-зоні першого класу в ГЛАТ, Гіперпоїзді Лос-Анжелес / Токіо — сидить перед своїм комп’ютером, червонопикий, впрілий, і дивиться на Зал Слави «Чорного сонця». Його відрізало від контакту з «Сонцем», відрізало від самого Метасвіту, і він бачить просто двовимірний дисплей. На ньому відображається топ-десять фехтувальників усіх часів із фото. Нижче — список номерів та імен, починаючи з #11. За бажання, він навіть може прокрутити список униз, аби знайти власний рейтинг. Екран послужливо повідомить, що наразі він перебуває на 863 позиції з 890 людей, які будь-коли затівали бій на мечах у «Чорному сонці».

Номер Один, як повідомляють ім’я і світлина, розміщені найвище, належить Хіро Протагоністу.