Дім Аїда

XLIII Пайпер

Пайпер не планувала стріляти чорничними кексами. Ріг достатку, напевно, відчув її тривогу і подумав, що їй та її гостям не завадить чогось солоденького.

Півдюжини новоспечених кексів картеччю вилетіли з рогу. Це був не найкращий спосіб розпочати атаку.

Хіона просто ухилилась убік. Більшість кексів пролетіли повз неї за борт. Її брати Бореади піймали по одному кексу й почали їсти.

— Кекси, — промовив той, хто був більший.

«Кал, — пригадала Пайпер, — скорочене від Калаїд».

Він був одягнений точнісінько так само, як у Квебеці, — у кросівках з шипами, спортивних штанах і червоній хокейній майці. У нього були чорні очі та кілька зламаних зубів.

— Кекси — це добре, — додав він.

— A, merci, — промовив худіший брат.

«Зет», — пригадала дівчина.

Він з розкритими крилами стояв на підвищенні з катапультою. На його голові була та сама жахлива зачіска з часів диско — маллет. З нагрудника стирчав комірець шовкової сорочки. Зеленувато-жовті штани із синтетики були до безглуздя вузькими, а вугрів на обличчі стало тільки більше. Попри все це, він погойдував бровами й усміхався так, наче був богом пікапу.

— Я знав, що красуня за мною сумуватиме, — він говорив квебекською французькою, яку Пайпер без зусиль перекладала. Завдяки мамі, Афродиті, мова кохання була записана в її гени, хоча користуватись нею в розмові із Зетом вона не хотіла.

— Що ви робите? — випалила Пайпер. Потім додала, доклавши чаромовства: — Відпустіть моїх друзів.

Зет кліпнув очима.

— Нам слід відпустити твоїх друзів.

— Так, — погодився Кал.

— Ні, ідіоти! — рявкнула Хіона. — Вона вас заговорює. Ввімкніть мозок.

— Мозок... — Кал нахмурився, наче не певен був, що воно таке — мозок. — Кекси кращі.

Він запхав увесь кекс до рота й почав жувати.

Зет узяв чорницю з вершини свого кексу і делікатно її надкусив.

— Ах, прекрасна моя Пайпер... як довго я чекав, щоб знову з тобою зустрітися. На жаль, моя сестра має рацію. Ми не можемо відпустити твоїх друзів. Ми повинні доставити їх у Квебек, де вони навічно стануть посміховиськами. Мені так шкода, але такий у нас наказ.

— Наказ?..

Пайпер від самої зими очікувала, що Хіона рано чи пізно покаже своє крижане обличчя. Коли вони перемогли її в «Будинку Вовка» в Сономі, богиня снігу присягнулась помститись. Але чому тут Зет і Кал? У Квебеці вони здавались майже дружелюбними — принаймні, порівняно з їхньою крижаною сестрою.

— Хлопці, послухайте, — промовила Пайпер. — Ваша сестра зневажила волю Борея. Вона працює з велетнями, хоче пробудити Гею. Вона збирається позбавити трону вашого батька.

Хіона розсміялась, м’яко і холодно.

— Люба Пайпер МакЛін! Маніпулюєш моїми слабо-вольними братами за допомогою своїх чарів, як справжня дочка богині кохання. Яка майстерна брехунка.

— Брехунка? — скрикнула Пайпер. — Ти намагалась нас убити! Зет, вона служить Геї!

Зет зморщився.

— На жаль, красуне. Усі ми тепер служимо Геї. Боюсь, це наказ від мого батька, самого Борея.

— Що? — Пайпер не хотіла вірити, але самовдоволена посмішка Хіони свідчила, що це правда.

— Мій батько нарешті побачив мудрість моїх порад, — промуркотіла Хіона, — принаймні поки його римська сторона не почала битись з грецькою. Боюсь, тепер Північний Вітер дещо позбавлений дієздатності, але він залишив мене за головну. Згідно з його розпорядженням, війська Північного Вітру мають служити Царю Порфіріону й Матері Землі.

Пайпер важко глитнула.

— Як ви взагалі можете тут бути? — вона показала на кригу, що вкрила весь корабель. — Зараз літо!

Хіона знизала плечима.

— Наші сили зростають. Закони природи перевернуті догори дриґом. Коли Матір Земля прокинеться, ми переробимо цей світ на свій лад!

— З хокеєм, — промовив Кал з досі набитим ротом. — І піцею. І кексами.

— Так, так, — зашипіла Хіона. — Довелось пообіцяти дещо цьому дебелому роззяві. І Зету...

— О, мої потреби скромні. — Зет зачесав волосся на лоба і підморгнув Пайпер. — Треба було залишити тебе в нашому палаці, коли ми вперше зустрілись, люба моя Пайпер. Але ми незабаром знову туди вирушимо, разом, тоді я влаштую тобі нечувану романтику.

— Дякую, але я відмовлюсь, — відповіла Пайпер. — Відпустіть Джейсона.

Вона вклала усю волю в слова. Зет підкорився. Він клацнув пальцями. Джейсон миттю розморозився. Ледве дихаючи, він рухнув на палубу, його тіло повила пара, та, принаймні, він був живим.

— Імбецил! — Хіона викинула руку вперед. Джейсон знову заморозився, цього разу лежачи на палубі, наче килим з ведмежої шкури. Богиня накинулась на Зета. — Якщо хочеш дівчину в нагороду, доведи, що здатен з нею впоратися. А не навпаки!

— Так, звісно. — Зет здавався присоромленим.

— Щодо Джейсона Грейса... — Брунатні очі Хіони заблищали. — Він та решта ваших друзів приєднаються до наших придворних крижаних статуй у Квебеці. Джейсон прикрасить[17] мою тронну залу.

— Яка розумниця, — буркнула Пайпер. — Весь день розмірковувала над цією фразою?

Принаймні, вона знала, що Джейсон досі живий, а це трохи її заспокоювало. Заморозки можна позбутися. Це означало, що решта її друзів у трюмі теж досі живі. Їй тільки треба придумати, як їх звільнити.

На жаль, вона не Аннабет. Вона не вміє придумувати плани на льоту. Їй потрібен час на роздуми.

— А що з Лео? — випалила вона. — Куди ти його відрядила?

Снігова богиня безтурботно ходжала навколо Джейсона, розглядаючи його, наче експонат у музеї.

— Лео Вальдес заслуговував на особливу кару, — промовила вона. — Я відрядила його туди, звідки він ніколи не повернеться.

Пайпер не могла дихати. Бідний Лео! Думка про те, що вона ніколи його не побачить, майже зламала її. Хіона, вочевидь, побачила це на її обличчі.

— На жаль, люба моя Пайпер! — переможно посміхнулась богиня. — Але це на краще. Такому нахабі не місце в моєму палаці, навіть як статуї. Дурень відмовився розділити зі мною трон! А ще його влада над вогнем... — Вона похитала головою. — Я не могла допустити, щоб він дістався Дому Аїда. Боюсь, Повелителю Клітію вогонь подобається навіть менше, ніж мені.

Пайпер стиснула кинджал у руці.

«Вогонь, — подумала вона. — Дякую, що нагадала, відьмо».

Вона подивилась навколо. Як викликати вогонь? Ящик із грецьким вогнем був біля передньої балісти, але це занадто далеко. Навіть якщо Пайпер дістанеться до грецького вогню швидше, ніж її заморозять, він спопелить тут усе, включно з кораблем та всіма її друзями. Має бути інший вихід. Її очі натрапили на ніс корабля.

О!

Фестус може видмухнути неабияке полум’я. На жаль, Лео вимкнув дракона. І Пайпер гадки не мала, як його активувати. Вона нізащо не встигне розібратись із керуванням кораблем. У неї були розпливчаті спогади про те, як Лео мудрував усередині бронзової голови дракона та бурмотів щось про контрольний диск, але навіть якщо дівчина встигне до штурвалу, то гадки не матиме, що робити.

І все ж, передчуття підказували, що Фестус — це її найкращий варіант. Якби ж тільки придумати, як переконати цих трьох дозволити їй підійти достатньо близько...

— Ну! — Хіона перервала її роздуми. — Боюсь, час спливає. Зете...

— Стійте! — випалила Пайпер.

Проста команда, але вона спрацювала. Бореади та Хіона розгублено подивились на неї.

Пайпер майже не сумнівалась, що може контролювати Бореад чаромовством, але з Хіоною були проблеми. Чаромовство слабко діяло на тих, кого ти не приваблював. І воно слабко діяло на таких могутніх істот, як боги. І воно слабко діяло на тих, хто знав про нього і свідомо захищався. Хіона підпадала під усі ці умови.

Як би вчинила Аннабет?

«Зволікай, — подумала Пайпер. — Коли не знаєш, що робити, не припиняй базікати».

— Ви боїтесь моїх друзів, — промовила вона. — Чому б тоді просто не вбити їх?

Хіона розсміялась.

— Ти не бог, інакше б зрозуміла. Смерть така швидка, така... нудна. Ваші жалюгідні смертні душі відлітають до Підземного царства, а що потім? У найкращому випадку ви потрапляєте на Карні чи Асфоделеві Поля, але ви напівбоги нестерпно шляхетні. Ви, швидше за все, вирушите в Елізіум або відродитесь у новій формі життя. Навіщо мені так винагороджувати твоїх друзів? Навіщо... коли я можу приректи їх на одвічні муки?

— А я? — змусила себе запитати Пайпер. — Чому я досі жива і не заморожена?

Хіона роздратовано зиркнула на братів.

— По-перше, Зет вимагає, щоб ти належала йому.

— Я фантастично цілуюсь, — запевнив Пайпер Зет. — От побачиш, красуне.

Від однієї тільки думки про це нутрощі Пайпер скрутились у вузол.

— Але це не єдина причина, — промовила Хіона. — Ще тому, що я ненавиджу тебе, Пайпер. Відчайдушно ненавиджу. Якби не ти, Джейсон залишився би зі мною у Квебеці.

— Ти що мариш?

Очі Хіони холодно блиснули, наче діаманти в її діадемі.

— Ти більше не пхатимеш носа у чужі справи, донько нікому не потрібної богині! Що ти можеш сама? Нічого. З-поміж усіх сімох напівбогів тільки у тебе немає жодної мети, у тебе навіть сили немає. Я хочу, щоб ти залишилась на цьому кораблі. Самотня і безпорадна, ти дивитимешся, як прокидається Гея та знищує цей світ. І щоб ти, напевно, не плуталась під ногами...

Вона подала знак Зету. Той дістав просто з повітря вкриту шипами крижану сферу розміром з бейсбольний м’яч.

— Бомба, — пояснив Зет, — спеціально для тебе, кохання моє.

— Бомби! — Кал розсміявся. — Чудовий день! Бомби і кекси!

— Е... — Пайпер опустила кинджал, що зараз здавався навіть менш корисним, ніж зазвичай. — Квітів було б достатньо.

— О, вона не вб’є тебе, красуне, — насупився Зет. — Ну... я майже певен у цьому. Коли ламкий контейнер трісне, через... ну, не дуже багато часу... він вивільнить повну силу північних вітрів. Тоді корабель далеко відкине. Дуже, дуже далеко.

— Саме так! — у голосі Хіони з’явилась нотка вдаваного співчуття. — Ми заберемо твоїх друзів, щоб поповнити свою колекцію статуй, а потім вивільнимо вітри і попрощаємось із тобою! Ти зможеш подивитись на кінець світу з... ну, з кінця світу! Використовуватимеш свої чари на рибах та харчуватимешся зі свого дурнуватого рога. Ходитимеш порожнім кораблем та стежитимеш за нашою перемогою в клинку свого кинджала. Коли Гея пробудиться і твій знайомий світ помре, Зет повернеться і забере тебе, щоб ти стала його нареченою. Що ти зробиш, аби нас зупинити, Пайпер? Теж мені, герой! Га! Ти посміховисько.

Її слова жалили, як мороз, здебільшого через те, що Пайпер була схожої думки про себе. Що вона може? Як вона врятує друзів з тим, що має?

Вона була на межі — близька до того, щоб у гніві кинутись на ворогів та померти в бою.

Але самовдоволена посмішка Хіони повернула їй здоровий глузд. Вона усвідомила, що богиня саме на це й сподівається. Хоче, щоб Пайпер зламалась. Хоче розважитись.

М’язи Пайпер налилися кров’ю. Вона пригадала дівчиськ, які глузували з неї у «Школі дикунів». Пригадала Дрю, жорстоку вожату будинку Афродіти, яку вона замінила; Медею, яка зачарувала Джейсона і Лео в Чикаго; Джесіку, колишню татову помічницю, яка завжди поводилась із нею, як з ні на що не здатним поганим дівчиськом. Усе життя на Пайпер дивились зверхньо. Їй завжди говорили, яка вона нікчемна.

«Це ніколи не було правдою, — шепнув інший голос — голос, схожий на мамин. — Кожний з них принижував тебе тому, що боявся та заздрив. Так само як і Хіона. Скористайся цим!»

Це було важко, але Пайпер вичавила з себе сміх. Вона спробувала ще раз, і сміх дався їй легше.. Незабаром вона вже згиналась навпіл та ледве не задихалась від сміху.

Калаїд приєднався, але Зет заспокоїв брата ударом ліктя.

Посмішка Хіони згасла.

— Що? Що смішного? Я прирекла тебе на муки!

— Прирекла мене! — Пайпер знову розсміялась. — О боги... вибачте. — Вона насилу перевела дихання і намагалася припинити гигикати. — О матінко... гаразд.

Ти справді вважаєш, що я безсила? Ти справді гадаєш, що я ні на що не здатна? О боги олімпійські, твій мозок, певно, намертво відморозило. Ти ж не знаєш моєї таємниці, чи не так?

Хіона примружила очі.

— Немає у тебе таємниці, — промовила вона. — Ти брешеш.

— Гаразд, як забажаєш. Так, уперед, забирай моїх друзів. Залиш мене тут... безпорадну. — Вона фиркнула. — Так. Гея буде дуже тобою задоволена.

Навколо богині завирував сніг. Зет та Калаїд обмінялись знервованими поглядами.

— Сестро, — промовив Зет, — якщо в неї справді є якась таємниця...

— Піца? — припустив Кал. — Хокей?

— ...ми повинні її розкрити, — продовжив Зет.

Хіона, безсумнівно, не вірила. Пайпер намагалась зберігати спокійний вираз обличчя, але подбала і про те, щоб очі весело та пустотливо блищали.

«Вперед, — з викликом говорив її погляд. — Подивимось, чи я блефую».

— Яка таємниця? — випалила Хіона. — Розкрий її нам!

Пайпер знизала плечима.

— Як забажаєте! — вона невимушено вказала на ніс корабля. — Ідіть зі мною, крижаний народе.