Кров Олімпу

LII Джейсон

Щойно Гея відірвалася від землі, ґрунт ствердів.

Напівбоги більше не тонули, хоча багато з них залишились по пояс заритими. На жаль, чудовиська викапувалися значно швидше. Вони кинулись на греків і римлян, користуючись розладом напівбожого війська.

Джейсон обійняв Пайпер за талію. Він хотів уже було злетіти, коли Персі крикнув:

— Стривай! Френк може підняти решту! Ми можемо усі...

— Ні, старий, — перервав Джейсон. — Ви потрібні тут. Вам досі треба перемогти вороже військо. До того ж, пророцтво...

— Він має рацію. — Френк стиснув руку Персі. — Ти повинен відступити, Персі. Це як із завданням Аннабет у Римі. Або з Хейзел біля Брами Смерті. Тут вони повинні впоратися самі.

Персі вочевидь це не подобалось, але тієї самої миті на греків звалилась повінь чудовиськ. Аннабет покликала його: «Агов! У нас тут біда!» — і Персі побіг до неї.

Френк і Хейзел повернулися до Джейсона. Вони здійняли руки у римському вітанні й побігли перешиковувати легіон.

Джейсон і Пайпер підіймались у небо на вітрах.

— Зілля у мене, — бурмотіла Пайпер. — Все буде добре. Зілля у мене.

Джейсон усвідомив, що вона загубила меч під час битви, але він сумнівався, що це суттєво. Проти Геї меч не допоможе. Їхня зброя — буря та полум’я... і третя сила — чаромовство Пайпер, що утримає їх разом. Минулої зими Пайпер ослабила силу Геї у Будинку Вовка, чим допомогла звільнити Геру із земляної клітки. Тепер на неї чекає ще важча робота.

Поки вони здіймалися, Джейсон збирав вітри та хмари навколо себе. Небо відгукувалося з вражаючою швидкістю. Незабаром вони вже були у серці бурі. Блискавки кололи очі. Від грому стукотіли зуби.

Просто над ними бився із земляною богинею Фестус. Гея не припиняла розпадатися, намагалась висипатися на землю, але вітри тримали її у повітрі. Фестус обливав її полум’ям, що нібито заважало їй набути рідкої форми. Тим часом Лео, верхи на Фестусі, метав у богиню власне полум’я, а разом з ним образи:

— Навіжена грязюка! Брудопика! ЦЕ ЗА МОЮ МАТИ, ЕСПЕРАНЦУ ВАЛЬДЕЗ!

Усе його тіло повивав вогонь. Через бурю з неба лило як з відра, але вода тільки шипіла та перетворювалася на пару навколо Лео.

Джейсон прискорився.

Гея перетворилася на сипкий білий пісок, але Джейсон викликав ескадрилью вентусів. Ті замкнули богиню у коконі вируючих вітрів.

Гея відбивалася. Коли вона не розпадалася, то метала каміння та землю, які Джейсон ледве встигав відбивати. Підтримувати бурю, боротися з Геєю, утримувати себе та Пайпер у повітрі... Джейсон ніколи не робив нічого важчого. Він почувався так, наче, обвішаний вантажем, намагався пливти одними тільки ногами, тримаючи над головою автівку. Але він мусив утримувати Гею у небі.

От яку таємницю йому розкрила Кім, коли вони говорили на дні океану.

Тисячі років тому Гея та титани схожим чином обманули небесного бога Урана. Вони утримували Урана на землі, щоб він не міг утекти. І, оскільки бог був слабшим далеко від рідних володінь, змогли розрубати його на частини.

Тепер Джейсон, Лео і Пайпер мали здійснити протилежний план. Вони мусили утримувати Гею подалі від джерела її сили — землі — та ослабити її настільки, щоб вона стала вразливою.

Разом вони здійнялися ще вище. Фестус скрипів і тріщав, але продовжував набирати висоту. Джейсон досі не розумів, як Лео вдалося відтворити дракона. А тоді він пригадав усі ті години, що Лео провів, копирсаючись у корпусі корабля. Лео давно це запланував і будував нове Фестусове тіло всередині «Арго II».

Син Гефеста підсвідомо розумів, що «Арго II» врешті-решт розвалиться. Корабель, що перетворюється на дракона... Що ж, це, безперечно, не менш дивовижно, ніж дракон, який перетворюється на валізу.

Хай там що, Джейсон був нестримно радий знову побачити давнього друга у дії.

— ВИ МЕНЕ НЕ ЗДОЛАЄТЕ! — Гея розсипалась на пісок, але одразу отримала залп вогню. Її тіло перетворилося на брилу скла, розбилося, а потім знову стало людським. — Я ВІЧНА!

— Вічно набридлива! — крикнув Лео і попросив Фестуса піднятися вище.

Джейсон і Пайпер піднялися за ними.

— Піднеси мене ближче, — крикнула Пайпер. — Я мушу бути біля неї.

— Пайпер, там вогонь і...

— Знаю.

Джейсон підлетів до Геї. Вітри утримували богиню в оболонці, заважаючи їй стати сипкою, але окрім цього Джейсон нічим більше не міг зарадити. Геїні очі були суцільно зеленими, наче усю природу стиснули в кілька краплин органічної речовини.

— ДУРНІ ДІТЛАХИ! — Її обличчя спотворилось мініатюрними землетрусами та селями.

— Ти так стомилась, — сказала богині Пайпер, її голос був сповнений доброти та співчуття. — Вічність болю та розчарувань лежить на твоїх плечах.

— ТИХО!

Сила Іеїного гніву була такою потужною, що Джейсон втратив владу над вітрами. Він полетів би додолу, але Фестус вловив його та Пайпер своєю величезною лапою.

Дивовижно, але Пайпер це навіть не відволікло.

— Тисячоліття страждань, — сказала вона Геї. — Твій чоловік Уран був жорстоким. Онуки, боги скинули твоїх улюбленців титанів. Інших дітей, циклопів та сторуких, кинули у Тартар. Ти так стомилась від горя.

— БРЕХНЯ! — Гея розсипалась на смерч із землі та трави, але її сутність, здавалось, почала вирувати повільніше.

Якщо вони наберуть ще хоч трохи висоти, повітря стане занадто розрідженим. Джейсонові забракне сил ним керувати. До того ж, балачки Пайпер про втому вплинули і на нього. Вони висмоктували з нього силу, робили тіло важким.

— Більше за перемогу, — продовжила Пайпер, — більше за помсту... ти хочеш спокою. Ти така знесилена, так безмежно втомлена невдячними смертними та безсмертними.

— Я... ХТО ТИ ТАКА, ЩОБ ВИРІШУВАТИ ЗА МЕНЕ... ТИ НЕ...

— Ти хочеш тільки одного, — лагідно промовила Пайпер, її голос наче линув крізь Джейсонові кістки. — Ти хочеш можливості заплющити очі та забути про всі біди. Ти. Хочеш. СПАТИ.

Гея повернулась до твердого людського тіла. Голова впала, очі заплющилися, і богиня обм’якнула в лапі Фестуса.

На жаль, Джейсон теж непритомнів.

Вітер ущухав. Буря розсіювалася. В очах заскакали чорні цятки.

— Лео! — Пайпер ледве не задихалась. — У нас дише кілька секунд. Моє чаромовство не...

— Знаю! — Лео мав такий вигляд, наче був увесь з вогню. Полум’я струменіло під його шкірою, освітлюючи череп. Фестус димився і жеврів, його пазурі пропалювали Джейсонову футболку. — Я більше не можу стримувати вогонь. Я спопелю її. Не хвилюйтесь. Але вам треба забиратися.

— Ні! — сказав Джейсон. — Ми повинні залишитись з тобою. У Пайпер зілля. Лео, ти...

— Гей. — Лео ошкірився. Його усмішка була моторошною у вогні, зуби походили на розпечені срібні злитки. — Я ж сказав, що у мене є план. Коли ти вже почнеш мені довіряти? І до речі... я люблю вас.

Фестусові пазурі розкрилися — і Джейсон з Пайпер впали.

Джейсон не мав сил завадити цьому. Він стиснув Пайпер в обіймах, коли вона скрикнула ім’я Лео, — і вони понеслись додолу.

Фестус перетворився на невиразну вогняну кулю у небі — друге сонце. Він ставав дедалі меншим і дедалі яскравішим. І тоді Джейсон побачив краєм ока, як від землі з пронизливим, майже людським криком, зметнулась розпечена комета. Саме перед тим, як Джейсон знепритомнів, комета зіткнулась з вогняною кулею над ними.

Вибух забарвив небо золотом.