Кров Олімпу

XXXVIII Рейна

Рейна ніколи ще так не раділа циклопу, принаймні поки Тайсон не опустив їх і не погримав до Ліли з Дакотою.

— Погані римляни!

— Стій, Тайсоне! — випалила Рейна. — Не кривдь їх!

Тайсон нахмурився. Він був замалим як на циклопа, безумовно досі дитя — трошки вище шести футів, з кошлатим брунатним волоссям, укритим кіркою від солоної води, та єдиним великим оком кольору кленового сиропу. На ньому були лише плавки та фланелева сорочка від піжами, наче він не зміг визначитися: хоче плавати чи спати. З рота сильно тхнуло арахісовим маслом.

— Вони не погані? — запитав циклоп.

— Ні, — відповіла Рейна. — Вони виконували поганий наказ. Гадаю, вони шкодують про це. Так, Дакото?

Дакота швидко здійняв руки, так наче був Суперменом, що збирався злетіти в небо.

— Рейно, я намагався тобі натякнути! Ми з Лілою збирались пристати на твій бік і допомогти впоратись з Майклом.

— Саме так! — Ліла ледве не перекинулась через перила. — Але перш ніж з’явилась нагода, циклоп зробив усе за нас!

Тренер Хедж фиркнув.

— Щось не віриться!

Тайсон чхнув.

— Перепрошую. Козляча шерсть. Засвербіло в носі. Ми довіряємо римлянам?

— Я довіряю, — промовила Рейна. — Дакото, Ліло, ви знаєте про нашу місію?

Ліла кивнула.

— Ти хочеш повернути статую грекам і спокути цим римські гріхи. Ми хочемо допомогти.

— Так. — Дакота несамовито закивав. — Дегіон важко назвати дружним, хай там що б не казав Майкл. Ми не довіряємо усім цим ауксіліям, яких зібрав Октавіан.

Ніко гірко розсміявся.

— Дещо запізно для сумнівів. Ви в оточенні. Щойно Табір Напівкровок паде, ці союзники обернуться проти вас.

— І що нам робити? — запитав Дакота. — У нас не більше години до світанку.

— П’ять п’ятдесят два, — промовила Елла з даху рубки. — Світанок, Східне узбережжя, перше серпня. «Довідник з воєнно-морської метеорології». Одна година і дванадцять хвилин — це більше за одну годину.

Дакотине око сіпнулось.

— Визнаю помилку.

Тренер Хедж поглянув на Тайсона.

— Ми можемо безпечно потрапити у табір? З Меллі все гаразд?

Тайсон задумливо почухав підборіддя.

— Вона дуже кругла.

— Але з нею все гаразд? — наполегливо повторив Хедж. — Вона ще не народила?

— Пологи починаються в кінці третього триместру, — сповістила Елла. — Сторінка сорок третя, «Новітній довідник для матерів».

— Мені треба до неї! — Хедж, здавалось, був готовий стрибнути за борт і попливти.

Рейна поклала долоню на його плече.

— Тренере, ви потрапите до дружини, але зробимо це належним чином. Тайсоне, як ви з Еллою дісталися до яхти?

— Веселка!

— Ви... пройшли по веселці?

— Це мій друг рибка-поні.

— Гіпокамп, — пояснив Ніко.

— Зрозуміло. — Рейна на мить задумалась. — Ви з Еллою можете безпечно провести тренера до табору?

— Так! — відповів Тайсон. — Можемо!

— Добре. Тренере, йдіть до дружини. Скажіть таборянам, що я прилечу з Афіною Парфенос на світанку. Це римський дар Греції, символ нашого бажання примиритись. Я буду дуже вдячна, якщо вони утримаються від бажання підстрелити мене в небі.

— Буде зроблено, — промовив Хедж. — Але що з легіоном?

— Оце вже проблема, — серйозно промовила Ліла. — Онагри тебе точно підстрелять.

— Треба відволікти наших, — запропонувала Рейна. — Якось відтягнути напад на табір, а ще краще позбавити онагри боєздатності. Дакото, Ліло, ваші когорти підуть за вами?

— Ну... гадаю, так, — відповів Дакота. — Але якщо ми попросимо їх піти на зраду...

— Це не зрада, — перервала Ліла. — Ми діятемо від імені претора. А Рейна досі претор.

Рейна повернулась до Ніко.

— Я хочу, щоб ти пішов з Дакотою і Лілою. Поки вони сіятимуть сум’яття у війську та відтягуватимуть напад, ти мусиш знайти спосіб саботувати онагри.

Усмішка Ніко її підбадьорила. Добре, що він на її боці.

— Із задоволенням. Ми виграємо час, щоб ти могла доставити Афіну.

— Е-е... — Дакота зашаркав ногою. — Навіть якщо ти дотягнеш Афіну до пагорба, що завадить Октавіану знищити її там? У його розпорядженні велика артилерія навіть без онагрів.

Рейна втупила очі у білосніжне обличчя Афіни, укрите камуфляжною сіткою.

— Щойно статуя повернеться до греків... гадаю, її важко буде знищити. Вона володіє могутніми чарами. Просто поки що ними не користується.

Ліла повільно нахилилась і підняла свій меч, не відводячи очей від Афіни.

— Повірю тобі на слово. Що робитимемо з Майклом?

Рейна оглянула гаванську гору м’язів, що похрапувала в неї під ногами.

— Покладіть його у свій човен. Не кривдьте і не зв’язуйте. Щось мені підказує, що Майкл не збився зі шляху. Йому просто пощастило потоваришувати з неправильною людиною.

Ніко вклав меч у піхви.

— Ти впевнена, Рейно? Не подобається мені, що ти залишишся сама.

Пірат заіржав і облизав щоку Ніко.

— Матінко! Гаразд, вибач. — Ніко витер конячу слину. — Рейна не сама. У неї є стадо відмінних пегасів.

Рейна не втримала усмішки.

— Все буде добре. Якщо пощастить, ми незабаром зустрінемось знову. Пліч-о-пліч битимемось проти війська Геї. Щасти і Ave Romae!

Дакота з Лілою повторили вигук.

Тайсон здійняв свою єдину брову.

— Хто такий Аве?

— Це означає: «Вперед, Римляни». — Рейна плеснула циклопа по плечу. — Але це стосується і вас, тож і греки вперед. — Ці слова якось дивно пролунали з її вуст.

Вона повернулась до Ніко. Хотілось обійняти його, але вона не знала, чи він буде вдячний за цей жест. Вона простягнула йому руку.

— Була велика честь подорожувати з вами, сину Аїда. — Потиск Ніко був міцним.

— Ти — найхоробріший напівбог з-поміж усіх мені відомих, Рейно. Я... — Він запнувся, мабуть усвідомивши, що в нього забагато слухачів. — Я не підведу тебе. Побачимось на Пагорбі Напівкровок.

Небо вже яснішало, коли група розділилась. Невдовзі Рейна залишилась на палубі «Mi Amor» сама... якщо не брати до уваги восьми пегасів та сорокафутову Афіну.

Вона намагалася опанувати себе. Поки Ніко, Дакота і Ліла не почнуть саботаж, її руки зв’язані, але вона ненавиділа без діла топтатися на місці.

Одразу за темним обрисом пагорбів її товариші з легіону готуються до нікому не потрібної облоги. Якби Рейна залишилась з ними, то могла би всього цього уникнути. Перешкодила б Октавіановому свавіллю. Можливо, Оріон мав рацію: вона не впоралась зі своїми обов’язками.

Рейна пригадала привидів на балконі в Сан-Хуані, що тицяли у неї пальцями та пошепки обвинувачували: «Вбивця. Зрадниця!» Вона пригадала, як тримала в руці золоту шаблю, розрубавши батькового привида, обличчя якого обурилося від зради.

— Ти — Рамірез-Ареллано! — Любив голосити батько. — Ніколи не залишай свій пост. Ніколи нікого не впускай. І головне — ніколи не зраджуй своїх!

Допомігши грекам, Рейна зробила всі три речі одночасно. Римлянин повинен знищувати ворогів. Вона ж замість цього побраталась з ними. А потім полишила легіон на милість божевільного.

Що б сказала мати? Беллона, богиня війни...

Пірат, певно, відчув її збентеження. Він підійшов і тикнувся у неї носом.

Вона погладила його морду.

— Мені нічим тебе пригостити, друже.

Він лагідно підштовхнув її. Ніко розповів, що Пірат зазвичай возив Персі. Та здавалось, що кінь приязно ставився до усіх. Він доброю волею ніс сина Аїда. Тепер утішав римлянку.

Вона огорнула руками його сильну шию. Пірат пахнув точнісінько як Сципіо — сумішшю свіжоскошеної трави та теплого хліба. Вона випустила схлип, що так довго стримувала у грудях. Як претор вона не могла виказувати товаришам слабкість або страх. Мусила завжди бути сильною. Але кінь не зважав.

Він тихенько заіржав. Рейна не розуміла конячої, але він наче мовив: «Усе гаразд. Ти добре впоралась!»

Вона підвела очі на згасаючі зірки.

— Мамо, я мало тобі молилась. Ніколи тебе не бачила. Ніколи не просила про допомогу. Але, будь ласка... цього ранку дай мені сил зробити те, що потрібно.

Немов за сигналом, над східним обрієм щось блиснуло — крізь затоку понісся вогник, швидкий, наче моторний човен.

На мить Рейну охопила радість — знак від Беллони.

Темний обрис наблизився. Надія перетворилась на жах. До Рейни по поверхні води бігла величезна людина. Претор занадто довго простояла в оціпенінні, не вірячи власним очам.

Перша стріла влучила у бік Пірата. З болісним вереском кінь звалився з ніг.

Рейна закричала, але перш ніж устигла поворухнутись, друга стріла вп’ялась у палубу між її ногами. На ратищі висів електронний таймер розміром з наручний годинник, що відраховував:

5:00.

4:59.

4:58.