Небовись

53

— Бомбу скинуто! — прокричав командир «Бистрини». — Усім кораблям, забираймося звідси! Ходу!

Важко зітхнувши, Джуді продовжувала стояти із закладеними за спину руками і дивитися на голограму. Кілька диспетчерів навколо неї зааплодували. Інші молилися. Рікольфр плакав.

Джуді мовчки спостерігала за падінням бомби. Вона зробила все, що могла. Можливо, з допомогою уцілілих кораблів, цивілізацію ще вдасться відбудувати. Може, рід нескорених ще продовжиться.

Тільки робити все це їм доведеться вже без «Альти». Джуді підготувалася. Рятуючись від вибуху, кораблі попереду кинулися врозсип. Усі, крім одного.

Він натомість шугнув донизу, за бомбою.

— Дефектна, — прошепотіла Джуді.

Я загарпунила бомбу і розвернулася вгору по дузі, з якою не впоралися навіть першокласні конденсатори М-Бота. Перевантаження прибило мене до крісла, та я продовжувала летіти довкола схилу гори, тягнучи за собою бомбу.

М-Бот запустив відлік, синхронізований з таймером бомби. У мене залишалося сорок п’ять секунд.

— Треба вивезти цю штуку за межі смертельної зони, — сказала я, щосили тиснучи на штурвал, щоб відлетіли якнайдалі.

— Далеко нам не відійти, — сказав він. — Розширюю атмосферний захист, щоб бомба не відірвалася через прискорення. Проте вже на маґ-16 він стягнеться занадто сильно і не зможе повністю покривати її, тому розганятися швидше не можна...

Навіть попри таке обмеження ми мчали від «Альти» на швидкості, недосяжній для жодного сонівського корабля. Хоч гравітаційні конденсатори були увімкнені, я однаково відчувала перевантаження. Ми шуснули крізь групу сонівських винищувачів, і вже за секунду вони залишились далеко позаду.

— У нас усе вийде! — озвався М-Бот. — Залишилося ще зовсім трохи. Але... О...

— Що? — спитала я.

— Ми будемо в епіцентрі вибуху, Спенсо, а я не хочу помирати. Це — велика прикрість.

На таймері залишилося десять секунд. Попереду мені було видно рій чорних цяток. То крелли переслідували сонівські винищувачі.

— Повинен бути якийсь вихід! — сказав М-Бот. — Основний та маневрові двигуни: в нормі. Ні, не достатньо швидко. Підйомне кільце та система контролю висоти: в нормі. Чи вийде швидко піднятися? Н, ні, ні!

Я ж відчувала всеохопні мир і спокій.

— Система зв’язку і стелс-функції: в нормі, але користі від них зараз нуль. Світловий гарпун: в нормі, несе бомбу. Якщо відпустимо її занадто рано, «Альту» накриє вибухова хвиля.

Я злилася з кораблем воєдино, відчуваючи всі його процесори, ніби частини власного організму. Відчула, як на таймері залишилося три секунди.

— Система самовідновлення: неактивна. Гармати: неактивні.

Дві секунди.

Я швидше відчула, ніж побачила, перший спалах вибуху позаду. Так само відчувала я, як на повну потужність працює система діагностики М-Бота.

— Біологічний компонент залучено, — промовив він.

Одна секунда.

— Цитонічний гіперприскорювач: активний.

Навколо нас завирувало полум’я вибуху.

— Що? — сам не повірив М-Бот. — Дзиґо! Активуйте...

Самою силою думки я зробила дещо.

Ми зникли, залишаючи у вогненній кулі, що розросталася цвітом полум’я та руйнації, дірку в формі зорельота.