Небовись

ІНТЕРЛЮДІЯ

«З однією проблемою покінчено», — думала Джуді «Залізнобока» Айванс, ідучи від злітного майданчика. Біля неї, тримаючи в руках планшет зі списком справ, дріботів її особистий асистент Рікольфр.

Біля дверей центру управління вона озирнулася. Стрільцева донька, дефектна, стояла, тримаючи салют і тулячи значок до грудей.

Джуді відчула легенький докір сумління, але рішуче ступила всередину. «Я це вже проходила, — подумала вона. — Досі розгребтися не можу». Востаннє, коли вона проігнорувала дефект, їй довелося спостерігати, як один з її бійців збожеволів і напав на власну команду.

Утім, цього разу все обійшлося напрочуд добре. Дівчина отримає належну повагу, яку заслужила своєю пристрастю. У Джуді ж тепер з’явилося більше даних про роботу мозку дефектних. Варто віддати належне і Коббу: якби він не переконав її взяти малу в СОН, така золота нагода навряд чи колись випала б.

До того ж нарешті в неї є вагома законна підстава не пускати Стрільцеву доньку в кабіну винищувача, ще й новачків тепер можна перевіряти на наявність дефекту. Краще й бути не могло, як не крути.

От би й інші проблеми так легко вирішилися. Джуді зупинилася перед входом у невеликий конференц-зал і подивилась на Рікольфра:

— Вони вже там?

— Лідери Вейт, Мендес та Укріт уже чекають, — відповів він.

Цілих три Лідери Національної асамблеї. Зазвичай на розбори після боїв відправляли заступників, однак Джуді вже давненько очікувала, що рано чи пізно до неї прийде і саме керівництво. Значить, треба їм щось дати. Якийсь план.

— Радари підтвердили, що помічений розвідниками об’єкт — справді верф?

Рікольфр передав їй аркуш паперу:

— Вона розташовується за межею досяжності радарів, але ми відправили до неї дослідницький корабель, який оглянув її з відстані. Це справді верф, і науковці налаштовані дуже оптимістично. Якщо це така сама станція, як попередня, з неї можна видобути кількасот підйомних кілець — звісно, за умови, що нам вдасться захистити її від креллів.

Вона кивнула, перечитуючи дані.

— Орбіта її різко знижується, сер, — вів далі Рікольфр. — Схоже, система живлення доживає останні дні. За підрахунками, оборонні гармати вимкнуться за кілька днів, перед заходом в атмосферу. Ми не маємо сумніву, що крелли спробують знищити станцію.

— Отже, мусимо не дати цьому статися, — мовила Джуді. — Мені треба знати щось іще?

— Така кількість керівництва викликає в мене підозри, сер. Тому пильнуйте.

Кивнувши, Джуді прийняла свій «політичний» вираз і зайшла в кімнату, Рікольфр — за нею. Там на неї вже чекала група наймогутніших людей нижніх підземель, усі — у військовій формі з орденами за різні заслуги.

— Пані та панове, — звернулась вона до них, — я рада, що ви проявляєте такий інтерес до...

— Залізнобока, відставити банальності, — перебив її Альґернон Вейт, батько Йорґена, суворий сивий чоловік, що сидів на чолі столу навпроти Джуді. — Сьогодні ви втратили ще більше кораблів.

— Зате успішно відбили напад бомбардувальника і здобули впевнену перемогу над...

— Через вас СОН перетворюється на сухопутні війська, — гаркнув Вейт.

— За вашого керівництва, — додав Укріт, — наш флот зорельотів сягнув історичного мінімуму. Підбиті кораблі простоюють в ангарах в очікуванні запчастин.

— Показники смертності серед пілотів жахливі, — озвалася Вальда Мендес, тендітна жінка із засмаглою шкірою. Колись вони із Залізнобокою літали разом. — Тож ми хотіли б вислухати ваш план виведення СОНу з кризи.

«Було б дуже гарно, якби ви не забирали в нас найкращих пілотів», — подумала Джуді, дивлячись на Вальду, яка без зайвих докорів сумління забрала з академії свого сина, аби він не ризикував життям. Однак сказати того вголос Джуді не могла. Так само не могла вона й пояснити становища, в якому опинився СОН після загибелі своїх кращих адміралів та командирів; як ще кілька років тому вона передбачила цей спад, який не змогли спинити ніякі перестановки і перетасування. Не могла пояснити, що її люди перевтомлені, а мораль їхня падає, не витримуючи такої величезної кількості втрат.

Вона не могла сказати нічого з цього, бо це була хоч і правда, але не виправдання. Її робота полягала в тому, щоб знайти розв’язання проблеми. Диво.

Піднявши аркуш, який дав їй Рікольфр, вона проголосила:

— Закон Ланчестера, він вам відомий?

— Рівні війська з однаковою кількістю вояків рівного рівня майстерності завдадуть одне одному рівних втрат, — промовив Вейт. — Однак що більший дисбаланс військ, то більша диспропорція втрат. По суті, що більше переважаєш ворога чисельно, то менших втрат він тобі завдасть.

— Що більше в тебе вояків, — сказала Вальда, — то менше людей втрачаєш.

Джуді поклала аркуш на стіл:

— Це — звіт наших розвідників, підкріплений аналізом від наукового відділу. За два дні з орбіти зійде велетенська корабельня. Крелли ніколи не проводять нальотів понад сотню кораблів за раз. Якщо нам вдасться здобути станцію, отримаємо перевагу над ними.

— Сотні підйомних кілець, — промовила Вальда, перечитуючи звіт. — Гадаєте, нам до снаги зібрати їх?

— Я думаю, іншого вибору в нас нема, — відповіла Джуді. — Допоки в нас не буде більше кораблів, ніж у креллів, ми вестимемо програшну війну. Якщо зможемо завадити їм знищити станцію, отримаємо те, чого так потребуємо.

— Згідно зі звітом, верф упаде в день випуску, — кинув Укріт. — Схоже, цього разу церемонія буде скорочена.

— А зараз, Айванс, скажіть прямо, що ви пропонуєте, — мовив Вейт.

— Мусимо захопити станцію, — сказала Джуді. — Треба бути готовими кинути всі сили на її захист. Щойно вона почне сходити з орбіти, вийдуть з ладу її захисні гармати, і нам доведеться знищувати кожен креллівський корабель, який спробує до неї наблизитись.

— Сміливо, — мовив Укріт.

— Так просто вони її не відпустять, — включився до розмови Рікольфр. — Якщо вони не відступатимуть, ми теж не зможемо відійти від верфі, тому існує ризик вступити в бій, у якому на кону стоятиме весь наш флот. Якщо програємо, ми залишимося беззахисні.

— Це буде друга Битва за «Альту», — тихо проказав Вейт. — Усе або нічого.

— Я билася в Битві за «Альту», — озвалася Залізнобока, — і розумію всі ризики. Але відверто кажучи, інших варіантів у нас немає. Або спробуємо це, або й надалі поступово програватимемо. Я можу розраховувати на вашу підтримку?

Одне з одним лідери кивнули. Вони розуміли все не згірш од неї. Ризикувати краще, коли ще маєш хоч якусь надію на перемогу.

Тому всі вони пристали на її план.

«Хай помагають нам зорі», — подумала Джуді.