Ендіміон

43

Пояснюючи де Сойї справжні причини його місії, кардинал Лурдусамі раптом відкинувся назад на своєму троні й махнув пухкою рукою в напрямку стелі:

— Якої ти думки про цю кімнату, Федеріко?

Отець-капітан де Сойя, налаштований почути щось дуже важливе, тільки кліпнув очима й закинув голову. Великий зал був прикрашений не менш пишно, ніж інші кімнати апартаментів Борджіа; навіть ще пишніше, помітив він, бо кольори були яскравішими, розкішнішими. І тут він збагнув, у чому різниця: на цих гобеленах і фресках було зображено не такі вже й давні події. Ось Папа Юлій VI отримує хрестоформу від Ангела Господнього, ось фреска, на якій Господь простягає руку з небес, вторячи розпису Мікеланджело на стелі Сікстинської капели, аби дарувати Юлієві Таїнство Воскресіння. Він побачив і грішного антипапу Тейяра І[143], якого відганяє архангел своїм вогняним мечем. Інші сцени на стелі та на настінних гобеленах прославляли велич першого великого сторіччя воскресіння власне Церкви й експансії Пакса.

— Стеля, що була тут раніше, обвалилася в 1500 році, — пророкотав кардинал Лурдусамі, — і заледве не вбила Папи Александра. Більша частина оригінального розпису була втрачена. Папа Лев Десятий, посівши престол після Юлія Другого, відновив цю стелю, але новий розпис поступався тому, що був раніше. Його Святість замовив новий розпис сто тридцять стандартних років тому. Зверни увагу на центральну фреску — це робота Галамана Ґєни з Ренесанс-Вектора. А оцей гобелен, «Тріумф Пакса», виконав Шіроку. Реставрацію робили найкращі архітектори Пацема, включно з Пітером Бейнсом Корт-Білкрутом.

Де Сойя ґречно кивав, нездатний збагнути, яким боком це стосується того, про що вони говорили. Можливо, кардинал, подібно до багатьох можновладців, звик відхилятися від теми, адже його підлеглі не могли поскаржитись, що вони упустили нить у розмові.

Наче вгадавши думки отця-капітана, Лурдусамі хихикнув, поклавши м'яку руку на шкіряну стільницю.

— Я не просто так згадав про це, Федеріко. Ти погоджуєшся, що Церква та Пакс відкрили людству нову еру, еру миру та безпрецедентного процвітання?

Де Сойя відповів не відразу. Він читав історію, але сумнівався, що ця ера аж така безпрецедентна. А щодо миру... у нічних кошмарах він і досі бачив палаючі орбітальні ліси та розорені світи.

— Церква спільно з Паксом, без сумніву, поліпшили ситуацію в більшості світів колишнього Всемережжя, які я бачив, Ваша Превелебносте, — відповів він нарешті. — І ніхто не може заперечувати, що воскресіння є безпрецедентним даром.

У горлі Лурдусамі щось заклекотіло — так він висловлював своє приємне здивування.

Святі угодники! Та ти дипломат! — кардинал потер тонку верхню губу. — Так, так, ти маєш цілковиту рацію, Федеріко. У кожної епохи є свої темні плями. Серед наших — постійна війна з Вигнанцями, і навіть ще невідкладніша необхідність встановити Царство нашого Господа та Спасителя в серцях усіх людей. Але, як ти бачиш, — рука кардинала ще раз вказала на фрески та гобелени, — ми перебуваємо в розквіті Ренесансу, справжнього, просякнутого духом того раннього Ренесансу, що подарував нам Капелу Миколая П'ятого та інші дива, які ти бачив, коли йшов сюди. І цей Ренесанс — це справжнє відродження духу, Федеріко...

Де Сойя мовчки чекав.

— А та... потвора... знищить усе це, — проказав Лурдусамі, і в його голосі тепер відчувалася серйозність. Убивча серйозність. — Як я казав тобі рік тому, ми полюємо не на дівчинку, а на вірус. І тепер ми знаємо, звідки чекати цього вірусу.

Де Сойя мовчки слухав.

— Його Святості було одкровення, — промовив кардинал дуже тихо, майже пошепки. — Тобі відомо, Федеріко, що Його Святість часто бачить сновидіння, у яких із ним говорить Господь?

— До мене доходили чутки, Ваша Превелебносте.

Магічний аспект Церкви завжди найменше хвилював де Сойю. Він чекав.

Лурдусамі змахнув рукою, наче відмітаючи дурні плітки.

— Це правда, що після довгих молитов, виснажливого посту і проявів найвищого смирення Його Святість отримує одкровення. В одному з них йому було відкрито, де й коли ця дитина з'явиться на Гіперіоні. Його Святість досі ніколи не помилявся, чи не так?

Де Сойя нахилив голову.

— І саме завдяки одному з таких святих одкровень Його Святість Папа обрав саме тебе для цього завдання, Федеріко. Він побачив, що твоя доля нерозривно пов'язана зі спасінням нашої Церкви, а також всього людства.

Отець-капітан де Сойя міг тільки незмигно дивитись на кардинала.

— А тепер, — пророкотів кардинал Лурдусамі, — відкрилися нові подробиці про те, що загрожує майбутньому людства.

Кардинал підвівся, але коли де Сойя та монсеньйор Одді хотіли й собі схопитись на ноги, велетень махнув їм рукою, аби ті залишалися на своїх місцях. Де Сойя сидів, спостерігаючи за тим, як величезна червоно-біла гора перетинає озера світла в темній кімнаті: м'ясисті щоки рожевіють, невеличкі очиці губляться у чорній тіняві.

— Звісно, це відчайдушна спроба ТехноКорду Штінтів знищити нас, Федеріко. Те механічне зло, що зруйнувало Стару Землю, яке паразитувало на душах і свідомості людей, використовуючи з цією метою портали телепортації, що спричинило напад Вигнанців, слідом за яким настало Падіння... воно знову підвело голову. Штінти діють через сироту кібрида, цю... Енею. Ось чому портали спрацювали для неї, хоча більше нікого вони не пропускають. Ось чому демон Ктир умертвив тисячі людей, а незабаром може умертвити мільйони... можливо, мільярди. Якщо її не зупинити, вона... ця демониця, цей сукуб[144]... досягне своєї мети й поверне нас під владу машин.

Де Сойя спостерігав, як грандіозний червоний силует кардинала рухається від світла у темряву. Поки що він не почув нічого нового.

Лурдусамі припинив міряти кроками кімнату.

— Але Його Святості відкрилося, що це поріддя кібрида не тільки є агентом Корду, Федеріко... Вона є інструментом Бога-Машини.

Де Сойя зрозумів. Коли Інквізиція допитувала його про «Пісні», у нього аж у животі холонуло від страху бути покараним за те, що він читав заборонену поему. Але і в цій крамольній книжці йшлося про те, що деяка частина Штінтів у Корді багато віків працювала над тим, аби створити Абсолютний Інтелект, кібернетичне божество, яке спрямує свою владу назад у часі, щоб заволодіти Всесвітом. І в «Піснях», і в офіційній історії Церкви стверджується, що битва між цим фальшивим богом і нашим Господом відбулась із переміщенням у часі. Кібрид Кітса — вірніше, кібриди, бо була зроблена ще одна реплікація, після того як одна група Штінтів знищила першого кібрида Кітса в мегасфері — у заборонених «Піснях» був облудно зображений кандидатом на роль месії «людського АІ», що відповідало богохульній теорії Тейяра про еволюцію людини в божество. У цій поемі стверджується, що співпереживання є ключем до еволюції людського духа. Церква не погоджується з цим, вказуючи, що тільки покора Божій волі є запорукою спасіння.

— Зі свого одкровення, — продовжив Лурдусамі, — Його Святість довідався, де зараз перебуває поріддя кібрида із супутниками, яких їй вдалось ошукати.

Де Сойя подався вперед на своєму стільці.

— Де, Ваша Превелебносте?

— На покинутій, укритій льодами планеті Сьома Дракона, — прогримів кардинал. — Його Святості було це відкрито. А також йому було відкрито, що станеться з людством, якщо її не зупинити, — Лурдусамі обійшов довгий стіл і зупинився поруч із отцем-капітаном. — Зараз вона шукає спільників, — з почуттям пробасив він. — Спільників, які допомогли б їй зруйнувати Пакс і поглумитись над Церквою. До цієї миті вона була подібна вірусу в пустелі, потенційно небезпечному, але такому, який можна стримати. Незабаром, якщо їй знову вдасться втекти від нас, вона досягне своєї повної могутності... повної могутності Диявола.

Поверх плеча кардинала, що палахкотіло червоним, де Сойя бачив фігури на стелі. Вони звивалися, немов змії.

— Одночасно відкриються всі старі портали, — ревів кардинал. — Демон Ктир... у мільйонах своїх втілень... вийде з них, аби безжально вбити християн. Вигнанці отримають зброю ТехноКорду та страхітні технології АІ. Вони вже задіяли субклітинні механізми, щоб перетворити себе на істот, відмінних від людей. Вони вже продали свої безсмертні душі за можливість пристосуватися до космічного простору, харчуватися сонячним світлом, існувати, наче... наче рослини в темряві. Їхня військова міць зросте тисячократно завдяки таємницям Корду. Ніхто не зможе не визнати їхньої жахливої сили, навіть Церква[145]. Мільярди помруть істинною смертю, у них вирвуть хрестоформи, їхні душі, як і серця вирвуть із їхніх тіл. Загинуть мільярди і мільярди! Вигнанці вогнем прокладуть собі шлях крізь Пакс, залишаючи позаду себе тільки руїни, наче вандали та варвари. Вони зруйнують Пацем, Ватикан, усе, чим ми дорожимо. Вони вб'ють мир. Вони заперечуватимуть життя та паплюжитимуть нашу мораль.

Де Сойя мовчки слухав.

— Це не повинно трапитися, — сказав Державний Секретар кардинал Лурдусамі. Його Святість молиться щодня, аби цього не сталося. Але грядуть згубні часи, Федеріко... для Церкви, для Пакса, для будучини людської раси. Його Святість передбачає, що може бути, і він присвячує наші життя як Князів Церкви тому, щоб такої жахливої реальності не сталося.

Де Сойя придивлявся до кардинала, який стояв тепер поруч.

— Я маю відкрити тобі, Федеріко, те, про що мільярди вірян дізнаються тільки через місяці... Сьогодні, от саме зараз, на Міжнародному Синоді Єпископів... Його Святість оголошує Хрестовий похід.

— Хрестовий похід? — повторив де Сойя.

Навіть незворушний монсеньйор Одді видав якийсь притлумлений звук.

— Хрестовий похід проти загрози Вигнанців, — прогримів кардинал Лурдусамі. — Ми захищали себе віками, будували Велику Стіну, оборонну стратегію, згідно з якою християни своїми тілами, кораблями, життями перекривали шлях агресії Вигнанців. Але від сьогодні милістю Господньою Церква та Пакс переходять у наступ.

— Яким чином? — запитав де Сойя.

Він знав, що затяті битви вже давно точаться на нічийній смузі між територіями, які контролюються Паксом, та Вигнанцями — на тисячах парсеків флоти наносять удари і відбивають атаки, налітають і зникають. Але враховуючи, що подорож із Пацема на максимальну відстань, до найдальших ділянок Великої Стіни, триває два роки корабельного часу, і понад двадцять років часу-в-борг, організувати скоординований наступ чи скоординовану оборону практично неможливо.

Лурдусамі, зловісно посміхнувшись, відповів:

— Ось зараз, коли ми з вами тут розмовляємо, до кожного зі світів, що входять до Пакса, звертаються з проханням... з наказом... задіяти всі ресурси планети, але побудувати великий корабель... по одному кораблеві від кожного світу.

— У нас є тисячі кораблів... — почав було отець-капітан і затнувся.

— Так, — вкрадливо промовив кардинал. — На цих кораблях буде використано нову технологію, ту, що працює зараз на кораблях-архангелах. Але вони будуть не такі, як твій «Рафаїл», кур'єрський корабель із легким озброєнням. Ні, це будуть найсмертоносніші бойові крейсери з тих, що колись бачила ця Галактика. Здатні переміститися в будь-яку точку освоєного Всесвіту швидше, ніж виходить на орбіту чи робить посадку спусковий апарат. Кожен із кораблів отримає таке ж ім'я, як і світ, що його спорядив, на кожному будуть перебувати віддані Паксові офіцери, такі, як ти, Федеріко, на ньому будуть чоловіки та жінки, котрі радо приймуть смерть та отримають воскресіння, і кожен із цих кораблів буде здатний знищити Рій.

Де Сойя кивнув.

— І це відповідь Його Святості Папи на загрозу, яку несе дитина, Ваша Превелебносте?

Лурдусамі знову обігнув письмовий стіл і знесилено впав на своє крісло.

— Частково, Федеріко, частково. Ці нові кораблі почнуть будувати в наступному десятиріччі. Технологія складна... дуже складна. А тим часом сукуб кібрида подібно вірусу продовжуватиме розносити смертельну хворобу. І запобігти цьому маєш ти зі своєю посиленою командою.

— Посиленою? — повторив де Сойя. — Сержант Ґреґоріус і капрал Кі можуть, як і раніше, подорожувати зі мною?

— Так, — пробасив кардинал. — Це питання вже вирішено.

— А що це за посилення? — запитав де Сойя.

Він боявся почути, що до його групи приставлять якогось кардинала зі Священної Канцелярії.

Квадратні пальці кардинала Лурдусамі ворухнулися, наче відчиняли скриньку з коштовностями.

— Просто таке собі поповнення до твоєї команди, Федеріко.

— Це офіцер Церкви? — запитав отець-капітан. Йому спало на думку, чи не вирішено було передати папський монідиск іншому командирові.

Лурдусамі похитав головою, і його одутлі щоки захилиталися в такт цьому рухові.

— Рядовий воїн, отче-капітане де Сойя. Із нового покоління воїнів, які складуть оновлене військо Христове.

Де Сойя нічого не розумів. Невже Церква вирішила відповісти на нанотехнології Вигнанців біомодифікацією власного війська? Це суперечило б усій доктрині Церкви, як її знав де Сойя.

І знову кардинал, здавалося, прочитав думки отця-капітана.

— Нічого подібного, Федеріко. Деякі здібності підсилені... інтенсивні тренування за унікальною методикою нового підрозділу ЗС Пакса, але це людина, котра визнає християнство.

— Ще один солдат? — перепитав заінтригований де Сойя.

— Ще один воїн, — виправив його Лурдусамі. — Не підпорядкований Командуванню Флоту. Перший воїн елітних легіонів, що стануть передовими загонами в тому Хрестовому поході, який сьогодні оголосить Його Святість.

Де Сойя потер підборіддя.

— І він буде під моїм безпосереднім командуванням, як Ґреґоріус і Кі?

— Авжеж, — Лурдусамі відкинувся на спинку крісла і склав руки на розгодованому животі. — Його Святість, порадившись зі Священною Канцелярією, вирішив запровадити лише одну зміну: їй також буде надано папський монідиск, окремий, щоб вона на власну відповідальність приймала ухвали, необхідні під час військових дій, а також для порятунку Церкви.

— Вона... — повторив де Сойя, намагаючись зрозуміти, що все це має означати. Якщо він і цей загадковий «воїн» матимуть однакові повноваження від Папи, як вони взагалі зможуть дійти спільного рішення? В усіх його рішеннях до цього моменту був присутній військовий аспект. І всі вони були спрямовані на порятунок Церкви. Чи не краще просто його звільнити й замінити, ніж започатковувати цей дивний розподіл влади?

Перш ніж отець-капітан встиг висловити свої сумніви, кардинал Лурдусамі нахилився до нього і заговорив так тихо, як тільки дозволяв його розкотистий бас:

— Федеріко, Його Святість і досі вважає, що саме ти маєш виконувати цю операцію, і залишає за тобою головну відповідальність. Але Господь відкрив Його Святості Папі жахливу необхідність, від якої Папа хоче тебе звільнити, бо знає, як багато значить для тебе чисте сумління.

— Жахливу необхідність? — перепитав де Сойя, уже розуміючи, про що йдеться.

Лурдусамі нахилився через стіл, й обличчя його перетворилося на мозаїку з яскравих і чорних плям.

— Поріддя кібрида, ця демониця, має бути ліквідована. Знищена. Вірус потрібно вирвати з коренем. Це перший, але необхідний крок, а потім вже пластична хірургія.

Де Сойя дорахував до восьми, перш ніж заговорити.

— Отже, я знайду дитину, — сказав він. — А цей... воїн... її вб'є.

— Так, — підтвердив Лурдусамі.

Питання, чи погодиться отець-капітан де Сойя виконувати завдання на нових умовах, не обговорювалось. Народжені заново християни, священики, а надто священики-єзуїти, офіцери Пакса, не роздумували над завданнями, які отримували від Його Святості Папи, а також від своєї Святої Матері Церкви.

— Коли я зустрінуся із цим воїном, Ваша Превелебносте? — запитав де Сойя.

— «Рафаїл» переміститься на Сьому Дракона ще сьогодні, — тоненько проказав монсеньйор Одді зі свого стільця, що притулився за спиною де Сойї. — Новий член екіпажу вже на борту.

— Можу я дізнатись її ім'я та звання? — запитав де Сойя, повернувшись, аби бачити монсеньйора Одді.

Відповів Державний кардинал Симон Авґустино Лурдусамі:

— Вона ще не має офіційного звання, отче-капітане де Сойя. Згодом вона стане офіцером у нових Легіонах Хрестового походу. А поки що ви і ваші люди можете звертатися до неї на ім'я...

Де Сойя чекав.

— На ім'я Немез, — прогримів кардинал. — Радамант Немез[146].

Він подивився на Лукаса Одді. Той підвівся з крісла. Де Сойя теж схопився на ноги. Аудієнцію було закінчено.

Лурдусамі підніс догори пухку руку з пальцями, складеними в жесті благословення.

— Нехай Наш Господь і Спаситель, Ісус Христос, не полишає тебе, оберігає тебе і дарує тобі успіх у цій найважливішій з-поміж усіх подорожі. Просимо про це в ім'я Ісуса.

— Амінь, — промугикав монсеньйор Лукас Одді.

— Амінь, — сказав де Сойя.