Ендіміон

39

Головний центр дізнань Священної Канцелярії Вселенської Інквізиції на Пацемі розміщений не в самому Ватикані, а у величезній купі каміння, чомусь названій Замком Святого Ангела[126]. Цю масивну круглу фортецю, яку почали будувати як мавзолей для імператора Адріана в 135-му році н.е., у 271-му році з'єднали зі стінами, побудованими Авреліаном, що перетворило замок чи не у головну оборонну споруду в Римі. Замок був однією з небагатьох будівель, які Ватикан евакуював зі Старої Землі в ті останні дні перед планетарним колапсом — падінням у чорну діру. Він являв собою моноліт конічної форми на фундаменті з кам'яних брил, оточений наповненим водою ровом, а особливого сакрального значення набув у 587-му році, коли Григорій Великий, очолюючи покаянну процесію, що благала про припинення моровиці, мав видіння Архангела Михаїла біля мавзолею Адріана. Пізніше Замок Святого Ангела захищав пап від розлюченого натовпу, а в його темних камерах і катівнях мучилися такі знані вороги Церкви, як, наприклад, Бенвенуто Челліні. За три тисячі років свого існування Замок довів, що йому не страшні ні набіги варварів, ані ядерний вибух. І зараз він вивищувався сірою горою у центрі метушливого трикутника з автотрас, споруд та офісів, кутами якого були Ватикан, адміністративний центр Пакса і космопорт.

Отець-капітан де Сойя з'явився тут за двадцять хвилин до призначеного часу й отримав бейдж, який дозволяв вільно пересуватися задушливими, позбавленими вікон і причавленими низьким склепінням коридорами замку. Фрески, чудові меблі та лоджії, якими за часів Середньовіччя прикрасили Замок папи, давно вже зблякли та занепали. Замок Святого Ангела знову перетворився у щось середнє між гробницею і твердинею. Де Сойя знав, що укріплений коридор між Ватиканом і Замком теж перенесли на Пацем зі Старої Землі і що одним із завдань Священної Канцелярії впродовж останніх двох сторіч було забезпечувати Замок Святого Ангела сучасною зброєю та засобами оборони, аби Папа міг тут негайно сховатися у випадку, якщо на Пацем гряде міжзоряна війна.

Йти коридорами довелося не менше двадцяти хвилин. Він проминав численні контрольно-пропускні пункти та захисні двері. І всюди на варті стояла не поліція Ватикану, не швейцарські гвардійці у своїх барвистих уборах, а військові зі служби безпеки Священної Канцелярії, вбрані в чорні та сріблясті однострої.

Кімната дізнання сама по собі була менш похмурою, ніж стародавні коридори та сходи, якими де Сойя йшов до неї. Дві з трьох кам'яних стін були забрані в панелі з високотехнологічного скла і м'яко відсвічували жовтим. Два світильники у вигляді переплетених сяючих ниток передавали в кімнату світло з сонячних батарей, встановлених на даху тридцятьма метрами вище. Умеблювання кімнати було спартанське: великий стіл із п'ятьма стільцями з одного боку та однісіньким, призначеним цього разу для де Сойї, — з іншого; втім, усі стільці було однакові за фасоном та зручністю. Біля однієї зі стін розташувався стандартний офісний центр із клавіатурами, моніторами, дисководами та пристроями для створення віртуальної реальності. У куточку притулився столик із кавоваркою та тацею з булочками.

Де Сойї довелося чекати на інквізиторів не більше хвилини. Кардинали — єзуїт, домініканець і три Легіонери Христа — назвалися й потиснули де Сойї руку. На де Сойї був його чорний мундир Космічного Флоту Пакса, а ще — римський комірець, тож його вбрання різко контрастувало з кармазиновими туніками служителів Священної Канцелярії з чорними смужками вздовж комірців. Після формальних проявів ввічливості, запитань про самопочуття де Сойї та привітань із вдалим воскресінням, частування булочками та кавою — від кави де Сойя не відмовився — усі розсілися по своїх місцях.

Відроджена Церква відродила й стародавні традиції. Так, іще з перших днів Священної Канцелярії, коли розслідування стосувалось священика, допитували латаною. Не оминула ця традиція і де Сойю. Запитував тільки один із п'ята присутніх. Питання були ввічливими, офіційними та формулювалися від третьої особи. Після закінчення допиту підслідному надали стенограму — латаною й мережевою англійською.

ІНКВІЗИТОР: Чи може отець-капітан де Сойя повідомити, що йому вдалося знайти і схопити дитину, знану як Енея?

ДЕ СОЙЯ: Я контактував із дитиною.

ІНКВІЗИТОР: Хай він пояснить, що має на увазі, кажучи про «контакт».

ДЕ СОЙЯ: Я двічі перехоплював корабель, на якому дівчинка вилетіла з Гіперіона. Вперше у системі Парваті, вдруге — біля Ренесанс-Вектора.

ІНКВІЗИТОР: Ці невдалі спроби взята дитину під варту задокументовані й будуть належним чином розглянуті. Чи вважає він, що дитина наклала би на себе руки в системі Парваті, ще до того як спеціально навчені швейцарські гвардійці, котрі були на борту його корабля, встигли б проникнути на корабель і затримати її?

ДЕ СОЙЯ: Тоді я так вважав. Я оцінював ризик як надто великий.

ІНКВІЗИТОР: А чи може він стверджувати, що командир швейцарських гвардійців, який безпосередньо відповідав за операцію взяття корабля на абордаж, сержант Ґреґоріус, погодився з рішенням отця-капітана припинити операцію?

ДЕ СОЙЯ: Я не питав сержанта Ґреґоріуса про його думку після скасування операції. Під час операції він висловлювався за те, аби її продовжувати.

ІНКВІЗИТОР: А чи відома йому думка двох інших гвардійців, що брали участь в операції?

ДЕ СОЙЯ: Під час операції вони висловлювались за абордаж. Вони підготувалися до операції й хотіли її успіху. Але на той час я оцінював ризик заподіяння дівчинкою собі шкоди як надто великий.

ІНКВІЗИТОР: Чи саме з цієї ж причини він не перехопив корабля-втікача, перш ніж той увійшов в атмосферу світу, знаного як Ренесанс-Вектор?

ДЕ СОЙЯ: Ні. У тому випадку дівчинка сказала, що збирається зробити посадку на планету. Я гадав, що буде безпечніше для всіх дозволити їй це зробити, а вже після цього — затримати.

ІНКВІЗИТОР: Але коли вищезгаданий корабель наблизився до недіючого порталу телепорту на Ренесанс-Векторі, отець-капітан наказав кораблям Флоту та повітряним ЗС відкрити вогонь по кораблю з дівчинкою на борту. Це так?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: Він вважає, що цей наказ не піддавав ризику життя дитини?

ДЕ СОЙЯ: Ні. Я знав, що ризик є. Проте коли я побачив, що корабель дівчинки простує до порталу, то зрозумів, що ми її втратимо, якщо не спробуємо перешкодити її кораблеві пройти крізь портал.

ІНКВІЗИТОР: Чи знав він, що портал над рікою, який не працював майже три століття, може активуватися?

ДЕ СОЙЯ: Ні, це було не знання. Інтуїція. Раптове осяяння.

ІНКВІЗИТОР: Чи він має звичку покладатися в питаннях, від яких залежить успіх чи провал операції, операції, яку Його Святість Папа означив як таку, що має найвищий пріоритет, на... осяяння?

ДЕ СОЙЯ: Справа в тому, що мені ще не доводилось керувати операціями, яким Його Святість Папа надав найвищий пріоритет. Коли я командував космічними кораблями під час бою, то іноді ухвалював рішення, базуючись на інтуїції, і ці рішення могли б здатися нелогічними, якщо не брати до уваги мого досвіду і підготовки.

ІНКВІЗИТОР: Чи хоче він сказати, що завдяки своєму досвіду та підготовці він знав, що портал поновить свою діяльність через двісті сімдесят чотири роки після того, коли Падіння припинило діяльність усіх порталів у Мережі?

ДЕ СОЙЯ: Ні. Це було... осяяння.

ІНКВІЗИТОР: Чи відомо йому, яких витрат потребувала об'єднана операція Флоту в системі Ренесанс?

ДЕ СОЙЯ: Гадаю, що значних.

ІНКВІЗИТОР: Чи йому відомо, що деякі кораблі, які виконували операції за наказами Командування Флоту Пакса, довелось відізвати, хоча вони перебували в гарячих точках уздовж так званої Великої Стіни, захищаючи периметр від вторгнення Вигнанців?

ДЕ СОЙЯ: Я знав, що кораблі, яким я наказав прибути в систему Ренесанс, будуть відізвані з інших завдань. Так.

ІНКВІЗИТОР: На Морі Безкрайому отець-капітан визнав доцільним заарештувати кількох офіцерів Пакса.

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: І застосувати до них правдоказ та інші психотропні речовини обмеженого використання, не обговоривши цього належним чином із керівництвом Пакса та Церкви на Морі Безкрайому?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: Чи він вважає, що папський монідиск, наданий для виконання його місії — знайти дівчинку, — уповноважує його також арештовувати офіцерів Пакса та проводити допити із застосуванням вищезазначених наркотиків поза передбаченою законом процедурою і без залучення адвокатів?

ДЕ СОЙЯ: Так. Я вважав, що папський монідиск надає... надавав мені повні повноваження діяти так, як я вважатиму за потрібне, щоб операція була успішно завершена.

ІНКВІЗИТОР: Чи він вважає в такому разі, що арешт цих паксівських офіцерів міг призвести до успішного затримання дитини на ім'я Енея?

ДЕ СОЙЯ: Моє розслідування було необхідним, аби встановити справжній хід подій, пов'язаних з імовірним проходженням цією дитиною відтинка шляху між двома порталами на Морі Безкрайому. У ході розслідування виявилось, що комендант платформи, на якій відбувалися згадані події, вводив в оману своє керівництво, приховував певні епізоди, в яких брав участь супутник дівчинки, а також був причетним до зрадницьких угод із місцевими браконьєрами. Завершивши своє розслідування, я передав підозрюваних офіцерів та штатських до гарнізону Пакса, щоб їхньою справою займався трибунал, як і приписано Зводом Законів Флоту.

ІНКВІЗИТОР: А чи вважає він, що його поводження з єпископом Меландріано теж можна виправдати вимогами... розслідування?

ДЕ СОЙЯ: Попри те, що я пояснив йому необхідність діяти швидко, єпископ Меландріано заперечував проти нашого слідства на Станції триста двадцять шість у припливно-відпливній течії. Він намагався завадити розслідуванню й навіть припинити його, незважаючи на прямий наказ співпрацювати зі слідством, отриманий від Глави Церкви на планеті, архієпископа Джейн Келлі.

ІНКВІЗИТОР: Чи хоче отець-капітан сказати, що архієпископ Келлі сама запропонувала йому свою допомогу у примусі єпископа Меландріано до співробітництва?

ДЕ СОЙЯ: Ні. Я попросив її про це.

ІНКВІЗИТОР: Тобто отець-капітан застосував авторитет папського монідиска, щоб змусити архієпископа Келлі втрутитися в суперечку на боці слідства?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: Чи може він розповісти, що відбулося, коли єпископ Меландріано особисто прибув на Станцію триста двадцять шість у припливно-відпливній течії?

ДЕ СОЙЯ: Єпископ Меландріано був розлючений. Він наказав військовим Пакса, що охороняли моїх заарештованих...

ІНКВІЗИТОР: Коли отець-капітан каже «мої заарештовані», чи має він на увазі колишнього коменданта платформи та офіцерів?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: Він може продовжувати.

ДЕ СОЙЯ: Єпископ Меландріано наказав військовим, яких я запросив на платформу, звільнити капітана Поула та інших. Я скасував його наказ. Єпископ Меландріано відмовився визнавати за мною повноваження, надані папським монідиском. Мені довелося взяти єпископа під тимчасовий арешт і відправити до єзуїтського монастиря, розташованого на платформі за шестисот кілометрів від Південного полюса планети. Шторми та інші непередбачені обставини змусили єпископа залишитись у монастирі на декілька днів. Коли він залишив монастир, слідство було завершене.

ІНКВІЗИТОР: І що показало слідство?

ДЕ СОЙЯ: На додаток до всього іншого воно показало, що єпископ Меландріано отримував великі суми готівкою від браконьєрів, котрі виловлювали рибу у водах, контрольованих Станцією триста двадцять шість. Воно показало також, що він прикривав коменданта Поула в його злочинних стосунках із браконьєрами та у вимаганні хабарів в іншосвітніх рибалок.

ІНКВІЗИТОР: Чи отець-капітан познайомив єпископа Меландріано з цими звинуваченнями?

ДЕ СОЙЯ: Ні.

ІНКВІЗИТОР: Чи познайомив він із ними архієпископа Келлі?

ДЕ СОЙЯ: Ні.

ІНКВІЗИТОР: Чи познайомив він із ними командувача гарнізоном Пакса?

ДЕ СОЙЯ: Ні.

ІНКВІЗИТОР: Чи може він пояснити, чому він не вчинив згідно зі Зводом Законів Флоту Пакса, а також зі статутом Церкви й Ордена Єзуїтів?

ДЕ СОЙЯ: Участь єпископа в цих злочинах не була в центрі мого розслідування. Я передав капітана Поула та інших в руки командування гарнізоном, бо знав, що їхні справи будуть вирішені швидко і справедливо в рамках військового трибуналу. Я також знав, що розгляд будь-яких скарг на єпископа Меландріано, хоч цивільним, хоч церковним судочинством, потребуватиме моєї присутності на Морі Безкрайому впродовж багатьох тижнів, а то й місяців. Моя місія не могла чекати. Я вирішив, що покласти край корупції єпископа менш важливо, ніж переслідувати дівчинку.

ІНКВІЗИТОР: Він розуміє, наскільки серйозними є ці необгрунтовані та непідтверджені документально звинувачення щодо Єпископа Римської Католицької Церкви?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: А що змусило його відмовитися від свого попереднього плану пошуків і повести кур'єрський корабель-архангел «Рафаїл» у систему Хеврона, яка контролюється Вигнанцями?

ДЕ СОЙЯ: Знову ж таки інтуїція.

ІНКВІЗИТОР: Він має конкретизувати.

ДЕ СОЙЯ: Я не знав, куди дівчинка телепортувалася після Ренесанс-Вектора. Логічно було б припустити, що вона і її супутники залишили корабель і вирушили рікою Тетіс на чомусь іншому... можливо, на килимі-літуні, а радше на човні або плоті. Певні докази, отримані під час розслідування пересування дівчинки до Моря Безкрайого та на планеті, вказували на зв'язок із Вигнанцями.

ІНКВІЗИТОР: Йому слід пояснити.

ДЕ СОЙЯ: По-перше, космічний корабель. Сконструйований за часів Гегемонії... приватний міжзоряний корабель, як би важко не було в це повірити. За всю історію Гегемонії таких зробили лише кілька. Із них найбільше схожим на той корабель, з яким ми маємо справу, є корабель, що ним нагородили такого собі Консула Гегемонії за кілька десятиріч до Падіння. Пізніше цього Консула увінчав у своїй епічній поемі «Пісні» колишній пілігрим на Гіперіон Мартін Силен. У «Піснях» цей Консул розповідає історію про те, як він зрадив Гегемонію, шпигуючи на користь Вигнанців.

ІНКВІЗИТОР: Він може продовжувати.

ДЕ СОЙЯ: Знайшлися й інші зв'язки. Я послав сержанта Ґреґоріуса на Гіперіон із певними судово-медичними доказами, за допомогою яких вдалося ідентифікувати чоловіка, котрий, як ми припускаємо, мандрує разом із дівчинкою. Це такий собі Рол Ендіміон, уродженець Гіперіона, у минулому гвардієць Місцевої гвардії Гіперіона. Певний збіг простежується між іменем Ендіміон і творами... батька дівчинки... потворою, що була кібридом. Це знову виводить нас на «Пісні».

ІНКВІЗИТОР: Він має продовжувати.

ДЕ СОЙЯ: Ще один збіг. Літальний апарат, який вдалося захопити після втечі Рола Ендіміона, і те, що він, можливо, був застрелений на Морі Безкрайому...

ІНКВІЗИТОР: Чому він каже: «можливо, був застрелений»? Покази всіх очевидців свідчать, що підозрюваний був застрелений і впав у море.

ДЕ СОЙЯ: Лейтенант Беліус впав в океан раніше, але його кров і тканини були знайдені на килимі-літуні. У той же час на килимі-літуні знайдено лише незначну кількість крові Рола Ендіміона. Я вважаю, що Ендіміон або намагався врятувати лейтенанта Беліуса, або тому вдалося якимось чином заскочити Рола зненацька. Хай там як, але між ними виникла бійка, у результаті якої нашого підозрюваного, Рола Ендіміона, було поранено, і він упав з килима, перш ніж гвардійці почали стріляти. Я вважаю, що від їхніх пострілів із флешетної зброї загинув саме лейтенант Беліус.

ІНКВІЗИТОР: А чи має він якісь докази, окрім зразків крові та тканин, що Рол Ендіміон, втікаючи, затримався на достатній час, аби вбити лейтенанта Беліуса?

ДЕ СОЙЯ: Ні.

ІНКВІЗИТОР: Він може продовжувати.

ДЕ СОЙЯ: Ще однією підставою підозрювати зв'язок із Вигнанцями є сам килим-літун. Криміналістичні дослідження показали, що він дуже старий, можливо, достатньо старий, аби виявитись тим уславленим килимом, яким користувалися шкіпер Мерій Аспік і Сірі на планеті Мауї-Заповітна. Знову зв'язок із паломництвом на Гіперіон та історіями, про які йдеться в «Піснях» Мартіна Силена.

ІНКВІЗИТОР: Він може продовжувати.

ДЕ СОЙЯ: Це все. Я сподівався, що ми зможемо потрапити на Хеврон, не зустрівшись із Роєм Вигнанців. Вони часто полишають планети, які їм вдалось завоювати. Вочевидь цього разу інтуїція мене зрадила. Це коштувало життя стрільцю Реттіґові, про що я глибоко й щиро журюся.

ІНКВІЗИТОР: Тобто чи правильно буде виснувати, що головним результатом його розслідування, на які витрачені величезні кошти й зусилля і що призвело до конфронтації з єпископом Меландріано, було встановлення кількох збігів із поемою під назвою «Пісні», яка, у свою чергу, має віддалений стосунок до Вигнанців?

ДЕ СОЙЯ: Можна сказати, що так.

ІНКВІЗИТОР: Отцю-капітану відомо, що поема під назвою «Пісні» ось уже понад півтора століття є у списку заборонених книжок?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: Він визнає, що читав цю книжку?

ДЕ СОЙЯ: Так.

ІНКВІЗИТОР: Чи пам'ятає він, яке покарання існує в Товаристві Ісуса для того, хто умисно зневажає Список заборонених книжок?

ДЕ СОЙЯ: Так. Це вигнання з Товариства.

ІНКВІЗИТОР: А чи він пригадує, яка найсуворіша кара передбачена Каноном Справедливості й Миру для тих, хто належить до Церкви, але свавільно порушує обмеження, що накладаються Списком заборонених книжок?

ДЕ СОЙЯ: Відлучення.

ІНКВІЗИТОР: Отець-капітан може йти. Йому належить залишатися у Ватикані, у будинку священика Ордена легіонерів Христа, доки його не викличуть для подальшого свідчення перед цим журі або іншим, яке буде призначене. Ми чинимо все це задля слави Святої, Католицької й Апостольської Римської Церкви, клянемося їй у вірності й закликаємо брата нашого во Христі бути їй вірним. Ми говоримо від імені Ісуса Христа.

ДЕ СОЙЯ: Дякую, Високопреосвященні панове Кардинали, Інквізитори. Чекатиму ваших подальших ухвал.