Ендіміон

28

Усі перші дні після того, як дно ріки прочистили драгою і не знайшли ні корабля, ні тіл, хіба що трохи сміття, яке теоретично могло бути останками знищеного корабля, отець де Сойя чекав на трибунал, а можливо, і на відлучення від Церкви[87]. Кур'єрський корабель він відіслав на Пацем із донесенням, а за двадцять годин той самий корабель, але вже з іншими кур'єрами на борту повернувся з приписом: справу має розглянути Контрольна комісія. Де Сойя лише кивнув, коли почув такі новини, вважаючи, що це лише проміжний етап перед тим, як його відкличуть на Пацем для трибуналу, якщо й не гірше.

Як не дивно, Контрольну комісію очолив не хто інший, як отець Браун — у ролі особистого представника державного секретаря Ватикану Симона Августина кардинала Лурдусамі. Капітан By виступала від імені адмірала флоту Марусина. До ради увійшли ще два адмірали, які були присутні при провалі, а також командувач Барнес-Авне. Де Сойї запропонували допомогу адвоката, але він відмовився.

Отця-капітана не заарештували на ті п'ять днів, упродовж яких тривали слухання його справи. Він навіть не перебував під домашнім арештом, хоча було обумовлено, що до завершення слухань він лишатиметься на військовій базі Пакса, що неподалік Да Вінчі. Усі ці п'ять днів де Сойя проходжувався стежкою над рікою в межах території бази, дивився новини по місцевому телебаченню та каналах прямого доступу, а іноді заглядався на небо, уявляючи, що він бачить «Рафаїл», який усе ще намотує кола на паркувальній орбіті, мовчазний, без команди, де тільки автоматика підтримує в ньому життя. Де Сойя сподівався, що наступний капітан краще зуміє вкрити цей корабель славою.

Де Сойю навідало багато друзів. Ґреґоріус, Кі та Реттіґ номінально залишалися його охоронцями, хоча вони не мали при собі зброї і, так само як де Сойя, перебували на паксівській базі під віртуальним арештом. Мати-капітан Буле, капітан Хьорн і мати-капітан Стоун — усі завітали до нього, але вже після надання свідчень і перед самим відбуттям на кордон. Того вечора де Сойя дивився, як здіймаються в темне небо блакитні хвости спускових катерів, і заздрив своїм друзям. Капітан Саті зі «Св. Мало», перш ніж повернутись на свій факельник і вдатися до активних дій в іншій системі, пропустив із де Сойєю по склянці вина. Навіть капітан Лемпрієр, надавши свідчення, зробив візит; і саме співчуття цього лисого чоловічка остаточно доконало де Сойю.

На п'ятий день де Сойя постав перед Комісією. Ситуація була парадоксальна: де Сойя й досі мав на руках папський монідиск і внаслідок цього був понад будь-якими закидами чи звинуваченнями, але водночас усі розуміли, що саме папа Юлій через кардинала Лурдусамі забажав такого розгляду. І цьому бажанню де Сойя, якого навчила слухняності і військова служба, і перебування в ордені Єзуїтів, підкорився цілковито. Він не чекав, що його виправдають, бо знав: іще на Старій Землі, із середньовіччя, повелося так, що привілеї капітанів — це палиця на два кінці. Майже необмежена влада над будь-ким і будь-чим на борту врівноважується вимогою перебирати на себе цілковиту відповідальність за будь-яке ушкодження корабля чи провал операції.

Де Сойя не ушкодив свого корабля — ані попереднього, із з'єднання спеціального призначення, ні нового, «Рафаїла», — але в тому, що зазнав абсолютного провалу, він був певен. З усіма величезними ресурсами Пакса, що були у його розпорядженні на Гіперіоні та в системі Ренесанс, він не зміг затримати дванадцятирічної дитини. Виправдань цьому він не мав, що і засвідчив під час відповідної частини слухання.

— А чому ви наказали ланцетувати портал телепорту на Ренесанс-Векторі? — запитав отець-адмірал Куме після того, як де Сойя надав свої свідчення.

Де Сойя спершу підняв руку, а тоді безсило її зронив.

— Тієї миті я збагнув, що дівчинка обрала метою своєї подорожі саме цей світ для того, аби дістатись порталу, — відповів він. — У нас лишався тільки один шанс затримати її: знищити арку.

— Проте портал не був знищений? — уточнив отець Браун.

— Ні, — визнав де Сойя.

— У своїй практиці, отче-капітане де Сойя, — поставила запитання капітан By, — ви зустрічали таку ціль, яка залишилася б не знищеною після застосування до неї пучкового випромінювача впродовж однієї хвилини?

Де Сойя хвилинку подумав.

— Бувають такі цілі, наприклад, орбітальний ліс або астероїди Рою Вигнанців, яких не можна знищити повністю за одну хвилину, застосовуючи ланцетну зброю, — відповів він нарешті. — Але вони будуть серйозно ушкоджені.

— Але портал телепорту залишився неушкодженим? — знову запитав отець Браун.

— Наскільки ми можемо виснувати — так, — сказав де Сойя.

Капітан By звернулася до інших членів Комісії:

— У нас є письмове свідчення голови спілки інженерів Ренесанс-Вектора, Рекстона Гемна. Він стверджує, що сплав, із якого виконано портал, не постраждав від атаки. Хоч і залишався радіоактивним ще дві доби.

Засідателі кілька хвилин обговорювали між собою почуте.

— Отче-капітане де Сойя, — розпочав адмірал Серра після того, як Комісія повернулась до розпиту, — ви знали, що ваша спроба зруйнувати портал може знищити корабель, на якому перебувала дівчинка?

— Так, адмірале.

— І, як наслідок, вбити дитину? — продовжував Серра.

— Так, адмірале.

— Але ви мали наказ, і наказ категоричний, доправити дитину на Пацем... неушкодженою. Чи не так?

— Так, адмірале. Саме такий наказ я і мав.

— Проте ви вирішили знехтувати цим наказом?

Де Сойя втягнув повітря.

— У цьому випадку, адмірале, я відчував, що ризик виправданий. Я отримав інструкції доправити дитину на Пацем якомога скоріше. У ті секунди, коли я усвідомив, що вона може телепортуватися за допомогою порталу й уникнути затримання, я відчув, що знищити портал — портал, а не корабель із дівчинкою! — наш єдиний шанс. Я гадав, що корабель ще не дістався порталу чи, можливо, уже пройшов крізь нього... Усі покази свідчили, що корабель потрапив під ураження і впав у ріку. Я не знав, чи цей корабель може пройти крізь портал під водою... або, точніше сказати, чи може портал телепортувати об'єкт, що перебуває під водою.

Капітан By стиснула долоні.

— А чи відомо вам, капітане, про ознаки активності цього порталу після подій тієї ночі?

— Мені про це невідомо, капітане.

— А чи відомі вам, отче-капітане, — продовжила вона, — факти відновлення діяльності будь-якого порталу у будь-якому зі світів колишньої Мережі чи космічного порталу після Падіння порталів двісті сімдесят стандартних років тому?

— Наскільки мені відомо, — сказав де Сойя, — такого не було.

Отець Браун нахилився вперед.

— Тоді, отче-капітане, може, ви поясните Комісії, чому ви вирішили, що дівчинка здатна відкрити один із порталів і має на меті спробувати втекти саме крізь цей портал?

Де Сойя розвів руками.

— Отче, я... я не знаю. Мабуть, у мене було чітке відчуття, що вона не хоче, аби її схопили... І цей її політ уздовж ріки... Не знаю, отче. Тієї ночі здавалося, що все це могло мати лише одне пояснення: дівчинка хоче скористатися порталом.

Капітан By подивилися на інших учасників обговорення.

— Будуть ще запитання? — оскільки всі мовчали, вона повідомила: — Це все, отче-капітане де Сойя. Комісія повідомить вас про свої висновки завтра вранці.

Де Сойя кивнув й залишив зал засідань.

Того вечора, проходжуючись стежкою над рікою на території бази, де Сойя намагався уявити, що він робитиме, якщо Комісія визнає його винним і його позбавлять священицького сану, але не ув'язнять. Думка про те, щоб залишатися на волі після такого провалу була болючішою, ніж думка про в'язницю. Комісія не згадувала про відлучення — як і про будь-яке покарання, — але де Сойя вже бачив, як його засудять, як він повернеться на Пацем і постане перед судом вищої інстанції — і як усе це закінчиться його остаточним відлученням від Церкви. Тільки фатальний провал або єресь могли стати підставою для відлучення, але де Сойя саме й оцінював свої дії як жахливий провал.

Вранці його викликали до присадкуватого будинку, того, де Комісія засідала цілу ніч. Він став по стійці «струнко» перед дюжиною чоловіків та жінок, котрі сиділи за довгим столом.

— Отче-капітане де Сойя, — розпочала капітан By, говорячи від імені всіх присутніх, — цю Контрольну комісію скликано для відповіді на питання Командування Пакса та Ватикану щодо перебігу та наслідків нещодавніх подій, а саме — провалу операції із захоплення дівчинки, що називає себе Енея. Розслідування тривало п'ять днів, ми заслухали свідчення, вивчили письмові покази та заяви, і Комісія дійшла висновку, що ви належним чином підготувалися до операції та доклали всіх можливих зусиль для її виконання. Того факту, що дівчинка, яка називає себе Енея, або особа чи особи, котрі мандрують разом із нею, здатні втекти за допомогою порталу, який не працює понад триста стандартних років, було неможливо передбачити — ні вам, ані будь-кому з офіцерів, котрі перебували під вашим командуванням. Без сумніву, Командування Пакса та Церква дуже занепокоєні тим, що портали й досі здатні відновлювати функціонування. Усі можливі наслідки цього факту будуть вивчені у найвищих колах Командування та Ватикану.

Щодо виконання вами своїх службових обов'язків, отче-капітане де Сойя, ми маємо висловити певну стривоженість тим, що ви піддали ризику життя дитини, яку мали взяти під варту. В усьому іншому ми вважаємо ваші дії правильними, такими, що відповідають пріоритетам вашої місії, і законними. Комісія, якій доручено висловити свою точку зору, рекомендує вам продовжити виконувати покладену на вас місію на кораблі класу Архангел під назвою «Рафаїл», користуватися й надалі повноваженнями, що їх надає вам папський монідиск, а також залучати для виконання завдання всі матеріальні та людські ресурси, які вам знадобляться.

Де Сойя вислухав вердикт, увесь перетворившись на слух, а тоді, кілька разів змигнувши, сказав:

— Капітане!

— Так, отче-капітане? — відгукнулася By.

— Чи це означає, що я можу залишити сержанта Ґреґоріуса та його людей своїми особистими охоронцями?

Капітан By, яка мала владу більшу, ніж адмірали та планетарні генерали, котрі сиділи поруч із нею, всміхнулася.

— Отче-капітане, — сказала By, — ви можете призначити своєю особистою охороною всіх членів цієї Комісії, якщо забажаєте. Права, які надає вам папський монідиск, залишаються абсолютними.

Де Сойя не всміхнувся у відповідь.

— Дякую, капітане... панове офіцери. Достатньо буде сержанта Ґреґоріуса та двох його гвардійців. Я відлітаю сьогодні вранці.

— Відлітаєте куди, Федеріко? — запитав отець Браун. — Вам відомо, що вивчення всіх записів не дало нам жодної підказки, куди портал міг перекинути цей корабель. Ріка Тетіс зв'язувала між собою усі світи, а дані щодо того, який світ був наступним у ланцюжку, ми, вочевидь, втратили.

— Ваша правда, отче, — відповів де Сойя, — але ця ріка з порталами на ній з'єднувала лише двісті з чимось світів. Корабель із дівчинкою має бути в одному з них. «Рафаїл» здатний дістатися кожного з них, з урахуванням часу на воскресіння після переміщення, менш ніж за два роки. Тож я почну негайно.

Усі чоловіки та жінки за столом мовчки дивилися на нього. Людина, котра стояла перед ними, йшла на кількасот смертей і важких воскресінь. Наскільки вони знали, відтоді, як людство отримало таїнство воскресіння, ще ніхто не перетерплював такої довгої низки страждань і відроджень.

Отець Браун підвівся і простер руки для благословення.

— В Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, — розпочав він співуче. — Рушайте з Богом, отче-капітане де Сойя. Наші молитви пребудуть із вами.