Хребет Дракона

78

Повернувшись до цивілізації зі своєю новою ска, Ґлік ще на кілька днів залишилася в таборі Шелли дін Орр, відновлюючи зв’язки зі своєю великою утаукською родиною. Їй потрібно було згадати, що вона є їх частиною, належить до їхнього кола, але незабаром вона знову захотіла рушити далі. Хоча її сердечний зв’язок із Арі був міцним, вона та ска мали ще багато чого дізнатися одна про одну і зміцнити свої переплетені життя.

Певний час дівчина слідувала за невеликим караваном крізь пагорби Судерри, а потім її охопила нетерплячість, яка спонукала її, обігнавши караван, рухатися швидше наодинці. Арі здійнялася в повітря, літаючи високо й вільно, і Ґлік в душі ширяла разом з пташкою-рептилією, відчуваючи водночас вітер і своїм волоссям, і її пір’ям. Маючи нову товаришку, що заповнила діру в серці, дівчина відчула радість повноцінного життя.

Ніщо не могло замінити її першого ска, але й ніщо не було схожим на Арі. Синя птаха-рептилія набирала швидкість, ганяючись за переляканим горобцем. Арі могла наздогнати його і схопити дзьобом, але натомість вона просто бавилася в небі.

Тієї ночі Ґлік отаборилася на самоті в березовому гаю біля струмка, що весело дзюрчав у траві. Молоденька ска присіла поруч на гілочку, що розгойдувалася під нею, і спостерігала за дівчиною, причепурюючись, пишаючись своїм прекрасним новим коміром від Шелли дін Орр. Відколи Ґлік побачила зловісну істоту, яка причаїлася у смолистому коконі в гірському гнізді, її непокоїли страшні сни, які загрожували їй пробудженням у нападі жаху, але й водночас затягували в пастку сну.

За багато років дівчина дізналася, як боротися з неспокійними видіннями і виснажливими снами. Сердечний зв’язок зі ска міг допомогти в цьому, як це робив старий Орі, який і направляв її видіння, і захищав її від них. Молода синя ска зіскочила з хиткої гілочки і зручно вмостилася на плечі дівчини, коли та сиділа з перехрещеними ногами, схилившись ближче до свого маленького багаття. Вона уважно вдивлялася в гіпнотичні хвилі полум’я і далі поза ними.

Іноді Ґлік сама могла викликати видіння, примушувати їх з’являтися. Але для Арі цей процес був новим, і Ґлік повинна була навчити свою молоду ска та зміцнити сердечний зв’язок. Вони були партнерками у видіннях. Одним пальцем дівчина намалювала коло довкруж свого серця, готова увійти в транс.

— Початок є кінцем є початком, — бурмотіла вона вголос, знову й знову малюючи коло довкруж серця. — Початок є кінцем, є початком, є кінцем, є початком, є кінцем, — повторювала вона, аж поки її слова не перейшли у монотонний спів.

Ґлік відчула присутність нетерплячої ска у своєму розумі та серці. Крізь напівзаплющені очі Ґлік побачила довкруги себе різноманітні кола у природі: каміння, яке, впавши, утворило неприродне коло, березове листя на землі, наче жовта корона, круглі брижі в потоці струмка. Усе це були знаки.

Вона увійшла в транс глибше, щоби відчути бурхливий поклик світу, тонкі нитки магії, яка залишилася навіть у зраненій землі. Її свідомість линула далі, знову здіймаючись у політ, але цього разу вона й Арі летіли у видінні разом. Вона та її товаришка-ска були в небі самі, і незабаром до них приєдналися інші птахи-рептилії. Видіння ставало яскравішим, образи посилювалися.

— Початок є кінцем, є початком, є кінцем, є початком. — Ґлік продовжувала малювати коло довкруж свого серця, заглиблюючись у транс. Вона заплющила очі, щоб краще бачити свою внутрішню подорож, і уявила себе високо над землею, несучись уперед. Її тіло було вкрите довгим синім пір’ям та сапфіровою шкірою. Вона була ска... серед багатьох інших ска, тисяч ска. Вони летіли разом у найбільшій зграї, яку Ґлік коли-небудь могла уявити. Їхнє щебетання, гудіння і клацання наповнило гомоном небо, а мускусний запах передавав безліч таємних тонкощів.

Незліченні ска у видінні проносилися і високо парили над величезним стародавнім полем бою. Поглянувши вниз, Ґлік розрізнила велетенські армії, безліч бійців у незвичайних обладунках, воїнів із сніжною-білою шкірою та воїнів з бронзовою шкірою, а також ударні війська людей, і всі вони безжально вбивали одне одного. Піщані та крижані Люті. Вдалині вимальовувалося величезне місто, більше, ніж Баннрія та Феллстафф разом узяті.

Вона бачила, як маги обох армій Лютих породжували хаос за допомогою магії, зав’язуючи її потоки у вузли і скручуючи їх так, що викликали вогненні гейзери або стіни з льоду, які врізались у ворожі війська. Безжальні воїни Лютих різали одне одного на шматки, аж поки рівнина не вкрилася килимом із крові. Маги піщаних Лютих гатили невидимими ударними хвилями, проте їхнє угруповання програвало, і воїни з бронзовою шкірою відступали до величезного міста.

У своєму видінні дівчина та незліченні ска спостерігали за битвою високо вгорі, тримаючись на безпечній відстані від бою. Усе більше і більше птахів-рептилій приєднувалося до зграї, літаючи так близько одне до одного, ніби хотіли зібратися в мозаїку, і Ґлік була частиною цього візерунка.

Усередині великого міста маги піщаних Лютих спорудили величезний каркас, машину, виготовлену з дорогоцінних каменів і пронизану магічними лініями, жахливу зброю, призначену для вбивства дракона Оссуса. Але вона так само може знищити ворожу армію — якщо маги зможуть контролювати вибух.

Ґлік мовчала і важко дихала, усвідомивши, де вона і що бачить. Поле бою внизу стане рівниною Чорного скла.

Щойно вона подумала про це, як величезний спалах світла вирвався з пристрою магів, достоту як веселкові смерчі. Лавина неконтрольованої магії ринула вперед, змітаючи з лиця землі армії, що заповнювали рівнину, — як обох угруповань Лютих, так і всіх людей.

А потім магічний вихор відвернув від наміченої цілі, вирвався з-під контролю виснажених магів і покотився назад, охоплюючи все місто, руйнуючи його вщент і перетворюючи на долину розтопленого скла.

Ґлік і всі ска з її видіння піднялися ще вище, щоб уникнути ударних хвиль із зони знищення. Присутність Арі допомогла дівчині зрозуміти, в якому напрямку їй слід тікати.

Одначе Ґлік відчула щось іще зловісніше, щось величезне і грізне. Величезна зграя з неймовірною швидкістю пронеслася через рівнину і над високими горами — то були гори Хребет дракона. Світ під нею пішов тріщинами, розламуючись на шматки. Гори зрушилися і розкололися, великі вогненні струмені вирвалися вгору, а внизу під землею заворушилася величезна сутність.

Глибоко занурившись у транс, Ґлік кричала, намагаючись вирватися.

Арі летіла з нею в її свідомості, відмовляючись її відпускати. Усі ска з величезної зграї раптово кинулися вниз, набираючи швидкість... навмисно летячи просто до розлому в горах...

Ґлік отямилася поруч зі струмком, мокра від поту, нажахана. На її плечі синя птаха-рептилія лопотіла крильми, тицялася мордою їй у вухо, клацала дзьобом і бубоніла, ніби просячи вибачення. Багаття згасло, перетворившись на тьмяні помаранчеві вуглинки.

— Що це ми бачили? — хрипким голосом запитала Ґлік. Вона притиснула долоню до грудей, відчувши, як б’ється серце, і намалювала ще одне коло, боячись, що побачила кінець, після якого не буде нового початку.

Вона дісталася Баннрії, бажаючи знову побачити свою названу сестру Пенду, а також Гейла Орра. Усередині величезного міста, схованого за стінами, Ґлік із задоволенням досліджувала численні вулиці і глухі провулки. Арі злетіла в повітря, потім повернулася відпочити на її плечі, стривожена гамором велелюдного міста.

Дівчина розмовляла з продавцями вуличної їжі, музикантами, гончарями, ткачами, пралями. Вона не розуміла, як можна бути вдоволеним, живучи весь час в одному домі, щодня бачити одних і тих самих людей, одні й ті самі краєвиди. Вона порівнювала містян із деревами, коріння яких розрослося углиб, а самі вони виросли високими, проте змушені завжди залишатися на одному місці. Ґлік же більше скидалася на руду лисицю, що бігала там, де хотіла.

Сподіваючись перехопити щось поживне на кухні в замку, навіть якщо слуги змусять її помитися, Ґлік підійшла до бічних дверей. Коли вона прочинила двері, товстобока головна кухарка побачила її та згадала.

— О, це ж наша бруднуля! — вигукнула вона насмішкувато.

Ґлік пішла за нею на кухню.

— Кра, я пишаюся, що ношу пил усіх доріг, якими мандрувала. — Дівчина вдихала смачні аромати з печей і казанів. — Я прийшла до своєї сестри. Сподіваюся, ви не змусите мене вбратися у чудернацький одяг?

— Ой, дитино, королеви тут немає, але ти можеш пообідати зі мною.

Жінка, сновигаючи по кухні, дістала зачерствілий хліб і налила миску вчорашнього супу, який і досі тихо булькотів на дні каструлі. Ґлік розламала тверду, як камінь, хлібину і заходилася жувати м’якуш, годуючи Арі крихтами, які та заковтувала цілком.

Присівши на табуретку навпроти дівчини, головна кухарка поправила білий чепчик, який утримував її сиво-каштанове волосся. На обличчі в неї проступило занепокоєння.

— Королева Пенда та король Адан відбули з тими страшними істотами. — Вона стишила голос, ніби, просто вимовивши ці слова, могла прикликати стародавню расу. — З піщаними Лютими!

Це розпалило цікавість Ґлік, і вона також відчула спалах тривоги.

— Їх захопили? Узяли в заручники? — Арі махнула синіми крилами, відчуваючи стривоженість партнерки. Ґлік подумала, що їй, можливо, доведеться рятувати і Пенду, і короля.

— О, люба, ні. Їх запросили як гостей тієї королеви By. Вони вирушили разом із супроводом на тих ящерах. — Очі кухарки стали великими, мов тарілки. — Вони сказали, що вирушають полювати на дракона.

Дівчина ледь не вдавилася хлібом, згадавши свої сни про лусочки й темні кутасті крила.

— Полювання на дракона? Кра, хіба хтось нещодавно бачив дракона? — Вона пригадала, що їй сказала Шелла дін Орр. — Вони ж бо дуже рідкісні.

— Люті вважають, що знають, де їх знайти. Вони хотіли, щоб наші король і королева стали свідками цього полювання. Оце так спадок, сказала б я... та не для мене! — Кухарка виглядала дуже стурбованою.

Пташка-рептилія бубоніла і гуділа, аж поки Ґлік не віддала їй залишки черствого хліба, які та радісно розтовкла на крихти і проковтнула.

Дівчина прийняла рішення.

— Тоді я також повинна стати свідком того полювання. Коли вони вирушили?

— Кілька днів тому. Ніхто не знає, скільки часу має тривати полювання на дракона! Вони попрямували до зовнішньої пустелі, у напрямку Печі.

— Я встигну їх наздогнати. — Ґлік заходилася жадібно сьорбати суп. — Арі може полетіти вперед, аби їх знайти. — Завдяки їхньому сердечному зв’язку вона могла бути впевнена, що ска впізнає Пенду і зможе знайти її навіть у великій пустелі.