Хребет Дракона

76

Прибувши на острів Фулкор, конаґ Конндур зійшов зі свого флагмана на міцний причал у бухті. Він ніколи особисто не відвідував цей далекий гарнізон, попри те, що Фулкор уже впродовж багатьох років був важливим стратегічним надбанням. Він відчував тягар свого спадку, знаючи, що стоїть на порозі епохальних подій, але почувався сповненим надії.

Морські птахи з голосними криками пролетіли над головами гостей. Різкі вітри завівали в бухту і піднімалися скелями вгору. Хвилі з шипінням і плескотом перекочувалися через рифи.

До Конндура, що стояв на причалі, підійшов караульний Ослер, одягнений у військову форму та коричневу накидку, яка, можливо, колись і була яскраво-червоною. Старий меч при його боці здавався декоративним, проте цілком міг бути використаним у бою.

— Сміливі солдати гарнізону раді, що ви прибули сюди з такою важливою місією, Володарю. — Вираз обличчя Ослера став занепокоєним. — Хоча ми не розуміємо, чому ви запросили сюди ішаранців...

Конн прийняв простягнуту руку караульного.

— Запросив, бо майбутнє людської раси може залежати від припинення цієї ворожнечі. Тому я мушу спробувати.

Ослер віддав непевний поклін.

— Як накажете, Володарю.

Конндур звів погляд на звивисті сходи, встановлені на зовнішніх скелях, а тоді ще вище і побачив понад сотню солдатів, що вдивлялися вниз з високих стін фортеці. Королевич і Уто зійшли за ним з корабля, а слідом висадилася частина супроводу. Половина екіпажу розміститься в гарнізоні як особистий почет конаґа, а інші залишатимуться на борту корабля, готові до відплиття або нападу.

Караульний Ослер повів їх сходами, закріпленими на скелі, аж поки вони не дісталися розколини у скелі біля вершини, де розташовувалася внутрішня частина фортеці. Ослер говорив через плече:

— Гарнізон у стані повної бойової готовності, Володарю. Ми цілими днями працювали над головним залом, двором, укріпленнями. Ми розмістили вдвічі більше людей у казармах, щоб звільнити кімнати у двох окремих крилах, що йдуть від головного залу. Ваші люди зупиняться в одному крилі, а... інші розквартируються в іншому крилі. Задля вашої безпеки ми повинні тримати вас окремо від ішаранців, Володарю.

— Попереду можуть чекати великі зміни, караульний. Зажди і побачиш. — Конн прочитав похмуре напруження на обличчі старого вояки. Він не розповів, що їм, можливо, навіть доведеться відмовитися від острівного гарнізону, якщо ішаранці погодяться битися проти Лютих. Ослер і віддані солдати точно не схвалили б цього. Королю й самому не дуже подобався такий план, але він знав, наскільки потрібним є цей крок.

Побачивши наслідки землетрусів та пожеж в горах Хребет дракона, почувши прохання Адана і Колланана, він, можливо, змушений буде відправити армію Співдружності до Нортерри, щоб зупинити Лютих. Як конаґ, він мав робити те, що належить.

Коли вони проходили крізь вузьку щілину в скелях і аж до відкритого простору нагорі, Конндур уважив солдатів, що вишикувалися рядами у дворі. Він торкнувся своїх грудей, що викликало гучні оплески. Тоді караульний Ослер вигукнув:

— Покажіть особливий прийом Уто з Рифу, одному з найбільших героїв острова Фулкор.

Хоробрий, не виявивши ані пихи, ані збентеження, прийняв хвилю схвальних вигуків, що прокотилася гарнізоном. Стоячи поряд із ним, королевич Мандан стиха запитав:

— Ти покажеш мені, де це сталося, Уто?

— Щойно влаштуємося в гарнізоні, мій королевичу. Спочатку потрібно дещо зробити.

Інші вояки Співдружності із супроводу конаґа піднялися сходами від причалу, несучи припаси, і заповнили відкритий двір. Конндур, спостерігаючи за їхніми діями, кивнув головою.

— Емпра прибуває через три дні. Переконайтеся, що вона почуватиметься як удома.

Після того, як вивантажили дорожні скрині, дипломатичне спорядження і церемонійну зброю, а почет обрав кімнати для проживання в головному крилі, Уто знайшов Мандана в його кімнаті з кам’яними стінами, розташовану далі по коридору від великої кімнати конаґа. У кімнаті королевича було вузьке відкрите вікно, крізь яке свистів вітер, і Уто знав, що вночі буде холодно. На щастя, він побачив ковдри, складені на Майданову скриню для мандрів, і камін у кутку з купою хмизу поруч. Він не думав, що королевич оцінить, яких жертв це вимагало, адже деревини на острові було вкрай мало.

Мандан переодягнувся в шовкову туніку, вишукані штани й чоботи з коричневої шкіри, наче збирався на справжній бал. Йому вже було нудно.

— Навіщо нам було прибувати на три дні раніше? Шкода, що я не взяв своїх фарб.

Уто продовжив давати настанови молодому чоловіку.

— Ви прибули на острів Фулкор для дуже важливої зустрічі. Під час неї навчайтеся та плануйте. Ви зустрінетеся з нашими ворогами віч-на-віч. Вивчайте їхні манери, звички, слабкі місця, а потім запам’ятайте все. Такої можливості у вас більше не буде.

— Навіщо мені це? — запитав Мандан.

— Дайте самі собі відповідь на це, і якщо ви мудрий правитель, то знайдете прийнятну відповідь. — Він попросив королевича слідувати за ним, вони вийшли з головної зали і піднялися на самий верх стіни, що оточувала вершину острова. — Звідси, згори, ви можете спостерігати за океаном у всіх напрямках.

Мандан поглянув у далечінь.

— Так ми зможемо побачити наближення ворога?

— Його наближення потрібно бачити завжди, — мовив Уто. — Інакше вони зможуть напасти, перш ніж ви про це дізнаєтеся.

Вони рушили по проходу на верхній частині стіни, вдивляючись у напрямку узбережжя Остерри.

— За всю історію ішаранці багато разів захоплювали острів Фулкор, а потім наші відважні воїни відвойовували його. — Жили виступали на шиї Уто, коли він, оповідаючи, боровся зі своїм гнівом. — Десятиліттями ми утримували цей острів, однак тепер конаґ хоче віддати його просто задля того, щоб утворити союз. Він знає, скільки крові остерранців вони пролили.

— Поглянь, звідси можна побачити трохи диму в небі над горою Вада. — Мандан вказав на захід, у напрямку дому. — Що насправді відбувається, Уто? Що, як мій батько має рацію? Що, як Оссус пробуджується, а Люті хочуть знищити світ? Хіба всі ми не повинні спробувати битися разом? Нам можуть знадобитися армії ішаранців так само, як і власні. Можливо, це єдиний вихід.

Уто нахмурився.

— Є речі, які ми можемо уявляти, мій королевичу, а є речі, які ми знаємо. Так от, ми знаємо, що ішаранці — це чудовиська. Невже ми мусимо ігнорувати все те, що знаємо, бо давня історія може справдитися?

Почуваючись незатишно, юнак підійшов до краю стіни і подивився туди, де простягалися занурені у воду рифи, немов захисні кігті навколо острова. Він запитав тихим, настрашеним голосом:

— То це там сталося? Де ти вийшов у море під час відпливу, щоб можна було запустити палаючі стріли в ішаранські кораблі?

Уто махнув рукою вниз і трохи ліворуч.

— Там. Коли починається відплив, риф оголюється і спритний чоловік може стрибати з виступу на виступ, але для цього треба точно розрахувати час.

Очі Мандана сяяли від захоплення.

— Уто з Рифу повернувся на острів Фулкор. Нехай ішаранці остерігаються.