Хребет Дракона

101

Адан і Пенда, запилюжені та втомлені, повернулися до Судерри в супроводі Кво і загону воїнів. Після полювання на дракона Лютим від перемоги паморочилося в голові.

Адан намагався переконати себе, що Люті не становлять явної загрози, а просто... дивні. Навдивовижу люб’язна королева By все так само хотіла союзу з людьми і навіть погодилася зустрітися з конаґом Конндуром, оскільки він представляв усю Співдружність. Як тільки Адан повернеться до Баннрії, то розішле звістки і організує відверту розмову між конаґом трьох королівств та королевою піщаних Лютих. Він також повідомить короля Колланана, що Нортеррі може бути надана допомога.

Повертаючись з пустелі, Пенда тримала свої думки при собі, проте Адан міг сказати, що дружина стурбована. Її ска, який повернувся відразу після закінчення полювання на дракона, так, наче нічого й не трапилося, сидів у неї на плечі. Ксар зосереджено хрумав великого жука, якого десь спіймав.

Коли вони нарешті досягли лісистих рубежів Судерри, Кво зупинив свого ауґа:

— Ось ваше королівство, Адане Старфолле. — Він вигнув брову. — Гадаю, ви знаєте дорогу додому?

— До Баннрії пів дня ходу, — відказала Пенда швидко, так ніби їй не терпілося, щоб вони знову залишилися самі. — З нами все буде гаразд. — Вона намалювала коло довкруж серця.

Задоволений, що здихався нудного обов’язку, Кво розвернув свою їздову рептилію, а за ним розвернулася і решта супроводу.

— Ми незабаром зв’яжемося з вами. Будьте готові долучитися до нас. — Він замовк, немов чекаючи ще чогось. Незручна мовчанка затягнулася. Адан не здогадався, в чому справа, і Кво нетерпляче додав: — Ми не збиралися віддавати вам наших ауґів. Звідси можете піти пішки.

Здивований Адан відповів:

— Але моя дружина вагітна.

— Твоя дружина сильна, мій Старфолле. — Пенда спішилася. — Ми можемо пройтися.

Побачивши вираз її обличчя, він не став сперечатися. Адан теж відчув би полегшення, опинившись подалі від Лютих.

— Я з радістю проведу час наодинці зі своєю дружиною. — Злізши з ауґи, він забрав свої речі та попрощався з Кво. — Дякую за незабутні враження.

Кво вхопив віжки ауґи Адана, а інший воїн забрав звіра Пенди. Рептилії форкали, висовуючи чорні роздвоєні язики. Не озираючись, дивний загін рушив геть, залишивши короля й королеву самих серед пагорбів.

Стоячи разом з Пендою на краю лісу, Адан узяв її за руку. Її губа тремтіла, ніби вона змогла нарешті вивільнити свої страхи.

— Кра, вони лякають мене до глибини душі!

Аданові теж було не по собі.

— Але я бачив і те, на що здатні крижані Люті. Якщо ми опинимося між цими двома силами, королева By може стати нашим наймогутнішим захисником.

Простуючи пішки через пагорби, Пенда помітила квітку блакитного маку і посміхнулася.

Королівській парі на честь повернення додому влаштували гучні урочистості. Адан і Пенда розповідали історії про полювання на дракона і хизувалися лускою та зубом — трофеями з тіла переможеного чудовиська. Гейл Орр теж був там, щоб привітати їх щирим сміхом та численними власними оповідями про подорож від Конвери до Ішари і назад. Він щойно повернувся в місто після кількох днів, проведених серед пагорбів з іншими Утауками.

Юний Гом прислуговував їм і водночас жадібно ловив кожне слово їхніх розповідей, та Гейл діймав хлопця, аби той повертався до виконання своїх обов’язків.

— Принеси їжу з кухні, хлопче! І нехай слуги нагріють воду, бо королю Адану та моїй доньці конче треба прийняти ванну! Хіба тебе не вчили виконувати свої обов’язки? — Зброєносець зник, і Гейл сів, зацікавлено прислухаючись до розмов за столом.

Пенда колупала свою їжу, зауваживши, що почувається недобре.

— Я навчилася довіряти своїм відчуттям, батьку. Піщані Люті такі... чужі.

— Ми всі довіряємо твоїм відчуттям, серденько, — відказав Гейл, малюючи коло пальцем.

Аданові сподобалася подана страва, адже йому так довго доводилося їсти похідну їжу, а ще й всілякі незвичні харчі, пропоновані Лютими.

— Скажу вам так, батьку Орр, якби цей дракон напав на Баннрію, ми не змогли б йому протистояти. Люті володіють вражаючою магією. Вони можуть виявитися досить сильними, щоб відбити напад крижаних Лютих, якщо ті рушать на Судерру.

— Це саме те, що By збиралася показати нам, — додала Пенда. — Обіцянка, але одночасно й погроза. Вона хотіла переконати тебе, що потрібна нам у майбутній війні.

Адан зробив іще один ковток вина:

— Ми повинні розглянути цю можливість. Нині не звичайні часи.

До зали увірвалася посланниця, молода жінка з племені Утауків, яка щодуху мчала сюди від самої Конвери. Її обличчя було вкрите кіркою пилу, і здавалося, що вона от-от впаде, бо, схоже, не їла кілька днів. Вартові Стяга хутко доправили її в королівську їдальню.

— Адане Старфолле... — важко видихнула посланниця. — Мені наказав сам конаґ передати це вам — віддати прямо вам в руки. — Порившись у шкіряній сумці на стегні, вона витягла складений лист, запечатаний сургучем, на якому була зображена стилізована літера «М».

Коли Адан узяв документ, посланниця з полегшенням упала на стілець, навіть не чекаючи дозволу. Пенда запропонувала жінці свою страву, і та жадібно накинулася на їжу.

Адан, поглянувши на воскову печатку, упізнав знак свого брата.

— Що це? Конаґ... Мандан? — Він розкрив листа.

Коли він читав оповідь про те, що сталося на острові Фулкор, кожне слово віддавалося болючим ударом у саме серце. Дочитавши, він надовго застиг з непорушним поглядом, а тоді прошепотів:

— Мій батько мертвий. Його вбили ішаранці.

Пенда і Гейл підійшли ближче, щоб прочитати жахливий опис того, як Конндур був убитий ішаранцями, як Мандан і Уто пробивалися до виходу із фортеці і ледве змогли втекти до Остерри.

Обличчя Гейла спохмурніло.

— Не можу повірити, що емпра Ілуріс таке вчинила! Я особисто розмовляв із нею. Цього вона не хотіла!

— Мій батько мертвий, — знову промовив Адан, ніби міг заперечити ці слова, повторюючи їх. — Вони вбили його, і тепер Мандан став конаґом. — Його руки тремтіли, і він знову перечитав лист затуманеним зором. — Мій брат править Співдружністю. Він вимагає, щоб усі армії трьох королівств вступили у війну проти Ішари. Він наказує мені озброїти наших солдатів і вести їх у Конверу без зволікань, щоб він міг всіма силами атакувати новий світ. Він... він називає це війною помсти.

Після усього, свідком чого він щойно став у пустелі — піщані Люті, дракон, заклик королеви By до війни проти її смертних ворогів, — Адан аніскільки не очікував чогось подібного.

— Але ми не можемо... це неможливо. — Все це здавалося абсолютно неможливим. У нього запаморочилося в голові.

— Я була там, коли військові кораблі повернулися до злиття річок, Володарю, — мовила посланниця. — Це правда. Я... бачила тіло. Це жахливо!

Серце Адана билося, відлунюючи глибоким горем за всіма тими спогадами, коли вони разом із батьком спостерігали за падаючими зорями на небі. Тепер увесь світ розпадався зсередини.

Адан піднявся один на оглядовий майданчик, хоча був лише ранній вечір. До настання повної темряви, коли він міг би розгледіти сузір’я, було далеко, проте поки що він просто хотів побути тут, подивитись на своє місто, на пісковикові стіни, на пагорби навколо.

Не так давно він спостерігав звідси, як із пустелі насуває велика пилова буря. Передвісник, назвала її Пенда, не усвідомлюючи, яку неймовірну прозорливість вона проявила. Просто зараз пагорби виглядали розмитими та бляклими — серпанок нової бурі, що насувається на них? Коли він витер очі, то зрозумів, що тихо плаче. Сльози затуманили його зір, а не чергова буря.

У листі Мандана було надто детально описано, як їхнього батька розрізали на шматки, наче бика на подвір’ї м’ясника. Мій батько мертвий.

З тихою грацією Пенда підійшла до нього, і тепло її присутності огорнуло його, немов м’яка ковдра. Зупинившись позаду, вона просунула руки навколо його грудей і, нічого не кажучи, міцно обійняла. Він стиснув її руки, відчуваючи її округлий живіт, коли вона притискалася до його спини.

Гострий біль різонув його серце.

— Мій батько ніколи не побачить свого внука. Він ніколи не об’єднає Співдружність та ішаранців, щоб ми могли разом протистояти Лютим. Що, як королева By — єдина союзниця, яка в нас залишилася? — Його голос надломився, коли він вимовляв ці слова. Він намагався говорити, як рішучий правитель, як король Судерри. Політика мала велике значення. Майбутнє вже на порозі. Мандан оголосив війну, — війну, яка мала б стати непотрібною. Але тепер, як міг Адан сперечатися?

Мій батько мертвий. Вони вирізали його очі, його серце...

— Хай би що відбувалося у світі, ми збережемо спадок твого батька, — промовила Пенда.

Поглянувши вгору, він побачив у небі цятку блакитного кольору, розгледів сапфірові луски та синє пір’я — це ска, махаючи крилами, летів до замку. Пенда теж побачила і вказала на птаха:

— Дивися, він сам-один, але я не думаю, що це дикий ска. — Вона випустила тонкий, пронизливий свист. Потім здригнулась, ніби її пройняло якесь дивне відчуття, а вираз її обличчя став стривоженим.

— Це щось таке, про що нам слід непокоїтися.

Синя ска кружляла, відчуваючи, як Пенда кличе її, а потім кинулася вниз. Ніби впізнавши королеву, пташка сіла їй на плече, сповнена енергії. Пенда зловила маленьку пташку-рептилію, погладила її пір’я, побачила комір з діамантом «сльоза матері» навколо тонкої шиї.

— Це молода ска. — Вона нахмурилася. — Утауки казали, що моя сестра Ґлік спіймала молоду ска, синю, достоту як оця.

Пташка-рептилія захитала головою, загуділа і стала клацати дзьобом, повернувши грановані очі до обличчя Пенди.

— Ґлік? Ти впізнаєш це ім’я?

Ска розпушила синє пір’я.

— Кра, щось негаразд.

— Ніщо у Всесвіті не є гаразд, — сказав Адан. — Більше ніщо.

Пенда розстебнула комір, аби роздивитися блискучий діамант.

— Подивися зі мною, Старфолле. Давай переглянемо, де була ця ска. — Великим пальцем вона розблокувала зображення. Коли розмиті форми і образи здійнялися в повітря, вони побачили вкриту пилюкою юну дівчину у подертому одязі. — Це ж Ґлік!

Адан нахилився ближче, щоб і собі подивитися. Зображення показували, як Ґлік просувалася через каньйони, а ска кружляла вгорі.

— Навіщо вона пішла в пустелю? Вона була десь біля нас?

Пенда кивнула.

— Кухарки казали, що Ґлік зупинялася тут поїсти й розпитувала про нас. Схоже, її зацікавило полювання на дракона.

— Нерозумно блукати в Печі одній, — сказав Адан.

— Ґлік часто поводиться нерозумно, — мовила Пенда.

На зображеннях ска летіла далі і дісталася великого табору з парканами, хатками з глини, охоронцями, якими виявилися піщані Люті, а також... в’язнями-людьми — сотнями, а можливо, й тисячами. Вони були вкрай змарнілі, худющі від голоду, вкриті пилюкою, і всі тяжко гарували на своїх господарів. Піщані Люті нещадно підганяли їх, шмагаючи батогами.

Рука Пенди, у якій вона тримала комір, сіпнулася. Зображення з діаманта хитнулися в повітрі, ніби на них налетів сильний вітер. Потім ска полетіла вище, подалі від табору. Арі побачила Ґлік, яка, перелякана, тікала. Охоронці піщані Люті гналися за дівчиною, а інші заходили з другого боку каньйону, щоб загнати її в пастку. Вони неслися на ауґах, загрозливо здійнявши списи з обсидіану.

— Вони схожі на воїнів, які були з нами на полюванні на дракона, — сказав Адан.

Люті захопили Ґлік у полон, хоча дівчина пручалася, і дряпалася, і билася. У паніці ска полетіла геть, розсікаючи небо над пустелею, поки нарешті дісталася Баннрії, шукаючи Пенду Орр. Це Ґлік наказала ска шукати Пенду.

— Піщані Люті поневолили всіх цих людей, — мовив Адан, не ймучи віри побаченому. — Вона не хоче союзу: — він пригадав історії, які розповідали Утауки про порожні села, пропалих безвісти людей, зниклі каравани. — Усе, що нам говорила королева By, — брехня.