Хребет Дракона

71

Довідавшись, що утаукський торговець досить швидко повернувся до гавані Сереполя, жрець Кловус зрозумів, що тут щось не так. Він упізнав таємничий символ кола на вітрилах «Ґліссанда» і пам’ятав однорукого капітана торговельного судна, котрий так зухвало сперечався з емпрою Ілуріс.

— Чому цей корабель повернувся так швидко?

Бажаючи докопатися до суті таємниці, він поспішив уздовж берега до вільної пристані, до якої наближався іноземний корабель. Побачивши п’ятьох міських охоронців на патрулюванні, Кловус наказав їм слідувати за ним.

— Ми повинні допитати капітана цього корабля і з’ясувати, навіщо він прибув.

Капітан патруля насупився від владного тону Кловуса.

— Це Утауки, жерче. Вони привезли товари на продаж, як і завжди.

— Не цього разу, позаяк минуло менше двох тижнів, як вони були тут, — відрізав Кловус. — Я хочу знати, чому цей корабель повернувся.

Моряки-Утауки зв’язали вітрила і пришвартували «Ґліссанд» до пристані, після чого приготувалися вивантажувати товари. Цього разу вони виставили на причалі всього з десяток ящиків, мізерну кількість товарів, і це ще раз підтвердило підозри Кловуса, що вони прибули з інших причин, а не для торгівлі. Вони навіть не потурбувалися про те, щоб поповнити свої запаси.

Гейл Орр стояв біля поручнів корабля і посміхався, виблискуючи золотим зубом. Потім з дивовижною спритністю він перестрибнув через борт корабля просто на причал.

Кловус підійшов до нього.

— Ви щось тут забули? Можливо, залишили шкарпетку?

Міські охоронці захихотіли. На що Гейл Орр відповів:

— Моя дочка сплела ці шкарпетки багато років тому і відтоді їх неодноразово штопали. Вони м’які і зручні, проте навіть якби я їх забув, то не вважав би, що вони варті повернення сюди. — Він спер обрубок руки на ліве стегно і перейшов до справи. — Я радий, що ви прийшли, Верховний жерче. Тепер мені не доведеться перейматися пошуком відповідного супроводу. Будь ласка, відведіть мене до емпри.

Кловус відчув поколювання поту на лисій голові.

— Вона попросила вас шпигувати в Остеррі, збирати інформацію про ворожий флот та їхні дії. Ви це зробили? Можете повідомити мені, про що дізналися.

— Ми так і не уклали остаточну угоду. Боюся, це не та інформація, якою я володію. Цього разу я прибув у дипломатичних справах. — Підвіска з димчастого скла похитувалася в його вусі, коли він рухався. — Щось жахливе сталося в горах Хребет дракона, і мені потрібно представити емпрі звіт.

— Що нам до ваших гір? — запитав Кловус.

— Це може означати кінець світу.

Верховний жрець розмірковував.

— Можливо, кінець вашого світу, проте ми живемо в Ішарі. Навіщо нам турбуватися про землю, яка вже мертва?

— Конаґ Конндур вважає, що ваша емпра поставиться до цього інакше. У мене лист особисто від нього. — Ніби захищаючи цей лист, він притиснув долоню до шкіряної сумки, що висіла на стегні.

Кловус підійшов ближче.

— Дозвольте мені побачити цей лист.

Лице капітана торговельного судна потемніло, його густі брови звелися докупи.

— Наш корабель вийшов із вашої гавані не так давно. Ви стали емпріром, відколи ми відпливли?

— Я — верховний жрець Сереполя, — мовив Кловус, чмихнувши. — Ви не розумієте особливості політичної влади на цій землі.

— Однак я розумію вказівки конаґа. Я маю доставити лист емпрі Ілуріс. Особисто.

— І я також дав вам вказівки. Я хочу побачити цей лист, щоб я міг визначити, чи вартий він уваги емпри. — Він вказав на Гейла і твердим голосом віддав наказ капітанові охорони. — Принеси мені лист.

Гейл напружився, відступивши назад. Капітан охорони насупився, оскільки зазвичай жерці не командували солдатами, проте зробив крок уперед і зірвав шкіряну сумку зі стегна торговця. Хоча Гейл був явно сердитий, він не опирався.

Охоронець передав шкіряну сумку Кловусу, який розв’язав поворозки та витягнув складений лист. Він нахмурився, глянувши на символ відкритої руки, відтиснутий на червоному сургучеві, тоді зламав печатку і прочитав дивовижне запрошення конаґа Конндура для проведення переговорів. Його очі розширилися, і він прочитав листа вдруге, аж тоді засміявся.

— Це абсурд. — Він поглянув на Утаука, капітана торговельного судна, потім на міських охоронців. — Він хоче, щоб емпра відпливла до острова Фулкор на таємну зустріч.

— Уже не таємну, вочевидь, — пробурмотів Гейл.

Кловус знову поглянув на лист.

— Вона ніколи не погодиться на це.

Гейл знизав плечима.

— Та все ж емпра повинна прочитати цей лист сама. Чи ви вже вирішуєте за неї?

Міські охоронці пошепотілися між собою, і капітан вийшов уперед.

— Зараз ми супроводимо його до палацу. Це справа емпри. — Він простягнув руку, щоб узяти лист у жерця. — Ходімо з нами, капітане.

Кловус прибрав листа, швидко вирішуючи, що робити.

— Так, ми зараз же йдемо. Я негайно передам це емпрі. Візьміть із собою Утаука і слідуйте за мною.

Кловус рушив швидким кроком, а один із міських охоронців побіг уперед, щоб повідомити Ілуріс про їхній візит. Вони проминули скульптури ішаранських героїв, прикрашені кипучі фонтани та високий водяний годинник перед палацом. Він повів їх через арковий вхід і далі широким коридором до тронної зали, де на них чекала емпра.

Кловус скривився, побачивши Семі за столиком, заставленим розгорнутими книгами. Дівчина вивчала стовпчики математичних символів, використовуючи рахівницю, щоб пересувати кісточки туди-сюди. Камергер Нерев сидів поруч із нею, спостерігаючи, як вона виконує вправи з математики. Третій стілець, тепер порожній, був відсунутий від столу для навчання.

Емпра Ілуріс сиділа на високому троні, очікуючи їхньої появи. Коли вони ввійшли, її погляд ковзнув повз Кловуса і вона просяяла, побачивши Гейла Орра.

— Ви повернулися, торговий капітане. Передумали і станете шпигуном Ішари?

Гейл вклонився.

— Я споглядач, Ваша Високосте, і в мене є термінові новини для вас, хочете ви називати мене шпигуном чи ні. Я привіз запечатане повідомлення від конаґа Конндура, призначене лише для ваших очей. — Він зиркнув на Кловуса. — Проте, на жаль, ваш жрець вважає, що його очі важливіші за ваші.

Емпра спохмурніла.

— Що він таке каже, Кловусе?

Жрець вийшов уперед, простягнувши відкритий лист.

— Я мусив вас захистити, Ваша Високосте. Я хотів перевірити цей загадковий лист до того, як ви...

— Захистити мене? Ви боялися, що якщо я розгорну папірець, то звідти в мене полетять кинджали і влучать мені в саме серце? Ви, безумовно, зробили конаґа Конндура найжахливішим ворогом.

Семі здавлено захихотіла, сидячи за своїм столом.

Кловус відчув опік збентеження на щоках.

— Слова теж можуть бути небезпечними. — Він розгорнув лист, підняв його, щоб емпра побачила написане. — Конаґ розповідає байку про те, що стародавні Люті повернулися, щоб розбудити дракона і розпочати свої руйнівні війни. Він хоче, аби ми приєдналися до їхньої страшної війни і воювали на боці Співдружності. — Він засміявся.

— На боці людського роду, — виправив Гейл Орр.

Ілуріс на троні нахилилася вперед.

— Він розігрує мене? Думає, що я дурна?

Гейл втрутився:

— Ви повинні самі прочитати листа, Ваша Високосте. Конаґ попросив мене, як нейтральну сторону, доставити це повідомлення. — Він знизив голос. — Як ми щойно мали змогу переконатися в гавані, рибальські човни Остерри не надто успішно ходять вашими водами, тож добре, що це повідомлення доставили саме на кораблі Утауків.

Придворні почали перешіптуватися. Бійці Яструбиної варти в золотих обладунках, що стояли під стіною, не ворухнулися.

— Якщо він хвилюється з приводу того, як ми ставимося до незаконного проникнення ворожих кораблів у наші води, — мовила Ілуріс, — можливо, йому варто втримати свій флот від того, щоб топити наші судна. Конаґ Конндур не дав нам підстав вірити його намірам. Ми також чуємо, що в нього є табір з жорстокими порядками, де він тримає ішаранців як рабів, щоб вони виконували небезпечну роботу.

Гейл нахмурився.

— Табір для рабів? Я нічого про це не знаю, чесно, Ваша Високосте, а в мене дуже розгалужена інформаційна мережа. — Він повернувся до своєї головної думки. — Я можу, однак, говорити про Лютих з особистого досвіду. Те, що пише конаґ, — правда. Я згадував про них під час свого попереднього візиту сюди, і я бачив, як піщані Люті повертаються до Судерри. Я чув, як їхня королева говорила про нову велику війну. Ми обоє знаємо, що людський рід заледве пережив попередню війну.

— Однак ми таки вижили, — відказала на те Ілуріс. — І наш народ прийшов у цей новий світ, де ми сильні і де панує спокій. Я аж ніяк не хочу зв’язуватися з руйнівними війнами, Співдружністю, а тим паче з Лютими.

Гейл заговорив зловісним голосом.

— Що станеться, якщо Люті прокинуться і вб’ють дракона, а їхній бог повернеться, щоб створити наново весь світ? Ви думаєте, Ішара залишиться неушкодженою? Нас усіх буде знищено.

— Якщо ці дурні історії — правда, то наші божки захистять нас, — сказав Кловус.

Ілуріс проігнорувала його спалах гніву і сказала капітанові торговельного судна:

— Чого від мене хоче конаґ Конндур?

Кловус підняв листа й утрутився в розмову:

— Він стверджує, що вся людська раса повинна відкинути свої розбіжності, що ми повинні стати союзниками в цій великій битві. — Жрець форкнув, а тоді насмішкувато продовжив: — Ми повинні бути друзями. Він просить вас зустрітися з ним на нейтральній території. На острові Фулкор.

— Конаґ ставиться до цього вельми серйозно, Ваша Високосте, — додав Гейл. — Щоб показати вам свою щирість, він запропонував повернути Фулкор вам, якщо перемовини виявляться плідними. Ось скільки для нього важить мир.

Брови емпри зблизилися, і вона серйозно поглянула на Кловуса.

— Навіщо йому це робити, якщо це просто жарт, жерче?

— Тоді це, ймовірно, пастка.

Нетерпляче нахмурившись, вона простягла руку до листа, змушуючи жерця піднятися сходами. Він передав їй аркуш, який вона уважно прочитала. Семі залишила рахівницю і папери та підійшла до емпри, нахилившись, щоб прочитати лист через її плече. Замислившись на мить, Ілуріс звернулася до Гейла Орра.

— Ми повинні серйозно поставитися до цього.