Хребет Дракона

8

З гостроверхої вежі свого палацу емпра Ілуріс дивилася на кипучу діяльність у гавані Сереполя, столиці Ішари. У водах гавані курсували численні рибальські човни, торговельні кораблі та озброєні патрульні судна, але вона досі не побачила жодних ознак військового корабля, яким керував жрець Кловус.

Клятий дурень намагався розпочати війну!

Вона доручила своїм вірним охоронцям з Яструбиної варти повідомити її, щойно корабель негідника повернеться у води Ішари. Вона хотіла роздерти головного жерця на клапті за те, що він вчинив, але політика завадить їй це зробити. З огляду на полум’я, яке він роздмухував серед людей, цілком можливо, що Кловуса навіть вітатимуть удома як героя. Хоча її правління було відзначено десятиліттями миру, який вона вважала великим досягненням, деякі ішаранці дійсно хотіли війни, на противагу процвітанню, яке вона принесла цій землі.

Провокації Кловуса цілком можуть зруйнувати все, задля чого вона працювала. Ілуріс була емпрою Ішари, усіх тринадцяти округів, усіх жерців, усіх людей, але жерці контролювали божків, що давало їм більш пряму форму влади. На очах у всіх вони присягли на вірність престолу, але це не завадило Кловусу знайти виправдання для будь-чого, що він задумав вчинити. Хай йому грець!

Ілуріс не давала дозволу на цей провокаційний напад, але головний жрець усе одно це зробив, нібито на благо Ішари. Якщо він повернеться з перемогою, емпра не зможе публічно покарати його... і як правителька Ішари хіба може вона хотіти, щоб напад провалився? Становище в неї кепське, з якого боку не глянь.

Але настав час поставити цього честолюбця на місце, щоб применшити його злощасну перемогу. Це потрібно робити обережно, стиха... і теж для добра Ішари. Їй доведеться знайти несподівані ходи.

Поки вірні бійці Яструбиної варти охороняли її ззовні, в коридорі, Ілуріс міряла кроками свої покої у вежі. Їй було сорок сім років, вона мала попелясто-русяве волосся, досі гладеньке обличчя, незважаючи на десятиліття правління і трьох нікчемних чоловіків. Загартована та досвідчена, вона була гідним суперником Кловуса, який був на десять років молодший за неї.

З іншого високого вікна вона споглядала серце свого міста, її погляд був прикутий до храмового району, де величезний фундамент із напівзведеними стінами простягнувся на таку площу, що міг би охопити цілі райони міста. Перший поверх був розмічений і частково побудований, а у мріях було звести ще десять поверхів, якщо вона коли-небудь дозволить їм завершити будівництво. Але головний божок Сереполя вже був надзвичайно могутнім, і вона непокоїлася, як така концентрація влади може вплинути на цю сутність. Навіщо жерцям потрібно, щоб божок був таким сильним? Хіба вони взагалі були певні, що зможуть контролювати його, коли зведення храму буде завершено?

Маґніфіка була мрією жерців уже майже півстоліття. Починаючи з правління її батька, емпріра Дака, армії робітників зносили вулицю за вулицею і величезними кам’яними блоками викладали фундамент храму. З усієї країни кожен округ дарував матеріали, гроші, робочу силу. Навіть на початкових етапах храм вселяв трепет і гордість, а жерцям паморочилося в голові від власної важливості. Маґніфіка мала вмістити головного бога Сереполя, ішаранського божка, та зробити цю сутність наймогутнішою у світі.

Але, коли після смерті батька молода Ілуріс зайняла престол, вона була достатньо мудрою, аби розгледіти небезпеку та наслідки. Використовуючи війну зі Співдружністю як удавану причину, вона зупинила будівництво Маґніфіки, стримуючи честолюбні устремління жерців. Широкий фундамент і перший рівень напівзбудованих стін служив тимчасовим храмом для розміщення божка Сереполя. Величезні купи будівельних матеріалів, достатніх для зведення цілого міста, залишилися лежати в очікуванні на відновлення робіт.

Коли закінчилася війна зі Співдружністю, Кловусу було не більше семи років. Зведення Маґніфіки було призупинено більшу частину його життя. Він був служкою і мав справжню спорідненість із божками, що допомогло йому швидко піднятися всіма рангами. Як жрець, він міг контролювати певну магію, навіть якщо він, як правило, дозволяв божкам виконувати роботу за нього.

Сама Ілуріс не володіла помітною магією, незважаючи на те, що походила зі стародавнього і шанованого шляхетного роду. Якщо жерці коли-небудь вирішать відкрито виступити проти неї або, можливо, навіть спробують її вбити, вона не була впевнена, що виживе, тому їй довелося захищати себе по-своєму. Її охоронці з Яструбиної варти, яких вона звала своїми названими синами, віддали б життя задля її захисту, а крім того, сама вона відзначалася спритністю та здібностями до політичних маневрів.

Вона визирнула у високе вікно. Досі жодних ознак повернення військового корабля...

Як емира, вона дуже переймалася майбутнім Ішари. Попри три шлюби дітей у неї не було, і вже багато років вона не мала нового чоловіка, не вбачаючи причин одружуватися ще раз у своєму віці. Якщо вона помре без спадкоємця, жерці замінять її якоюсь наївною маріонеткою, яка дозволить їм добудувати храм Маґніфіки і надати надзвичайну владу їхнім божкам.

Ілуріс була сповнена рішучості не програти у цій боротьбі, бо почувалася відповідальною перед собою та своїм народом. Ішаранці не заслуговували отримати ще одного продажного правителя.

Вона підійшла до відкритого вікна башти і поглянула на двір, що виднівся запаморочливо далеко внизу. Поклавши руки на прогрітий сонцем камінь підвіконня, Ілуріс спостерігала за крихітними фігурками. Як же високо падати.

Це була та сама вежа, те саме вікно, з якого вона зіштовхнула свого батька, і саме так вона стала емпрою у віці сімнадцяти років...

Емпрір Дака був жорстоким і позбавленим любові чоловіком, який убив двох своїх дружин — не лезом меча або отрутою, а постійним емоційним насиллям. Ілуріс була дочкою другої дружини Дака, і, коли він звів у могилу свою дружину, його донька стала наступною мішенню.

Дружини подарували емпріру трьох дочок, дві з яких померли в ранньому дитинстві, Ілуріс же вижила лише тому, що її захищали та дбали про неї, щодня за нею спостерігали няні, слуги та охоронці — радше за власним бажанням, ніж за командою емпріра Даки. Лише згодом Ілуріс склала все докупи і зрозуміла, що слуги охороняли її через те, що знали, що інші дві дочки загинули не випадково. Хоча Дака змирився з тим, що Ілуріс була його спадкоємницею, він карав її просто за те, що вона не була чоловіком. Однак досить скоро він скористався нею саме тому, що вона була жінкою.

Коли у тринадцять років у неї почалися місячні, придворні радники повідомили емпріру, що Ілуріс досягла повної жіночої зрілості й могла вважатися придатною до шлюбного союзу. Проте сам Дака сприйняв ці новини по-іншому. Коли дружини померли, він почав прослизати до кімнати своєї дочки пізно вночі. Він замикав двері і брав її насильно, кажучи, що це є частиною її навчання бути емпрою.

Вона відбивалася, проте батько був сильніший не лише фізично, а й тому, що мав владу наказувати. Одного разу він привів своїх особистих охоронців, щоб її зв’язали, а тоді наказав їм стати свідками зґвалтування. Вона лежала, ридала і кричала, але вони нічого не зробили.

Коли Ілуріс пішла до жерців, благаючи, щоб вони змусили батька припинити, вони просто наполягали, що вона не може опиратися тому, чого бажають божки. Вона хотіла знати, чиїм «бажанням» це було насправді. Незважаючи на її благання, вони дали дозвіл емпріру Даку продовжувати домагатися її. Ілуріс ніколи не пробачила це жерцям.

Однієї ночі, коли Дака прийшов до неї п’яний, вона була готова. Вона сховала біля ліжка голку з наркотичною речовиною, і, коли батько ліг на неї, притискаючи своєю вагою та обдаючи гарячим диханням, вона пообіцяла собі, що це буде востаннє. Вона схопила сховану голку та проколола його плече. Він був настільки охоплений власними пристрастями, що навіть не помітив подряпини.

Речовина швидко подіяла, зробивши його млявим. Ілуріс заманила його до вікна гостроверхої вежі. Він стояв там, голий і спітнілий у слабкому світлі жаровні, і Ілуріс штовхнула його. Він випав з високого вікна і падав лише з тихим стогоном, поки не вдарився об бруківку.

Коли охоронці кинулися в кімнату, а за ними й приголомшені жерці, Ілуріс змогла викликати в себе сльози, зумівши приховати, що це були сльози радості.

— Він прийшов поцілувати мене перед сном, але, мабуть, випив занадто багато вина. Він втратив рівновагу. — Вона затамувала подих. — Така велика втрата для Ішари.

Таким чином, вона стала емпрою відразу після початку війни зі Співдружністю, яка закінчилася незабаром після цього. За роки свого правління Ілуріс привела Ішару до процвітання, незважаючи на затяжні конфлікти зі старим світом. Вона дбала про тринадцять округів, міста, людей, школи. Вона хотіла зробити Ішару кращим домом для людства, ніж понищений старий світ, який її люди давно покинули.

Але тепер, не запитуючи її благословення чи дозволу, дурень Кловус здійснив провокаційний напад, на який конаґ Конндур неодмінно дасть відповідь. Жрець узяв божка з храму в гавані Сереполя і вирушив з вірною — і обдуреною — командою під покровом ночі. Наступного ранку посильний жерця доставив послання, вже після того, як військовий корабель давно відплив, переконавшись, що вона за жодних обставин не зможе зупинити Кловуса.

Тепер Ілуріс потрібно було знайти інший спосіб показати свою силу і поставити верховного жерця на місце. Знову оглянувши гавань, вона не побачила жодної ознаки появи військового корабля. Це може зайняти не один день, і, навіть коли вітрила покажуться на видноколі, минуть години, перш ніж корабель дійде до порту, тому вона встигне обміркувати свої дії.

Найбільш дошкульне покарання, яке вона могла б призначити Кловусу, було б перерозподілити складені будівельні матеріали та інструменти з площі храму Маґніфіки. Вона посміхнулася. Упродовж останнього року жерці потай додавали будівельні матеріали, складаючи їх у величезні купи навколо розлогого фундаменту, і їх було достатньо, аби продовжити будівництво, коли вони вважатимуть, що час настав. Стільки ресурсів.

Ілуріс вирішила, що накаже забрати якомога більше із цих запасів в ім’я Ішари і використає кам’яні блоки та деревину, за які заплатили жерці, аби збудувати школи і навчати людей букв і цифр, відремонтувати дороги для забезпечення активнішої торгівлі між округами.

Так, саме так, і її земля й далі процвітатиме.

Її мрією було зберегти Ішару землею достатку. Вона робитиме те, що найкраще для її народу. Байдуже, чого хотів жрець Кловус, бо останнє, чого вона потребувала, — це повномасштабної війни зі Співдружністю.