Хребет Дракона

46

Коли процесія нарешті повернулася до Сереполя, Ілуріс глибоко й радісно зітхнула та поглянула у вікно своєї карети.

— Рідне місто — завжди найкрасивіше місце у світі.

— Ви не бачили деяких місць, у яких мені доводилося жити. — Семі їхала в кареті поруч із емпрою, всотуючи найменші дрібниці. Після того, як цю розбишаку помили та видали чистий одяг, Ілуріс запропонувала їй супроводжувати процесію до наступного округу, чим дуже стривожила Яструбину варту, Нерева та жерця Кловуса. Семі не мала ні родини, ні зв’язків, нічого, що тримало б її у Прірарі, й емпра вважала, що дівчина, з її незвичними та глибокими думками, — хороша компанія. Поки вони подорожували разом, допитливість юної дівчини не слабшала ні на мить.

Попереду процесії, що в’їжджала в Сереполь, каптані Вос прокладав шлях крізь натовпи людей, які зібралися подивитися на повернення емпри. Семі визирнула у відчинене вікно з іншого боку карети, захоплена столицею.

— Така велетенська будівля! Це палац?

Ілуріс засміялася.

— Це просто склад, дитино. Палац набагато більший.

Семі скептично глянула на неї, впевнена, що її дражнять.

— Правда?

— Емпра ніколи не стала би брехати.

— Ви навчали мене кращого, а не цього! — Розбишака захихотіла, а потім зацитувала: — Політика, правління, переговори — усе містить відтінки правди. Тільки люди, які моляться божкам у храмах, вірять в абсолютні відповіді на свої питання.

Ці слова зігріли серце Ілуріс.

— Ти слухала, це добре. Я збираюся включити тебе в число своїх радників. Твої міркування часто проникливіші, ніж їхні.

Дівчина відкинулася на спинку сидіння карети, яка їхала, погойдуючись.

— Це тому, що я жила справжнім життям, а не була обранкою долі.

Замість потріпаного лахміття Семі тепер була вбрана у гарну зелену блузу, вишиту золотом та сріблом і прикрашену коштовними кабошонами. Шалики огортали її шию та вкривали коротке каштанове волосся. Вона мала красивий, чистий вигляд і почувалася зовсім незручно.

— У житті обранки долі є багато переваг, — мовила Ілуріс. — Твій розум має свободу відкривати для себе прекрасні речі, якщо тобі не доводиться перейматися виловом щурів або втечею від злодіїв.

— Із цим я не сперечатимуся. — Дівчина махнула шовковим рукавом, смикнула коштовності, прикріплені до тканини. — Але я краще продала б ці дорогоцінні камені, ніж носила їх. Навіщо взагалі красуватися і так гарно виглядати?

Ілуріс усміхнулася.

— Дівчина твого віку має причини бути гарною.

— Ці причини не завжди вагомі.

Поки процесія проїжджала наступні округи, Ілуріс, сидячи в кареті, витратила багато годин на те, щоб викласти своїй новій підопічній історію Ішари, розповісти про жерців і божків кожного округу. Вона описала давній конфлікт зі Співдружністю та розказала про постійні набіги непокірних кланів Гетрренів з диких земель на південь від Тамбурдинського округу.

Усе це було одкровенням для розбишаки, яка виживала на вулицях, не маючи ніякої освіти, хіба що багато років тому якась добра бабуся навчила її літерам та як читати слова і вимовляти імена. Ілуріс звеліла камергеру Нереву допомагати Семі з читанням під час їхньої тривалої мандрівки.

Тепер дівчина спостерігала, як карета котиться повз Серепольські склади, кузні, лісопильні, великі печі, зведені на вулиці гончарів. Каменярі розбивали велетенські мармурові блоки на менші плити. Фермери їхали на запряжених мулами возах, навантажених мішками з зерном, кошиками свіжої зелені та яблук.

Один фермер проскочив повз Яструбину варту і торкнувся карети емпри. Голосно скрикнувши, вартові оголили мечі й оточили його, проте фермер не був убивцею. У вікно карети чоловік простягнув блідо-зелену диню.

— Для вас, Ваша Високосте. Ви ніколи не куштували солодшої! Це моя найкраща.

Ілуріс прийняла диню саме тоді, коли каптані Вос схопив чоловіка за руки, відтягуючи його від карети. Коли Семі побачила диню, її очі засяяли.

— Ці дині дуже смачні й рідкісні — якось я одну поцупила! Їх називають «Вечірня зоря». Він не хотів вас образити.

Погодившись із міркуваннями дівчини, Ілуріс гукнула до своїх відданих вартових:

— Відпустіть його і подякуйте. Але, якщо ця диня така дорога, ми маємо її купити. Дай йому золоту монету, Восе.

Каптані відступив, торкнувшись від несподіванки свого нагрудника.

— Золоту монету, Матір? За диню?

— За цю диню. Вона того варта.

Фермер просяяв і став кланятися. Виконуючи вказівку емпри, Вос дав чоловікові монету, і той, пританцьовуючи, пішов собі, маючи тепер історію, яку розповідатиме рідним і знайомим іще довгі роки.

Коли вартові перегрупувалися після порушення порядку, каптані підійшов до вікна карети.

— Матір, пробачте, що підпустив того чоловіка так близько. Він міг вас поранити.

Ілуріс стиснула губи.

— Каптані, дай мені свій кинджал, будь ласка.

Здивувавшись, Вос витягнув ніж.

— Щоб ви самі захищали себе? Ми ніколи б не дозволили вам опинитися в такій великій небезпеці! Ми б усі померли, перш ніж...

— Я попросила твій ніж, аби розрізати диню «Вечірня зоря». Мені цікаво, яка вона на смак.

Коли карета рушила далі, Ілуріс з дівчиною розстелили тканину на колінах, Семі розрізала тверду шкірку, і відкрилася соковита помаранчева серединка з дрібним чорним насінням. М’якоть була солодкою, мала мускусовий присмак й танула в роті. Семі відрізала шматок і для себе, не зважаючи на сік, який стікав на її гарний одяг.

— Смакота. — Ілуріс витерла солодкий сік із кутика рота. — Бачиш, люба дівчинко, ти теж можеш мене дечого навчити.

— Не стільки, як ви мене навчили, і я дуже вдячна. — Семі сказала це щиро.

— Коли ти ставиш запитання, то змушуєш мене сформулювати відповідь, а я, як емпра, повинна мати відповіді.

— Хіба не жерці стверджують, що мають відповіді? — Семі витерла рота рукавом сукні. — Вони ж тримають божків, аби нас усіх захищати?

— Жерці вважають, що мають відповіді. — Її голос став тихішим, а карета тим часом торохкотіла дорогою. — Насправді ніхто не має всіх відповідей.

Нарешті процесія рушила через осердя столиці. Жерці вийшли їм назустріч у своїх різнокольорових каптанах, Кловус їхав попереду, махаючи рукою, наче зараз головним був він. Коли вони проїжджали повз величезний фундамент храму Маґніфіка, Семі витріщилася, не вірячи, що він такого неймовірного розміру.

— То це тому Серепольський божок буде наймогутнішим божком у світі?

— Будівництву ще далеко до завершення. Наш божок уже могутній, але, коли цей храм буде добудований, він стане в тисячу разів сильнішим. Хто знає, що він зможе зробити з усією своєю силою?

Семі витріщилася на емпру.

— З таким захисником Ішара була б непереможною.

— А що, як божки мають власні устремління? — Ілуріс не стала згадувати про свій інший страх — що жерці можуть мати ще грандіозніші мрії.

Решта дня приїзду була зайнята парадами та святкуваннями, прийомами, вітанням радісних натовпів. Ілуріс усе витримала, посміхаючись своєму народові як улюблена емпра. Вражена побаченим, Семі згорнулася клубочком і заснула в кареті, перш ніж вони дісталися палацу. Коли розбишака прокинулася, то витріщилася на високі вежі, рифлені дахи, барвисту черепицю, вітражі. Семі висунула голову з карети.

— Не кажіть, що це теж склад.

Ілуріс засміялася.

— Ні, це справді палац. Як я вже сказала, немає нічого прекраснішого за дім.

Дівчина довго мовчала, а тоді тихо запитала:

— І тепер це буде і моїм домом?

— Допоки будеш гарно поводитися, — подражнила її Ілуріс. — Я триматиму тебе поблизу.

Того вечора Ілуріс попросила кухарів приготувати невелику вечерю, яку можна подати в її тихі покої у башті, але, звичайно ж, вони влаштували розкішний бенкет, більшу частину страв з якого доведеться викинути у смітник. Провівши деякий час в компанії Семі, емпра вирішила, що залишок їжі відтепер роздаватимуть жебракам.

Семі зняла одяг для подорожі й надягла зручне шовкове вбрання і капці. Вона сиділа на м’якому стільці за низьким столом, підігнувши ноги під себе, поки їла.

Ілуріс принесла реєстр камергера Нерева, у якому було перелічено для розгляду всі імена претендентів на наступництво. Багатьох з них уже було викреслено, про них суперечки більше не було.

— Поговорімо про ось цих.

Семі вже переглянула імена і пильно приглядалася до людей під час подорожі, як запропонувала Ілуріс.

— Тепер, коли ви багато чого мене навчили, я розумію, як важливо знайти справді найкращу людину, що стане вашим наступником. — Вона чмихнула. — Я завжди вважала, що емпра — це просто якась ошатна пані, яка влаштовує бенкети і паради, але насправді нічого не робить.

Тепер чмихнула Ілуріс.

— У мене більше роботи, ніж тобі здавалося!

— Коли моїм найбільшим клопотом було вкрасти яблуко, щоб чимось заповнити живіт, я не думала про тонкощі владування. — Вона перегорнула сторінку, проглянула численні імена та короткі описи кожного. — Я хочу вам допомогти. Ми маємо знайти потрібну людину.

Ілуріс була задоволена тим, що Семі стала читати достатньо добре, щоб могти розібрати каракулі Нерева. Деякі написані ним букви стрибали, інші — були криві, бо він писав на колінах, коли карета торохкотіла по дорогах.

П’ятнадцять років, подумала Ілуріс. Вона не набагато молодша за саму емпру, коли та посіла престол Ішари. Життя Семі було важким, це була щоденна боротьба, проте юна Ілуріс теж страждала від свого жорстокого батька. Вона розуміла, що навіть життя обранки долі не завжди було таким, яким здавалося.

— Я думала, ти хочеш стати наступною емпрою, — дражнила Ілуріс. — Чи не тому ти намагалася проникнути в мої покої у маєтку губернатора?

— Мрії хороші лише доти, доки залишаються мріями. Реальність не схожа на них, — визнала Семі. — Ніхто не прийме дівчисько з вулиці, яка не має ні благородної крові, ні досвіду. Я — ніхто. — Вона провела пальцем по списку імен, постукала по декількох із них. — Але якщо я можу допомогти, я допоможу. Я не бажаю собі ту відповідальність, яку ви несете.

Ілуріс відсунула свою наполовину з’їдену вечерю і нахилилася, щоб вони обидві могли проглядати імена. Змовницьким голосом емпра промовила:

— Той, хто понад усе прагне влади, не має стати тим, хто її отримає. У цьому сенсі ти випереджаєш претендентів із цього переліку.

Семі здивовано фиркнула і ще раз уважно проглянула імена.

— Мені подобаються ось ці кілька людей і ще один тут. — Вона перегортала сторінки, вказуючи на претендентів.

У Ілуріс виникла ідея.

— Тоді ось тобі завдання. Розглянь ці кандидатури і потім скажи, чому кожен із них — кращий вибір, ніж ти. Які навички вони мають, а ти ні?

— Ви серйозно?

— Цілком. Ці люди мають певні переваги, інакше Нерев не записував би їх. Отже, скажи, у чому їхня перевага. Порівняй їх. — Голос емпри став жорсткішим. — І скажи, чому вони кращі за тебе. Чого тобі бракує?

— Перелік буде довгим, — відказала Семі.

— Ми не поспішаємо. — Ілуріс почала цінувати винахідливість свого плану. Семі визначить переваги цих чоловіків і жінок та вкаже конкретні навички чи знання, яких їй самій бракує. Маючи такий список, Ілуріс визначить, на чому далі слід зосередити освіту Семі, щоб зробити її найкращою з можливих претендентів на посаду наступної емпри Ішари.