Хребет Дракона

16

Гейл Орр ішов вулицями Баннрії, і його веселий настрій був лише маскою, що приховувала його справжні думки. Це не був звичайний день. Піщані Люті залишили над містом тінь.

На Гейлі була бордова туніка, що спадала нижче стегон, вишита символом кола. Початок є кінцем є початком.

У стародавньому, огородженому стіною місті люди ремонтували вікна і дахи після пилової бурі. Конюхи доглядали за кіньми, колісники ремонтували вози, ковалі вибивали своїми молотками різкий металічний ритм. Крамарі торгувалися з фермерами за кращі ціни на зимові гарбузи, моркву та картоплю, які вони везли на ринок із родючого передгір’я. Гейл потеревенив з торговцями, скуштував випічку та смажені кукурудзяні галушки у продавців, які виставили прилавки на великому ринку.

За роки, відколи Адан забрав трон у непопулярних регентів і малотямущого юного короля Буллтона, настрої в місті поліпшилися, торгівля розрослася, і каравани Утауків проходили через місто все частіше. Сьогодні він хотів поговорити з ватажком каравану, який щойно прибув із рівнини.

Поні Утауків та їхні коні були прив’язані біля водойм, а люди влаштували табір на вулицях та на площі. Утауки могли собі дозволити кімнати в найкращих заїжджих дворах, але вважали за краще спати надворі, де почувалися вільно. Цей караван не затримається в стінах Баннрії надовго, тому Гейл хотів почути від них новини якомога швидше.

В’ючні тварини тягли зв’язки мішечків з солодкими родзинками, рулони бавовняної тканини з півдня, міхи волоських горіхів, бочки, наповнені сидром, мішки смаженого насіння. На головній базарній площі караван звів яскравий шовковий намет для господаря каравану та його родини. Діти плескалися у водоймах та фонтанах.

Замолоду Гейл очолював багато караванів і морських походів, а тепер, завдяки одруженню Пенди та майбутній появі онука чи онуки, він із задоволенням залишався в Баннрії. Кра, він ставав м’якосердим!

Він підійшов до зеленого намету Меліка, ватажка каравану, і відкинув полог, щоб привітатися з бородатим неквапливим господарем. Мелік був широкоплечим чоловіком, одруженим удруге, і був дуже задоволений своїм життям. Він жестом запросив гостя сісти на подушку поруч, запропонував міцний чай.

Гейл усівся та вдячно погодився випити чаю.

— Отже, у вас була чергова успішна мандрівка по суші?

Мелік намалював коло довкола серця.

— Будь-яка мандрівка є успішною, коли ми приїжджаємо з неушкодженими товарами.

Гейл із обережним інтересом запитав:

— Чи бачили ви щось цікаве, чим хочете поділитися зі мною, або чи є щось, чим я можу поділитися з вами? — Утауки мали складну і неперевершену інформаційну мережу, яка була недоступна для сторонніх.

— Так. — Мелік зробив великий ковток чаю. — Я чув, що й ви бачили дивні речі в Баннрії. Люті з минулого? То це правда?

— Кра, я сам їх бачив. — Гейл додав меду до чаю, ніби це могло послабити гіркоту його слів. — Сотня з них з’явилася відразу після пилової бурі. Хто знає, скільки їх ще в Печі?

— Занадто багато, — пробурмотів Мелік. — Ми бачили знаки в небі. Наші ска розлетілися широко і далеко, обстежуючи місцевість, і коли ми проглядаємо зображення із закріплених на їхніх комірцях діамантів, що ми їх називаємо «сльози матері», то нас охоплює тривога. У південно-західних горах ми бачили банди, які нишпорили повсюди і які ми не змогли розпізнати. Вони можуть бути розвідниками Лютих. — Він допив чай з гучним сьорбанням і налив собі другу чашку.

Гейл поклав обрубок зап’ястя на коліно, граючи в цю розмовну гру.

— Що ще ви бачили?

— Багато чого. У нас повсюди спостерігачі, які збирають зображення, записані ска. Я дам тобі повну копію всіх записів для Шелли дін Орр.

Гейл поставив порожню чашку на низький стіл.

— Поширюйте свої знання серед усіх племен, з якими стикаєтеся, хоча незабаром відбудеться наше велике зібрання. Я також маю повідомлення для тебе — ділися знаннями і з тобою поділяться.

Гейл передав йому документ, написаний кодовим письмом на їхній таємній мові, зі стислим викладом відомостей розвідки, зібраних з усієї Баннрії, включаючи інформацію, яку шляхетні родини та заможні купці вважали приватною. Мелік, зі свого боку, надав записаний мілким почерком набір карт і нотаток, списків місць та людей, з якими зустрівся караван, записи про можливості, які слід розглянути, попередження про певних неблагонадійних людей, а також жменьку діамантів «сльози матері» із зображеннями того, що побачили ска.

Покинувши намет, Гейл усміхнувся на позір, але відчув ще більшу тривогу, ніж досі. Коли він вже залишав це галасливе, рідне йому місце, до нього підбігла темношкіра дівчинка у брудному, не раз штопаному одязі.

— Міркуєш, чи не відправитися знову з караваном, батьку? Ти занадто довго пробув у цьому кам’яному місті. — Вона рухалася граційно, як кішка. — Тобі потрібно пам’ятати звичаї Утауків!

Гейл голосно засміявся, бо зрадів, побачивши цю дівчинку-сироту.

— Ґлік! Ти тепер подорожуєш із караваном Меліка?

Дівчинка глузливо зауважила:

— Тільки останні три дні. Каравани переповнені, галасливі, смердючі. Я йду своїм шляхом, тобі це відомо. До цього я майже цілий місяць провела сама.

— Ми хвилюємося за тебе, коли ти зовсім одна.

Вона зневажливо фиркнула.

— Я водночас і всередині кола, і поза колом. Я знайду своє місце. — Ґлік заплющила очі і намалювала коло довкруж серця. — Початок є кінцем є початком. А я десь посередині.

Серйозне обличчя Ґлік було вкрите брудом, а нерівно підстрижене темне волосся сплуталося в клубок, який нагадував пташине гніздо.

— Схоже, тобі не завадить поїсти, — мовив Гейл. — Повертайся до замку, і ми тебе погодуємо.

Ґлік пішла слідом, петляючи в різні боки, бо, здавалося, вважала прямі лінії занадто нудними.

— Тільки якщо мені не доведеться перед цим митися. Я — частина землі.

Гейл глянув, яка вона брудна і розпатлана.

— Схоже, що частину землі ти носиш на собі. Кухарі скаржитимуться, що в їжу падатиме бруд. Доведеться трохи помитися.

Ґлік було дванадцять чи тринадцять, наскільки він знав. Вона не була рідною дочкою Гейла — він її удочерив. Усі племена Утауків привітно ставилися до сирітки, яка то долучалася до громади Утауків, то покидала її, постійно чогось шукаючи. Більше, ніж майже всі інші Утауки, Ґлік була чутливою до кіл та знаків у природі, до віщих снів, які не завжди мали чітке пояснення.

Вони йшли разом широкою дорогою, на якій двоє чоловіків ремонтували зламане колесо на возі, а осторонь зі скорботним виглядом стояв віслюк. Яскраві стяги розвівалися на вітрі на верхівці даху пишно прикрашеного святилища пам’яті біля центру старого міста.

Згадавши лиховісне повідомлення, щойно отримане від Меліка, він запитав:

— Що ти там бачила сама? Земля говорила з тобою?

Він змахнув з її щоки пляму сухого бруду.

Ґлік часто мала видіння, а поверталася вона лише тоді, коли мала про що повідомити або коли дуже скучила за людським товариством, що траплялося не часто. Коли вона відповіла йому, на її обличчі промайнула тривога. Очі були червоні, ніби вона погано спала або довго плакала.

— Я бачила багато.

Гейл став серйозним.

— Розкажи, що саме.

— Я пішла в далекі південні гори і досліджувала край пустелі. Я провела два дні в каньйонах червоних скель, перш ніж у мене закінчилася вода і я мусила повертатися. Я навіть мигцем побачила Піч.

Він подумав про пилову бурю та піщаних Лютих, що з’явилися з пустища глибоко в пустелі.

— Краще ти, ніж я.

— На лісистих пагорбах поблизу пустелі деякі високі дерева укриті піском. Невеликі поселення — будинок фермера чи два, навіть крихітне селище — були поглинуті, наче їх ніколи й не існувало. — Вона зблиснула темними очима на Гейла. — Людей немає. Лише пилюка і більше нічого!

Гейл пробурмотів прокляття.

— Ти можеш показати мені зображення? «Сльоза матері» твого ска мала б записати їх. — Він раптом зрозумів, що не так. — Де Орі? У розвідці?

Дівчина стала схожою на квітку, що поникла від несподіваної посухи.

— Ні, він... його більше немає. Я втратила його в останній мандрівці. Він старів, але я думала, що наш сердечний зв’язок все ще міцний. — Горе охопило Ґлік. Тремтячою рукою вона намалювала ще одне коло по центру грудей. — Орі залишив мене, полетів геть і розірвав наш зв’язок. — Сльози бриніли в її почервонілих очах. Зламаним голосом вона прошепотіла: — Початок є кінцем є початком.

— Початок є кінцем є початком, — повторив Гейл, обіймаючи рукою її кістляві плечі. Він довго утримував її. — Розкажи, що сталося, якщо можеш.

Старі ска часто залишали своїх господарів і відлітали, щоб померти на самоті. Дівчинка подружилася з Орі вже після того, як птах-рептилія повністю виріс, Ґлік тоді було лише десять років, але вони були надзвичайно близькими одне одному, ближчими, ніж домашня тварина і господар.

Дівчинка глибоко вдихнула, набираючись сміливості перед розповіддю.

— Орі полетів у пилову бурю. Я бачила його просто як плямку високо в хмарах, і він потрапив у ці вітри. Я кричала, щоб він повертався. Я відчувала його страх, там було щось іще, як мені здалося Я не могла цього контролювати. Я потягла його до себе через наш сердечний зв’язок, але знала... я знала, що він вирішив покинути мене. — Її голос надломився.

— Я хотіла побігти за ним, але буря насувалася і на мене. Мені довелося тікати і сховатися за скупченням скель, я продовжувала кликати його, посилаючи свої думки. Але він не відповів. Годинами я слухала свист вітру, а потім мені наснилися пил, завивання бурі і крила... велетенські чорні крила. — Погляд дівчинки блукав десь далеко. — Я вижила і відкопала себе, але Орі так і не повернувся. Я втратила його думки. У мене всередині зараз порожня діра.

— Іноді утаукська удача нас покидає. — Гейл підняв обрубок своєї руки як доказ.

Хоча велика частина магії в цій землі була використана під час спустошливих давніх воєн, Утауки все ще могли притягувати свою дещо більшу удачу як тонку форму магії. Вони могли трохи збільшувати власні шанси на успіх, даючи їм незбагненний поштовх у потрібному напрямку — щоб риба скоріше помітила приманку в струмку, або щоб допомогти кинути кості так, аби випало потрібне їм число, або щоб відхилити стрілу супротивника настільки, щоб не зачепити життєво важливий орган.

Але удача Утаука була примхливою і ненадійною. Ще замолоду Гейл утратив ліву руку в бою на ножах. Або удача покинула його, або суперник мав більше удачі, ніж він. Поріз був глибоким, і його суперник оголосив перемогу, поки Гейл перев’язував зап’ястя, з якого юшила кров. Через кілька днів у рану потрапила інфекція й почалася гангрена, і зрештою він був змушений попросити бабусю відрубати йому руку.

Гейл торкнувся плеча Ґлік гладеньким кінцем обрубка руки.

— Ти знайдеш іншого ска, дитино. Деякі племена продають їх. Я можу попитати в караванах.

— Орі ніщо не замінить, — з відчаєм відказала Ґлік. — Він допомагав керувати моїми снами та не дозволяв нічним жахіттям бути такими страшними.

Вони піднялися до зовнішніх воріт замку, прикрашених стягами Судерри, і Пенда поспішила їм назустріч; її зелений ска сидів у неї на плечі. Коли Пенда побачила дівчинку-сироту, її лице засвітилося.

— Ґлік, ти повернулася!

Дівчинка вийшла вперед, аби торкнутися витягнутої лускатої морди Ксара.

— Я завжди повертаюся, сестро. — Вона потрясла головою і чмихнула. — Заміжня і вагітна! Ти ж не зреклася думки побачити весь світ, правда? Виходь і досліджуй його зі мною.

Ксар залопотів крилами, став клацати та гудіти, ніби повідомляючи, що це він хоче йти і досліджувати світ. Пенда торкнулася живота.

— Дні моїх подорожей поки що не закінчились.

Ґлік погладила пір’я птаха.

— Такий гарний ска.

Почувши комплімент, Ксар розпушив оперення, але лице Пенди спохмурніло.

Вона відчула, що щось не так.

— Де Орі?

— Загубився в пиловій бурі, — пояснив їй Гейл.

— Це була не просто буря, — сказала Ґлік. — Орі перервав наш зв’язок і покинув мене. Ми завжди поділяли видіння. Я не можу бути певна, але думаю, що він хотів захистити мене від чогось.

Пенда торкнулася скуйовдженого волосся названої сестри.

— Мені дуже шкода.

Ґлік незграбно змінила тему, блиснувши очима на Гейла.

— Я хочу їсти. Ти обіцяв.

— Спочатку тобі доведеться помитися, — сказала Пенда, змусивши дівчинку скривитися. — А поки ти їстимеш, мені потрібно наодинці поговорити з батьком.

Гейл подумав, чи не отримала вона ще одне дивне передчуття.

— Звичайно, моє серденько. Ходімо до моїх покоїв, там я зможу присісти і відпочити.

Пенда чмихнула.

— Відпочити? Хіба ти не той чоловік, що колись ішов без сну чотири доби, коли залицявся до моєї матері?

— Саме так розповідають. Аланна того вартувала.

Після того, як Ґлік побігла зі слугами, Гейл провів доньку до приватних покоїв. Навіть усередині замку він зробив свої кімнати відображенням минулого, завісивши кам’яні стіни та стелю запонами з тканини, повісивши курильниці з пахощами на ланцюгах, аби відчувати, наче живе всередині розкішного намету Утауків. Він приходив насолодитися приємним теплом каміна, сухими ковдрами й дахом над головою. Гейл не скучав за нескінченними подорожами караванів, зведенням палаток на відкритих пагорбах або перебуванням на відкритій палубі торгового корабля, проте продовжував долучатися до того, що робили племена, знав, що вони бачили і знали. Маючи зловісних передвісників, яких побачив його народ, мережа отримання важливих відомостей зараз здавалася важливішою, ніж будь-коли раніше.

Посадовивши свого ска на підставку біля дверей, Пенда присіла на його ліжко. Він добре знав свою дочку, відтак помітив зморшки хвилювання на її чолі, стурбованість в очах.

— Ну, моє серденько, що тобі потрібно від мене?

— Я дуже довго про це думала. — Вона потягнулася до кишені у складці спідниці і витягла медово-золоту грудочку бурштину, огорнуту золотим дротом. — Ти дав мені цю підвіску багато років тому. З усім, що тепер відбувається у світі, і пам’ятаючи про дитину, що зростає всередині мене, я вирішила, що настав час її використати.

Гейл пригадав день, коли дав їй обіцянку, день, коли вона стала жінкою. Він пояснив, що може очікуватися від неї як дочки відомого ватажка Утауків. Він зрощував у ній мрії, обіцяючи добру удачу і величну спадщину, але, коли вона простягла бурштинову підвіску, він не взяв її.

— Не поспішаймо, моє серденько. Я твій батько і завжди любитиму тебе. Але цим можна скористатися лише один раз.

— Один раз, так, і зараз саме цей момент. Я пообіцяла моєму Старфоллу.

Гейл все одно цього не хотів. Талісман був обіцянкою між батьком і дочкою, символом. Вона могла використати його, щоб попросити Гейла про будь-яку послугу за будь-яку ціну. Племена Утауків сприймали такі речі дуже серйозно.

— Я налаштована рішуче, — сказала вона.

— Ти завжди такою була. — Він погладив її брову цілою рукою. — Ти така вродлива, перевершила навіть свою матір. Адан Старфолл не мав шансів, коли ти вирішила, що він стане твоїм.

— Ти досі вважаєш, що це була лише частина плану, — сказала Пенда, чмихнувши.

— Це був план, що б ти про це не думала. Ми ж обговорили це детально: що ти знайдеш його, заманиш, спокусиш. Ти зробила те, про що я просив, моє серденько. Насправді ти зробила навіть більше, ніж я просив. Я ніколи не думав, що ти досягнеш такого успіху.

— Ти навчив мене не робити того, чого я не хочу. Це був мій вибір — одружитися з Аданом. Я кохаю його.

Прийнявши бурштинову підвіску від своєї доньки, він зітхнув, важко опустившись на подушки. Гейл поклав підвіску в долоню, перекочуючи туди-сюди.

— Як ти хочеш скористатися підвіскою?

— Це для мене і мого чоловіка. — Вона вагалася. — І всієї Судерри.

— Це, мабуть, серйозне бажання.

Вона схрестила руки на грудях.

— Так само, як я зараз є частиною цієї землі, одружена з її королем і належу до родоводу королів Судерри, так і мій чоловік, побравшись зі мною, є частиною племен Утауків. — Вона поглянула на нього з викликом. — Ти це заперечуєш?

— Я не можу сперечатися з твоєю логікою.

Пенда стала навколішки біля нього, як мила донька, яку він пам’ятав. Вона склала пальці над бурштиновою підвіскою в його руці, змушуючи його міцно тримати її.

— Якщо Люті повертаються, то секретів бути не може. Взагалі. Ми мусимо це зробити, батьку. — Її карі очі зустрілися з його, і вона ще сильніше притиснула бурштинову підвіску до його долоні. — Я хочу, щоб ти розповів моєму Старфоллу все.