Хребет Дракона

43

Вітер висвистував прекрасну музику за кришталевими вікнами палацу Лютих під акомпанемент вирування завірюхи. Слабке сіре сонячне проміння, що проникало крізь стіну хуртовини, освітлювало блискучу спальню королеви Онн.

Вона зосередилася на звукові власного дихання, легких дотиках плоті та проявах насолоди від чоловіка, що лежав під нею. Ці звуки були для неї приємними, збудливими. Захоплений у полон Хоробрий лежав на лискучих покривалах, і піт виблискував на його рожевій шкірі. Вона могла б заморозити кожну з цих крапель, перетворивши їх на крихітні крижані кристали, щоб його шкіра іскрилася. Їй подобалося, коли коханці іскрилися.

Ласіс заплющив очі, зціпивши зуби і стиснувши губи, коли боровся з нею, хоча, звичайно, йому нічого не вдалося. Його риси вказували на те, що у своєму родоводі він мав кров Лютих. Пращури Онн колись бавилися зі своїми людськими творіннями; деякі навіть дурили себе, називаючи їх коханцями. Для Онн ніякого кохання в цьому не було, сама лише цікавість.

Цей поки що не виправдовував очікувань. Вона осідлала його, рухаючи стегнами, і проти своєї волі він зарухався разом із нею.

— Так краще. — Онн провела довгим пальцем по його чолу.

Ласіс не розплющував очей, наче уявляв якусь іншу жінку. Його губи незадоволено скривилися. Вона погладила його по щоці і вздовж носа, випускаючи більше чарів, більше складних хімічних елементів й ароматів, що діяли на тваринну природу чоловіка. Хоробрий здригнувся, не в силі встояти.

Онн завжди вміла маніпулювати чоловіками, чи то Лютими, чи то людьми. Завдяки своїй вроді та первісній сексуальності їй рідко доводилося покладатися на магію. Проте Ласіс усіма способами чинив опір, відтоді як Рокк знайшов його, коли той ховався поблизу крижаної фортеці в Лейк Бакал. Полонений був напівкровкою, тому володів дещицею магії, тож їй стало цікаво, що він може робити з цією магією. Маг Ерес сказав, що чоловік бився вельми дивно, проте відважно.

У певному сенсі цей чоловік був настільки ж інтригуючим, як і маленький хлопчик, якого Рокк привіз із того примітивного людського містечка, проте, на відміну від дитини, Онн могла змусити Ласіса до послуги іншого штибу.

Реймер Хороброго був цікавим артефактом. Вона почула, як реймер дзенькнув по крижаній підлозі, коли змусила Ласіса скинути одяг. Полонений, нерухомий і злий, терпів, поки Онн ходила навколо його оголеного тіла, оглядаючи.

— Я очікувала більшого. — Вона потягнулася, щоб торкнутися Ласіса, випускаючи перші щупальця чарів. Онн побачила, як він затремтів, а потім мимоволі розслабився. — Але, думаю, ти можеш підійти. Подивимося, наскільки добре ти впораєшся.

— Я відмовляюся. Я присягнув на вірність Співдружності. Я не служу нікому, крім короля Колланана Молота. Я...

Нетерпляча Онн випустила на нього потік своєї магії. Хоробрий здригнувся, потім відвів плечі назад, опираючись, але нарешті зітхнув і здригнувся зовсім по-іншому.

— О, я не думаю, що ти відмовишся.

Онн підвела його до свого ліжка, пестячи та цілуючи. Ласіс діяв неначе механічно, з усіх сил намагаючись робити абсолютно протилежне тому, чого вона хотіла, але королева могла маніпулювати ним так само легко, як створювати фігури з криги. Королева грала на ньому, як на музичному інструменті, рухаючи ним швидше і повільніше, дозволяючи відпочивати — лише стільки, скільки треба, — перш ніж знову довести до шаленства.

Скиглення з іншого кінця кімнати відволікло її у кульмінаційний момент. Онн розчаровано озирнулася й побачила людське дитя, що сиділо в кутку, загорнуте в ковдру, яку вона йому дала. Хлопчик сказав, що його звати Бірч — хто називає дитину на честь дерева? — і що йому п’ять років, проте не міг більше нічого особливо повідомити. Він грався з невеликою дерев’яною фігуркою у формі тварини.

Зважаючи на те, як рідко Люті мали власних дітей, Онн тримала його при собі. Сама королева народила двох синів, яких було вбито у війнах тисячі років тому, і дочку Кору. Але вона втратила слід своєї дочки, цілком дорослої, здатної до виживання, адже Кору мала відмінний від Онн цикл заклинання сну, тому вони рідко спілкувалися.

Маленька дитина була зовсім іншою, хай навіть це був людський хлопчик. Вирішивши побавитися в материнство, Онн захотіла лишити маленького Вірча при собі, щоб формувати його життя, адже він був досить малим, а тому вельми піддатливим. Як несформована людина, хлопчик міг виявитися кориснішим, ніж мамула. Він сидів, де йому було сказано, і спостерігав, але не розумів побаченого, коли вона змусила Хороброго кохатися з собою.

Не звертаючи уваги на дитину, Онн повернулася до Ласіса, притиснула долоні до його оголених грудей, примусивши звернути на неї увагу. Проте Хоробрий проігнорував її й подивився в інший бік кімнати.

— Бірч! — вигукнув Ласіс здивовано. — Хлопчик вижив.

Онн подивилася на дитину, намагаючись помітити на блідому дитячому обличчі якусь спорідненість з чоловіком.

— Ти його знаєш?

Бірч відвернувся, притиснувши до себе дерев’яну фігурку, яку носив із собою, наче талісман.

— Це хлопчик, — промовив Ласіс крізь стиснуті зуби. — Нічого більше.

— Якщо ти знаєш його ім’я, то, безумовно, знаєш про нього більше. — Вона нахилилася ближче, вимагаючи його уваги. Він здавався їй на диво сильним.

— Ні. Це просто хлопчик.

До спальні без запрошення увійшов один із гладкошкірих мамул, щоб доставити повідомлення. Ще одна перерва роздратувала Онн, і вона гаркнула на тупе створіння:

— Чого тобі треба?

Маленький на зріст мамула нічого не відчував, тому не відчував і страху.

— Воєначальник Рокк незабаром відбуде у Лейк Бакал. Він бажає спокусити вас, перш ніж вирушить туди.

Обличчя королеви скривилося від невдоволення.

— Рокк завжди бажає спокусити мене. — Вона повернулася до Ласіса з вовчою посмішкою на вустах. Його злостива апатія починала їй набридати. — Нехай увійде. Зрештою він може мені знадобитися.

Мамула дивився на неї коров’ячими очима, а вона вигнула спину, повертаючи гладенькі холодні груди до нього. Мамули виявилися таким розчаруванням.

— Ти збираєшся дивитися на нас? Чи доставиш повідомлення, як я наказала?

Коли мамула застиг, ніби розмірковуючи над відповіддю, вона заверещала:

— Геть звідси!

Бірч спробував сховатися під ковдрою, але Онн уже було досить.

— Забери із собою дитину. Я пошлю за ним, якщо вважатиму, що він може бути корисним, проте зараз нехай живе в халупах мамулів. Дбайте про нього, інакше я дуже розгніваюся!

Якусь мить Бірч зневірено дивився на неї, потім скочив на ноги.

— Дякую, королево Онн! — Принаймні хтось навчив дитину манер.

Коли Бірч побіг до мамули, тягнучи свою ковдру, той здався розгубленим, потім вони удвох поспішили зі спальні Онн.

Королева Онн знала, що немає сенсу гніватися на неоковирних мамулів. Це все одно, що кричати на меблі. Деякі Люті навіть бавилися з мамулами як із сексуальними партнерами. Більшість цих істот були кастровані та нездатні ні до чого, проте деякі могли виконувати таку роль, особливо мамули жіночої статі. Від цієї думки по шкірі королеви побігли мурашки. Вона вже достатньо принизилася, поки спарювалася з цим нікчемним Хоробрим. Можливо, більш схильна до співпраці людина була б кращим кандидатом, хоч і була спокуса змусити цього чоловіка виконувати будь-які її забаганки.

Ласіс глипнув на неї. Королева низько нахилилася, дихаючи холодною парою просто йому в обличчя.

— Скажи, що ти не отримуєш задоволення.

Він до слова виконав її наказ.

— Я не отримую задоволення.

За часів первісних воєн Люті взяли приклад із Кура й створили людей, щоб ті їм служили. Представники нижчої раси, хоч і схожі на Лютих, були менш привабливими, слабшими і здебільшого не могли використовувати магію, що пронизувала землю. Люди виявилися успішним і наполегливим видом, і після пробудження від тривалого заклинання сну Онн із задоволенням дізналася, що ця раса вижила навіть після масового винищення.

Коли впродовж століть маги Лютих періодично пробуджувались, вони намагалися створити більше людей. Королева Онн заохочувала їхні зусилля, знаючи, що крижаним Лютим знадобиться хтось, хто виконуватиме брудну роботу й за необхідності умиратиме на полі бою. Однак процес цей виявився невтішним: після воєн магія в землі була занадто слабкою, а найкращими видами, яких змогли створити маги Лютих, стали прості мамули, слухняні, але не розумні. Цього було недостатньо.

Рокк увійшов до її спальні, вбраний у масивний чорний жилет, сіру накидку та щільні сині рейтузи.

— О, я бачу, ти вже зайнята, моя королево. Чи означає це, що ти не маєш часу або енергії для мене? — Він відкинув назад своє світле волосся.

Онн схилилася над Хоробрим і відчула гнів до впертого чоловіка.

— Ні, я закінчила з ним. Він дав усе, що міг.

Байдужий воїн задер підборіддя.

— І ти вже втомилася від людської дитини, яку я тобі привіз? Хочеш, аби я забрав хлопця із собою до фортеці Лейк Бакал? Мої робітники-мамули зможуть там за ним наглядати.

— Я подумаю про це, — мовила Онн. — Він може бути цінним як заручник. Цей Хоробрий обмовився, що хлопчик є кимсь важливим, проте нічого більше не каже.

Рокк зиркнув на Ласіса.

— Від нього багато клопоту. Я міг би закатувати його для тебе.

— У цьому немає потреби. Він був лише експериментом, причому невдалим. Я закінчила з ним. — Розмашистим жестом гострого, як бритва, сріблястого нігтя вона різонула по його оголеному горлу. Бризнула кров, і Ласіс почав смикатися, його голова відкинулася назад, а багряна рідина розпліскувалася по голому тілу Онн. Запах крові був сильним, вологим і віддавав металом.

Хоробрий кинувся вперед, намагаючись схопити її в останні миттєвості свого життя, проте вона штовхнула його на край ліжка, звідки він скотився на підлогу і перестав рухатися, кров зупинилася. Онн здивовано чмихнула. Його рана навіть не сильно кровоточила, за винятком першого струменя, а тепер він лежав холодний і нерухомий.

Вона повернулася до Рокка, коли той підійшов до ліжка, зголодніло дивлячись на неї.

Вона більше не зважала на мертвого Хороброго.

— Нехай мамули викинуть тіло на холод.

Рокк розстебнув темний жилет і скинув на підлогу накидку.

— Завжди радий, королево Онн.

— Буде тобі радість, якщо заслужиш. — Королева оглянула забризкані кров’ю простирадла, потім навмисно відкинулася на червону пляму.

Рокк налив собі келих срібного вина і повільно пив його, розглядаючи королеву.

— Протягом багатьох-багатьох років, коли я прокидався, а ти все ще була під заклинанням сну, я просто стояв і милувався твоїм тілом, моя королево. Це так сильно збуджувало мене, що доводилося знаходити іншу, яка б мене задовольнила, бо ти не була доступна.

— А коли я прокидалася від заклинання сну, я також мала безліч інших коханців, — відказала Онн. — Тобі потрібно було влаштувати все так, аби ми прокидалися одночасно.

— Тепер ми прокинулися разом і не спатимемо, допоки не розбудимо дракона, — сказав Рокк. — Поки світ не зникне і не буде створений наново.

Онн підкликала його до себе, і він витягнувся на ліжку так, щоб можна було торкатися одне одного, відчувати поколювання магії, коли кожен із них випускав чарівне заклинання, доводячи їх до екстазу, який вони обоє відчують.

— Виконуй свій обов’язок, воєначальнику Рокк, — сказала королева. — Задовольни мене.