Хребет Дракона

72

Посеред глибокої ночі роздалося зловісне гупання по закритих західних воротах у пісковикових стінах Баннрії.

Молодий солдат Зеенан вихором помчав верхи до замку і розбудив короля.

— Володарю, там Лютий вимагає зустрічі з вами! Той, що на ім’я Кво. — Зеенан чекав за дверима королівських покоїв, переступаючи з ноги на ногу. — Мені відкрити ворота і впустити його?

Адан одразу ж насторожився.

— Ні. Я вийду сам. Хочу почути, що він скаже. — Він відправив камердинера Гома приготувати коней у конюшні, а сам поспіхом одягався. Пенда зібралася ще швидше і вийшла зі своєї убиральні, зодягнена у вільну блузу, спідницю та чоботи. Ксар зіскочив зі своєї жердини і влаштувався в неї на плечі, ніби міг упоратися з будь-якою ситуацією, яка б не виникла.

За лічені хвилини вони були готові, тож сіли на коней і поскакали слідом за Зеенаном до високих воріт. Зелений ска летів попереду, наче розвідник.

Коли вони під’їхали до зовнішніх стін міста, звук гупання по воротах став схожим на грім, що лунає знову і знову.

— Думаю, він втрачає терпець, — мовив Зеенан. — Ми сказали йому, що приведемо вас так швидко, як це можливо.

Адан зупинив коня біля підніжжя стіни. Гупання було нерівномірним і могутнім, немов ворота хотіли взяти штурмом.

— Кров предків, що це таке?

Зеенан зблід, укрившись потом.

— Це потвора, що намагається знести ворота, Володарю.

Пролунав іще один гучний удар по дерев’яній брамі, і Пенда здригнулася.

— Він знесе ворота, якщо не впустимо. — Її ска кружляв у повітрі, видаючи свист і клацаючи, вимагаючи уваги, проте Пенда не звертала на нього уваги.

— Його погрози не зроблять мене привітнішим, — сказав Адан. — Погляньмо зверху воріт. — Він швидко зіскочив з сідла, передаючи Зеенану віжки. — Ми зможемо його гукнути.

Через кожні двадцять ударів серця або близько того лунав новий невблаганний удар у ворота — гучне бухання, яке супроводжувалося звуками хлюпання, і це було схоже на те, ніби якийсь велетень гатить у двері закривавленим кулаком. На вершечку кам’яних сходів над брамою двоє охоронців зі смолоскипами в руках зустріли короля та королеву.

— Це один з тих ящерів Лютих. Таранить і таранить, — пояснив охоронець. Обличчя його було сірим і вологим від поту. — Він себе вб’є.

Адан відчув холодок від того, що робив Кво, аби привернути увагу. Він пішов туди, звідки міг подивитися через пісковикову стіну на темний простір перед воротами. Король побачив мерехтіння, рух тіней з іншого боку воріт і почув іще один гучний удар.

Король гукнув у темряву.

— Я тут, Кво!

Він намагався стримати свій гнів і гаркнув на охоронців у башті:

— Киньте туди смолоскипи, щоб я бачив!

Охоронці познімали смолоскипи з підпірок і покидали їх вниз. Розрізнені озерця вогню освітили закриті ворота і дорогу, що вела на захід до передгір’я.

Адан вигукнув:

— Вам треба було просто зачекати. Я прийшов...

Звір-рептилія з великою головою та двома масивними лапами тупав уперед, набираючи швидкість, і бездумно врізався у дерев’яну браму. Це був великий ауґа, який весь цей час безглуздо гатив по воротах, стікаючи кров’ю. Із величезною силою, якою міг би розтрощити й найміцніші кістки, він ще раз вгатив по воротах, потім відкотився назад. Ауґа був живим тараном. Кілька дерев’яних балок уже розкололися і тріснули.

Істота хиталася, ледве в змозі втримувати рівновагу. Голова ауґа перетворилася на місиво, морда була розбита і закривавлена. Одне око було схоже на рідке желе. Застигши усього на мить, щоб відновити енергію, ауґа знову кинувся вперед і врізався у ворота.

— Припиніть! — закричав Адан. — Навіщо ви це робите?

З тіні внизу вийшла худорлява фігура, це був високий чоловік із золотою шкірою та довгим жовтим волоссям, прикрашеним блискучими підвісками. Кво підняв смолоскип, який лежав на землі, і тримав його в одній руці так, ніби той його чимось зацікавив. В іншій руці він тримав смертоносний спис.

— Королю Адане Старфолле! Ви нарешті відповіли на мій заклик, мовив він весело. — Людям потрібно багато часу, щоби відповісти на стукіт У двері.

Ауґа помчав уперед і ще раз врізався в браму, розбризкуючи кров, безпорадно скребучись об замкнені ворота.

— Зупиніться! — крикнув Адан, до горла в нього піднялася лють. — Я тут. Чого ви хочете?

— Чого хочу? Поговорити з тобою, Старфолле. — Кво розправив плечі й посміхнувся, глянувши на вершечок стіни. — Ти впустиш мене, щоб я міг передати повідомлення від королеви By? Чи мені слід дозволити своєму ауґові закінчити руйнування воріт? Так чи інакше, я зайду всередину.

Розуміючи, що брама незабаром не витримає, Адан відповів:

— Хоча година й пізня, ми вислухаємо, що нам хоче повідомити представник королеви By. Я спускаюся. Просто зачекайте, будь ласка. — Більш твердим голосом він додав: — Не так союзник вимагає прийняти його.

— Так, ваша культура дивна, — відказав на те Кво. — Хутчіш, у мене чудові новини. Я здійснив тривалу подорож і хочу якнайшвидше повернутися до пустелі. Цей холодний, вологий клімат мені не пасує. — Його показне тремтіння було, можливо, лише грою.

Адан не міг зрозуміти, був Лютий злостивим чи просто неуважним.

— Якщо поспішаєте додому, то не варто було вбивати свою верхову тварину, — пробурмотів він. Стривожена і бліда Пенда стиснула його руку. Коли вони поспішали сходами униз до воріт, вона сказала:

— Новини, які він приніс, хорошими бути не можуть.

— Не можуть, проте, якщо він наполягає на розмові зі мною, ми не можемо його зупинити. Думаю, він зробить щось іще гірше, якщо ми будемо йому опиратися.

Використовуючи шків і мотузку, дозорці підняли величезну поперечину, потім кривошип колеса, щоб вивести болти. Потовчені ворота повільно розчахнулися, відкриваючи погляду розкидані смолоскипи, що продовжували горіти на землі.

Одразу за воротами вмираючий ауґа похитувався, ледь тримаючись на ногах, — голова розбита, зуби вибиті, кров ллється з незліченних ран. Коли істота, поглянувши на відкриту браму, побачила, що її завдання нарешті виконано, вона купою плоті гримнулася на дорогу.

Кво рушив уперед, відкинувши смолоскип, який підняв із землі. Свій смертоносний спис він використовував як ціпок.

— Моя сестра посилає тобі запрошення, королю людей у Судеррі.

Замість того, щоб запросити Лютого в місто, Адан зробив крок крізь відкриті ворота. Він говорив обережно.

— Мені цікаво почути, що хоче сказати королева By. — Пенда пішла слідом, зайнявши своє місце поруч з ним.

Кво засміявся.

— Моя сестра говоритиме сама. Я привіз її слова з собою. — Він випростав пальці і махнув рукою на широку, добре проїжджену дорогу. Магія вирвалася назовні, пласка бруківка розкололася й оголила піщаний ґрунт під нею. Шматочки ґрунту, перемішуючись і кружляючи у вихорі, утворили суцільну масу, яка піднімалася і набувала форми. Отримуючи задоволення від своїх дій, Кво змахнув руками, закрутивши конструкцію у повітрі.

З піщаної хмари утворилося вражаюче видиво By — з її широко поставленими мигдалеподібними очима, гострим носом і вузьким підборіддям. Скульптура з піску повернулася і насправді поглянула на Адана та Пенду так, ніби бачила їх очима, зробленими з пилу.

Скреготливим, хвалькуватим голосом By промовила:

— Королю Адане Старфолле і королево Пендо Орр, мої друзі-люди, я маю чудову нагоду вам дещо запропонувати, адже ми знайшли дракона в пустелі! Мої Люті полюватимуть на нього і вб’ють, а ви двоє повинні приєднатися до нас як наші нові союзники. Ви побачите силу нашої магії, як і нашу бойову та мисливську майстерність. Жодна людина ніколи не виходила на полювання на дракона з Лютими. Це неймовірна честь. — Коли By засміялася, пил і пісок закружляли навколо її обличчя.

— Я відправлю за вами загін через п’ять днів, і він приведе вас до мене. Кво надасть решту інформації, яка вам знадобиться. — Щойно By це сказала, її обличчя перетворилося на пісок і бруд, розкидані купою серед розбитої бруківки.

Адан намагався перетравити її слова.

— Полювання на дракона? Оссус дійсно прокинувся?

Кво обійшов мертвого ауґа так, наче й зовсім його не бачив.

— Ні, це просто маленький дракон, але він все одно буде для нас викликом. — Лютий постукав по землі кінчиком свого спірального списа. — Це буде прекрасна подія, яку ви точно запам’ятаєте. Хіба не минули вже століття, відколи люди взагалі бачили дракона? Вони неймовірно рідкісні, але ми сподіваємося вбити їх усіх. — Його голос став серйозним, втративши показну жартівливість. — Таких запрошень ми просто так не робимо.

Адан зрозумів, що не може відмовитися від запрошення, так само, як не міг нехтувати грюкотом у ворота. Піщані Люті робитимуть усе, що схочуть, але він також бачив руйнування, спричинене крижаними Лютими в Лейк Бакал, і знав, якими могутніми були інші Люті. Він не хотів мати жодне із угруповань Лютих собі за ворогів. Він боявся, що вузьким і звивистим шляхом виживання може виявитися співпраця з королевою By. Менше з двох зол.

— Я піду, — сказав він.

— Ми підемо, — додала Пенда.

— Яку чудову історію ви зможете згодом розповідати своїй дитині, — сказав Кво, кинувши на Пенду швидкий погляд.

Вона намалювала коло в центрі грудей.

— Ми маємо багато казок, які можемо розповідати своїй дитині. — Ксар на її плечі розпростер крила і хитав головою, мовби наполягаючи, що він теж може боротися із драконом.

Кво кинув косий погляд на ска, а потім відійшов від міської брами, так і не виявивши наміру заходити до міста.

— Тоді мені час вирушати. Супровід піщаних Лютих буде у вас за п’ять днів. Будьте готові.

Пенда подивилася на мертвого ауґа, що лежав перед воротами. Слиз і кров скрапували з міцної деревини брами.

— Ви вбили свою їздову істоту. Як ви повернетеся додому?

Кво прибрав зневажливого вигляду.

— У мене є інші способи подорожувати. — Пилюка закрутилася навколо нього, з’являючись із повітря, наче сухий туман. Коли Лютий відступив за розкидані озерця полум’я смолоскипів, то рушив сягнистим кроком, а роздутий пил сховав його в ночі.