Нефритове місто

РОЗДІЛ 39
БІЛЯ СТЕРНА КОРАБЕЛЬНОЇ

Шае стояла перед величезним вікном у кутовому кабінеті Дожу та вдивлялася в міський краєвид, що розстелився перед нею. Від перебування в цій кімнаті її аж дрижаки хапали. Усе приміщення було просякнуте присутністю Дожу. Геть усе: від старого крісла, оббитого коричневою шкірою, що зберігало відбиток його тіла, чорнильної ручки зі слонової кістки на столі й аж до пакетика з горіхами бетелю в шухляді письмового столу, — нагадувало Шае, що це — царство старого, де він правив приблизно стільки ж, скільки вона живе на світі.

У Шае зводило живіт. Вона не пригадувала, щоб колись так сильно нервувалася, — навіть того першого дня в переповненій студентами-еспенцями аудиторії. Коли вона опустилась перед Хіло навколішки і присягнулася стати його Синоптикинею, то розуміла, наскільки це буде складно, але крізь дні чування біля труни та похорону її вели горе й почуття провини, тож лише зараз вона уповні усвідомила, наскільки неможливим здається те, що на неї чекає. Хай там які побоювання плекали члени клану, коли йшлося про Хіло-Стовпа, певно, в тому, чи впорається вона з роллю Синоптика, сумнівалися ще більше. Дожу був знаним ветераном війни та бізнесменом з багатолітнім досвідом, а вона — жінка двадцяти семи років, яка попередні два роки провела поза межами Кеконю й ніколи не обіймала у клані впливових посад. Якщо вона не зможе негайно завоювати повагу й запровадити ефективне управління конторою, інвестиції хутко розчиняться в повітрі, а Ліхтарники побіжать зграями, як щури з напівзатонулого корабля. Вона може програти боротьбу за майбутнє Безгірного клану значно швидше за будь-що, що ладен зробити чи не зробити її брат.

Курила Шае вкрай рідко — хіба що на світських раутах, та зараз вона підпалила сигарету, аби вгамувати нерви. Найбільше вона потребувала публічної підтримки тих двох людей, яких Лань розглядав як логічних потенційних наступників Дожу: Вуня Папідоньви та Хамі Тумашоня. Кланові слід побачити, що за її спиною стоять ці варті довіри чоловіки. Вунь прийде з хвилини на хвилину. Шае й далі стояла біля вікна й не озирнулася, навіть коли Чуття підказало їй, що аура Вуня вийшла з ліфта в супроводі Майка Тажа.

Таж постукав у двері, прочинив їх і промовив офіційним тоном:

— Каул-дзень, я привів Вуня Папі, як ви й просили.

Шае відчула, як її кольнула вдячність до братового помічника — Хіло явно дуже добре його проінструктував. Вона згаяла трохи часу, гасячи сигарету, й розвернулася:

— Дякую, Таже, — промовила Шае.

Кулак звів руки на знак пошани й пішов, надійно зачинивши за собою двері й залишивши Вуня стояти в кабінеті.

— Вуню-дзень, — сказала Шае, огинаючи письмовий стіл і показуючи колишньому Стовповому на страшкувату темно-зелену канапу, що стояла в приймальній зоні кабінету.

Вунь, не кажучи ні слова, всівся. Шае невимушено налила у дві склянки води з глека, що стояв на бічному столику, й поставила одну з них на журнальний столик перед Вунем. Коли він узяв склянку, Шае помітила, що його рука ледь чутно тремтіла Вона опустилася в крісло навпроти нього.

— Мій брат розповідав про вас багато хорошого, — сказала вона. — Він довіряв вам і вважав добрим другом, давнім другом ще з часів навчання в академії.

Вунь не відповів, але цієї ж миті Шае ясно прочитала з його обличчя всю глибину його горя та сорому, а ще — передбачуваний страх за своє життя. Вунь підвів Ланя. Він не знав, що його Стовп подався геть тієї доленосної ночі, не був поруч, щоб захистити його, і навіть не подбав про те, щоб Стовпа обов’язково супроводжували охоронці. Коли цього ранку Майк Таж наказав Вуневі сідати до автівки, впродовж наступних двадцяти хвилин цей чоловік цілком міг вважати, що Каул Хіло наказав відправити його в заслання або ж стратити.

І коли замість того, щоб стояти навколішках на узбіччі лісової дороги, він раптом опинився в кабінеті Синоптика, Вунь явно розгубився, та щойно випив склянку води, яку йому налила Шае, уже достатньо оговтався, аби підвести погляд, в якому нуртувала сповнена презирства до самого себе надія.

— Каул-дзень, я не заслуговую жити далі.

— Лань обов’язково вас пробачив би, — м’яко сказала Шае. Те, як на нього вплинули її слова, вона відчула й за мимовільним спалахом емоцій у його аурі, й за виразом обличчя. І повела далі тихим, але твердим тоном: — Якщо клан хоче виграти цю війну й помститися за Ланя, ми не можемо дозволити собі марнувати людей. Ні я, ні Хіло не здатні заступити Ланя — ми це розуміємо. Разом ми ще маємо шанс, але ж ви були його Стовповим. Ви добре його знали, а на бізнесових та політичних справах клану знаєтеся краще за нас обох. Проступки мусять мати наслідки — це правда, але є й інші способи їх спокутувати.

Обличчя Вуня спалахнуло від сорому через відчуту полегшу.

— Каул-дзень, що ви хочете, щоб я зробив? — спитав він пошепки, і Шае зрозуміла, що правильно розіграла карти.

Тепер Вунь вважав, що Шае порятувала його від Хілової розплати заради якоїсь шляхетної мети, яку міг би підтримати Лань.

— Я знаю, що Лань готував вас до більш відповідальної ролі у клані; можливо, йшлося про те, що ви стали би його Синоптиком після відставки Дожу. Хіло прикликав мене, але самотужки я цього не подужаю. Допоможіть мені керувати конторою Синоптика, обійміть посаду мого виконавчого помічника. Про цей термін я дізналася в Еспенії — йдеться про посаду, яка перегукується з роллю Стовпового, але передбачає більшу видимість і право ухвалювати більше важливих рішень. Хіло поставиться до цього з розумінням. Станьте моєю правицею, як ви були правою рукою мого брата. Ви погодитесь, Вуню-дзень?

Очі Вуня налилися сльозами, і він кивнув, похнюпивши голову.

— Так. Лань-дзень хотів би, щоб я так вчинив, — сказав він просто.

— Добре, — промовила Шае, відчуваючи полегшення від того, що перша розмова минула за планом. — У нас багато роботи, але почнімо завтра. А сьогодні повертайтеся додому, проте подумайте про ті кроки, які нам слід зробити, аби захистити наші ділові проєкти. Але перед тим, як ви підете… Як гадаєте, кого слід призначити Найстаршим Таланником?

Вунь замислився, а тоді промовив:

— Хамі Тумашоня.

Шае вдала, наче розмірковує над цим, і кивнула. Навіть якби Вунь назвав інше ім’я, показати, що вона вже дослуховується до його порад, було правильним вчинком. А втім, вона зраділа, що він назвав ім’я Хамі.

Коли Вунь пішов, Шае вихилила рештки своєї води і сперлася головою об спинку крісла, готуючись до другої розмови, — вона очікувала, що ця пройде важче. Двері прочинилися, й до кімнати невпевнено зазирнула жінка, яка справляла враження однолітки Аньденя.

— Каул-дзень, — несміливо промовила вона високим дівчачим голосочком, — вам потрібна допомога?

Крізь напівпрочинені двері Шае чула звичний гомін стишених розмов у коридорах та передзвін телефонів. Формально Фінансовий квартал не був нейтральною зоною, але розміщені у хмарочосах на Корабельній вулиці банки та штаб-квартири компаній, що постачали професійні послуги, з куди меншою ймовірністю захоплювали б та тримали під контролем за допомогою холодної зброї. Представники кланів, що працювали тут: юристи, бухгалтери та інші Таланники з подібною освітою, — провадили війни в цілковито інший за Кулаків та Пальців спосіб, тому справи тривали, як звично, навіть коли по той бік шосе точилася жорстока битва.

— Так, — сказала Шае, роздивляючись дівчину й занотовуючи собі на майбутнє: знайти бідолашці нову посаду, щоб вона не мусила отак вдягатися, а заразом не нагадувала Шае про нахили дядечка Дожу. — Зателефонуйте до завгоспа, Я хочу, щоб увесь кабінет вичистили й замінили меблі. А, і скеруйте до мене Хамі Тумашоня, коли він прийде.

Вона якраз сиділа за широчезним столом Дожу й переглядала папери в теці «Вхідні», коли у двері постукав Хамі, зайшов та прохолодно привітав її традиційним жестом.

— Ви мене кликали, — чоловік промовив це підкреслено нейтрально, але очі скептично примружив.

Шае відклала документ, який вона вивчала.

— Проходьте, Хамі-дзень, — сказала вона, вказуючи на стілець перед столом.

Щойно він сів, вона запропонувала йому сигарету — той відмовився. Хамі був різкуватим чоловіком приблизно років сорока. Раніше він був шанованим Кулаком, та рілейбольна травма залишила по собі невиправну кульгавість і розвернула його кар’єрний шлях у бік корпоративного права. Нефриту він носив більше за звичного працівника на Корабельній вулиці, і в його аурі вчувалися твердість і гордість.

Хіло запевнив Шае, що Хамі відданий клану і йому можна довіряти. Та не виключено, що на братову оцінку вплинули суперечки Хамі з Дожу впродовж останніх років, що загальмувало його кар’єру. Шае підозрювала, що саме Хамі зіграв ключову роль, допомагаючи Хіло знайти докази зради Дожу. А втім, вона не тішила себе сподіваннями, наче цьому чоловікові кортітиме підпорядковуватися жінці, молодшій за нього на десяток років, хай навіть вона належить до родини Каул.

Шае схопила бика за роги:

— Я опинилася в непростому становищі, і Стовп сказав, що ви — саме та людина, з якою мені слід поговорити, бо ви завжди відповідаєте відверто, навіть коли це шкодить вам самому. Треба зауважити, як на юриста — це дивна риса.

Шае помітила, що очі Хамі розплющились трохи ширше. Вона таки привернула його увагу. Може, він і був чесною й відвертою людиною, але також знав, що не варто поспішати з висновками і, схоже, був готовий застосувати цей принцип просто зараз, чекаючи, що ще вона скаже.

Шае відкинулась на пухку спинку крісла Дожу й заговорила так, наче дуже неохоче звіряється Таланникові в сумнівах.

— Хамі-дзень, я не чекала, що опинюся в цьому кабінеті, — принаймні не раніше, ніж за п’ятнадцять років. Я щойно повернулася з навчання в Еспенії. Передбачалося, що я керуватиму деякими компаніями з кланової власності, аби набути досвіду управління. То мала бути якась проста й надійна справа з перспективами розвитку — може, пов’язана з нерухомістю чи туризмом. А тим часом я жила б своїм життям, подорожувала б, можливо, зустріла б когось і вийшла заміж. Я ж наймолодша в родині Каул, тож дідусь давав мені більше свободи.

— А тепер ви стали Синоптикинею, — Хамі констатував очевидне, але те, як куточки його рота смикнулися вгору, виказувало, що йому це здається іронічним і трохи розважає.

— А тепер я стала Синоптикинею, — тон Шае посуворішав, і вона знала, що Чуття викаже Хамі неприховані досаду й роздратування, які потріскували в її аурі. — Зрада, вбивство та війна мають схильність руйнувати твої життєві плани.

Вона відчула сторожкість цього чоловіка. Либонь, досвідчений Таланник очікував, що вона виявиться дівчиськом зі впливової родини, яке бавитиметься в начальницю, людиною, під яку він зможе підкопатись чи якою зможе маніпулювати, щойно вона почне командувати ним з нестерпною й невиправданою самовпевненістю. Але тепер він уже не був у цьому настільки певен.

— Якби я знала, що це послужить на користь клану, — промовила Шае, — то попросила би Стовпа призначити на цю посаду когось іншого. Але мій брат — людина не дурна. Він розуміє, наскільки високо Зеленокості цінують родовід. Коли точиться війна, ще одна людина з родини Каул серед керівництва клану нагадуватиме всім про Світоча та перемоги минулих часів, і саме це даватиме усім певність, що клан зберігає свою міць — що Кеконь зберігає свою міць. Коли проти клану йдуть війною, мої власні бажання не мають жодної ваги.

— Чому ви мене сюди покликали? — з натяком на нетерпіння спитав Хамі.

Шае вичікувально глянула на нього:

— Бо мені треба, щоб ви сказали правду. Наскільки це складно? Що я мушу зробити просто зараз, аби забезпечити впевненість наших працівників та Ліхтарників у тому, що все не розвалиться й «горяни» не зметуть нас, щоби потім поглинути? Бо якщо я схиблю — Безгірному клану настане кінець.

Хамі зміряв її поглядом, в якому вона відчула проблиск поваги. Шае нагадала йому: вона є і, власне, завжди була майбутньою Синоптикинею — пройшла вишкіл під керівництвом Дожу, здобула освіту в одному з найкращих університетів Еспенії, ще й улюблениця Світоча, просто опинилася на посаді раніше, ніж на це розраховували. А тепер вона цілком щиро говорить із ним про виклики й завоювання довіри, що чекають на неї. Вона була доста тямущою, щоб одразу спитати в нього поради, — і це йому мимоволі полестило. Шае чекала на його реакцію.

Минуло трохи часу, й Хамі відкашлявся та грубувато промовив:

— Вам знадобляться довірені Таланники з досвідом, ті, що справді підтримують хороші стосунки з Ліхтарниками. І слід якомога швидше організувати збори працівників. Якщо ви плануєте серйозні кадрові зміни — здійснюйте їх швидко, доки триває цей бонусний час, коли люди відволіклись і чекають, як саме точитиметься війна на вулицях.

Шае кивнула, погоджуючись:

— Я дійсно планую деякі зміни. Я вже достатньо довідалася, щоб розуміти: певні вчинки Дожу послабили клан. Він брав на себе забагато рішень стосовно інвестицій, ми поводились надто обережно й лише чекали, доки до нас прийдуть Ліхтарники, а не шукали можливостей. І це послабило наші позиції проти «горян», — вона знала, що Хамі дотримується такої самої точки зору, але тепер їй треба було вести бесіду дуже обережно, не перетискаючи, аби не створити враження, що вона хоче скористатися з його невдоволення. — Скажіть, скільки, на вашу думку, в конторі відданих Дожу людей, які можуть завдати клопоту, якщо лишатимуться на своїх посадах?

— Менше, ніж вам може здатися, — відповів Хамі, і за блиском в його очах Шае зрозуміла, що натиснула на кнопку їхньої спільної нелюбові до Юня Дожупоня якраз із такою силою, як і слід було. — Останнім часом Юнь-дзень не був тут дуже популярною людиною, багато хто вважав, що йому варто було піти на пенсію років п’ять тому. Більшість його найпослідовніших прихильників уже в такому віці, що їх можна легко відправити на пенсію зі щедрими виплатами від клану. Міцнішу підтримку ми знайдемо в тих відділах, які він недофінансовував чи тримав у чорному тілі, — Таланники бачили, як хороші бізнесові проєкти переходили до «горян». Вони радо вітатимуть зміни.

Шае звернула увагу на той підбадьорливий факт, що в Хамі прохопилось слово «ми», і прямо спитала:

— Хто був основним кандидатом на посаду Синоптика перед тим, як убили Ланя-дзень і Стовп призначив мене?

Щелепа Хамі напружилась, але чесність перемогла:

— Вунь Папідоньва.

— Стовповий мого брата, — задумливо промовила Шае, наче вона вперше подумала про Вуня. — Хороша людина, у клані його поважають, хоча й він, може, занадто статечний. Я призначу його своїм виконавчим помічником, — нехай обидва чоловіки вважатимуть, що вона дослухалась до їхніх порад, призначаючи їх на посади. — А нинішній Найстарший Таланник, Падо Сорето, — відданий прихильник Дожу?

— Так. Він обіймає цю посаду вже дванадцять років.

— Його звільнено, — оголосила Шае. — Тепер ви — Найстарший Таланник, Хамі-дзень. Якщо, звісно, готові прийняти такий виклик — керувати кланом у настільки складні часи і з такою ж прозорливістю, яку ви продемонстрували мені сьогодні.

Несподіване підвищення Хамі, схоже, не здивувало, але він повагався. Шае очікувала на його відповідь, не виказуючи занепокоєння. Вона побоювалась, що Хамі відмовиться: не з клану піде, ясна річ (для Зеленокостого такого рангу це практично немислимо), але він запевно міг пошукати собі заняття за стінами контори Синоптика — очолити котрийсь із кланових ділових проєктів чи піти на роботу до когось із найповажніших Ліхтарників. Може, він і втратив би від цього у статусі, але грошей зміг би заробити більше. Його звільнення могло б запустити ланцюгову реакцію масової втечі. І все ж карти свої вона розіграла непогано — Хамі ще мить подумав і промовив:

— Це буде честю для мене, Каул-дзень.

— Це для мене честь, — сказала вона й подарувала йому першу за весь свій день усмішку. — Як ви вже підказали, ми мусимо діяти швидко і зробити оголошення перед усім старшим персоналом уже завтра. Чи зможемо ми поговорити сьогодні ще раз — по обіді? Нам слід підготувати стратегію для цього зібрання.

Хамі кивнув та підвівся. Коли він увійшов до кімнати, його явно обтяжували сумніви, але тепер їх заступила дещо спантеличена готовність взятися до роботи.

— Ми підготуємося, — прощаючись, він уклонився їй нижче, ніж коли вітався, а тоді вийшов з кабінету.

Шае заплющила очі й повільно видихнула. Двох здолала, попереду — ще кілька тисяч.

По обіді наступного дня, поки робітники здіймали гармидер в її кабінеті, виносячи стіл та стільці Дожу й заносячи нові меблі, Шае увійшла до видовженої нарадчої кімнати, що повнилась старшими Таланниками з контори Синоптика. Вона зробила макіяж, що додав їй років, та зібрала волосся в тугий вузол на потилиці. Вдягнулася у темно-синій костюм зі спідницею дуже консервативного крою; виріз білої блузки не приховував двох намист-чокерів з нефритом, а нефритові браслети вільно ковзали на зап’ястках. Далеко не всі Таланники носили нефрит, а ті, що носили, зазвичай мали його менше за кланових бійців, та наполеглива демонстрація своєї «зеленості» будь-де в Кеконі забезпечувала повагу та високий статус, і горішній поверх хмарочоса на Корабельній — не виняток.

Шае побачила, як на неї витріщається купа людей. Більшість серед них складали чоловіки, до того ж усі були старші за неї. Праворуч від неї сидів Вунь, ліворуч — Хамі. Шае упевнено вперлася долонями в поліроване дерево стола.

— Я хотіла би почати цю розмову з того, як мені радісно й захопливо тут бути, та це буде брехнею. Я тут, бо мого брата, нехай признають його боги, вбили. — У приміщенні запала незручна тиша. — Наші території захоплюють, наші внески крадуть, наші фірми атакують. Князівська Рада оголосила аудит, який доведе, що нас позбавили чималої частки нефриту. Усі ми — люди освічені. Ми працюємо в кабінетах, здійснюємо телефонні дзвінки та підводимо баланс в облікових книгах. Та врешті-решт усі ми — члени клану.

Над столом панувала тиша, хоча кілька людей і кивнули.

— Юнь Дожупонь довгий час віддано служив Світочу. І це викликає в мене велику повагу. Та правда в тому, що ми почали відставати й це перетворило нас на здобич для наших ворогів. Щоби Безгірний клан вижив, мусимо знову зробити його сильним, сильнішим, ніж уявляв його собі мій дідусь, бо війна з «горянами» загрожує не лише нашому клану, а й усій країні, — Шае кивнула на вікно, крізь яке можна було побачити все місто. — Клани контролюють кеконську економіку. Якщо Ліхтарники, Князівська Рада, еспенці чи широкий загал засумніваються у виживанні Безгірного клану, вони сумніватимуться й у стабільному майбутньому всієї держави. Два з половиною десятиліття стрімкого розвитку можуть зійти нанівець. І ми не маємо дозволити, щоб таке сталося. Саме тому я прошу вас про відданість так само, як Ріг просить своїх Кулаків служити йому власною кров’ю.

Шае почергово глянула на Вуня та Хамі.

— Ці двоє чоловіків, яких вам не треба представляти, запропонували мені таку відданість. Мати на своєму боці людей з їхнім досвідом та вірністю — велика перевага. Вунь — моя права рука, він буде Тінню Синоптика. Хамі стане Найстаршим Таланником, і він уже дуже успішно діє. Він має коротко розповісти про те, що очікує на нас попереду.

— Упродовж наступних двох тижнів ми оцінимо роботу всього старшого персоналу, — сказав Хамі. — Почасти йтиметься про детальне вивчення попередніх дій службовців контори Синоптика. За кілька тижнів чи місяців ми зробимо деякі кадрові перестановки, а також звернемося до Ліхтарників, шукаючи нових кандидатів у Таланники. Якщо ви вважаєте, що не зможете працювати далі за нових обставин, клан прийме вашу відставку і забезпечить вам компенсацію на знак вдячності за вашу службу. Визначитися вам треба до кінця робочого дня.

Шае відчула, що дехто за цим столом пашів розгубленістю та роздратуванням, але, як Хамі й припустив, усе виявилося краще, ніж можна було очікувати. Люди звикли поважати Стовпового та Хамі (або бодай не кидати їм прямого виклику), і багато хто підтримував їхню попередню критику дій Дожу. Тож тепер притаманна радше Кулакові наполегливість вдало привернула увагу до Таланникових слів. По тому, як Шае підтримали двоє найшановніших представників цієї фракції клану, вона відчула, що стриманість, з якою до неї ставились Таланники, трохи похитнулася. Принаймні, коли Хамі та Вунь окреслили найближчі плани Шае, прямої незгоди ніхто не висловив.

Під кінець робочого дня Шае плюхнулась у жорстке нове крісло у своєму розкуроченому кабінеті, де пахло новою оббивкою та шпалерами. Темні шкіряні меблі з пухкими подушками та важкі штори з френзлями, що належали її попереднику, заступили неглибокі м’які диванчики, відкриті полиці для книжок і круглясті мідні люстри — деякі речі ще досі не знайшли свого місця й не позбулися пластикових обгорток. Чи не всі працівники розійшлися по домівках, і в будівлі запала майже цілковита тиша.

Почувалася Шае так, наче здійснила невеличке диво. Вона не руйнувала контори Синоптика за перші ж дві доби. Поголос про її перші успіхи розійдеться поміж Ліхтарників, і вони поставляться до її дій з певною довірою. На якийсь час. А на більше вона й не розраховувала.

Задзеленчав телефон, що примостився на підлозі. Шае взяла слухавку й відповіла на дзвінок. Схвильований чоловічий голос по той бік лінії вимогливо покликав Юня Дожупоня.

— Боюся, ви не зможете з ним поговорити, — сказала Шае.

— Ой, та облиште, — різко промовив співрозмовник. — Скажіть, що йому телефонує міністр туризму з Князівської Ради. Я щойно повернувся до країни з тритижневої поїздки й побачив, що все місто перетворилося на бойовище Зеленокостих! Ви в курсі, що про це вже в іноземних новинах розповідають? В інших країнах радять не відвідувати Кеконь. Божевілля якесь. Де Юнь-дзень? Мені треба з ним поговорити.

— Проблеми зі здоров’ям змушують Юня Дожупоня лишатися вдома — на жаль, вони прискорили його відставку, — сказала Шае; саме так вони з Хіло вирішили пояснювати, що сталося, аби запобігти виходу чуток про зраду за межі вузького кола верхівки «безгірників» і поширення їх по всьому клану.

— Відставку? — міністр уже майже кричав. — І хто ж виконує обов’язки Синоптика? Тоді з’єднайте мене з ним нарешті.

— Ви з нею вже розмовляєте, — сказала Шае. — Я Синоптикиня. Мене звуть Каул Шаеліньсань, і якщо ви хочете про щось поговорити — кажіть це мені.

У телефонній слухавці — приголомшене мовчання, а тоді прозвучала здавлена лайка, клацання та глухе гудіння перерваного дзвінка.

Шае поклала слухавку на важіль і розвернула крісло, щоб визирнути крізь вікна, за якими западала темрява. Перед тим як винести конторські шафи Дожу, вона їх повідчиняла, й тепер на її блискучому новому столі громадились високі стоси тек, що містили всі подробиці фінансових операцій Безгірного клану. Вона знову крутнулась на кріслі, взяла одну з верхніх тек, поклала на коліна й відкрила. Вечір тільки починався, й попереду в неї багато роботи.