Знак Афіни

VIII Лео

Лео ледь змусив себе так причепуритися. Він викликав м’ятні льодяники і пару зварювальні окулярів із пояса — не сонцезахисні, але краще, ніж нічого. Він закотив рукави сорочки та намастив волосся машинним маслом. А потім сунув гайковий ключ у задню кишеню (нащо, він гадки не мав!) і попросив Хейзел намалювати на його плечі татуювання «Гаряча штучка» з черепом та схрещеними кістками.

— Що в біса ти придумав? — її голос був вельми схвильованим.

— Я намагаюсь не думати, — зізнався Лео. — Це заважає творити божевілля. Просто зосередься на тому, щоб зрушити бронзу. Ехо, ти готова?

— Готова, — відповіла німфа.

Лео глибоко вдихнув. Він з пихатим виглядом покрокував до ставка, сподіваючись, що виглядає круто, а не як ходяча катастрофа.

— Лео найкрутіший! — загорланив він.

— Лео найкрутіший! — крикнула у відповідь Ехо.

— Атож, мала, тільки-но поглянь на мене!

— Поглянь на мене! — промовила Ехо.

— Дорогу царю!

— Царю!

— Нарцис слабак!

— Слабак!

Натовп німф від несподіванки розсіявся. Лео розігнав їх, наче надокучливих фанаток.

— Жодних автографів, дівчата! Знаю, що вам кортить провести трохи часу з Лео, але я занадто крутий для вас. Липніть краще до цього потворного невдахи Нарциса. От же посміховисько!

— Посміховисько! — захоплено промовила Ехо.

Німфи розлючено забуркотіли.

— Що ти верзеш? — випалила одна з них.

— Це ти посміховисько! — промовила друга.

Лео поправив свої окуляри й посміхнувся. Він напружив біцепси (хоч напружувати було майже нічого) і почав хизуватися своїм татуюванням «Гаряча штучка». Він звернув на себе увагу німф, нехай і тим, що просто їх ошелешив, проте Нарцис досі витріщався на власне віддзеркалення.

— Знаєте, наскільки потворний Нарцис? — запитав Лео у натовпу. — Він такий потворний, що коли народився, його мама вирішила, що це невдалий кентавр, з конячим задом замість обличчя.

Декілька німф роззявили роти. Нарцис насупився, наче помітив якогось комара, який дзижчав над його головою.

— Як гадаєте, чому його лук вкриває павутиння? — продовжив Лео. — Він полює за дівчатами, але жодну не може знайти!

Одна з німф розсміялась, але інші пнули її ліктями, і вона швидко заспокоїлася.

Нарцис повернувся і сердито поглянув на Лео.

— Ти хто такий?

— Я незрівняний МС Крутяк, чуваче! — промовив Лео. — Я Лео Вальдез — негідник серед негідників. А дівчата обожнюють негідників.

— Обожнюють негідників! — дуже переконливо проверещала Ехо.

Лео дістав ручку й залишив автограф на руці однієї з німф.

— Нарцис невдаха! Він такий слабак, що не підніме навіть серветку. Таке посміховисько, що, навіть вписавши слово «посміховисько» у Вікіпедії, знайдеш світлину Нарциса. Тільки світлина така потворна, що ніхто не наважується її роздивлятися.

Нарцис насупив свої гарні брови. Його бронзове обличчя ставало рожевим, наче філе сьомги. На мить він зовсім забув про ставок. Лео побачив, як бронзова пластина занурюється в пісок.

— Що ти верзеш? — випалив Нарцис. — Я неймовірний. Усім це відомо.

— Ти неймовірний невдаха, — відповів Лео. — Якби я був таким невдахою, як ти, то давно б утопився. Хоча стривай, здається, ти це вже робив?

Ще одна німфа захихотіла. А потім ще одна. Нарцис заревів, і його обличчя спотворилося від люті. Тим часом Лео блищав очима, грав бровами над окулярами й здіймав руки, вимагаючи оплесків.

— Саме так! — промовив він. — Команда Лео, вперед!

— Команда Лео, вперед! — крикнула Ехо.

Вона вже стояла в натовпі, і через те, що її було важко помітити, Німфи вирішили, що голос належить одній з них.

— О боже мій, я такий приголомшливий! — заревів Лео.

— Такий приголомшливий! — крикнула у відповідь Ехо.

— А він і справді кумедний, — наважилась одна німфа.

— І привабливий, як на такого худорлявого, — промовила друга.

— Худорлявого? — перепитав Лео. — Мала, та я винайшов худорлявість. Худорлявий у наші часи — синонім до «палкий» та «гарячий». А я сама худорлявість. А Нарцис? Та він такий невдаха, що навіть у Підземному царстві не згодився. Не зміг змусити дівчат-привидів наважитися на побачення з ним.

— Фу! — промовила німфа.

— Фу! — погодилась Ехо.

— Годі! — Нарцис підвівся. — Це неправильно! Це ж зрозуміло, що він не крутий, тож, мабуть... — хлопець не міг дібрати потрібні слова, імовірно, через те, що давно не говорив ні про кого, окрім себе. — Він дурить нас.

Вочевидь, Нарцис був не повним телепнем. На його обличчі засяяла здогадка. Він повернувся до ставка.

— Бронзове дзеркало зникло! Моє віддзеркалення! Поверни мені його!

— Команда Лео! — завищала одна з німф. Але решта вже звернули свою увагу на Нарциса.

— Прекрасний тут я! — наполіг Нарцис. — А він викрав моє дзеркало! Якщо його не повернуть, я піду геть!

Дівчата охнули. Одна з них кудись вказала.

— Там!

На краю кратера Хейзел щодуху бігла геть, тягнучи за собою величезну бронзову пластину.

— Поверніть! — крикнула одна німфа.

— Поверніть, — імовірно проти власної волі пробурмотіла Ехо.

— Так! — Нарцис зняв свій лук і вийняв стрілу із запиленого сагайдака. — Та, хто першою дістане цю бронзу, подобатиметься мені майже так само, як я сам. Я, може, навіть поцілую її одразу після того, як поцілую своє віддзеркалення!

— О боги! — закричали німфи.

— І вбийте цих напівбогів! — Додав Нарцис, свердлячи Лео своїми привабливими очима. — Вони не такі круті, як я.

Коли хтось намагався його вбити, Лео вмів бігати досить швидко. На жаль, він мав чималий досвід.

Він наздогнав Хейзел (що було легко!), адже дівчина насилу тягнула за собою п’ятдесят фунтів небесної бронзи. Він узявся за один бік металевої тарілки й озирнувся. Нарцис натягував тятиву, але стріла виявилась такою старою й крихкою, що розламалась на тріски.

— Оу! — привабливо скрикнув хлопець. — Мій манікюр!

Зазвичай, німфи були швидкими — принаймні ті, які мешкали в Таборі Напівкровок, — але ці ледве пересувались під вагою плакатів, футболок та інших сувенірів, присвячених Нарцису. А ще вони не дуже вміли працювати в команді, тому повсякчас натикались одна на одну, пхалися та штовхалися. Ще й Ехо дуже заважала, бігаючи поміж них, ставлячи підніжки та збиваючи дівчат з ніг.

І все ж вони стрімко наближалися.

— Поклич Аріона! — задихаючись, крикнув Лео.

— Уже покликала!

Вони добігли до води. Звідси вже виднівся «Арго II». Але дістатись до нього було неможливо: плисти задалеко, навіть якби вони не волочили за собою бронзу.

Лео озирнувся. Натовп уже долав дюни. Нарцис біг попереду, тримаючи лук, наче естафетну паличку. Німфи начаклували собі різноманітну зброю: хтось тримав каміння, інші — дерев’яні палиці, увінчані квітками. Кілька водяних німф розмахували водяними пістолетами, що не здавалися загрозливими, але через кровожерливий погляд в очах дівчат лякали до смерті.

— Ох, трясця, — пробурмотів Лео, викликаючи вогонь у вільній руці. — Традиційна бійка — не моя пристрасть.

— Тримай небесну бронзу. — Хейзел оголила меч. — І ховайся за мною!

— Ховайся за мною! — повторила Ехо.

Вона у своїй маскувальній сукні мчала попереду натовпу. Дівчина зупинилась перед Лео й повернулась, розкривши руки так, наче збиралась прикрити його власним тілом.

— Ехо? — Лео ледве міг говорити через клубок у горлі. — А ти ще та сміливиця!

— Сміливиця? — її тон перетворив слово на запитання.

— Я пишаюся тим, що ти в команді Лео, — продовжив він. — Якщо ми залишимося в живих, тобі слід забути Нарциса.

— Забути Нарциса? — невпевнено промовила вона.

— Він тебе не вартий.

Німфи оточили їх півколом.

— Обман! — промовив Нарцис. — Вони мене не кохають, дівчата! Усі ми кохаємо мене, так?

— Так! — заволали дівчата, окрім однієї розгубленої німфи у жовтій сукні, яка. пискнула: — Команда Лео!

— Убити їх! — наказав Нарцис.

Німфи ринули вперед, але раптом пісок перед ними розлетівся навсібіч. Невідомо звідки з’явився Аріон. Він завирував навколо німф піщаним вихором, пускаючи їм в очі біле вапно.

— Обожнюю цього коня! — промовив Лео.

Кашляючи й задихаючись, німфи попадали з ніг. Нарцис розгублено хитався з боку в бік, розмахуючи луком, наче намагався вдарити піньяту[3].

Хейзел залізла в сідло, підняла бронзу й подала Лео руку.

— Не можна залишати Ехо! — промовив він.

— Залишати Ехо, — повторила німфа.

Вона усміхнулась. Лео вперше за весь час розгледів її обличчя. А вона була красуня. Її очі виявилися блакитнішими, ніж він уважав. І як Лео цього не помічав?

— Чому? — запитав Лео. — Невже ти гадаєш, що досі можеш урятувати Нарциса...

— Урятувати Нарциса, — впевнено промовила вона.

І хоча це було лише відлуння, Лео відчув щирість у її словах. Їй дали другий шанс, і вона твердо вирішила, що врятує свого коханого... Нехай він і був безнадійним (хоч і дуже вродливим!) ідіотом.

Лео хотів було запротестувати, але Ехо нахилилась уперед і поцілувала його в щоку, а потім лагідно відштовхнула.

— Нумо, Лео! — покликала Хейзел.

Німфи приходили до тями. Вони витирали вапно з очей, що тепер палали гнівним зеленим світлом. Лео знову почав шукати Ехо, але вона вже розчинилась у повітрі.

— Гаразд, — промовив він, відчуваючи сухість у горлі. — Гаразд.

Він сів позаду Хейзел. Аріон помчався по воді, залишаючи позаду волаючих німф і Нарциса, який горланив: — Поверніть мене! Поверніть мене!

Вони поспішали назустріч «Арго II». Лео пригадав слова Немезиди про Ехо та Нарциса: «Можливо, вони чогось вас навчать».

Спочатку Лео гадав, що йдеться про Нарциса, але тепер запитував себе: може навчити чогось його мала Ехо? Непомітна для своїх сестер, приречена кохати того, кому до неї байдуже. Сьоме колесо. Він намагався не думати про це, вчепившись за бронзову Пластину, наче за щит.

Він нізащо не забуде обличчя Ехо. Вона заслуговує на те, щоб бодай хтось розумів, яка вона чудова. Лео заплющив очі, але усмішка дівчини вже починала згасати в його пам’яті.