Знак Афіни

XXVII Пайпер

«Геркулесів путівник по Mare Nostrum» не дуже допоміг зі зміями та комарами.

— Якщо це чарівний острів, — пробуркотіла Пайпер, — чому він не міг бути по-хорошому чарівним?

Вони видерлись на пагорб, а потім спустились у лісисту долину, обережно оминаючи чорних та червоних смугастих змій, які грілись під сонцем на камінні. Застояні ставки в низині кишіли комарами. Рослинність здебільшого складалась з низькорослих оливкових дерев, кипарисів та сосон. Стрекотіння цикад та задушлива спека нагадували Пайпер оклагомську резервацію влітку.

Поки що вони не бачили жодних річок.

— Можна піднятись у повітря, — запропонував Джейсон.

— Тоді можемо щось прогледіти, — промовила Пайпер. — До того ж, я не певна, що хочу впасти на вороже налаштованого бога. Як його там звуть? Якесь там алое?

— Ахелой. — Джейсон намагався читати путівник, поки вони йшли, тож весь час наштовхувався на дерева і спотикався об каміння. — Тут написано, що він «потамус».

— Як гіпопотам?

— Ні. Потамус. Річний бог. Згідно з тим, що тут написано, він дух якоїсь ріки в Греції.

— Оскільки ми не у Греції, припустимо, що він переселився. Поки що не кращий путівник. Ще щось?

— Написано, що Геркулес одного разу з ним бився.

— Геркулес бився з дев’яносто дев’ятьма відсотками всього, що існувало у Стародавній Греції.

— Еге. Так, подивимось. Геркулесові стовпи... — Джейсон перегорнув сторінку. — Написано, що на цьому острові немає ані готелів, ані ресторанів, ані транспорту. Пам’ятки острова: Геркулес і два стовпи. Гм, а оце цікаво. Уважається, що знак долара — ну, S з двома рисками — це пішло від іспанського герба, на якому були зображені Геркулесові стовпи з прапором, що звивався поміж ними.

«Чудово, — подумала Пайпер. — Джейсон нарешті поладнав з Аннабет, тому тепер почав переймати її ботанські схильності».

— Є щось корисне? — поцікавилася вона.

— Стривай. Є коротке згадування про Ахелоя: «Цей річний бог бився з Геркулесом за руку прекрасної Деяніри. Під час бою Геркулес відламав один з рогів річного бога, що став першим рогом достатку».

— Рогом чого?

— Ну, знаєш, прикраса на День Подяки. Ріг, з якого аж сиплеться всяка смакота? У нас було кілька таких у їдальні в Таборі Юпітера. Не знав, що оригінал був справжнім рогом якогось хлопця.

— І ми повинні забрати його другий ріг. Припускаю, що це буде нелегко. Ким була Деяніра?

— Геркулес із нею одружився. Здається... тут не сказано. Але, гадаю, з нею сталося щось погане.

Пайпер пригадала, що сказав їм Геркулес: перша родина мертва, друга жінка померла після того, як її обманом змусили його отруїти. Це випробовування подобалось їй дедалі менше.

Вони пробрались крізь кряж між двома пагорбами, намагаючись залишатись у тіні, але Пайпер усе одно спітніла з ніг до голови. Москіти залишили сліди на її щиколотках, руках і шиї, тож вона, напевно, виглядала як жертва віспи.

Нарешті залишились із Джейсоном на самоті, і от як вони проводили час.

Вона досі сердилась, що Джейсон згадав про Геру, хоч і розуміла, що він ні в чому не винний. Можливо, вона просто загалом сердилась на нього. Тривога та почуття образи не полишали її від самого Табору Юпітера.

Що Геркулес хотів їй сказати про синів Зевса? Що їм не можна довіряти? Що вони під занадто великим тиском? Пайпер спробувала уявити Джейсона богом, як він стоїть на якомусь узбережжі та охороняє вхід до океану через багато років після смерті Пайпер та всіх, кого він знав у своєму смертному житті.

Цікаво, чи був колись Геркулес таким життєрадісним, як Джейсон — бадьорішим, упевненішим та завжди готовим підтримати. Це важко, було уявити.

Вони сходили в наступну долину, і Пайпер гадала, що зараз відбувається на «Арго II». Їй так і кортіло надіслати повідомлення через Іриду, але Геркулес заборонив їм зв’язуватися з друзями. Вона сподівалась, що Аннабет здогадається про випробування і не відряджатиме інший загін на берег. Пайпер гадки не мала, що зробить Геркулес, якщо його розгнівають ще більше. Вона вже уявляла, як тренер Хедж утрачає терпіння і націлює балісту на чоловіка в пурпуровому, або як ейдолони оволодівають свідомістю членів команди та змушують їх зав’язати смертельний бій з Геркулесом.

Пайпер здригнулась. Вона не знала, яка зараз година, але сонце вже починало сідати. Як день так швидко минув? Якби захід сонця означав тільки зниження температури, вона б охоче його зустріла. Але у їхньому випадку — це ще й кінцевий термін. Який сенс у прохолодному вечірньому бризі, якщо ти мертвий? До того ж завтра — перше липня. Якщо вони ні в чому не помилились, то це останній день життя Ніко ді Анжело, і разом із цим — останній день Рима.

— Стій, — промовив Джейсон.

Пайпер не одразу зрозуміла, у чому справа, але потім почула, що десь попереду тече вода. Вони прокралися крізь зарості й опинились на березі ріки. Вона була, можливо, сорок футів завширшки, але тільки декілька дюймів завглибшки — срібляста смужка води, що мчала по гладкому кам’яному дну. За кілька ярдів нижче по течії бистрина пірнала у глибокий темно-синій ставок.

Щось у цій річці бентежило Аннабет. Цикади в хащах замовкли. Пташки не щебетали. Ріка цаче вела лекцію і не терпіла жодних голосів, окрім власного.

Та що довше Пайпер слухала, то спокусливішою ставала ріка. Їй захотілось попити з неї. Можливо, скинути черевики. Непогано було б намочити ноги. А цей ставок... було б так чудово стрибнути в нього разом із Джейсоном і відпочити в тіні дерев, плаваючи у приємній прохолодній воді. Так романтично!

Пайпер відігнала від себе ці думки. Вони були чужими. Щось тут було не так. Ріка наче зачаровувала її.

Джейсон сів на камінь і почав знімати черевики. Він широко всміхнувся ставку, наче не міг дочекатись, коли у нього стрибне.

— Припини! — крикнула Пайпер на ріку.

Джейсон здавався ошелешеним.

— Припинити що?

— Не ти, — промовила Пайпер.

Вона почувалась дурепою, вказуючи на воду, але була певна, що та впливає на їхні почуття за допомогою якихось чарів.

Пайпер було вже вирішила, що вона божеволіє, і зараз Джейсон їй про це скаже, коли річка раптом заговорила: «Пробачте мені. Спів — одна з нечисленних розрад, що в мене залишились».

Зі ставка, наче на ліфті, почала підніматися фігура.

Плечі Пайпер напружились. Саме цю істоту вона бачила в лезі свого кинджала — бика з людським обличчям. Його шкіра була блакитною, як вода, а копита ширяли над поверхнею ріки. На бичачій шиї була голова чоловіка, з короткими чорними кучерями, по-давньогрецькі завитою борідкою, глибокими скорботними очима, прихованими за біфокальними окулярами, та губами, що, здавалось, завжди були надутими. З лівого боку його голови самотньо стирчав єдиний ріг — вигнутий і чорно-білий, схожий на ті, з яких воїни пили алкогольні напої. Через дисбаланс голова кренилась ліворуч, тож здавалось, що істота намагається позбутися води у вусі.

— Вітаю, — сумно промовила вона. — Прийшли мене вбити, так гадаю.

Джейсон натягнув черевики і почав повільно підводитись.

— Е, ну...

— Ні! — втрутилась Пайпер. — Вибачте. Це так незручно. Ми не хотіли вас турбувати, але нас відрядив Геркулес.

— Геркулес! — людина-бик зітхнув. Його копита вдарили по воді, наче він готувався напасти. — Для мене він завжди буде Гераклом. Бачте, це його грецьке ім’я: «слава Гери».

— Кумедне ім’я, — промовив Джейсон. — Ураховуючи те, що він її ненавидить.

— Еге ж, — промовив людина-бик. — Можливо, тому він не заперечував, коли римляни перейменували його на Геркулеса. Звісно, це те ім’я, під яким він відомий більшості людей... його бренд, якщо бажаєте. Геркулес — ніщо без свого іміджу.

Людина-бик говорив з гіркотою, але фамільярно, наче Геркулес був його давнім другом, який збився зі шляху.

— Ви Ахелой? — поцікавилася Пайпер.

Людина-бик зігнув передні ноги і вклонився, що Пайпер здалось водночас милим і трохи сумним.

— До ваших послуг. Винятково річний бог. У минулому я був духом наймогутнішої ріки в Греції. Тепер приречений проживати тут, на протилежному від мого давнього ворога боці острова. О, які жорстокі боги! Та чи поселили вони нас разом, щоб покарати мене, чи Геркулеса — я досі не знаю.

Пайпер не зовсім розуміла, про що він говорить. До того ж фоновий шум ріки знову починав вторгатись у її свідомість — він нагадував їй про спеку, спрагу і те, як було б приємно поплавати. Вона намагалася зосередитись.

— Я — Пайпер, — промовила вона. — Це Джейсон. Ми не хочемо битись. Просто Геракл... Геркулес... ким би він не був, розлютився на нас і відрядив сюди.

Вона розповіла, що вони вирушили в стародавні землі, щоб перешкодити велетням пробудити Гею. Описала, як їхня команда греків та римлян зібралась разом, як Геркулеса охопила лють, коли він дізнався, що за цим стоїть Гера.

Голова Ахелоя весь час нахилялась ліворуч. Пайпер не могла зрозуміти, куняє він чи намагається утримати ріг у рівному положенні.

Коли вона закінчила, Ахелой поглянув на неї так, наче в неї з’явився страшний висип на шкірі.

— Ох, дорогенька моя... легенди, знаєш, вони правдиві. Духи, водяні людожери.

Пайпер ледве не вискнула. Вона ані словом про це не обмовилась.

— 3... звідки?

— Річні боги багато про що знають, — промовив він. — На жаль, ти зосереджуєшся не на тій історії. Якби ти дісталась Рима, то історія з повінню послужила б тобі краще.

— Пайпер? — запитав Джейсон. — Про що він говорить?

Думки в її голові раптом переплутались, наче зображення в калейдоскопі. «Історія з повінню... Якби ти дісталась Рима».

— Я... я не певна, — промовила вона, хоча «історія про повінь» чомусь звучала дуже знайомо. — Ахелоє, я не розумію...

— Ні, не розумієш, — співчутливо промовив річний бог. — Бідолашна. Ще одна дівчина приречена на товариство сина Зевса.

— Перепрошую, — промовив Джейсон. — Узагалі-то Юпітера. І як це робить її бідолашною?

Ахелой його проігнорував.

— Дівчинко моя, ти знаєш причину нашої битви з Геркулесом?

— Жінка, — пригадала Пайпер. — Деяніра?

— Так. — Ахелой важко зітхнув. — І ти знаєш, що з нею сталось?

— Ну... — Пайпер поглянула на Джейсона.

Той дістав свій путівник і почав перегортати сторінки.

— Тут точно не...

Ахелой обурено фиркнув.

— А це що таке?

Джейсон кліпнув очима.

— Ну... «Геркулесів путівник по Mare Nostrum». Він дав нам цю книжку...

— Це не книга, — наполіг Ахелой. — Він дав вам це тільки для того, щоб дошкулити мені, чи не так? Він знає, що я їх ненавиджу.

— Ви ненавидите... книги? — запитала Пайпер.

— Ба! — Обличчя Ахелоя спалахнуло. Блакитна шкіра стала пурпуровою, наче баклажан. — Це не книга.

Він вдарив копитом по воді. З ріки вилетів, наче ракета, сувій і приземлився перед богом. Він підштовхнув його копитом. Обшарпаний жовтий пергамент розгорнувся, відкривши вицвілі написи латиною та майстерні малюнки ручної роботи.

— От що таке книга! — промовив Ахелой. О, запах овчини! Блаженне відчуття сувою, що розгортається під копитами. Це просто неможливо відтворити у чомусь такому. — Він обурено кивнув на путівник у Джейсонових руках. — Ви, сучасна молодь, і ваші новомодні гаджети! Переплетені сторінки. Маленькі прямокутники тексту, що неможливо перегортати копитами. Це переплетена книга, п-книга, якщо вже так бажаєте. Але не традиційна книга. Я ніколи не відмовлюсь від гарного старомодного сувою!

— Е... я тоді просто це сховаю. — Джейсон сунув путівник у задню кишеню, з таким обличчям, наче ховав небезпечну зброю.

Ахелой начебто трохи заспокоївся. Для Пайпер це було полегшенням. Їй не дуже хотілось потрапити під копита однорогого бика, одержимого сувоями.

— Ну, — промовив Ахелой, стукаючи по зображенню на сувої. — Це Деяніра:

Пайпер стала навколішки, щоб подивитись. Портрет був маленьким, але Пайпер могла впевнено сказати, що жінка була дуже вродливою — з довгим темним волоссям, темними очима та грайливою усмішкою, яка напевно багатьох хлопців звела з розуму.

— Донька царя Калідона, — скорботно промовив річний бог. — Вона була обіцяна мені, поки не втрутився Геркулес. Він наполіг на битві.

— І відламав ваш ріг? — здогадався Джейсон.

— Так. Я так йому цього і не пробачив. Це неймовірно незручно — мати тільки один ріг. Але для бідолашної Деяніри все склалось навіть гірше. Вона мала прожити довге та щасливе життя у шлюбі зі мною.

— З людиною-биком, — промовила Пайпер, — який живе в річці.

— Саме так, — погодився Ахелой. — Хто міг подумати, що вона відмовиться? А вона пішла з Геркулесом. Обрала вродливого показного героя замість доброго й вірного чоловіка, який би чудово до неї ставився. А що потім? Що ж, вона мусила б здогадатись. Геркулеса занадто турбували власні проблеми, щоб бути гарним чоловіком. Знаєте, він уже вбив одну свою жінку. Гера прокляла його, і тоді він у гніві вбив усю свою родину. Такий жах. Це тому йому довелось здійснювати ті дванадцять подвигів — це було його спокутою.

Пайпер була шокована.

— Стривайте... Гера позбавила його здорового глузду, але спокутувати сподіяне мав Геркулес?

Ахелой знизав плечима.

— Олімпійці ніколи не відповідають за свої злочини. Гера завжди ненавиділа синів Зевса... або Юпітера. — Він недовірливо зиркнув на Джейсона. — Хай там як, моя бідолашна Деяніра зустріла трагічний кінець. Численні романи Геркулеса зробили її ревнивою. Її чоловік тинявся світом і загравав з усіма жінками, яких зустрічав, точнісінько так, як його батько Зевс. Урешті-решт Деяніра настільки впала у розпач, що послухалась дурної поради. Підступний кентавр на ім’я Несс сказав їй, що, якщо вона хоче, щоб Геркулес був вірним довіку, їй слід обмазати зісподу улюблену Геркулесову сорочку кров’ю кентавра. На жаль, Несс брехав — він хотів помститись Геркулесу. Деяніра дотримала вказівок, але замість того, щоб зробити Геркулеса вірним чоловіком...

— Кров кентавра, як кислота, — промовив Джейсон.

— Так, — підтвердив Ахелой. — Геркулес помер у муках. Коли Деяніра усвідомила, що накоїла...

Річний бог провів копитом поперек шиї.

— Це жахливо, — промовила Пайпер.

— А яка мораль, моя люба? — поцікавився Ахелой. — Стережись синів Зевса!

Пайпер не могла подивитись на свого хлопця. Вона не певна була, що зможе приховати тривогу в очах. Джейсон ніколи не стане таким, як Геркулес. Але ця історія зачепила всі її страхи. Гера маніпулювала їхніми стосунками точнісінько так, як колись Геркулесом. Пайпер хотілось вірити, що Джейсона ніколи не охопить шаленство і він не почне вбивати всіх, хто потрапить на очі. Та, водночас, вона пам’ятала, як лише чотири дні тому Джейсон під владою ейдолона ледве не вбив Персі Джексона.

— Тепер Геркулес — бог, — промовив Ахелой. — Одружився з Гебою, богинею молодості, але все одно майже не буває вдома. Б’є байдики на цьому острові, буцімто охороняє ці дурні стовпи. Він запевняє, що це Зевс його змушує. Але я вважаю, що йому більше подобається бути тут, ніж на Олімпі. Тут він може плекати свою образу на богів, сумувати за смертним життям. Моя присутність нагадує йому про невдачі — особливо про жінку, яка його вбила. А його присутність нагадує мені про Деяніру, яка могла стати моєю дружиною. — Людина-бик стукнув по сувою, і той згорнувся та занурився у воду. — Геркулес хоче отримати мій другий ріг, щоб принизити мене, — промовив Ахелой. — Можливо, він почуватиметься краще, знаючи, що я теж нещасний До речі, ріг стане рогом достатку. Найкращі їства та напої поллються з нього, так само як моя сила змушує литись воду в ріці. Певний, що Геркулес залишить ріг достатку собі. Це стало б трагедією і марнотратством Пайпер підозрювала, що шум ріки та заколисливе звучання голосу Ахелоя досі впливають на її думки, але не могла не погодитись із річним богом. Середині неї починала скипати ненависть до Геркулеса. Цей чоловік-бик здавався таким сумним та самотнім.

Джейсон засіпався.

— Мені шкода, Ахелою. З вами і справді дуже кепсько обійшлись. Але можливо... ну, без другого рога, ви припините бути таким кривобоким. Може, вам поліпшає.

— Джейсоне! — запротестувала Пайпер.

Джейсон виставив долоні вперед.

— Це тільки припущення. До того ж я не бачу іншого виходу. Якщо Геркулес не отримає рога, то вб’є нас і наших друзів.

— Він має рацію, — промовив Ахелой. — У вас немає вибору. Тому я сподіваюсь, ви мені пробачите.

Пайпер нахмурилась. Річний бог здавався настільки пригніченим, що їй захотілось погладити його по голові.

— Пробачимо що?

— Я теж не маю вибору. Я мушу вас спинити.

Ріка вибухнула. На Пайпер звалився водяний вал.