Знак Афіни

XIX Аннабет

Вони не дісталися корабля.

На півшляху до пристані перед ними знизились три велетенські орли. Кожний з них опустив на землю римського солдата в пурпуровій футболці та джинсах, з блискучими золотими обладунками, мечем та щитом. Орли полетіли геть. Римлянин посередині, який був худіший за інших, підняв забрало свого шолома.

— Здавайтесь Риму! — заверещав Октавіан.

Хейзел оголила свій кавалерійський меч і буркнула: — Дідька лисого, Октавіане!

Аннабет лайнулась собі під ніс. Сам собою цей худорлявий авгур її не турбував, але решта хлопців здавалися загартованими воїнами — занадто великі й сильні, щоб з ними битися. Тим паче, що вона і Пайпер були озброєні лише кинджалами.

Пайпер здійняла руки, закликаючи до спокійної розмови.

— Октавіане, у таборі проти нас улаштували змову. Ми можемо все пояснити.

— Нічого не чую! — заволав Октавіан. — Віск у вухах — стандартна процедура перед битвою з лихими сиренами. Опустіть зброю й повільно оберніться, щоб я зв’язав вам руки.

— Дайте мені його проткнути, — пробурмотіла Хейзел. — Благаю.

Корабель був лише за п’ятдесят футів, але Аннабет не бачила на палубі жодних ознак тренера Хеджа. Вочевидь, сатир перебував у трюмі, переглядав свої дурнуваті програми з бойових мистецтв. Джейсон зі своєю групою мали повернутись тільки надвечір, а Персі був під водою і навіть не здогадувався про напад. Якби ж то вона могла потрапити на борт і скористатися балістою. Але як пройти повз цих трьох римлян?

Час спливав. Орли кружляли над головами й кричали, наче сповіщаючи своїх про знахідку: «Гей, тут смачні грецькі напівбоги!» Летючої колісниці Аннабет більше не бачила, але підозрювала, що та десь поблизу. Вона мусить щось придумати, перш ніж з’являться ще римляни.

Їй потрібна допомога... якийсь сигнал тренерові Хеджу або краще навіть — Персі.

— Ну? — наполегливо промовив Октавіан. Двоє його друзів оголили мечі.

Дуже повільно, тільки двома пальцям Аннабет витягнула кинджал. Замість того щоб опустити його, вона жбурнула свою зброю якомога далі у воду.

Октавіан заверещав:

— Нащо це було? Я не наказував кидати його! Він міг стати речовим доказом. Або трофеєм!

Аннабет посміхнулася, як дурнувата білявка, мовляв: «Ох, ото я дурепа». Жодний, хто знав її, нізащо б у це не повірив. Але на Октавіана ця хитрість начебто подіяла. Він роздратовано фиркнув.

— А ви дві... — Він вказав мечем на Хейзел і Пайпер. — Опустіть зброю на причал. Без витівок...

Уся чарльстонська гавань навколо римлян здійнялася, наче фонтан у Лас-Вегасі під час вистави. Потім велетенська хвиля обрушилася на хлопців, захопивши із собою в затоку. Захлинаючись, римляни відчайдушно намагалися втриматися у своїх обладунках на плаву. Персі стояв на причалі, тримаючи в руці кинджал Аннабет.

— Ти впустила, — промовив він з таким виразом обличчя, наче не трапилося нічого особливого.

Аннабет стиснула його в обіймах.

— Я кохаю тебе!

— Народе, — втрутилась Хейзел, ледь помітно усміхаючись. — Треба поспішати.

Знизу у воді волав Октавіан:

— Заберіть мене звідси! Я вб’ю вас!

— Спокусливо, — відповів Персі.

— Що? — крикнув Октавіан. Він учепився в одного зі своїх охоронців, який ледве тримав їх обох на плаву.

— Нічого! — крикнув у відповідь Персі. — Ходімо, народе!

Хейзел нахмурилась.

— Ми ж не залишимо їх тонути?

— Вони не потонуть, — пообіцяв Персі. — Я змусив воду кружляти навколо їхніх ніг. Щойно ми відійдемо на достатню відстань, я викину їх на берег.

Пайпер усміхнулась.

— Круто.

Вони піднялись на «Арго II». Аннабет кинулася до штурвала.

— Пайпер, біжи вниз! Скористайся раковиною в камбузі, щоб надіслати через Іриду повідомлення. Попроси Джейсона повертатись!

Пайпер кивнула й помчала геть.

— Хейзел, знайди тренера і скажи, щоб тягнув на палубу свої волохаті задні ноги!

— Добре!

— А Персі... нам із тобою час доправити цей корабель у форт Самтер.

Персі кивнув і побіг до щогли. Аннабет узялась за штурвал. Її руки несамовито зарухались над панеллю керування. «Будь ласка, пам’ятайте, як усім цим керувати», — заблагала вона.

Аннабет уже бачила, як Персі керував величезними кораблями однією тільки силою думки. Він не розчарував її й цього разу: канати самі собою злетіли в повітря, від’єднались від причалу та підняли якір; вітрила розкрились і спіймали вітер. Аннабет тим часом завела двигун. Зі звуком, що нагадував кулеметний шквал, витягнулися весла. «Арго II» відчалив від пристані та рушив у напрямку віддаленого острова.

Троє орлів досі кружляли вгорі, але не намагалися сісти на корабель, напевно тому, що Фестус щоразу видмухував вогонь, коли вони наближались. Щонайменше дюжина орлів летіла клином у напрямку форту Самтер. Кожний птах ніс римського напівбога... забагато ворогів.

Тренер Хедж, гримаючи копитами, піднявся сходами. Хейзел йшла просто за ним.

— Де вони? — випалив він. — Кого мені вбити?

— Жодних убивств! — наказала Аннабет. — Тільки захищайте корабель!

— Але вони мені перервали перегляд стрічки з Чаком Норісом!

З трюму показалась Пайпер.

— Я надіслала повідомлення Джейсону. Вийшло не дуже чітко, але він уже повертається назад. Має бути... о! Дивіться!

Високо над містом у їхньому напрямку летів велетенський білоголовий орел, несхожий на золотавих римських птахів.

— Френк! — промовила Хейзел.

Лео тримався за ноги орла. Навіть тут, на кораблі, Аннабет чула, як він кричить і лається.

За ними, керуючи вітром, летів Джейсон.

— Ніколи не бачив, як Джейсон літає, — пробуркотів Персі. — Схожий на білявого Супермена.

— Не час для жартів! — дорекла йому Пайпер. — У них неприємності!

Вона мала рацію. Римська колісниця з’явилася з-за хмар і мчала просто на хлопців. Джейсон і Френк різко змінили напрямок і змогли уникнути зіткнення з копитами пегасів. Воїни на колісницях вистрілили з луків. Стріли зі свистом пронеслися під ногами Лео, від чого той заволав і залаявся ще запекліше. Джейсон і Френк були змушені пролетіти над «Арго II» і повернути до форту Самтер.

— Я їх дістану! — загорланив тренер Хедж.

Він розвернув ліву балісту. Перш ніж Аннабет устигнула крикнути: «Не накойте дурниць!» — Хедж вистрелив. Палаючий гарпун понісся в напрямку колісниці.

Снаряд вибухнув над головами пегасів. Летючі коні запанікували. На жаль, полум’я також зачепило крило Френка, через що той спіраллю полетів додолу і впустив Лео. Колісниця рвонула в напрямку форту Самтер і врізалася в Джейсона.

Аннабет із жахом спостерігала, як Джейсон, вочевидь, ледве притомний від болю, пірнув слідом за Лео, упіймав його, але більше не зміг відновити висоту. Джесонові вдалося тільки сповільнити їхнє падіння. Вони зникли за стінами форту. Френк рухнув за ними. А потім, десь посеред укріплення, із заглушливим тріском впала колісниця. У повітря здійнялося тільки відламане колесо.

— Тренере! — залементувала Пайпер.

— Що? — невдоволено запитав Хедж. — Це був тільки попереджувальний постріл!

Аннабет перевела двигуни на повну потужність. Корабель затремтів, набираючи швидкість. До причалів острова залишалося лише кілька сотень ярдів, але вгорі з явилась ще дюжина орлів, кожний з римським напівбогом у кігтях.

На кожного члена команди «Арго ІІ» тепер було щонайменше троє римлян.

— Персі, — промовила Аннабет, — посадка буде жорсткою. Мені потрібно, щоб ти оволодів водою і запобіг нашому падінню. Коли опинимося на місці, тобі доведеться затримати нападників. Решта, допомагайте йому захищати корабель.

— Але... Джейсон! — випалила Пайпер.

— Френк і Лео! — додала Хейзел.

— Я знайду їх, — пообіцяла Аннабет. — Я мушу з’ясувати, де знаходиться мапа. І я певна, що, крім мене, ніхто інший цього зробити не зможе.

— У форті багато римлян, — стурбовано промовив Персі. — Тобі доведеться пробитися боєм, відшукати хлопців (якщо припустити, що з ними все гаразд!), знайти мапу і повернути всіх назад живими. І все це самотужки?

— Звичайний день. — Аннабет поцілувала його. — Не дай їм можливості захопити корабель!