Знак Афіни

XLVI Персі

Усе одразу пішло шкереберть. Велетні розчинились у двох клубах диму і з’явились в іншому місці, посеред кімнати. Персі ринув на велетнів, але під його ногами відкрились прорізи, з яких піднялися металеві стіни та відділили його від друзів.

Стіни рушили на нього зусібіч, намагаючись розчавити, як слюсарні лещата. Персі підстрибнув та вхопився за дно клітки з гідрою. Краєм ока він побачив Пайпер, яка перестрибувала через ями з вогнем, наче граючись у класики. Дівчина прямувала до напівпритомного та неозброєного Ніко, до якого підкрадалась пара леопардів.

Тим часом Джейсон кинувся на Ота. Велетень дістав спис та важко зітхнув, наче радше станцював би «Лебедине озеро», ніж убив чергового напівбога.

Щоб побачити усе це, Персі вистачило долі секунди, але він мало чим міг зарадити друзям — гідра вкусила його за руку. Він не втримався і впав у гай розфарбованих фанерних дерев, що вискочили невідь-звідки. Персі біг крізь штучні хащі, але дерева почали рухатись, тож хлопцеві довелось дістати Анаклузмос та скосити весь ліс.

— Дивовижно! — скрикнув Ефіальт. Він стояв біля контрольної панелі приблизно зі шість футів від Персі. — Вважатимемо це генеральною репетицією. Чи не час мені випустити гідру на Іспанські сходи?

Велетень потягнув за важіль. Персі озирнувся. Клітка, на якій він щойно висів, тепер здіймалась у напрямку люка в стелі. Три секунди — і вона зникне. Якщо Персі нападе на велетня, гідра спустошить місто.

Лайнувшись, хлопець жбурнув Анаклузмос, наче бумеранг. Меч не призначався для такого використання, але небесна бронза змогла розрізати ланцюги, на яких трималась гідра. Клітка полетіла вниз. Двері відчинилися і чудовисько виповзло назовні — просто перед Персі.

— Ох, любиш ти псувати іншим задоволення, Персі Джексоне! — вигукнув Ефіальт. — Ну й нехай. Бийся з нею тут, якщо хочеш, але твоя смерть тепер буде далеко не такою вражаючою без оплесків збудженого натовпу.

Персі зробив крок уперед до чудовиська... а потім збагнув, що викинув свою зброю. Трішки помилився.

Усі вісім голів гідри бризнули на нього отрутою, але він відкотився вбік, а там, де він щойно стояв, у підлозі утворився димний кратер. Персі терпіти не міг гідр. Можливо, йому навіть пощастило втратити меч, тому що інакше він би інстинктивно почав відрубувати чудовиську голови, а на їхньому місці виростали б ще дві такі самі.

Коли він востаннє бився з гідрою, його врятував лінійний корабель з бронзовими гарматами, що розірвав чудовисько на шмаття. Цього разу така стратегія йому не допоможе... чи допоможе?

Гідра шмагнула хвостом. Персі сховався за велетенським колесом і оглянув кімнату, шукаючи коробки, що бачив уві сні. Він пам’ятав щось про протитанкові рушниці.

Пайпер уже стояла на помості та прикривала Ніко. Леопарди наближались. Дівчина прицілилась рогом достатку та вистрелила угору тушкованим м’ясом. Запах, напевно, був дуже приємний, тому що леопарди кинулись за їжею.

Джейсон бився з Отом (мечем проти списа) приблизно за вісім футів праворуч від Пайпер. От загубив діамантову тіару і, здавалось, був дуже розгніваний цим. Він, напевно, міг би проколоти Джейсона вже кілька разів, але наполегливо продовжував робити піруети з кожною атакою, через що рухався значно повільніше.

Тим часом Ефіальт реготав та клацав на кнопки контрольної панелі. Конвеєри оберталися з більшою швидкістю, а з кліток виходило дедалі більше тварин та чудовиськ.

Гідра оминула колеса. Персі метнувся за колону, схопив сміттєвий пакет, сповнений «Чудо-хліба», та жбурнув його у чудовисько. Гідра плюнула кислотою, що було помилкою. Пакет та обгортки розчинились у повітрі, але «Чудо-хліб» поглинув кислоту, наче вогнегасна піна, і хлюпнувся на гідру, вкривши її липким, паруючим шаром висококалорійного отруйного слизу.

Поки чудовисько борсалось, трясло головами та блимало очима, щоб позбутися «Чудо-кислоти», Персі відчайдушно оглядав приміщення. Він не бачив коробок з протитанковими рушницями, але біля дальньої стіни стояла якась дивна штуковина, схожа на мольберт. Зусібіч її обліплювала вибухівка. Персі також помітив базуку, гранатомет, велетенську «римську свічку» та ще з дюжину інших, загрозливих на вигляд знарядь для вбивства. Усі вони були скріплені дротами, спрямовані в одному напрямку та під’єднані до бронзового важеля збоку пекельної машини. У верхній частині «мольберта» хтось написав яскраво-рожевим чорнилом: «ЩАСЛИВОГО ЗНИЩЕННЯ, РИМЕ!»

Персі помчався до пристрою. Гідра зашипіла й кинулась за ним.

— Знаю! — радісно скрикнув Ефіальт. — Можемо почати з вибухів уздовж Віа Лабікана! Не можна змушувати глядачів чекати вічно.

Персі проник за мольберт і розвернув його на Ефіальта. Він не розумівся так добре на техніці, як Лео, але знав, як цілитись зброєю.

Гідра ринула на нього, закривши велетня своїм тілом. Персі сподівався, що штуковині достане вогневої міці, щоб збити дві цілі за раз. Він смикнув за важіль, але ручка залишилась на місці.

Усі вісім голів гідри нависли над Персі, готові розчинити його на слизьку калюжу. Він знову смикнув за важіль. Цього разу мольберт задрижав і зброя почала шипіти.

— В укриття! — заволав Персі, сподіваючись, що друзі його почують.

Він відстрибнув убік — і мольберт вистрелив. Звук був такий, наче хтось улаштував карнавал посеред палаючого складу боєприпасів. Гідра миттєво розчинилась у повітрі. Але, на жаль, віддача звалила мольберт на бік і решта снарядів розлетілись кімнатою: додолу полетів уламок стелі та розтрощив водяне колесо; клітки зірвались з ланцюгів та випустили зебр і гієн; одна граната вибухнула над головою Ефіальта, але тільки збила його з ніг. Контрольна панель здавалась зовсім непошкодженою.

У протилежному кінці кімнати, біля Пайпер та Ніко, посипались згори мішки з піском. Пайпер намагалася відтягнути Ніко у безпечне місце, але один мішок влучив їй у плече та повалив на землю.

— Пайпер! — крикнув Джейсон.

Він побіг до дівчини, зовсім забувши про Ота, який цілив списом йому у спину.

— Обережно! — заволав Персі.

Джейсон мав бездоганні рефлекси. Щойно От кинув спис, він нахилився. Коли вістря пролітало над його головою, Джейсон змахнув рукою і викликав порив вітру, що змінив напрямок польоту списа. Зброя понеслась кімнатою та влучила в бік Ефіальта саме тоді, коли велетень підвівся на ноги.

— Оте! — Ефіальт захитався. Стискаючи спис, він почав розсипатись на пил. — Коли ж ти припиниш мене вбивати!

— Я не винний!

От щойно договорив, коли ракетна штуковина Персі виплюнула останню вогняну сферу з «римської свічки». Палаюча куля смерті (звісно, вона була рожевого кольору) влетіла у стелю над Отом і вибухнула прекрасним дощем світла. Барвисті іскри граційно завирували навколо велетня. А потім згори звалився десятифутовий уламок даху. Ота розчавило.

Джейсон підбіг до Пайпер. Коли він доторкнувся до її руки, дівчина крикнула. Її плече неприродньо вигнулося, але дівчина пробурмотіла:

— Добре. Зі мною все добре.

Поряд з нею підвівся Ніко. Він розгублено роздивлявся навколо, наче щойно усвідомив, що пропустив битву.

На жаль, з велетнями нe було покінчено. Ефіальт уже починав відроджуватись. Його голова та плечі піднімались з купки пилу. Він витягнув руки і дивився з ненавистю на Персі.

На іншому кінці кімнати заворушилась кам’яна купа. З неї вирвався От. Його голова злегка погнулась, а всі петарди на зачісці повибухали, від чого з волосся валив дим. Трико перетворилося на лахміття і, на диво, почало виглядати навіть гірше, ніж раніше.

— Персі! — крикнув Джейсон. — Контрольна панель!

Персі отямився. Анаклузмос знову був у кишені. Хлопець зняв з нього ковпачок і кинувся до важелів. Рубанувши мечем по верхівці панелі, Персі здійняв зливу бронзових іскор.

— Ні! — заволав Ефіальт. — Ти зіпсував видовище!

Персі повернувся занадто повільно. Ефіальт, наче биткою, змахнув списом і ляснув його по грудях. Хлопець упав навколішки. Біль, як розпечена лава, спалахнув у його животі.

Джейсон кинувся до нього, але у тому самому напрямку погрюкав і От. Персі насилу підвівся та опинився пліч-о-пліч із Джейсоном. Пайпер досі лежала на помості, нездатна підвестись. Ніко був ледве притомний.

Велетні продовжували відроджуватися — сильнішали щохвилини. А Персі — ні.

Ефіальт співчутливо посміхнувся.

— Стомився, Персі Джексоне? Як я вже казав, ви не здатні вбити нас. Тож, гадаю, становище у нас безвихідне. О, хоча стривайте... не безвихідне! Тому що ми можемо вбити вас!

— Це, — буркнув От, здійнявши спис, — перші розумні слова, що я від тебе чую.

Велетні спрямували списи на Персі та Джейсона, ладні зробити з хлопців напівбожий шашлик.

— Ми не здамося, — гаркнув Джейсон. — Ми порубаємо вас на шматки, як зробив Юпітер із Сатурном.

— Атож, — погодився Персі. — Вам обом кінець. Мені байдуже, чи є з нами бог, чи ні.

— Що ж, шкода, — промовив якийсь новий голос.

Праворуч від Персі опустилась зі стелі ще одна платформа. На ній, розслаблено спираючись на ціпок із сосновою шишкою, стояв чоловік у пурпуровій табірній сорочці, похідних шортах та сандалях, узутих на білі шкарпетки. Чоловік підняв свій крислатий капелюх. Його очі спалахнули пурпуровим полум’ям.

— Не хотілось би дізнатись, що моя екстрена подорож була марною.