БІСНУВАТИЙ

ПОДЯКА

Ще раз дякую за спільний спуск. Як і в «Дев’ятому Домі», майже всі будівлі та споруди в цій книжці справжні, їх можна знайти на мапі Нью-Гейвена, окрім «Чорного В’яза», на який мене надихнули деякі будинки з району Вествіллю. «Джерело» теж вигадане, але я не раджу роз’їжджати Олд-Ґринвічем у пошуках чогось схожого. Принаймні не робіть цього вночі.　

Усі написи та елементи декору, описані в Єлі, у Нью-Гейвені та Меморіальній бібліотеці Стерлінга, справжні, включно з таємними дверима університетської бібліотеки. Я дала собі трохи свободи з магічним квадратом Дюрера, що висить за кілька кроків від виходу на подвір’я Селіна, позначеного Даниїлом і лігвом левів, а не простісінько над ним. (Яків І мав на увазі Бодліанську бібліотеку, та якби мені довелося вибирати бібліотеку, яка стала б в’язницею, Стерлінг був би чудовим варіантом.) Колекція ставкових вод у підвалі Музею Пібоді теж справжня (утім я певна, що під час реставрації її ретельно запакували й заховали). Аметистова мапа несправжня, та слід зауважити, що чимало студентів Єлю й викладачів володіли рабами, зокрема Джонатан Едвардс — проповідник вогню та сірки, на честь якого назвали коледж Алекс. Якщо хочете більше дізнатися про зв’язок Ліги Плюща з рабством, погортайте «Ебенове дерево і плющ: раси, рабство і буремна історія американських університетів» Крейга Стівена Вайлдера та дослідження робочої групи «Єль та рабство» (https://yaleandslavery.yale.edu).　

Хочу висловити особливу подяку Камілі Зорріллі Тесслер за неоціненну допомогу в доступі до таємниць Стерлінга та їх розкритті. Дякую, що відповідали на мої дивні запитання й поділилися багатьма здогадками про Єль і бібліотеку. Також дякую Тіні Лю і Сюзетт Куртманше з Коледжу Паулі Мюррей, які організували мої останні дослідницькі відвідини кампусу; дякую Девідові Гайзеру з Музею Пібоді, який був такий люб’язний і під час мого першого візиту влаштував екскурсію невеличкою частиною надзвичайної музейної колекції. Ще раз дякую Майклові Моранду, Маркові Бренчу, Клер Заллі й геніальній Дженні Чавірі, які познайомили мене з багатьма чудовими людьми та матеріалами. Д., дякую тобі за те, що поділився досвідом з обох боків закону.　

До створення світу «Дев’ятого Дому» та «Біснуватого» причетні чимало книжок, але особливо я хочу підкреслити «Видіння раю та пекла до Данте» під редакцією Ейлін Ґардінер; «Єль: історія» Брукс Мазео Кіллі; «Єль у Нью-Гейвені: архітектура та містобудування» Вінсента Скаллі; «як завжди» — «Єльський університет: архітектурна екскурсія» Патріка Піннелла; «Блюз зразкового міста: міський простір та організований супротив у Нью-Гейвені» Менді Ісаакс Джексон; «План для Нью-Гейвена» Фредеріка Лоу Олмстеда та Кесса Ґілберта; «Видатну втечу Едварда Воллі та Вільяма Ґоффе» Крістофера Палюко; «Публічний мистецький ландшафт Нью- Гейвена: тематика у створенні міського іміджу» Лаури А. Макалусо; і «Вулиці Нью-Гейвена: походження назв» Доріс Б. Таунсгенд. Якщо вона досі чинна, щиро рекомендую фантастичну виставку Нью-Гейвенського музею про фабрику «Нью- Гейвенської годинникової компанії». А якщо ні, я чула, що Ґорман Бечард працює над документальним фільмом.　

У Flatiron я хочу подякувати Бобові Міллеру, Кукуві Ашуну та моїй редакторці Меґан Лінч, яка взялася за цей роман з винахідливістю та любов’ю. Також дякую моїм геніальним командам маркетингу та реклами: Ненсі Трайпак, Кетрін Турро, Маріс Тасаці, Ерін Ґордон, Марлені Біттнер, Амелії Поссанці та Кет Кіні; Донні Нотцель, Кітові Гаєсу й Келлі Ґейтсмен, які зробили цю книжку такою гарною; Емілі Волтере, Морґан Мітчелл, Лєні Шехтер і Елізабет Габбард із випускового відділу. Я назавжди вдячна Дженн Гонзалес, Малаті Чавалі, Луїсові Ґріллі, Крістен Бонанно, Патріції Догерті, Бредові Вуду та всім із відділу продажів Macmillan за підтримку моїх історій.　

У New Leaf хочу щиро подякувати Вероніці Ґріхалві, Вікторії Гендерсен, Дженні Картер, Емілі Берґе-Тільманн, Ебіґейл Доног’ю, Гілларі Пешн, Мередіт Барнс, Джо Вольпе, Кетрін Кертіс, Пуї Шахбазяну, який допоміг мені пройти долиною тіней під час підготовки книжки; Джорданові Гіллу — просто фантастичному читачеві, стратегові й спільникові; і, звичайно, Джоанні Вольпе, яка понад десять років залишається моєю чемпіонкою і якій вдається якось бачити шлях у штормі, коли я вже ладна розбити корабель на друзки.　

Численні подяки Девідові Петерсону та Джастінові Менсфілду за їхню допомогу з латиною й арабською, Сарі Месле за знайомство з «Мушлею й кістками», Емі Кауфман за її знання у вітрильному спорті та допомогу зі створенням Тріппової історії; моїм сусідкам по кімнаті з Коледжу Гедвіґа — Емілі, Леслі та Німі за те, що поділилися зі мною спогадами, і моїм великодушним та мудрим партнерам-критикам Деніелові Хосе Олдеру, Голлі Блек, Келлі Лінк і Сарі Різ Бреннан за їхні креативність, інтелігентність і гарне почуття гумору. Дякую Меліссі Роґал за те, що була дипломатом і генералом, Пітерові Ґрасслу за те, що займався математикою і гасив численні пожежі, та Морган Фахей за те, що завжди розбиралася в якісній магії. Джеффе, дякую, за те, що з тобою так кумедно складати підступні плани. Адріанно, дякую, що забезпечувала коктейлями, добротою і мудрістю, коли я найбільше цього потребувала. Алекс, дякую, що позичив мені дивовижний розум письменника й маркетолога. Суз, дякую за допомогу з усім: від анотації до мого дивного вхідного мозку. Також дякую Ноєві Ікеру, який перший дав шанс Алекс та її подорожі.　

Крісе, Семе, Раяне та Ем, дякую, що змушували мене сміятися.　

Ма, дякую, що виростила мене на поезії та здоровому глузді. Е., дякую, що збудував зі мною комфортну, затишну й чарівну місцину. Я щаслива бути вдома з тобою. Фреде, нехай святиться Бол!　

Як завжди, насамкінець дякую Людовіко Ейнауді, чия музика супроводжує всі мої чернетки.