БІСНУВАТИЙ (Лі Бардуґо) читать бесплатно онлайн полную версию книги (ч. 64)

Корабель із Нью-Гейвена вийшов,　

Здійнявши груди тугі,　

І вітрила, де вітер свище, Напинали молитви благі.　

— Господь! Буде хай твоя воля, —　

Священник просив на зорі, — Поховай наших друзів у морі, Бо вони ж належать тобі.　

Генрі Водсворт Лонґфелло. Корабель-привид

Мій останній запис у ролі Вергілія. Я думав, що ніколи не захочу покидати цей кабінет, та натомість виявилося, що лічу дні до тієї миті, коли зможу зачинити за собою двері «Іль-Бастоне» й ніколи більше не кинути тінь на поріг цього будинку. Я покидаю його, упевнений у своїй фортуні, та знаю, що ще побачу пекло. Як насміхався б з мене Наунес, якби знав розмах нашої дурноверхості. Як схлипував би, якби знав розмах наших злочинів. Та чому я пишу? Я заховаю цю книжку, а наші гріхи — разом із нею. Шкодую тільки, що не вірю в Бога, аби благати Його про милосердя.

Щоденник Рудольфа Кітчера часів Лети (Коледж Джонатана Едвардса, 1933)