БІСНУВАТИЙ

Соляні перлини Емілії Бенатті; сіль і срібний дріт　

Походження: Мантуа, Італія; ночаток XVII століття

Дарівник: невідомий — імовірно, подаровано з таємної колекції Нью- Гейвенського музею

Механізм, за допомогою якого сіль захищає від демонів, досі залишається великою таємницею. Нам відомо, що сіль вважають духовним очищувачем і використовують для захисту від зла в багатьох культурах. Її прозаїчніше використання теж стимулює уяву — мийний засіб, каталізатор оцту, який використовують для очищення, природний консервант, що захищає від розкладання, зміцнювальний засіб для тендітних квітів і фруктів. Сіллю платили солдатам. Колись друзі дарували одне одному сіль. Але яке значення має те, що Єлисей насипав солі до вод Єрихону, щоб за наказом Господа очистити їх? Чому в деяких японських домівках після похоронів сіль розсипають підлогою? І чому всі наші записи свідчать про те, що сіль з-поміж усіх сполук найефективніше допомагає розправитися з демоновим тілом — як нематеріальним, так і земним?　

Нам також невідомо: Емілія Бенатті сама зачаклувала перлини чи просто отримала їх від когось. Утім вона разом із родиною були одними з небагатьох, хто пережив демонічну чуму, яка накрила Мантую 1629 року. Її нащадки мігрували до Америки приблизно 1880 року й оселилися в Нью-Гейвені, де стали поважними членами італійської спільноти; їх можна побачити на знятій 1936 року світлині з бенкету товариства Святого Андрія. Можливо, перлини викинули разом із рештою забобонів, привезених зі Старого світу, але як сталося так, що їх задокументували й зберегли в таємній колекції Історичного товариства Нью-Гейвена, невідомо.　

З Каталогу арсеналу Лети,

опрацьовано й відредаговано Памелою Доус, Окулусом