БІСНУВАТИЙ

Цікаво поміркувати, які саме Езопові байки Бонавіт обрав для створення своїх надзвичайно вишуканих вітражів. Чи є в цьому виборі якийсь урок? Це залежить від того, як розтлумачити кожну байку Візьмемо «Вовка і Журавля»: жадібний Вовк ковтає занадто швидко, і кісточка застрягає в нього в горлі. Він каже Журавлеві: «Витягни її своїм тонким дзьобом, і я винагороджу тебе». Журавель послухався, запхавши голову Вовкові в щелепи, і витягнув кісточку, та нічого не отримав за виконану роботу. Хіба ж недостатньо, що Вовк дозволив дурникові вислизнути зі своїх щелеп? Зазвичай кажуть, що мораль тут така: за службу нечестивцям немає винагороди. Але ми можемо так само зрозуміти історію, ставлячи запитання: «Хіба ж не весело обдурити смерть?».　

Менш відому історію «Козеня і Вовк» теж можна знайти серед тих самих вікон. Мале Козеня відбилося від стада й зустріло Вовка. «Оскільки мене з’їдять, — озвалося воно, — чи не міг би ти заграти мені музику, щоб я помер, танцюючи?» Вовк зрадів, що поїсть під музику, і послухався, але Мисливець із протилежного боку пасовиська почув його гру. Тікаючи лісами, Вовк зачудувався власною дурістю, адже від природи він безжальний дикунець, а не на дуді грець. Мораль, запропонована більшістю підручників, насправді дивна: «Не дозволяй нічому відволікати тебе від твоєї мети». То ми маємо вважати себе вовками? А чому б нам не рівнятися на кмітливе козеня? І скористатися таким уроком: «Зустрівшись зі смертю, краще танцювати, а не лягти й приготуватися».　

Роздуми про оздоблення Меморіальної бібліотеки Стерлінга, Рудольф Кітчер (Коледж Джонатана Едвардса, 1933)