БІСНУВАТИЙ

Rete МігаЬіІе[6]　

Походження: Ґолвей, Ірландія; XVIII століття

Дарівник: «Книга та змія», 1962

«Чарівну сіть» Буквоїди придбали прибл. 1922-го. Точні дата походження й автор невідомі, але усні перекази підказують, що створили її за допомогою кельтської пісенної магії або, можливо, сейд[7] (див. Скандинавська морська велетка Ран). Аналіз повідомляє, що сама сіть — це звичайна бавовна, переплетена з людським сухожиллям. Коли коханий зникав у морі, сіть можна було закинути в океан, прикріпивши до стовпчика на березі. Наступного ранку тіло поверталося: комусь це дарувало розраду, а комусь — журбу залежно від стану решток.　

Була подарована «Книгою та змією» після невдалих спроб прикликати конкретних небіжчиків.　

З Каталогу арсеналу Лети, опрацьовано й відредаговано Памелою Доус, Окулусом　

Чому хлопцям із «Книги та змії» не вдається влаштувати нічого, аби воно працювало як слід? Спершу вони воскресили купку моряків, котрі розмовляли лише ірландською. Потім спустошили свою мізерну казну, аби здобути перевірений лист із Середнього Царства, перш ніж «Вовча голова» вивалить за нього готівку. Лист щодо воскресіння короля. І кого вони отримали, коли запалили ту штуку у своїй гробниці? Не Аменхотепа чи старого доброго Тутанхамона, навіть не безголового Карла І, який з’явився б у них на порозі, ні, а Елвіса Преслі — втомленого, опухлого й голодного, з мріями про арахісове масло й сендвіч із бананом. Вони змарнували бісову купу часу, перш ніж повернути його назад до Мемфіса так, аби ніхто ні про що не здогадався.　

Щоденник Деза Карґгілла часів Лети (Коледж Бренфорд, 1962)